17:30 12.11.2007 | Все новости раздела "Украинская Народная Партия"
Юрій КОСТЕНКО: «Затягування процесу формування нової Верховної Ради вигідно лише діючій виконавчій владі»
ВЕДУЧИЙ: Сьогодні наш гість Юрій Костенко, лідер УНП, яка входить до складу блоку НУНС.
Під час програми будемо говорити про ті проблеми, з якими стикаються політики під час організації першого засідання Верховної Ради України, поговоримо про перспективу утворення єдиної партії на основі блоку НУНС і про інші внутрішньополітичні питання. Пане Юрію, кому вигідно затягування процесу підготовки і проведення першого засідання Верховної Ради шостого скликання?
Юрій КОСТЕНКО: Я думаю, що найбільше ця ситуація є вигідною для діючого уряду, адже без Верховної Ради фактично він продовжує виконувати свої функції, і наслідком такого безконтрольного уряду є те, що ціни на головні споживчі товари, а фактично по всіх цінових групах суттєво збільшились. До речі, показники інфляційного зростання в Україні перевищили всі песимістичні прогнози опозиції.
Тому в цій ситуації можна сказати одне: затягування процесу формування нової Верховної Ради вигідно лише діючій виконавчій владі, кабміну, який, м’яко кажучи, завершує робити все те, що вони не встигли в плані приватизаційних процесів, у плані оприходування капіталовкладень, які традиційно в Україні в четвертому кварталі найбільше розподіляються. Тобто йде перекачування державних ресурсів у кишені конкретних осіб.
ВЕДУЧИЙ:Політичні аналітики в нашому ефірі говорили про те, що певна вигода з того, що зараз відбувається, є і в блоку НУ-НС, особливо для тих ваших колег, які є прихильниками такого коаліційного товаришування з ПР, скажімо так. Ви не поділяєте таку думку?
Юрій КОСТЕНКО: Ні. Я думаю, що та піар-проблема – я не можу її по-іншому назвати – щодо того, що в нашому виборчому блоці є інша політична позиція, ніж та, щоб сформувати демократичну більшість, так от ця піар-проблема, яку чомусь так активно розкручують ЗМІ, в природі не існує.
У природі є об’єктивний процес формування не тільки арифметичної більшості у Верховній Раді, а й формування тих пріоритетів, які перша демократична більшість у Верховній Раді повинна вирішувати. От я депутат з 90-го року, і я мріяв про більшість демократичну, яка б зробила в законодавчому плані все те, що було зроблено у Прибалтиці, у Польщі, в інших посткомуністичних країнах, наслідком чого сьогодні став високий європейський рівень життя в названих країнах. І до цього всього ще й така національна окраса державної політики.
От взяти Прибалтику: там повністю знищені всі попередні символи тоталітарного режиму, тоталітарної доби не тільки у вигляді пам’ятників, вулиць, а й у вигляді політики, тому що політика прибалтійських держав повністю базується на національному інтересові.
Політика в Україні за 16 років продовжує традицію радянської доби, тобто більша частина нашого економічного потенціалу працює не на інтереси України, а на інтереси, зокрема, сусіда. Тому, як раз у цьому сенсі, я впевнений, демократична коаліція повинна дуже добре дискутувати щодо програмових завдань і щодо пріоритетів виборчої роботи у Верховній Раді, за допомогою чого можна змінити життя в Україні. Тому що, знаєте, оце – хто підписав, хто не підписав – хіба це так важливо? Важливо, щоб після набрання чинності Верховною Радою шостого скликання, тобто після складання присяги було не просто підписано коаліційну угоду, а було вже зрозуміло, яку принципову державну політику здатна реалізувати ця демократична коаліція.
Ось про що сьогодні ведеться дискусія в блоці, зокрема ідеологічними партіями, і вони не мають бізнес-інтересів, вони як раз говорять, якщо говорити про УНП, то ми говоримо про праві інтереси в демократичній коаліції, про формування такої національної політики, яка б була відчутна і в селі, і в культурі, і в тому, щоб ми відчували, що ми живемо в національній державі. І без сумніву, це політика, на основі якої розвивався би зовсім інший тип виробничої діяльності – мале підприємництво, середній клас. Це є основа ринкової економіки, а не те, що в Україні за 16 років державна адміністративна машина витворила так звану олігархічну економіку. Це наслідок радянської політики, а не сучасної європейської політики.
