14:16 16.11.2009 | Все новости раздела "Прогрессивная Социалистическая Партия Украины"
Наталия Витренко и ПСПУ против режима. Если суд примет правовое, а не политическое решение, меня зарегистрируют кандидатом в Президенты Украины
Наталия Витренко и ПСПУ подали иск в суд на ЦИК с требованием отменить неправомерное решение, препятствующее лидеру ПСПУ баллотироваться на пост Президента Украины. Центральная избирательная комиссия, сформированная после оранжевого путча, проявила себя политическим киллером, приняв неконституционное решение в отношении интеллектуального лидера украинской оппозиции Наталии Витренко.
ЦИК показала, что для них не Конституция Украины, а воля партийных вождей, делегирующих их на эти доходные места, является главным мотивом в принятии решений. Иск Наталии Витренко и ПСПУ мы помещаем на нашем сайте и надеемся, что неравнодушные специалисты и думающие граждане Украины присоединяться к борьбе против бандитского украинского режима за справедливую и действительно демократичную Украину.
Суд состоится 16 ноября в 15.00 в Киевском апелляционном административном суде по адресу: г. Киев, ул. Подлессная, 3.
Київський апеляційний адміністративний суд
01010, м. Київ, вул. Московська 8, корп. 30,
тел. 8 (044) 254-21-99
Позивачі: 1. Прогресивна соціалістична партія України
01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 42-а, оф. 13
тел. 278-54-97, pspu@tsu.net.ua
2. Вітренко Наталія Михайлівна
Представник позивачів: Асипенко Тетяна Олексіївна
03062, м.Київ, пров. Червонозаводський, 2/13, кв.23
тел. 050-98-188-30, asja111@ukr.net
Відповідач: Центральна виборча комісія України
01196, м. Київ, пл. Лесі Українки, 1,
тел.286-84-62, роst@cvk.gov.ua
Адміністративний позов
про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов?язання вчинити дії
11 листопада 2009 року Центральна виборча комісія постановою N 297 "Про відмову в реєстрації кандидата на пост Президента України Вітренко Н.М." відмовила у реєстрації кандидата на пост Президента України Вітренко Наталії Михайлівни. Центральна виборча комісія (далі – Відповідач) своїм рішенням позбавила конституційних прав голову Прогресивної соціалістичної партії України, доктора економічних наук, народного депутата України II і III скликань, кандидата на пост Президента України у виборчих компаніях 1999 та 2004 років, балотуватись на пост Президента України у виборній компанії 2009 року.
Позивачі вважають, що рішення Відповідача про позбавлення права балотуватися на пост Президента України є дискримінаційним, таким що порушує права гарантовані ст.ст. 103, 3, 5, 8, 9, 19, 21, 22, 24, 36, 38, 64, 68, 71 Конституцією України, Європейською конвенцією про захист прав людини та основних свобод, Декларацією з прав людини від 10 грудня 1948 року, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права від 16 грудня 1966 року, виходячи з наступного:
31 жовтня 2009 року на XXIII з?їзді політичної партії Прогресивної соціалістичної партії України у відповідності до Закону України "Про вибори Президента України" було висунуто кандидатом на пост Президента України Вітренко Наталію Михайлівну.
06 листопада 2009 року Прогресивною соціалістичною партією України було подане подання до Відповідача про реєстрацію кандидатом на пост Президента України Вітренко Наталію Михайлівну, оскільки вона відповідає всім вимогам та не підпадає під обмеження, встановлені ст. 103 Конституції України щодо права балотуватися на посаду Президента України.
Ст.103 Конституції України встановила, що "Президентом України може бути обраний громадянин України, який досяг тридцяти п?яти років, має право голосу, проживає в Україні протягом десяти останніх перед днем виборів років та володіє державною мовою".
Перевіряючи подані Прогресивною соціалістичною партією України документи, Відповідач не висунув жодних претензій щодо їх невідповідності вимогам ст.103 Конституції України.
Зміст Постанови Центральною виборчої комісії від 11 листопада 2009 року N297 це підтверджує. Однак, посилаючись на ст. 49 Закону України "Про вибори Президента України", Відповідач всупереч конституційних гарантій, вимогам норм Конституції України, які мають вищу юридичну силу та є нормами прямої дії, всупереч міжнародному праву, загальновизнаних демократичних принципів, обмежив право Вітренко Н.М., балотуватися на пост Президента України від Прогресивної соціалістичної партії України.
