15:07 03.12.2007 | Все новости раздела "Украинская Народная Партия"
Юрій КОСТЕНКО - «Затяжної спікеріади не буде»
У парламенті нарешті створено коаліцію демократичних сил у складі БЮТ та НУНС. Проте каменів спотикання між ними менше не стало. Перший уже чекає на них у вівторок, коли має відбутися обрання голови Верховної Ради. Щоправда, Президент вніс корективи в плани «нашоукраїнців», які розраховували всадовити у спікерське крісло В’ячеслава Кириленка. Він просто запропонував свого «протеже» – Арсенія Яценюка як «консолідуючу» кандидатуру для всього парламенту. Чим закінчиться нова спікеріада, ми з’ясовували у народного депутата від блоку НУНС Юрія Костенка. Він, як ніхто інший, розуміє ціну питання, бо сам колись не очолив Верховну Раду лише тому, що 18 НДПістів раптово... «захворіли»
–Юрію Івановичу, у Верховній Раді створено коаліцію демократичних сил. Чи зможе бути дієвою така парламентська більшість з перевагою лише у два голоси? Як довго вона проіснує в такому форматі?
–Усе залежатиме від відповідальності народних депутатів, які створили коаліцію, щодо дотримання своїх зобов’язань. Зараз прогнозувати, як проголосує той чи інший депутат і з якого питання, – дуже важко. Не секрет, що у більшості представлені й політики, й політичні сили різних ідеологій. На жаль, у нас ще немає високого рівня політичної структуризації в Україні, а тому – і високого рівня політичної відповідальності.
Так, це дуже важливий крок до розвитку демократичної України, адже вперше чітко сформувалася парламентська більшість на певній програмовій та ідейній основі. Якщо вона ухвалить законодавство стосовно прав опозиції, бо лише в конфігурації «більшість–опозиція» працює демократична влада, то тоді, вважаю, це буде дійсно принциповим кроком до розвитку демократії. Це те, що має зробити перша демократична більшість українського парламенту насамперед.
–Проте у БЮТ та НУНС є багато саме програмових розбіжностей...
–Щодо реалізації програми, яка передбачена коаліційною угодою, то не секрет, що це фактично набір гасел. Реально програма втілюється в життя через зміни законодавства, тому що в Україні з моменту проголошення незалежності системне законодавство не ухвалювалося. Це стосується практично всіх сфер життя – і економіки, і сільського господарства, і культури... Сформувалося архаїчне законодавство, де одна норма того ж самого закону говорила про демократію, а друга – про радянську адміністративну систему управління. Тому в нас зараз така економіка і такий рівень демократії, коли суцільне хабарництво і корупція руйнують засади державності.
–Кілька людей від НУНС підписали угоду «із застереженнями». Якщо їхню позицію буде проігноровано і вони, наприклад, відкличуть підпис під цим документом, це може призвести до розпаду коаліції?
–Юридично відкликати підписи ніхто не може, тому що рішення про входження в коаліцію ухвалюється фракцією. Питання не в тому, чи відкличе хтось підпис, а в тому, чи здатна буде коаліція 227-ми народних депутатів провести всі ті надзвичайно складні законодавчі рішення, які потрібні для реалізації цієї програми. У цьому ключове питання. Наведу конкретний приклад: Юлія Тимошенко заявляла про те, що вона готова розглядати питання щодо повернення заощаджень громадянам України, які були забрані Росією під час розпаду Радянського Союзу. Встановлено термін – два роки. Але сьогодні у нас немає переліку осіб, яким держава заборгувала в такий спосіб, немає моніторингу, який встановлював би скільки конкретно і кому держава мусить повертати втрачених заощаджень. По-перше, на створення цієї інформаційної бази потрібно як мінімум кілька років. По-друге, у нас немає таких обсягів і ресурсів у державі, які потрібні для повернення цих заощаджень. Наприклад, перша і остання цифра, що була напівофіційно проголошена Президентом Кравчуком, становила 132 мільярди доларів, а в нас бюджет – 40 мільярдів доларів. Хіба можна за два роки повернути таку колосальну суму громадянам? Чим повертатимемо – фабриками? Їх усі вже забрали олігархи. Землею? Вона також практично повністю розподілена. Тому запитання – як ми виконуватимемо це політичне зобов’язання, яке давав один із членів коаліції – Блок Юлії Тимошенко?