ВЕДУЧИЙ:Ну, все ж таки політику роблять не якісь абстрактні сили, а конкретні політики…
Юрій КОСТЕНКО: Правильно.
ВЕДУЧИЙ:(…)Чи може демократія будуватися, скажімо так, не зовсім демократичними способами?
Юрій КОСТЕНКО: Ні, я такий шлях заперечую. Я є прихильником саме демократичного шляху розбудови України. І те, що з важкими труднощами, але все-таки добивалася національна демократія українська, за 16 років ми уникли кровавих сторінок нашої новітньої історії, уникли того недемократичного розвитку, який на пострадянському просторі домінує практично в усіх пострадянських країнах, окрім Прибалтики.
ВЕДУЧИЙ:Ну, це просто до того, що там підписав, не підписав – неважливо, але насправді таки важливо, оскільки Ігор Кріль, який говорив про те, що не збирається підписувати цей документ через те, що йому навіть не показали його для ознайомлення і аналізу. (…) Він вважає цей документ абсолютно не потрібним. (…) До речі, вам показували текст, який ви підписали?
Юрій КОСТЕНКО: Звичайно. Я, як член політради мав можливість ознайомитися із цією угодою, а також висловити свої застереження від імені УНП щодо правих пріоритетів. Ми їх оприлюднили офіційно, ви знаєте, що наша принципова позиція полягає в тому, що як раз демократична коаліція повинна в законодавчий спосіб вирішити питання подолання спадку комуністичного, вирішити питання суттєвого посилення національного інтересу в державі і політиці. І це стосується не того, що так примітивно говорять лише в контексті шароварів українських чи українського оселедця, а питання набагато серйозніше.
Я на основі мінімального аналізу, який було зроблено за допомогою нашої аналітичної служби, можу стверджувати, що в Україні величезна кількість доходу не потрапляє в національний бюджет лише тому, що немає національної позиції.
От візьмемо питання україно-російських стосунків. Ви знаєте заяви Росії щодо ціни на газ, ви знаєте заяви Путіна щодо того, що Україна заборгувала за так званий дешевий газ 15 мільярдів доларів і Росія вимагатиме відшкодування цих умовних боргів України перед Росією. І от коли я в 2006 році, зустрічаючись з високопосадовцями, запитував, чому українські керівники не ставлять питання про боргів Росії перед Україною, мені казали, ну, розумієте, це політика, її має вирішувати Верховна Рада в першу чергу. Дійсно, Верховна Рада повинна прийняти закон про повернення українським громадянам заощаджень російською стороною, це державний борг Росії перед Україною.
ВЕДУЧИЙ:У коаліційній угоді цього немає.
Юрій КОСТЕНКО: Цього немає, але ми ставимо це питання. Україна повинна на рівні Кабміну ставити питання перед Росією щодо ціни за транспортування російського газу через територію України в Європу. Ціна абсолютно не європейська попри те, що Росія вимагає від України європейські ціни за газ.
Третє. Стосовно транзиту всіх російських товарів українською територією, це також не європейські ціни.
Четверте. Це базування Чорноморського флоту. Коли підписувалась угода, я був членом першої делегації України на переговорах із Росією щодо Чорноморського флоту, розподілу, а відтак, і умов базування. Я чудово пам’ятаю, що в 97-му році, коли підписувалась ця угода, то низька ціна – 97 мільйонів доларів за рік базування російського флоту в Україні – обумовлювалася низькою ціною за газ – 26 доларів за тисячу кубів, тоді була така ціна. Тобто була прив’язка ціни. Так, в договорі це не окреслюється окремим пунктом, але на переговорах російська сторона постійно мотивувала, чому ми можемо Україні платити світові ціни за базування Чорноморського флоту. І я вже не кажу про активи СРСР.