Приймаючи рішення щодо права Позивача балотуватися на пост Президента України, Відповідач зобов?язаний був керуватися нормами та гарантіями, закріпленими Конституцією України, а саме:
Ст. 8 Конституції України
В Україні визнається ідіє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу.Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції Україниє нормами прямої дії.
Ст. 9 Конституції України
Чинні міжнародні договори, згода на обов?язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Ст. 22 Конституції України
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Ст. 24 Конституції України
Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Не може бути привілеїв чи обмеженьза ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Ст. 36 Конституції України
Політичні партії Україні сприяють формування і вираженню політичної волі громадян, беруть участь у виборах.
Ст. 38 Конституції України
Громадянам гарантується право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Громадяни користуються рівними правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.
Ст. 64 Конституції України
Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Проте, Відповідач, порушуючи норми Конституції України, протиправно відмовив Позивачу – Вітренко Н.М., у реєстрації кандидатом на пост Президента України, тобто Відповідач всупереч статтям 8, 9, 22, 24, 38, 64 Конституції України протиправно обмежив конституційне право Позивача, балотуватися на пост Президента України, передбачене ст. 103 Конституції України, фактично встановивши виборчий ценз.
У преамбулі Закону України "Про Центральну виборчу комісію" закріплено, що "цей Закон відповідно до Конституції України визначає порядок утворення, правовий статус, основні засади організації діяльності Центральної виборчої комісії як постійно діючого колегіального державного органу, до компетенції якого належить забезпечення організації підготовки та проведення виборів і референдумів в Україні, забезпечення реалізації та захисту конституційних виборчих прав громадян України і прав на участь у референдумах, суверенного права Українського народу на виявлення своєї волі".
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про Центральну виборчу комісію": Центральна виборча комісія (далі - Комісія) є постійно діючим колегіальним державним органом, який діє на підставі Конституції України, цього та інших законів України і наділений повноваженнями щодо організації підготовки і проведення виборів Президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, всеукраїнського і місцевих референдумів в порядку та в межах, встановлених цим та іншими законами України.
Статтею 2 Закону України "Про Центральну виборчу комісію" встановлені основні принципи діяльності Комісії:
1. Комісія відповідно до своїх повноважень забезпечує дотримання передбачених Конституцією України та законами України принципів і засад виборчого і референдумного процесів, реалізацію виборчих прав громадян України та права на участь у референдумі, однакове застосування законодавства України про вибори і референдуми на всій території України.
2. Комісія будує свою діяльність на принципах верховенства права, законності, незалежності, об'єктивності, компетентності, професійності, колегіальності розгляду і вирішення питань, обґрунтованості прийнятих рішень, відкритості і публічності.
Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про Центральну виборчу комісію"комісія та її члени зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, цим та іншими законами України.
Частиною 1 статті 17 Закону України "Про Центральну виборчу комісію"встановлено, що комісія забезпечує реалізацію і захист виборчих прав громадян України.
Частиною 2 статті 17 Закону України "Про Центральну виборчу комісію"встановлено, що комісія забезпечує дотримання передбачених Конституцією та законами України принципів і засад виборчого процесу.
Згідно до статті 68 Конституції Україникожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, а відповідно до частини 2 статті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та частини 2 статті 3 Конституції України держава відповідає перед людиною за свою діяльність.
Таким чином, Відповідач порушуючи також статті 19, 68 Конституції України та зазначені норми ЗУ "Про Центральну виборчу комісію", діяв не на підставі Конституції України, а в супереч їй.
Крім того, Позивачі звертають увагу суду на факти, які мають юридичне значення.
Так, Конституційний суд України своїм рішення N 26-рп/2009 від 19 жовтня 2009 року (справа N 1-50/2009) встановив, що за п. 20 ч.1 ст. 92 Конституції України організація і порядок проведення виборів і референдумів визначається виключно законами України. Позивач звертає увагу суду, що тільки організація і порядок проведення виборів, а не встановлення додаткових вимог до громадянина, якого висунуто кандидатом на пост Президента України або політичної партії, яка здійснила таке висування.
