02:15 05.11.2015 | Все новости раздела "Прогрессивная Социалистическая Партия Украины"

Трудова міграція: Україна втрачає людей і майбутнє


З України йдуть філії іноземних компаній і цінні кадри

На думку фахівців швейцарського банку Credit Suisse, Україна є бідною країною Європи – про це говорить відповідний рейтинг. Раптово виявилося, що навіть Молдова, яка вважалася найбіднішою європейською державою, принаймні вдвічі багатша за Україну (у перерахунку на душу населення).

Хто, куди, навіщо?

Національне прислів'я з цього приводу говорить: "Бідні – бо дурні, а дурні – бо бідні". Але це загальна, непредметна характеристика. Причини нашої бідності такі: низька заробітна плата і безробіття.

Українці їздили на заробітки завжди: при царському режимі, потім у складі СРСР. Продовжили і в часи незалежності, увійшовши до п'ятірки країн з найвищим відсотком населення, яке виїхало на заробітки за кордон (13%). Однак повинно турбувати не це, а різке зростання кількості українців, що працюють за кордоном нелегально. А їхня кількість з 2011 року зросла з 28% до 40%. Про що це говорить?

Як мінімум про те, що економічна ситуація погіршується швидкими темпами, змушуючи українців буквально бігти в сусідні держави в пошуках роботи. А те, що робиться швидко, рідко робиться за законом.

Дані про загальну кількість трудових мігрантів різняться. За інформацією Мінпраці, їх приблизно 3-5 млн. Неофіційно називаються цифри аж до 9 млн. На думку більшості дослідників проблеми, на чужині трудиться приблизно кожен третій працездатний українець (тобто 6,5-7 млн осіб). При цьому певну частку з цих мільйонів (знати б – яку трудовими мігрантами називати вже неправильно. Вони поїхали в Італію, Польщу, Росію кілька років тому, поступово вивозять туди свої сім'ї і на батьківщину більше не повернуться. Хіба що туристами, щоб провідати могили родичів. З чого це випливає?

Міграційні потоки з України після Євромайдану стрімко активізувалися. В одній лише Польщі право на постійне або тимчасове проживання в 2014 році отримали 247 тис. українців – на 60% більше, ніж роком раніше. У середньому по країнах ЄС цей показник зріс на 30%. Однак обсяг грошових переказів від мігрантів на батьківщину поступово зменшується.

 

Як це відбувається на практиці?

 

Найлегше власникам нерухомості, яку можна здати чи продати. Саме так кілька років тому зробила Лариса, квартирна господиня однієї моєї знайомої. Першим ділом знайшла посередників, які погодилися здавати її квартиру за невеликий відсоток, пересилаючи їй гроші в євро. Після чого підшукала собі роботу в Німеччині (викладачем у місцевому, скажімо так, профтехучилищі). Правда курсові гойдалки 2014, а особливо 2015 року значно скоротили її українську частину доходів, але до того часу вона встигла отримати невелике підвищення і навіть вийти заміж. Повертатися природно не планує.

Звичайно ж, так щастить не всім. Відсутність грошової подушки безпеки і сім'я змушують мігрантів братися за будь-яку роботу. Саме так довелося зробити моєму однокурсникові Дмитру. Запоріжжя і до Євромайдану було депресивним містом – молодь втекла звідти в пошуках роботи на Донбас, Дніпропетровськ, Харків, Київ. Але влітку 2014 року стало зовсім несила. Інакше людина з двома вищими освітами і власним житлом не поїхала би працювати на олійноекстракційний завод у Польщі. Робота нелегка, особливо для людини, яка вчилася працювати головою, а не руками. Але потрібно знати відчай запорізької молоді: навіть на 2,5-3 тис. грн роботу в місті знайти непросто.

Кількість таких, як Дмитро, буде тільки рости. Згідно з даними опитування компанії GFK Ukraine, проведеного за запитом Міжнародної організації з міграції, виїхати на роботу за кордон найближчим часом планує близько 3 млн українців. Кожен п'ятий з них готовий перетнути кордон нелегально, працювати під замком або віддати роботодавцю свій паспорт – якщо тільки це дозволить знайти роботу.

Але на цьому картина української трудової міграції не вичерпується.

