19:45 28.07.2012 | Все новости раздела "Прогрессивная Социалистическая Партия Украины"

Ярослав Галан должен быть признан национальным героем

27/07/2012

В ознаменование 100-летия со дня рождения выдающегося писателя и публициста, самоотверженного борца с национализмом и фашизмом – Ярослава Александровича Галана, в Киеве 26 июля с.г. городская партийная организация ПСПУ провела Круглый стол.

В своем выступлении Т.Я.Шульгина раскрыла страницы биографии Ярослава Галана. Она показала, что уже с юных лет Ярослава захватывают революционные события в России и будучи студентом Венского университета он вступает в рабочее товарищество "Единство". Потом переведясь в Ягеллонский университет в Кракове, он принимает участие в создании украинского товарищества "Пролом". Тогда же он пишет свою первую пьесу "Дон-Кихот с Эттенгайма". В 1930–1932 гг. Галан работает во Львове в журнале "Вікна", где публикует и эту пьесу, и другие свои очерки, памфлеты, фельетоны. Там же была опубликована его комедия-памфлет на торгашей национальной идеей под названием "99%". Преследования полиции и травля его творчества, Галана не останавливают. И в 1936 г. по поручению ЦК Компартии Западной Украины он становится организатором Антифашистского конгресса защиты культуры. Конгресс стал фронтом борьбы против фашистской идеологии.

С 1939 г. Ярослав Галан становится сотрудником советской газеты "Вільна Україна". Плодотворно работает в годы войны комментатором на радиостанции им. Т.Г.Шевченко, корреспондентом газеты "Радянська Україна", на прифронтовой радиостанции "Дніпро". Он ярко показывает беспримерный героизм советских людей, изобличает "новый порядок" на оккупированных украинских землях и преступную роль в этом пособников фашистов из ОУН-УПА.

Как спецкор "Радянской України", Ярослав Галан принимает участие в Нюрнбергском военном трибунале. Под огромным впечатлением от увиденного и услышанного, он создает большой цикл памфлетов и драмы "Под золотым орлом" и "Любовь на рассвете".

Понятно, что такая позиция писателя и публициста не могла не вызвать ненависти Ватикана и недобитого фашистского отребья.

24 октября 1949 г. Ярослав Галан был зверски убит бандеровцами Стахуром и Лукашевичем.

Советское правительство высоко оценило заслуги Я.Галана в области литературы. Он был награжден двумя органами, медалями и удостоен (посмертно) Государственной премии СССР. В УССР была установлена ежегодная премия им. Я.А.Галана в области журналистики и публицистики.

В своем выступлении Н.М.Витренко остановилась на некоторых ярких страницах жизни и фрагментах из произведений Я.Галана. Так, она процитировала из памфлета Я.Галана "Я и папа" его первый конфликт со служителями церкви. "Как-то панотец спросил его в школе: "Почему святого отца называем Пием?". На что мальчик простодушно ответил: "Потому что святой отец любит выпить". И тогда на теле мальчишки панотец "выбил десять заповедей". Но вернувшись домой Ярослав с порога сказал матери "плюю на папу".

Очень высокую оценку Н.Витренко дала комедии-памфлету "99%". В ней Галан мастерски высмеял "национально свидомых" деляг, которые прикрываясь украинофильством, заботятся только о своем кармане. "Вот бы увидеть этот спектакль на современной сцене! Был бы не хуже "Ревизора", - сказала Наталия Михайловна.

Что касается других аспектов творчества Галана, Витренко просто зацитировала несколько отрывков из его публицистики и все присутствующие сразу ощутили высокий уровень исторической правды и смелости в обличении фашистов в творчестве Галана. Судите сами:

"Їх обличчя"

"Моє "знайомство" з фашизмом почалося двадцять чотири роки тому в бібліотеці Віденського університету.

Її традиційну урочисту тишу несподівано порушило щось подібне до цокоту копит табуна вайлуватих баварських жеребців. Юрбою, не скидаючи шапок, увійшли до залу парубійки з товстелезними сукуватими палицями в руках. Ці палиці сказали нам усе: вони були символом, емблемою, окрасою й зброєю перших австрійських адептів Гітлера - студентів Агрономічного інституту (здебільшого поміщицьких синків).

Ватажок зграї, високий, рудий, в пенсне на кирпатому носі, крикнув надірваним фальцетом:

- Алле юден мюссен гераус! (Усі євреї мусять вийти!).