Крім цього, аналіз рішення Конституційного Суду України N 26-рп/2009 свідчить про те, що перед Конституційним судом було поставлено значна кількість питань відносно конституційності відповідних положень Закону України "Про вибори Президента України", але одні положення Закону Конституційний суд визнав неконституційними, а інші положення конституційними. Що ж до статті 49 Закону України "Про вибори Президента України", то Конституційних Суд України не наважився визнати цю статтю конституційною.
Відносно статті 49 Закону України "Про вибори Президента України" Конституційний Суд України в своєму рішенні N 26-рп/2009 від 19.10.2009 р. вказав:"Дослідивши оспорюванні положення статті 49 Закону N 474, Конституційний Суд України вважає, що встановлення розміру грошової застави, визначення підстав для її повернення належить до сфери законодавчого врегулювання і здійснюється на розсуд законодавця, тому ці питання не підлягають конституційному контролю і є непідвідомчі Конституційному Суду України".
Даний факт свідчить про те, що Конституційний Суд України не розглядав питання відповідності (конституційності) статті 49 Закону України "Про вибори Президента України" до статті 103 Конституції України щодо ведення додаткового виборчого цензу у вигляді грошової застави.
Відповідно до Спільного висновку щодо закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів з питань виборів Президента України" прийнятого Верховною Радою України 24-го липня 2009, Венеціанської комісії та ОБСЄ/БДІПЛ, прийнятого Радою "За демократичні вибори" на 30-му засіданні (Венеція, 8 жовтня 2009 р.) та Венеціанською комісією на 80-му пленарному засіданні (Венеція, 9-10 жовтня 2009 р.) зазначено, що "на думку експертів, запропоновані зміни викликають занепокоєння щодо регресу у деяких аспектах виборчого законодавства, зокрема: обмежити право на оскарження результатів виборів і завищені вимоги щодо грошової застави кандидата. Це є неприйнятним, оскільки право бути кандидатом та змагатись за високу посаду є основним правом людини, що гарантоване міжнародними та європейськими правовими інструментами у сфері прав людини".
Не дивлячись на те, що Венеціанська комісія вважає, що розмір грошової застави є завищений і неприйнятний, Позивачі звертають увагу суду, що Конституція України зовсім не передбачає грошову заставу як умову для обрання Президента України. Також в Конституції України відсутня відсильна норма, як це наприклад передбачено в ст.6 Конституції Французької Республіки. При цьому, звертаємо увагу суду, що грошова застава для кандидата Президента Французької Республіки становить лише 10 000 франків (біля 1180 доларів США або 9617 гривень).
Відповідно до "Керівних принципів щодо виборів", ухвалених Венеціанською комісією на 51 пленарній сесії (Венеція, 5-6 липня 2002 року) виборчий доробок Європи спирається на п?ять засад виборчого права: загальність, рівність, вільність, таємність і безпосередність. Крім того вибори мають проводитись регулярно.
Це свідчить, що демократичні та чесні вибори можливі тільки при наявності усіх п?яти засад. Відсутність або спаплюження хоча б однієї з цих засад свідчить про недемократичність та нечесність виборів.
Венеціанська комісія встановлює, що вибори, щоб відповідати спільним для європейської спадщини засадам, на які спирається справді демократичне суспільство, мають проводитися з дотриманням таких основних норм: виборче право має бути загальним, рівним, вільним і прямим при таємному голосуванні. Крім того, вибори мають проводитися регулярно. Всі ці принципи в сукупності становлять європейську виборчу спадщину. (п.3 розділу I Пояснювальної доповіді CDL-AD(2002)023rev).
Загальне виборче право охоплює як активну правоздатність – право обирати, так і пасивну – право бути обраним. (п. 6 розділу I Пояснювальної доповіді CDL-AD(2002)023rev).
Відповідно до статті 14 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, яка 17.07.1997 року ратифікована Верховною Радою України і відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України – "заборона дискримінації" зазначено, що здійснення прав і свобод, викладених у цій Конвенції, гарантується без будь-якої дискримінації за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного або соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або інших обставин.
Аналогічна норма закріплена і в статті 2 Загальної декларації з прав людини від 10 грудня 1948 року згідно якої передбачено, що кожна людина повинна мати всі права і всі свободи, проголошені цією Декларацією, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, станового або іншого становища.
