17:30 31.10.2017 | Все новости раздела "Прогрессивная Социалистическая Партия Украины"
Незалежність померла: Чому у Мадриді варто поставити пам′ятник Пучдемону
Карлес Пучдемон зумів настільки повно дискредитувати ідею каталонської незалежності, що тему можна вважати закритою на багато років. Хоча вина у тому, що сталося, лежить не тільки на екс-президентові каталонського Женералітету
Понеділок на вулицях Барселони минув спокійно. І немає жодних підстав підозрювати, що сьогодні, завтра чи в будь-який інший день щось істотно зміниться. Міністри прибрали речі зі своїх кабінетів. Депутати місцевого парламенту погодились йти на перевибори. Навіть правлячі "незалежницькі" партії виставлятимуть своїх кандидатів, щоб не прогавити нагоду і не поринути в політичне забуття. Боротьба за незалежність Каталонії, здається, завершилась, так до ладу і не почавшись.
Що стало тому причиною - слабкість, нерішучість і недалекоглядність керівництва "незалежників", чи відсутність готовності самих каталонців докладати зусиль до боротьби з "іспанським ігом", змиритись з яким виявилось далеко легшим, ніж вести жорстку боротьбу за незалежність - зараз не так вже й важливо.
Важливішими є перспективи розвитку ситуації. Карлес Пучдемон, разом із частиною соратників, втік до Бельгії, і найняв адвоката, Поля Бекаерта, який раніше захищав баскських сепаратистів. І, за чутками з іспанської преси, збирається поспілкуватись з місцевими фламандськими націоналістами. Хоча на їхньому місці від таких сумнівних контактів, мабуть, варто утриматись.
Чи проситиме Карлес Пучдемон політичного притулку - наразі невідомо. Якщо попросить - то вся історія поставить ЄС перед вельми неприємним вибором. Бо якщо у Бельгії Карлесу Пучдемону та його соратникам дадуть-таки політичний притулок, то виглядатиме на те, що Іспанія, член ЄС, є країною, не зовсім безпечною і не зовсім справедливою до власних громадян.
Натомість якщо у притулку їм буде відмовлено - то доведеться проводити не дуже гарну екстрадицію, і бути до певної міри заручником іспанського правосуддя, яке може виявитись суворішим до очільника сепаратистів, ніж того хотілось би Брюсселю. Ймовірно, що невдовзі ПУчдемон покине і Бельгію, вирушивши до країни, яка не має угоди про реадмісію з Іспанією - а європейські прикордонники не стануть йому в цьорму особливо заважати. Втім, як би не склалась подальша доля екс-президента Женералітету Каталонії - то будуть, здебільшого, вже його особисті проблеми.
Цікавіше інше. За даними соцопитувань, прихильники незалежності Каталонії ризикують втратити більшість в наступному парламенті. Звичайно, ці опитуваня проводяться на замовлення іспанських видань (наприклад, результати опитування журналу El Mundo), але не виключено, що незначна політична перевага прихильників незалежності після останніх подій і справді розтанула. Катлонці побачили, що ідея легкої та безкровної незалежності від Мадриду провалилась - і змирились із цим. І Пучдемон, який втік з Каталонії, підозрюючи, що ніхто не захистить його перед рішеннями Мадриду, не є боягузом. Він просто тверезо оцінює своїх земляків - і їх здатність захистити свого лідера. А оскільки перспектива вигнання у компанії соратників, красуні-дружини та милих доньок видається йому привабливішою, ніж тюремне ув'язнення на батьківщині, то його "бельгійський демарш" є цілком логічним кроком. Інша річ, якщо він настільки тверезо оцінює рішучість каталонців - навіщо було починати всю історію з референдумом, яка підірвала довіру до можливого відокремлення регіону від Іспанії на роки - якщо не десятиліття - наперед?
Так завершилась історія цьогорічних каталонських визвольних змагань. У яких чинний іспанський уряд продемонстрував дивовижну непередбачливість і надто повільну реакцію на розвиток подій. В чому його перевершили тільки каталонці. Тому переможців не судять. Навіть якщо матч виграно в результаті єдиного автоголу суперників.
Тарас Паньо
Джерело
Обсудить новость на Форуме