Тому питання україно-російських стосунків, їх невирішеності, а відтак і економічних втрат, це питання української політики. Ми так і не побачили їх за всі роки Незалежності у Верховній Раді. Я нагадаю, що той же закон Юхновського щодо визнання держаним боргом Росії перед Україною заощадження українських громадян, так і не було схвалено Верховною Радою – він набрав, здається, лише 77 голосів.
Отже я стверджую, що тільки тоді, коли в основі державної політики буде домінувати національний інтерес, тільки тоді Україна почне формувати свій бюджет у набагато більших обсягах, ніж сьогодні.
Для порівняння: Україна має за рік десь 40-42 мільярди доларів надходжень до держбюджету. Польща – більше 150 мільярдів доларів. Ви можете порівняти економічний потенціал України і Росії? Ні. Тому я хочу сказати, що оце і є відповідь на питання, яку політику проводила всі ці роки Україна – це була не українська політика, не національна політика. Це була політика в інтересах, принаймні, сусідньої держави.
ВЕДУЧИЙ:Порушивши будь-яке з цих питань або всі ці питання у комплексі, ви лише, умовно кажучи, якщо сформуєте уряд – БЮТ, НУ-НС – лише підтвердите той штамп, який зараз існує в нашому суспільстві про те, що націонал-патріотичні сили хочуть нас посварити з Росією.
Юрій КОСТЕНКО: Ні. Категорично спростовую цю тезу, тому що давайте говорити не ярликами…
ВЕДУЧИЙ:Я ж говорив про стереотип, про штамп.
Юрій КОСТЕНКО: Це комуністи так люблять оцими штампами… Якщо ми будемо в СОТ першими, ніж Росія, то це буде як раз підстава для того, щоб посваритися з Росією. Якщо Україна буде членом НАТО, то це шкодить російським національним інтересам. Оце і є відповідь на питання, що комуністи в Україні фактично є не просто лобістами російських інтересів, комуністи в Україні – іноземці в українській політиці, які відстоюють інтереси сусідньої держави. Саме внаслідок цього ми і не можемо працювати, – я маю на увазі в першу чергу Верховну Раду, – працювати в інтересах свого громадянина, в інтересах державних, інтересах свого народу.
Тепер, якщо говорити, яким чином Україна і Росія повинні будувати свої стосунки. Я нагадаю практику: саме Віктор Ющенко, як перший прем’єр-міністр з демократичного табору, представник демократичного табору, привів у відповідність наші газові стосунки до ринкових вимог. Тобто ми замінили бартер на основі якого повставали клани і олігархи як в Росії, так і в Україні, на прямі розрахунки, і це було вигідно і Україні, і Росії.
Так от, ми як раз становленням рівноправних стосунків з Росією робимо величезні перспективи для україно-російських стосунків на основі яких будуть виборці – українець і росіянин – відчувати, що оце є нормальні стосунки, бо те, що сьогодні є в наших стосунках, повторюю, від цього страждає і український громадянин і російський.
Конкретний приклад: ви знаєте про ці війни традиційні з українськими товарами?
ВЕДУЧИЙ:М'ясо, молоко…
Юрій КОСТЕНКО: Так, м'ясо, молоко, цукор і все інше. Хто від цього страждає? Російський громадянин – він не отримує якісну продукцію з України, яка…
ВЕДУЧИЙ:Але він отримує і свою продукцію, і іншу якісну продукцію з інших держав.
Юрій КОСТЕНКО: Ні, по-перше, не за тою ціною, набагато дорожче, а відтак, з кишені російського громадянина забирали оці кошти, яких йому так бракує. А по-друге, щодо саме якості, всі знають, що українська сільськогосподарська продукція є найякіснішою, це факт. Український огірок набагато смачніший, ніж голландський огірок, вирощений в теплиці, чи голландська полуниця, це як штрих.
Але я хочу про інше сказати. Давайте візьмемо більш серйозну тему в україно-російських стосунках: військово-промисловий комплекс. Це був єдиний в СРСР організм.
ВЕДУЧИЙ:Тепер він не може існувати.
