22:15 09.07.2018 | Все новости раздела "Прогрессивная Социалистическая Партия Украины"
Волинське загострення: Польща продемонструвала жорсткість у історичному конфлікті з Україною
11 липня Польща відзначатиме 75-річчя трагічних подій на Волині.
Втім, гучні політичні заяви з цього приводу розпочалися вже вихідними. У неділю президенти двох країн Анджей Дуда та Петро Порошенко відвідали Волинь – та не знайшли можливості побачитися один з одним.
Численні джерела стверджують: від самого початку українська сторона пропонувала спільне відзначення трагічної річниці. Втім, це категорично не влаштувало польського президента.
Чому відповідь із Варшави виявилася негативною?
У Польщі чекають на виконання Києвом "харківських домовленостей" президентів. Як відомо, у грудні минулого року, після спільного вшанування пам’яті закатованих радянськими спецслужбами польських офіцерів, Порошенко та Дуда домовилися про кроки, які мали сприяти подоланню "історичної кризи" у відносинах.
Ключовим зобов’язанням України було скасування мораторію на проведення пошуково-ексгумаційних робіт. Цей мораторій і досі не скасовано – бо Київ наполягає, що не побачив кроків Варшави.
Натомість Варшава дає зрозуміти, що без вирішення цього питання не піде на будь-які кроки назустріч. І волинський жест Дуди мав стати ілюстрацією цього підходу.
Втім, польська сторона "заплющує очі" на причини, через які скасування мораторію досі неможливе.
Перш за все, Варшава досить вільно тлумачить свої зобов’язання за "харківськими домовленостями", зокрема відновлення пам’ятника на українських похованнях у Грушовичах після проведення там ексгумаційних робіт.
Замість цього там заявляють, мовляв, розкопки на цвинтарі у Грушовичах довели, що поховання українців під зруйнованим монументом немає (ігноруючи заперечення українських істориків, які брали участь у розкопках, та навіть визнаючи, що такі поховання є неподалік), а отже, підстав для відновлення монументу, на їхню думку, немає.
Ще більшою проблемою у стосунках стало внесення Польщею змін до закону про Інститут національної пам’яті, у повноваження якого тепер входить покарання за "заперечення бандерівських злочинів".
Досі у відповідь на українські протести у Варшаві зазначали, що закон ще лежить на перевірці у Конституційному суді, а тому говорити поки нема про що.
Тепер, коли рішення Конституційного суду вже схвалене – і скандальна норма у законі залишилася, у Варшаві воліють робити вигляд, що цей закон не має нічого спільного з харківською домовленістю президентів.
У такій ситуації чергова річниця стала лише можливістю для нових гострих заяв.
Отже, Петро Порошенко у неділю відвідав село Сагринь, яке розташоване по польский бік кордону.
В цьому селі у 1944 році польські "селянські батальйони" та підрозділи Армії Крайової знищили мирне українське населення – за різними даними, від 800 до 1240 осіб, більшість з яких складали жінки та діти. Виступаючи тут, український лідер не приховував претензій до політики Польщі, хоча і утримався від жорстких фраз.
"Ми проти односторонніх політичних оцінок спільного історичного минулого, оскільки вони не сприяють процесу нашого історичного примирення. Підтримуємо ініціативи щодо перегляду відомих змін до польського законодавства про інститут національної пам’яті – і розраховуємо, що буде переглянуто також положення, які стосуються оцінки українців", – заявив у Сагрині Петро Порошенко.
Та водночас український президент висловив "сподівання", що найближчим часом ексгумаційні роботи будуть відновлені.
Кроки польського президента виявилися ефектнішими та жорсткішими.
Відвідавши цвинтар у селі Олика та поклавши вінок серед поля у місці, де раніше існувало польське село Покута, Анджей Дуда зробив акцент на повному знищенні польської присутності у регіоні. А ще – поклав на українців повну відповідальність за події того часу.
"Це була ніяка не війна між Польщею і Україною – це була звичайна етнічна чистка, як ми це назвали б сьогодні. Йшлося просто про те, щоб усунути поляків із тих теренів... Наслідком того були акції у відповідь із польського боку... Вражає вже сама диспропорція: (загинули) близько 100 тисяч поляків, близько 5 тисяч українців", – заявив Дуда.
Варто наголосити: названі Дудою цифри заперечуються українськими істориками.
По суті, польський лідер зробив саме те, від чого його у той самий час – промовляючи із Польщі – застерігав український колега.
Які висновки можна зробити з недільного відвідання Волині двома президентами? Вперше за останні роки, від часів Ющенка, Україна вирішила дати відповідь, на найвищому рівні нагадавши про знищення й українських сіл поляками.
До речі, приклад Сагрині показовий тим, що до знищення мирного населення були долучені сили Армії Крайової – яку в Польщі вважають офіційною армією, яка керувалася польським урядом у вигнанні. Іншими словами, до військового злочину були причетні сили, які підкорялися уряду, правонаступником якого вважає себе нинішня Польща (в Україні, як відомо, ситуація була іншою).
Втім, від такого загострення стосунків офіційний Київ утримується.
Більше того, поки що курс України полягає у збереженні перед Польщею можливостей вийти з конфлікту, "зберігши обличчя". Зокрема, Петро Порошенко у Сагрині вкотре висловив надію на швидке скасування мораторію на ексгумаційні роботи, заявивши про відданість харківським домовленостям із Анджеєм Дудою.
Втім, варто бути готовим до того, що навіть така поступка Києва навряд чи наблизить Україну та Польщу до порозуміння. Тема Волині ще довго буде болючим подразником у відносинах між країнами.
Юрій Панченко,
Джерело:
Обсудить новость на Форуме