Це просто приклад того, що у коаліційній угоді є дуже багато положень, які поки що ніхто не знає, як виконувати.
Візьму другу проблему: сьогодні Україна реально стала зоною культурного лиха – у нас відсутнє українське книговидавництво, є лише 10% україномовної продукції; у нашій державі нищаться пам’ятки культури та практично нічого не розвивається в царині мови, культури, розвитку українського етносу. Як ми через закони будемо вирішувати цю справу, адже на ринку книгодрукування щороку ми втрачаємо приблизно 300 мільйонів доларів доходу державного бюджету? Ось про що треба говорити стосовно реалізації політики, яку проголошує коаліція. Там лише набір гасел, але конкретизація і пріоритетність того, який закон ми розглядатимемо, умовно кажучи, першим, а який – другим чи десятим, – це питання, яке буде, звичайно, дуже складним для коаліції, бо кожен намагатиметься виставляти своє бачення пріоритетності. Я маю на увазі й політичні сили, і окремих політиків.
–Чи відкликатиме коаліція уряд, якщо він не виконуватиме задекларовану програму?
–Ці питання взаємопов’язані. Якщо уряд не справляється, то не справляється і коаліція, яка його сформувала, тоді буде фактично або підстава для ере форматування коаліції більшості, а відтак і уряду, або – нові дострокові вибори.
–А не розпадеться ця коаліція вже при обранні спікера та голосуванні за кандидатуру прем’єра?
–Це питання надзвичайно складне, адже фізично зібрати 227 людей досить важко. Я пам’ятаю спікеріаду 1998 року: мені тоді не вистачило десяти голосів до обрання головою Верховної Ради, бо раптом того дня «захворіли» 18 членів НДП, які брали на себе зобов’язання підтримати мою кандидатуру.
–Представники якої політичної сили можуть «захворіти» зараз при обранні спікера?
–Ви ж самі знаєте, бо це питання дискутувалося під час цієї коаліціади. Уже всі знають, представники якої партії і блоку найбільше «хворіють» (зітхає).
–Чому так сталося, що спершу Президент погодився із рішенням фракції щодо кандидатури Кириленка на пост спікера, а потім раптом запропонував свою – Арсенія Яценюка? Фракція підтримає вибір Президента?
–Фракцією рішення ще не приймалося. На політраді нашого блоку ми досягнули домовленості: спершу відбудеться зустріч Арсенія Яценюка із політрадою, а потім із фракцією. Лише після цього ми знатимемо рішення.
У принципі, думку Президента потрібно враховувати. Єдине, що юридично коаліція демократичних сил уже сформована, тому кандидатура на пост глави ВР буде від неї, це вже не ситуативна більшість, як про це дехто говорив. Звичайно, ми визначимо ту кандидатуру, яка буде прийнятною і для опозиції, і для більшості.
–Проте може статися так, що формально існуватиме коаліція демократичних сил, але насправді під час голосування діятиме ситуативна більшість? До речі, до неї можуть долучитися як Блок Литвина, так і Партія регіонів...
–Звісно ж, ситуативні закони, які збільшуватимуть соціальні видатки, завжди голосуються майже всіма. Але ж це і стало причиною тінізації української економіки через непосильний податковий тиск на виробника. Якщо продовжувати цю практику лівого популізму, яким страждали усі без винятку скликання Верховної Ради, то ми ніколи не вийдемо на зовсім інші показники життєвого рівня в Україні. За рахунок чого, зокрема, Польща має втричі більший бюджет? Усі сплачують податки, а економічна та податкова політика сприяють розвитку виробництва.
Практику тінізації прибутків можна змінити лише ухвалюючи непопулярні закони, а якраз на їх прийняття потрібно лише 228 голосів, бо опозиція підтримуватиме лише популістські закони, які, умовно кажучи, обіцятимуть усім багато ковбаси та хліба. А де брати гроші для виконання цих обіцянок – ніхто не каже. Тому опозиція чи ситуативна більшість голосуватимуть лише за популістські закони.
–Нас знову чекає затяжна спікеріада чи на цьому тижні усе-таки оберуть голову ВР?
