16:00 31.05.2017 | Все новости раздела "Прогрессивная Социалистическая Партия Украины"

$80 млрд на кону. Стокгольмська рулетка

Перше рішення Стокгольмського арбітражу щодо справи Нафтогаз проти Газпрому очікується зо дня на день.

Загальна вартість взаємних претензій вже більше ніж 80 млрд доларів. Хоча рішень арбітражу буде декілька - вже після першого багато речей стануть зрозумілі. Бо саме воно визначить принципи, за якими будуть прийматися всі наступні вироки в найбільшому комерційному процесі в історії.

На сьогодні арбітраж вже завершив слухання в обох справах і настає важливий момент - рішення суду. Щодо першого контракту остаточне рішення буде оголошено в два етапи: принципи, якими керуватимуться арбітри, як було сказано вище, будуть оголошені практично з години на годину. За кілька тижнів, у рамках цього ж арбітражу буде оголошено і грошовий вирок (арбітраж візьме кілька тижнів на підрахунки). Підсумки ж другого процесу оголосять наприкінці літа.

Як починалося

У 2014 році НАК Нафтогаз України та ПАТ Газпром подали один на одного скарги до Арбітражного інституту Торгової палати Стокгольма (Стокгольмського арбітражу). Обидві скарги стосувалися договору купівлі-продажу газу, який був укладений у 2009 році. 13 жовтня 2014 року Нафтогаз подав скаргу і по транзитному контракту.

Контракти були підписані у 2009 році. Тоді на початку січня 2009 Газпром перекрив поставки газу в сторону України і почав звинувачувати у проблемах з поставками Нафтогаз.

В результаті, Газпром зміг "погодити" з урядом Юлії Тимошенко в контракті реально кабальні умови. Чи ЮВТ просто капітулювала під тиском, чи були ще й інші важелі - не предмет цього тексту. Але принцип "бери або плати", за яким Нафтогаз був зобов’язаний платити навіть за той газ, який компанія не купувала - справжня катастрофа. Та й механізм визначення ціни був прописаний під диктовку росіян... Контракт при цьому мав діяти 10 років - до 31 грудня 2019 р.

У контракті також прописано об’єм газу, який мав би щорічно закуповувати Нафтогаз, а саме: 40 млрд куб. м. у 2009 році та по 52 млрд куб. м, починаючи з 2010 року. В результаті, у Нафтогазу був такий вибір: або купувати газ і платити, або не купувати газ, але все одно платити.

Чи потрібен цей газ у такій кількості Україні? Відповідь - ні. Навіть у 2009-2012 рр. споживання газу ледве перевищувало 50-55 млрд куб. м. І це при тому, що Україна і сама видобуває більше 20 млрд куб. Починаючи з 2013 року споживання газу в Україні зменшилося практично вдвічі. Зокрема, у 2014 році Україна спожила 42,6 млрд куб. м., а в 2015 - 33,8 млрд куб. м. Згідно з принципом "бери або плати" Нафтогаз мав би платити за повітря.

Ще одне питання - вартість газу. У контракті закладена непрозора формула формування ціни, згідно з якою Нафтогаз сплачував у рази більшу ціну, ніж решта країн Європи. Наприклад, у 2012 році ціна сягала практично 500 доларів за тисячу куб., в той час як на європейському ринку - 250 доларів.

Згідно з контрактом, сторони мають право на перегляд ціни. Однак, цей пункт не деталізований. У міжнародній практиці механізм перегляду ціни зазвичай визначають детально і чітко. І єдиний позитив у цьому контракті для України та Нафтогазу - восьма стаття договору визначає Стокгольмський арбітраж як місце вирішення спорів.

Отже, Нафтогаз намагається довести арбітрам, що принцип "бери або плати" не застосовується і не відповідає світовій практиці. А формула визначення ціни є не ринковою. До того ж ціна транзиту занижена і Газпром не доплачує. Це складно. Ні, не так. Це ФАНТАСТИЧНО складно.

Позицію ж Газпрому можна описати таким чином: контракт в нормі - Нафтогаз просто має по ньому платити.

Вимоги вражають

За договором купівлі газу Нафтогаз вимагає у Газпрому повернути 17,87 млрд. доларів за газ, придбаний з 20 травня 2011 року до жовтня 2015 року. Ціна газу, який за цим договором закуповував Нафтогаз, була вищою ніж ринкова. Тому саме різницю між контрактною ціною і ринковою НАК вимагає повернути.

За договором транзиту українська компанія намагається стягнути з російського монополіста 12,09 млрд доларів за недоплату та за непостачання необхідних об’ємів упродовж 2009 - липня 2016 рр.

Важливо додати: для української сторони стратегічно важливим є перевести відносини з Газпромом у площину, коли вони відповідатимуть європейським принципам утворення ціни та положенням Третього енергетичного пакету. Останні вже закладені в основну газового ринку України, оскільки Україна приєдналася до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства, а також змінила внутрішнє законодавство, прийнявши у 2015 році Закон "Про ринок природного газу". Крім того, Україна домагається, щоб ціна на газ була ринковою на рівні "хаб мінус".

Натомість вимоги Газпрому такі: 45,78 млрд доларів за договором купівлі газу та 6,64 млрд доларів за договором транзиту. По першій справі Газпром намагається стягнути кошти за нібито порушення принципу "бери або плати" і вимагає застосовувати його, навіть якщо Україна і близько не потребувала тієї кількості газу.

Що таке перемога

Що можна вважати перемогою для України? Перш за все, головне завдання нашої команди у Стокгольмі - довести нікчемність принципу "бери і плати". Якщо сама по собі ця вимога буде "відбита" - вже перемога.

По-друге, потрібно буде оцінити, що ми отримали в результаті. У цьому разі все залежатиме від того, хто кому скільки винен - якщо Газпром муситиме заплатити більше, то це також буде суттєвою перемогою.

І, по-третє, будь-яке зниження ціни газу в порівнянні з тією, яка є в контракті купівлі-продажу - дуже позитивний результат.

Україна сьогодні веде судову війну з Росією в Міжнародному суді ООН, торговельні спори в рамках Світової організації торгівлі та в Європейському суді з прав людини. Перемога у Стокгольмі зробить наші позиції сильнішими в усіх інстанціях. Обидві сторони добре розуміють - рішення Стокгольмського арбітражу ще довго впливатимуть на економічні та геополітичні процеси між двома країнами, та й на позиції України в Європі в цілому.

Одже, перемога дуже дорого коштує.

Олександр Харченко

Джерело:

Источник: ПСПУ