Аутсорс – на сторону

В останні роки в Україні стрімкими темпами розвивався ринок аутсорс-програмування (створення програмних продуктів для зовнішніх замовників). У 2014 році Україна вийшла на 1 місце у Східній Європі за кількістю виконаних замовлень: за версією порталу top$dev українці виконали 33% всіх робіт. За підсумками 2013 року обсяг цього ринку оцінюється в 2 млрд дол., у 2014 році – 2,4 млрд, а за оцінками В. Біди (керуючий директор GlobalLogic Ukraine), за 5-7 років цей показник може зрости вчетверо. Може. Якщо не впаде.

Відносно нова тенденція на цьому ринку – втеча аутсорс-розробників з України. Унаслідок недружніх дій української влади компанії виводять персонал у закордонні офіси: багатьом з них робити це нескладно, оскільки вони спочатку створювалися як спільні, або ж мають філії у декількох країнах.

У середині жовтня стало відомо про те, що Hewlett-Packard переводить частину київського офісу у Варшаву. При цьому мова йде про підрозділ, який займається розробкою персональних систем і ПК.

Буквально услід за цим ЗМІ повідомили про те, що половина штату одеського офісу норвезької компанії Opera була переведена в Ірландію. Офіс відповідав за роботу магазину мобільних додатків Opera Mobile Store.

Жовтень став для українського IT воістину чорним місяцем. Дніпропетровська компанія 908 не стала розмінюватися на дрібниці і вивезла весь офіс у польський Вроцлав. На запитання про причини такого рішення співзасновник компанії А. Хорсєв відповів трьома словами: "У країні п**єц".

Втім втеча розпочалося аж ніяк не в цьому році. Ще в травні 2014 р. найбільший розробник – компанія Luxsoft – заявила, що 500 працівників будуть переведені у Болгарію. До Варшави перевела половину київського офісу компанія Cogniance – віддавши перевагу не привертати до цього увагу ЗМІ.

Олег – мій знайомий, один із співробітників Cogniance. Він просив не висвітлювати в матеріалі причини, що спонукали компанію до такого кроку. Зате погодився розповісти власне про переїзд.

Cogniance – міжнародна компанія, яка має філію у т. ч. і в Польщі. Тому з переїздом особливих проблем не виникло. Український десант просто підселили у варшавський офіс, підготувавши їм окреме крило.

Зарплата переведених працівників вища, ніж у їхніх колег у Києві. Але через різницю в оподаткуванні в Польщі та Україні, необхідність купувати страховку, неможливість "сірого" працевлаштування і т. п. чиста зарплата нижча. Це не стало несподіванкою, оскільки подібні моменти їм пояснили ще до переїзду. Але це не злякало претендентів, навпаки, за місце у варшавському офісі ще довелося поборотися. У результаті поїхали найкращі. На думку Олега, протягом декількох років київський підрозділ компанії можуть взагалі закрити, перевівши проекти і клієнтів на обслуговування до польського офісу. Втім, питання поки що відкрите і багато в чому залежить від уряду та його готовності перестати кошмарити айтішників. Адже вони не просто їдуть на заробітки – програміст може працювати в будь-якій точці світу, йому зовсім не обов'язково навіть в офіс ходити. З від'їздом кожного працівника IT-сфери Україна втрачає робоче місце, у яке уряду нічого не потрібно вкладати. Не кажучи вже про те, що втрата кожного такого працівника – мінус 12 тис. дол. (як мінімум) валютних надходжень на рік, які витрачалися на внутрішньому ринку.

Процес, як бачимо, самопідтримуючий. Українці їдуть на заробітки, внутрішній ринок зменшується, роботодавці скорочують персонал, який теж їде і т. д. Зростання податкових надходжень, про яке рапортує уряд, забезпечується інфляцією, а не відрахуваннями із зарплат і прибутків компаній. Що робити? Правильно, потрібно обкласти трудових мігрантів податками! Відповідний законопроект схвалений ВР у першому читанні ще на початку жовтня. Цікаво, багато повернуться, щоб ці податки заплатити?

 

Україна – воістину велика і багата країна, якщо може собі дозволити так розкидатися людьми.

Источник:

Источник: ПСПУ

  Обсудить новость на Форуме