–Я не думаю, що буде затяжна спікеріада. Навіть якщо з першого разу не вдасться обрати голову Верховної Ради, то з другого, третього – це буде зроблено. З огляду на коментарі стосовно кандидатури Арсенія Яценюка, бачимо, що в принципі опозиція не радикально критикує його, – це означає, що можна буде досягнути домовленостей щодо підтримки цієї кандидатури з боку інших політичних сил. Хоча я не виключаю, що це перша кандидатура, яка може бути не схвалена Верховною Радою.
–Серед народних депутатів НУНС більшість симпатизує Кириленку, який поки взяв самовідвід. Чи може так статися, що фракція знову висуне його кандидатуру, проігнорувавши наполягання Президента?
–На мою думку, тоді висування чи кандидатури Кириленка, чи будь-якої іншої відбуватиметься з урахуванням позиції Президента.
–Як тоді розцінювати заяви, схожі на шантаж, з боку представника «Правиці» Бориса Тарасюка про те, що фракція може проголосувати за Яценюка, якщо Віктор Балога подасть у відставку?
–Я не хочу коментувати такі речі. Це – позиція Бориса Івановича Тарасюка, фракція такого рішення не приймала.
–Що буде зі ще одним вашим колегою по парламентській кампанії 2006 року – Іваном Плющем, який єдиний не підписав цю угоду?
–Кампанія 2006 року не має жодного стосунку до того, що зараз відбувається. Тоді Іван Степанович якраз підтримував ідею формування правового блоку на виборах з тим, щоб Президент Ющенко міг опиратися на підтримку більш національної політичної сили, а не лише ліберальної, якою була «Наша Україна».
–Так він ще може стати спікером чи ні?
–Іван Степанович має колосальний досвід організації ситуативних голосувань з урахуванням того, що в парламенті завжди була ліва більшість, а треба було приймати праві рішення. У такій іпостасі він міг бути ефективним спікером, але це перша Верховна Рада, яка чітко за ідеологічним принципом формується на більшість і меншість. У позиціях блоків БЮТ та НУНС усе-таки є більше європейського, демократичного, аніж у Регіонів та комуністів, які чітко показали, що вони орієнтуються на Росію і її систему цінностей. Тому в такій ситуації, на мою думку, Івану Степановичу на посаді голови Верховної Ради було б дуже важко створювати ситуативні більшості під голосування і непопулярних, і національних законів, які потрібні для розвитку української України.
– Так може чи ні?
–У нас усе може бути. Ви ж бачите, як розвивається політика.
–Отже, кандидатура Яценюка – це ще не остаточний варіант від НУНС?
–Повторюю: у нас усе може бути.
–Раніше Президент міг у всьому покладатися на свою фракцію. Події з висуненням кандидатури спікера показали, що зараз усе змінилося. Президент контролює фракцію НУНС чи ні?
–Про контроль не йдеться. Це Леонід Данилович Кучма намагався створювати контроль, а Віктор Андрійович говорить про спільність поглядів, і це більш відповідає демократичній практиці. Тому підтримати його програму «Десять кроків» – це політичне зобов’язання не тільки нашої фракції, але й БЮТ.
Якщо говорити про стосунки фракції з Президентом, то треба сформувати принципово іншу модель. Має бути формат
політради фракції чи блоку, чи керівництво фракції, представлене не одним Кириленком, а й чотирма його заступниками, які мусять бути у постійному контакті з Президентом, аби виробляти спільну позицію, а не просто перетворитись в машину для виконання тих чи інших пропозицій. Так не буває у демократичних країнах, тому, думаю, що зараз можна вести мову про створення ефективної системи взаємодії не лише нашої фракції, а загалом коаліції з Президентом.
–Тепер усі будуть один одному висувати умови: фракція – Президенту, коаліція – Президенту і Президент обом цим політичним структурам?
–Це шлях в нікуди, бо політика не терпить тоталітарної поведінки будь-кого. Потрібен пошук порозуміння та оптимального рішення, яке дає користь державі.
–Тож скільки проіснує ця коаліція?
–В Україні дуже важко прогнозувати щось, тим паче – надовго.
–Ризикніть...
Нагадаю, що Юрій Костенко у 2006-му говорив: мовляв, без національної демократії парламент довго не проіснує. Так і сталося. Тому зараз скажу наступне: до президентських виборів коаліція і Верховна Рада працюватимуть.
Галина КАПЛЮК
«Главред», 3 грудня 2007 р.
Обсудить новость на Форуме