Юрій КОСТЕНКО: Україна виробляла майже 70% комплектуючих до ВПК колишнього СРСР. Так от, коли в 94-му році Єльцин підписав указ про те, що всі виробництва ВПК, які були на території України, повинні бути створені в Росії, то кошти йшли з держбюджету, тобто саме російського пенсіонера позбавляли можливості краще жити, тому що держбюджет витрачав величезні кошти на озброєння, а не на соціальні програми. А український пенсіонер, чи український робітник втрачали тому, що ці підприємства закривалися, зникали робочі місця, зникали відрахування до бюджету. Отже страждали і українець, і росіянин. Так що як раз у плані наших рівноправних стосунків, думаю, що зацікавлені всі.
Інша річ, що російська влада не буде оцінювати можливість цих стосунків ще до тих пір, поки російська влада не відмовиться від своєї неоімперської спроби повернути все назад, історію назад, тобто зробити нову російську імперію під виглядом так званого Євразійського союзу.
ВЕДУЧИЙ:А ви вважаєте, що для них це досі актуально?
Юрій КОСТЕНКО: Звичайно. Якщо говорити про російський політикум і не тільки, а про його обслугу, журналістів, я недавно мав прямий ефір з Михайлом Леонтьєвим, журналістом таким ортодоксальним. Так він прямо сказав, що Україна повинна бути становим хребтом Російської імперії. Так якщо журналіст, наближений до влади, говорить такими словами, то послухайте, що говорять, наприклад, депутати Держдуми в Криму чи на телебаченні щодо того, яке місце в російській політиці відводиться Україні. Так що це, на превеликий жаль, величезна проблема саме Росії, що вона не може встановити з нами дружніх стосунків, бо не відмовляється від відновлення своєї імперії.
ВЕДУЧИЙ:Юрію Івановичу, ви вже порушили одну з тем, зокрема втрачені заощадження за рахунок… вірніше від Росії, так, щоб ці кошти надходили. Відповідні пропозиції пропонує внести в проект коаліційної угоди «Собор», але там ще йдеться про те, аби відмінити референдум щодо вступу в НАТО і відмовитися від контрактної армії на наступний рік. Скажіть, УНП так само має якісь свої пропозиції до того проекту, який вже існує, для того, аби його завізувати остаточно після того, як розпочне свою роботу Верховна Рада України шостого скликання?
Юрій КОСТЕНКО: Щойно закінчилося розширене засідання центрального проводу УНП за участю всіх голів районних партійних організацій, ми сформували пріоритети діяльності депутатської групи від УНП, в тому числі і щодо законодавчих ініціатив. Там є вичерпний перелік тих законопроектів, які ми вважаємо пріоритетними для роботи демократичної коаліції.
ВЕДУЧИЙ:Ми зупинились на тому, що той проект коаліційної угоди, який існує зараз у БЮТ і НУНС, може бути змінений, зокрема і ваша політична сила має якісь свої зауваження і пропозиції. Давайте докладніше.
Юрій КОСТЕНКО: Суть того, що робить УНП в блоці, це привнесення в державну політику національного інтересу і формування економічної політики для розвитку малого і середнього підприємництва, а відтак середнього класу. Тому в наших пріоритетах є декілька складових. По-перше, ліквідація спадку тоталітарно-комуністичного режиму. Ми розробляємо проект закону щодо ліквідації всіх символів тоталітарно-комуністичного режиму, тим більше, що це відповідає резолюції ПАРЄ 2006 і 1996 року щодо засудження тоталітарно-комуністичного режиму.
В координації з цим законопроектом ми розробляємо закон щодо люстрації. Всі ті особи, які працюють і працювали проти держави Україна, мають бути відлучені від влади.
Далі низка законів, пов’язаних з боротьбою з корупцією. Ми розробили ще в 2003 році законопроект щодо декларування і доходів, і видатків держслужбовцями, а відтак за нашими оцінками більше 100 мільярдів гривень додаткових доходів держбюджету ми можемо отримати в найближчі 3-4 роки.
Серед соціальних ініціатив це вже згаданий законопроект щодо визнання Росією державного боргу перед Україною і дуже важливі наші ініціативи щодо національного відродження. Це питання, пов’язані з розвитком української мови, питання щодо пантеону українських героїв треба вирішити, також визнання борців за незалежність України – мова йде про ОУН УПА – тим національним рухом, який врешті привів до української незалежності.