Стаття 1 Протоколу N 12 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ETS N 177), ратифікованого Законом України N 3435-IV від 09.02.2006 року встановлює Загальну заборону дискримінації.
Так, частиною 1 статті 1 Протоколу N 12 встановлено, що "Здійснення будь-якого передбаченого законом права забезпечується без дискримінації за будь-якою ознакою, наприклад за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національної меншини, майнового стану, народження або за іншою ознакою".
Частиною 2 Протоколу N 12 встановлено, що: "Ніхто не може бути дискримінований будь-яким органом державної влади за будь-якою ознакою, наприклад за тими, які зазначено в пункті 1.
Нормами Міжнародного пакту про громадянські та політичні права від 16 грудня 1966 року встановлено:
- стаття 25 Міжнародним пакту про громадянські та політичні права:
"Кожний громадянин повинен мати без будь-якої дискримінації, і без необґрунтованих обмежень право і можливість: брати участь у веденні державних справ як безпосередньо, так і через посередньо вільно обраних представників";
- стаття 26 Міжнародним пакту про громадянські та політичні права:
"Всі люди рівні перед законом і мають право без будь-якої дискримінації на рівний захист закону. В цьому відношенню будь-яка дискримінація повинна бути заборонена законом, і закон повинен гарантувати всім особам рівний та ефективний захист проти дискримінації по будь-яким ознакам раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного або соціального походження, майнового стану, народження або інших обставин.
Вищенаведене свідчить про те, що Відповідачем по відношенню до Позивача були порушені не тільки конституційні норми, а й міжнародні норми, які відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства.
Ще більш жорстко з цього питання вказано у Спільному висновку Венеціанської комісії та ОБСЄ/БДІПЛ щодо Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів з питань виборів президента України, прийнятого Верховною Радою України 24 липня 2009 року (N 546/2009 від 12 жовтня 2009 року Страсбург/Варшава CDL-AD(2009)040), надалі Висновок.
Так, пунктом 13 Висновку встановлено, що право кожного громадянина брати участь без жодної дискримінації та невмотивованих обмежень у веденні державних справ безпосередньо чи через вільно обраних представників, голосувати та бути обраним під час легітимних періодичних виборів, а також мати доступ, на загальних умовах рівності, до державної служби є загальновизнаним у міжнародних та регіональних правових інструментах. Закон містить обмеження щодо кандидатів, які неналежним чином обмежують можливість всіх громадян на рівноправній основи обиратись на посаду Президента. Такі обмеження щодо кандидатів, як вказується нижче, мають в ідеалі бути змінені з метою забезпечення можливості виконання цього фундаментального права.
Пунктом 17 Висновку встановлено, що статтю 49 було змінено з метою (1) підвищити суму грошової застави кандидата у Президенти та (2) підвищити кількість голосів, необхідних для того, щоб заставу було повернуто. Обидві поправки викликають занепокоєння. Стаття 49 (1) вимагає внеску від партії (виборчого блоку) або незалежного кандидата у сумі 2,500,000 грн, (близько 206,000 євро). Ця фінансова вимога, яка була збільшена з 500,000 грн у попередній версії Закону, помітно висока та являє необов?язкове обмеження щодо кандидатів, особливо для малих партій або осіб, які вирішили виступити у якості незалежного кандидата. До того ж, ця вимога необґрунтована, з огляду на те, що кількість голосів для повернення застави є високою. Стаття 49.2 передбачає повернення застави лише для тих партій (блоків) та кандидатів, які пройшли у другий тур. Закон розглядає лише випадок другого туру та створює ситуацію, коли переможець у першому турі не отримує своєї застави. Зміни було внесено до попереднього варіанту Закону, який вимагав від кандидатів отримання 7% голосів для повернення застави. Як застава, так і умови її повернення у статті 49 є завищеними та можуть відвернути легітимних кандидатів від участі у виборах. Це є неприйнятним, оскільки право бути кандидатом та змагатись за високу посаду є основним правом людини, що гарантоване міжнародними та європейськими правовими інструментами у сфері прав людини6. Кодекс сумлінної практики у виборчих питаннях Венеціанської комісії зазначає, що "сума застави та кількість голосів, необхідна для її повернення, не мають бути завищеними". ОБСЄ/БДІПЛ та Венеціанська комісія рекомендують переглянути статтю 49 з метою суттєвого зниження суми грошової застави кандидата та передумов, необхідних для її повернення.
