01:15 21.01.2014 | Все новости раздела "Прогрессивная Социалистическая Партия Украины"
НАВІТЬ НАЗИВАТИСЯ УКРАЇНЦЕМ СОРОМНО
Важко було б навіть уявити в радянські часи, що така думка могла виникнути в того,хто ідентифікує себе і є за походженням українцем.
Починаючи з малечку і скільки пам?ятаю я завжди був гордий, що являюсь українцем. Навчання і в початковій, і в середній школі отримав на українській мові. І це в радянські часи було звичним. Наприклад в м. Мерефа, де я отримав середню освіту, було 6 шкіл і лише одна з них російська.
Що правда поступивши на завод стикнувся з тим, що всі креслення і технологічні процеси були написані на російській мові. Це й не випадково. Адже після розпаду Київської Русі Україна не мала своєї державності, знаходячись у складі різних імперій. Тому не дивно, що не було в українській мові технічних термінів. Політика імперій, чи то Польської, чи Австро-угорської, чи Російської не передбачали розвитку національних мов, самостійної науки і виробництва. Але це не було бар?єром, який не здолати. Перехід на російську і особливо в армії проходили легко і невимушено. Я пам?ятаю як вільно володіли російською мовою призовники з Молдови, Західної України.
Але було те, що завжди виділяло українців з загального складу будь якого колективу. Наприклад в армії ходила така приказка: "Хохол без лички, що справка без печатки". Тобто, командири завжди довіряли в силу певних якостей українським хлопцям командувати своїми товаришами.
В той час у нас не існувало проблеми мови, бо були ми єдиною сім?єю. У нас не було багатіїв-експлуататорів, приватної власності, експлуатації людини людиною, що веде до розшарування суспільства, до ворожнечі.
Але не дивлячись на духовну єдність радянського народу, ми все одно пишалися і надбаннями союзних республік, пишалися мовою, творцями: поетами, письменниками, композиторами, співаками, спортсменами. Я пам?ятаю які особливі переживання відчували ми, коли наші представники перемагали на чемпіонатах світу, на олімпіадах. Як пишалися ми такими видатними співаками як Козловський, Солов?яненко, і інші. А коли наші митці в рамках днів України в Москві давали яскраві концерти, це захоплювало, підносило дух.
Тобто ніколи ми, українці не відчували, що ми живемо в залежній державі. Та про це і мови ніколи не було. Україна мала свій прапор, гімн, Конституцію, свої Верховну Раду і Уряд. Разом з іншими державами світу України стала засновником такої всесвітньої організації, як Організація Об?єднаних Націй (ООН).
Україна в Радянському Союзі вважалися житницею, по рівню виробництва входила в десятку найкращих держав світу, вирощувала для радянських людей мільйони тон солодкого продукту -цукру. По виплавці чавуну і сталі була в європейських лідерах. В таких умовах люди недуже замислювалися про національні проблеми. Існував реально суспільний феномен – радянська людина. Тому не дивно, що нас українців в Тбілісі називали грузини земляками, білоруси в Білорусії – братами і таке інше.
Проблеми стали виникати з розвалом Радянського Союзу, коли з?явилися національні князьки (де вони тільки відсиділися) типу Кравчука, Шушкевича, Шеварнадзе, Ландсбергіса і інших ворогів народів.
Пам?ятаю як вперше мені було соромно говорити на українській мові, коли так звані "рухівці", бездарні, неосвічені, безцеремонні вилазили на трибуни і кричали, вимагали, поливали помиями наше минуле. Відчуття було, що доторкнувся до чогось бридкого. Тоді вперше не захотілося говорити на українській мові, щоб раптом не подумали, що і я такий.
Вдруге змушений був вдатися до відповідних дій уже в Верховній Раді України. Тоді, посилаючись на норми перехідних положень Конституції України, президент Л. Кучма постійно порушував ці самі норми. Зокрема своїм Указом розігнав колгоспи – тобто скоїв злочин, за який йому світить довічне ув?язнення. Тоді я з трибуни Верховної Ради зробив заяву, що з огляду на те, що президент України, як гарант дотримання норм Конституції постійно порушує Конституцію, то я заявляю, що також не буду виконувати норми закону, який зобов?язує говорити мене на українській мові.
Це була акція протесту, бо інших можливостей у мене на той час не було.
Але, але, але! Настали часи ще гірші. Говорячи російською: "Были времена и хуже, но не было подлей"!
Те, що відбувається сьогодні в Україні інакше як жахіттям не назвати. Так звані майдауни, зомбовані майдонуті, різнокаліберні бандерлоги творять таке, щ в світі склалося враження, що в Україні раптом в один день з психлікарень випустили всіх хворих і вони заразили пів України.
Захоплення адміністративних приміщень, заклики до повалення ладу, до заколоту, напади на працівників правопорядку, перешкоджання діяльності управлінських структур, невиконання рішень судів, перешкоджання діяльності Голови Верховної Ради України і його заступника – це все кримінальні злочини, які передбачають тривалі строки тюремного ув?язнення. А вони так не вважають!!І це люди, які називають себе демократами??!! Звідкіля такі взялися в нашійдержаві?
Це люди які здається ніколи не жили в суспільстві, бо вони жодним чином не рахуються з інтересами інших людей країни, та ба - навіть своїми, не розуміючи, що виконують чужу волю, волю загарбників, становлячись і самі ворогами свого народу.
Вони не розуміють, що не можна порушувати закони рвучись до влади. Ті, хто програє сьогодні будуть діяти таким же чином і прийдеться їх вбивати.
Але здається їх цим не налякаєш. Вони про це вже не раз заявили.
Можна було б зрозуміти таких псевдо лідерів, якби вони відверто заявляли, що мають на меті відсторонити від влади, і навіть не конституційним шляхом, відвертих злочинців і запропонували альтернативу. Але нам пропонують уже пройдене. Ми вже бачили на що здатні Тимошенки, Ющенки і їх оточення.
Та ще ганебніше те, що вони лише майдонуті маріонетки, бо реалізують сценарій написаний за океаном. Тільки тупому і безголовому не зрозуміло це. Кому б була потрібна Україна, якби не бажання поживитися за наш рахунок, прихопити нашої земельки. Погляньте, як біситься польська еліта, я к біснуються американські яструби, а українські придурки, так звана опозиція, ще й провокує їх на певні санкції. Результатом такої зради може бути знищення нашої економіки ще більш інтенсивне вимирання людей. Хтось скаже – неправда, так уже немає 7 мільйонів і тенденція зберігається.
Отож дивлюся я на них знавіснілих, тупих і пихатих, знахабнілих до крайньої межі,що надали собі право виступати від імені народу – і мені соромно за них, і мені не хочеться говорити навіть єдине слово на українській мові, бо виникає огида, що цими словами користувався фашист Тягнибок, а цими сіоніст Яценюк, а ці з превеликою натугою вичавлював з себе Кличко, а ці тріпав своїм язиком Яворівський і інші злидні.
Тай хочеться набрати в груди повітря та й закричати що є сили: "Люди! Не вірте цим холуям, цим крутіям, цим зрадникам! Скажіть хай їм заціпить навіки і їдуть вони в омріяну Европу без нас, без людей, без українців, бо вони не українці! Вони шушера, холуї американські, сміття європейське".
Член національної спілки журналістів П.Рокот
Обсудить новость на Форуме