Ну, і дуже важливі наші ініціативи щодо євроінтеграції. Зокрема ми будемо ставити питання про те, щоб перший демократичний уряд демократичної коаліції подав заявку на вступ України в НАТО. Ми дуже багато говоримо про НАТО, але ще немає юридичних підстав рухатися Україні в цьому напрямку, тому що немає офіційної заявки, офіційної позиції уряду. А от коли ми виконаємо всі умови, а це може бути 3-5 років, отоді ми можемо ставити питання на референдум чи йти Україні в НАТО чи ні. Отаким має бути порядок дій, якщо говорити про процеси, які ведуть до євроінтеграції.
Ну і ще важливе питання, яким ще ніхто системно не займається в Україні, це приведення українського законодавства у відповідність до європейських вимог. Я нагадаю, що польський сейм за спеціальною процедурою 10 років працював, щоб привести польське законодавство у відповідність до європейського. Без цього ми ніяк не можемо стати оцією Європою, аби мати європейське життя в Україні, а відтак ніколи не зможемо стати членами ЄС.
Так що наші ініціативи базуються і на нашій програмі, і на тому, що ми робили всі ці роки в українській політиці.
ВЕДУЧИЙ:Пане Юрію, всі ці пропозиції, які зараз для вас стали актуальними, які ви пропонуєте включити в коаліційну угоду, чи висловлювалися вони, коли розроблявся проект коаліційної угоди, оскільки зараз, коли час вже пішов на лічені дні до початку роботи Верховної Ради, а відтак то й до створення тієї же коаліції, залишилось зовсім мало, і те, що зараз відбувається, в тому числі і з боку УРП «Собор», ну, і зараз, коли ви вже висловили свої зауваження щодо пропозицій до коаліційної угоди, це може ще більше відтермінувати створення коаліції, а відтак і формування кабміну.
Юрій КОСТЕНКО: Ні, давайте розділяти два питання. Перше, це процес формування коаліційної угоди, який буде відбуватися після набуття депутатами статусу. А щодо коаліційної угоди, то в ній в загальних рисах ці пріоритети окреслені. Мова йде про те, як і коли повинна коаліція вносити ті чи інші ініціативи, які будуть враховувати в тому числі і ось ці національні пріоритети.
От візьмемо питання щодо НАТО. Заявка пишеться буквально за півдня. Умовно кажучи, і рішення урядом приймається в межах тижня. Чому б цей пріоритет не поставити як один з першочергових пріоритетів?
Питання щодо законопроектів, на основі яких буде здійснюватися повернення заощаджень. Знову таки вони є розроблені, можна брати або старі законопроекти, які не пройшли у Верховній Раді, – я маю на увазі законопроект Юхновського, – або розробити новий законопроект з врахуванням нових обставин, в яких перебуває Україна.
Тому питання не в тому, щоб такими ініціативами, про які я щойно говорив, відтягувати термін формування коаліції. Питання про те, що треба обговорювати пріоритети коаліції. Що ми будемо робити до кінця цього року? Які пріоритети законодавчі будуть у наступному році? Бо, коли Верховна Рада звітує про свою діяльність і каже, що за сесію таку-то у Верховній Раді прийнято більше, там, двох чи трьох тисяч законів, ну, це ж все, перепрошую, обдурювання людей, тому що до сьогоднішнього дня, наприклад, немає законів, на основі яких буде розвиватися аграрна політика в Україні, адже питання земельної реформи так і не вирішене і не врегульовано законодавством.
Тому треба окреслювати пріоритети, на основі яких буде якомога швидше відбуватися зміна на столі кожного громадянина, от про що йде мова.
ВЕДУЧИЙ:Просто я говорю, що це треба виносити на обговорення, узгоджувати, коли те чи інше робити, але якийсь з суб’єктів коаліційного утворення, наприклад, БЮТ може принципово з чимось не погодитися, і відповідно це все буде супроводжуватися довгостроковими переговорами, всім іншим. Ви можете бути гнучкими у цих позиціях, чи це принципова лінія?