За кілька хвилин бібліотечний зал спорожнів; на знак протесту проти дикої профанації "альма матер" з нього вийшли майже всі присутні.

Цього майбутні есесівці не сподівалися. Зблідлі від люті, вони мовчки стояли обабіч дверей. Хтось гукнув "бий", і повітря засвистіло під кількома десятками палиць. Осатанілі парубійки не щадили нікого. Розбивали собі голови чоловіки, котячись стрімголов мармуровими сходами, обливались кров'ю жінки. Все це відбувалося під свист, регіт і виття торжествуючих двоногих бестій.

Коли остання жертва вдарилась головою об поруччя сходів, бестії вишикувались по четверо й рушили солдатським кроком до університету. Знайомий фальцет вискнув: "Вахт ам Райн" і ватага заревла".

...

"Українські служителі фашизму не носили тоді ще ні касок, ні мундирів, вони задовольнялись лівреєю старого австрійського крою. Але в іншому вони не поступались перед своїми західними учителями й протекторами, ідентичні прагнення приводили до ідентичних методів. З брудної машкари їх фальшивого пророка Донцова визирав той самий упир, що затьмарив сонце Італії, що отруїв повітря Німеччини. Правда, Донцов не міг шукати натхнення в салонах круппенків і кепплеренків, за відсутністю таких. Проте і він, і Коновалець, і Мельник почували себе непогано також і на службі в круппів і кепплерів. "Дух одвічної стихії", народжений в лабораторіях німецького хімічного концерну і вирощений шефами розвідувального відомства Ніколаї та Канаріса, став у пригоді шептицьким, луцьким і шепаровичам, цим українським круппам у мініатюрі, так само як і їх менш щасливим компаньйонам, вигнаним бурею революції із затишних садиб над Дніпром".

"Чому немаєймення"

"Чотирнадцятирічна дівчинка не може спокійно дивити­ся на м'ясо. Коли в її присутності збираються смажити котлети, вона блідне і тремтить, як листок осики.

Кілька місяців тому в горобину ніч до селянської хати, недалеко від міста Сарни, прийшли озброєні люди і закололи ножами господарів. Дівчинка розширеними від жаху очима спостерігала агонію своїх батьків.

Один з бандитів приклав вістря ножа до горла дитини, але в останню хвилину його мозок народив нову "ідею".

- Живи собі у славу Степана Бандери! А щоб, чого доброго, не загинула з голоду, залишимо тобі продукти. Ану, хлопці, нарубайте їй свинини!..

"Хлопцям" ця пропозиція сподобалася. Вони постягали з полиць тарілки й полумиски і через кілька хвилин перед ошалілою з розпачу дівчинкою виросла гора м'яса із стікаючих кров'ю тіл її батька й матері...

Ось до чого дійшли виродки-бандити, що іменують себе "українськими націоналістами" - бандерівцями, бульбівцями, мельниківцями. їхня діяльність за останні роки - це безперервний ланцюг диких звірств, дивовижної розбещеності і неперевершених провокацій".

В своем выступлении В.Марченко обратил внимание на то, как актуальны произведения Я.Галана сегодня. Ведь официальной политикой украинской власти стал нацизм. Уникальность происхождения укров и всей нашей цивилизации, ее "западные корни" и радикальные отличия от русского мира, вбивают в головы наших сограждан со школьного возраста. Выполняют задачу, поставленную Западом, по отрыву Украины от России.

Указом президента Ющенко N75/2010 (который так и не отменил Янукович), таких мерзавцев, как убийцы Я.Галана Стахур и Лукашевич делают "борцами за независимость Украины" и требуют их чествовать! Вот почему борьба нашей партии, судебный иск Н.Витренко против этого Указа – это продолжение антифашистской борьбы Галана.

В ходе живого обсуждения жизненного подвига Я.Галана, участники Круглого стола пришли к выводу о необходимости предложить театральным коллективам Украины осуществить постановку комедии Я.Галана "99%", потребовать от Минобразования ввести в обязательную школьную программу изучение произведений Я.А.Галана, предложить Госкомитету по кинематографии Украины экранизировать произведения Галана, да и фильм о его жизни тоже был бы чрезвычайно интересным и полезным нашему народу.

Пресс-служба ПСПУ

Источник: ПСПУ

  Обсудить новость на Форуме