Пунктом 18 Висновку встановлено, що занепокоєння, висловлене раніше ОБСЄ/БДІПЛ (Заключний звіт місії ОБСЄ / БДІПЛ зі спостереження за виборами, Україна Президентські вибори 2004, Розділ XVI.B.14.), стосовно високої кількості підписів, необхідних для підтвердження мінімальної підтримки кандидата, було враховано. До цього статті 53-55 вимагали збору 500.000 підписів виборців, які необхідно було подати до ЦВК не пізніше ніж за 40 днів до початку виборів. Ці статті було повністю вилучено, і тепер немає положень щодо необхідності збору підписів. Однак, позитивний момент такої поправки підривається підвищенням грошової застави.
Все вищенаведене свідчить, що грошова застава в розмірі два мільйони п?ятсот тисяч гривень є значно завищеною.
Якщо взяти до уваги, що у вересні 2009 року розмір середньої заробітної плати в Україні становив 1964 гривні, то для того, щоб внести таку грошову заставу Позивачу потрібно накопичувати заробітну плату 106 років. Якщо ж виходити з мінімальної заробітної плати (669 гривень), цей термін складе 311 років.
Щодо політичної партії, то відповідно до Закону України "Про політичні партії в Україні" їй заборонено займатися комерційною діяльністю, а Конституцією України не передбачено, що політична партія зобов?язана вносити грошову заставу для надання своєму висуванцю право обиратися Президентом України. Тобто вимога внесення грошової застави є дискримінацією громадян, політичних партій (блоків) за майновим станом.
Взагалі виникає питання: А чи багато людей в Україні змогли б реально внести грошову заставу у розмірі 2,5 млн гривень? Відповідь цьому можна отримати з статистичних даних. Та у 2008 році Державна податкова адміністрація зареєструвала по всій Україні 7423 особи з доходами більше ніж 1 млн гривень на рік. Сім тисяч чотириста двадцять три! Ось вони б й змогли. Але це складає 0,016% від загальної чисельності населення України. Тобто, решта – 99,984% громадян України брутально дискримінована антиконституційною нормою Закону України "Про вибори Президента України" про грошову заставу у 2,5 млн гривень. І Відповідач - Центральна виборча комісія, не зареєструвавши Вітренко Н.М. кандидатом на пост Президента України, закріпила цю ганебну дискримінацію! Права обиратись позбавлено майже 99,99% громадян України!
Звертає на себе, ще й такий факт, що у 1999 році, коли вже діяли положення діючої Конституції України, Позивач балотувалась на посаду Президента України без всякої грошової застави. У 2004 році застава складала 500 тисяч гривень. Нині – 2,5 млн. А якщо Верховній Раді України заманеться через деякий час встановити грошову заставу у 2,5 мільярди гривень?! Хто покладе край цьому безглуздю, яке дискредитує державу, розтоптує права абсолютної більшості громадян України?
Виникає питання: а як би зреагували громадяни європейських країн, якби і в них були встановлені подібні виборчі застави (у співвідношенні до мінімальної заробітної плати).
В Україні грошова застава перевищує мінімальну зарплату у 3737 разів.
При збереженні такої пропорції застава "по-українські" складала б у Великій Британії 3,8 млн євро; у Франції – майже 5 млн євро; у Бельгії – 5,2 млн євро!
Звертає на себе увагу ще й те, що застосування до Позивачів антиконстуційного положення про необхідність внесення 2,5 млн грн. у якості грошової застави, свідчить про те, що Україна повертається до застосування дискримінаційних цензів часів першої половини XIX століття. В своїй монографії "Сравнительное конституционное право" доктор юридических наук, профессор Шаповал Владимир Николаевич, (діючий голова Центральної виборчої комісії) на сторінці 240 вказує, що "Обоснованием существования таких цензов служила, в частности, теория избирательной правоспособности, одним из авторов которого был французский автор Б.Констант. Согласно этой теории, получившей распространение в первой половине XIX ст., к участию в выборах способны только те индивидуумы, которые отличаются "надлежащим" уровнем благосостояния и образования, что обеспечивает им "свободу и независимость" при осуществлении выбора.
К дискриминационным социальным цензам прежде всего отнесен имущественный ценз, разновидностью которого фактически является налоговый ценз...
Длительное время обычной практикой было установление цензов ...".
На сторінці 241 своєї монографії професор Шаповал В.Н. вказує, що "После революционных событий середины XIX ст., которые затронули большинтво европейских стран, начался этап постепенной демократизации избирательного права. При этом всеобщее избирательное право приобрело значение исторически обусловленной социальной необходимости.
...
Принцип всеобщего и равного избирательного права охватывает также идею равного избирательного права. При этом неравенство избирательного права выглядит в ретроспективе как отрицание его всеобщности, а множественность и "жесткость" избирательных цензов приводили к неравенству" .
Наведене свідчить про те, що діючий голова Центральної виборчої комісії, доктор юридичних наук, професор Шаповал В.М. розуміє, що введення майнового цензу, яким зараз в Україні виступає так звана "грошова застава у розмірі 2,5 млн грн." є не чим іншим, як встановлення непередбаченого Конституцією України виборчого цензу який призводить до нерівності, порушує загальновизнані принципи демократії та права людини.
Невиконання Відповідачем – Центральної виборчої комісією загальноприйнятих норм закріплених у Конституції України та міжнародних правових актів, закріплює встановлення в Україні тоталітарно-олігархічного режиму, який узурпує владу у країні.
Згідно до ст.55 Конституції Україниправа і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАСУ) передбачено, що кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.
Статтею 104 КАСУ встановлено, що до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Частиною 3 статті 172 КАСУ встановлено, що рішення, дії або бездіяльність Центральної виборчої комісії щодо встановлення нею результатів всеукраїнського референдуму оскаржуються до Вищого адміністративного суду України. Усі інші рішення, дії або бездіяльність Центральної виборчої комісії, члена цієї комісії оскаржуються до Київського апеляційного адміністративного суду.
Частинами 1, 4 статті 12 Закону України "Про вибори Президента України" встановлено, що суб'єктами виборчого процесу є:
- виборець;
- партії (блоки), які висунули кандидатів на пост Президента України.
Частиною 4 статті 100 ЗУ "Про вибори Президента України" встановлено, що суб'єкт виборчого процесу має право оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність виборчої комісії, окремого члена виборчої комісії.
Враховуючи наведене Позивачі – Вітренко Наталія Михайлівна та Прогресивна соціалістична партія України, як суб?єкти виборчого процесу мають право оскаржити рішення та дії Відповідача - Центральної виборчої комісії до Київського апеляційного адміністративного суду.
Звертаємо увагу суду, що згідно ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб?єкта них повноважень обов?язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи діяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 3, 8, 9, 19, 21, 22, 24, 36, 38, 55, 56, 64, 68, 103 Конституції України, ст.2 Загальної декларації з прав людини, ст. ст. 25, 26 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст.14 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст.1 протоколу N 12 до Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст.ст. 6, 7, 17, 71, 104, 105, 106, 172 КАС України,-
Прошу:
1. Визнати дії Центральної виборчої комісії протиправними.
2. Скасувати постанову Центральної виборчої комісії України від 11 листопада 2009 року N 297 "Про відмову в реєстрації кандидата на пост Президента України Вітренко Наталії Михайлівни".
3. Зобов?язати Центральну виборчу комісію України зареєструвати Вітренко Наталію Михайлівну кандидатом на пост Президента України.
4. Судові витрати покласти на Відповідача.
Додатки:
1. Копія позовної заяви з додатками.
2. Копія постанови ЦВК від 11 листопада 2009 року N 297 "Про відмову в реєстрації кандидата на пост Президента України Вітренко Н. М.".
3. Копія витягу з протоколу N1 XXIII з?їзду політичної партії Прогресивної соціалістичної партії України від 31 жовтня 2009 року.
4. Копія подання від 6 листопада 2009 року.
5. Копія довіреності від ПСПУ.
6. Копія довіреності від Вітренко Н.М.
7. Квитанція про сплату державного мита.
"___" листопада 2009 року
Голова Прогресивної
соціалістичної партії України Вітренко Н.М.
Вітренко Н.М.
Обсудить новость на Форуме