Юрій КОСТЕНКО: Павле, я хочу нагадати, що всі ці пріоритети, в тому числі і пріоритети УНП, є у програмі «10 кроків назустріч людям» президента Ющенка, а Юлія Тимошенко, як ви знаєте, постійно декларує те, що вона буде як раз сприяти тому, щоб ці кроки – 10 кроків – відчули люди. Тому тут нічого нового немає, тут не можна так ставити питання, що з чимось не буде погоджуватися БЮТ. Ми всі повинні підпорядковувати свої політичні інтереси спільним завданням, а спільним завданням є реалізація програми президента.
СЛУХАЧ:Юрію Івановичу, скажіть мені будь ласка, коли нарешті УНП і Народний рух об’єднаються в єдину партію? Я бувший член НРУ, вийшов з партії в знак протесту проти її розколу. Якби таке об’єднання відбулося, я думаю, я відновив би своє членство у партії.
Юрій КОСТЕНКО: Ну, я хочу вас проінформувати, що вже 20 грудня минулого року ми відновили організаційну єдність з НРУ, підписані відповідні документи. Ми зараз фактично діємо, як одна сила, тобто всі наші рішення, в тому числі і щодо участі у виборах, ми приймали спільно. Так що в цьому сенсі нам поки що юридично об’єднатися заважає лише відсутність у законі про політичні партії такої норми, коли б ми могли об’єднуватися, а не ліквідовуватися чи розпускатися.
До речі, УНП разом з НРУ внесла зміни до закону про партії, які дозволятимуть партіям об’єднуватися. Після ухвалення цього закону, а я думаю, демократична коаліція це зробить дуже швидко, ми одразу проведемо об’єднавчий з’їзд.
ВЕДУЧИЙ:Пане Юрію, роз’ясніть, будь ласка, хіба об’єднання різних політичних сил в одну і відповідне отримання нею, цією єдиною партією, якоїсь іншої назви не означає, що ті партії, які утворили нову партію, ліквідовані?
Юрій КОСТЕНКО: Ні, чинне законодавство об’єднання не передбачає. Для того, щоб дві чи більше партій об’єднувалися, треба або всім розпуститися, або…
ВЕДУЧИЙ:А потім оголосити про створення…
Юрій КОСТЕНКО: Так, або всім, окрім однієї партії, а відтак члени партій, які стають безпартійними, пишуть заяви у ту партію, до якої вони фактично приєднуються. Ця процедура є фактично неефективною, за весь час роботи в українській політиці політичних партій практично за таким механізмом не вдалося об’єднати нікого, тому треба внести зміни в законодавство.
ВЕДУЧИЙ:Якщо будуть внесені зміни і відповідно буде створена партія на основі блоку НУНС, то хіба це не означатиме, що такої партії, як УНП більше немає в Україні?
Юрій КОСТЕНКО: Якщо до єдиної партії на основі блоку НУНС, то з цього приводу ми, до речі, з НРУ чітко висловили свою позицію, це має бути права партія, тоді дійсно і УНП, як найбільша права партія, і НРУ, як права партія, будуть брати участь у формуванні цієї партії. А якщо мова буде йти про ліберальну політичну силу, чи ліву якусь політичну силу, тому що в нашому блоці є три сегменти політичні – це праві партії, це ліберали (НУ) і лівий Луценко із своїми прихильниками. Тому давайте тут бути чіткими у визначенні, яку партію буде творити об’єднаний пропрезидентський блок політичних сил.
ВЕДУЧИЙ:Тобто ви не виключаєте, що в ту політичну силу, яка можливо утвориться на основі боку НУНС, будуть входити не всі ці сили, які утворили цей блок?
Юрій КОСТЕНКО: Звичайно. Але ще раз повторюю: питання треба ставити не арифметично. Ви от щойно говорили про коаліційну угоду, що два чи три не підписалися і це трагедія, а я кажу, що не в цьому трагедія. Трагедія буде в тому, коли демократична коаліція не виконає своїх зобов’язань перед виборцем покращити його життя.
ВЕДУЧИЙ:Ні, трагедія буде, коли не проголосують 228 депутатів за прем’єр-міністра, за кандидатуру за умови, що ніхто більше не буде голосувати. Тому і підстав для цієї програми не буде.
Юрій КОСТЕНКО: Звичайно. Я як раз у плані іншої політичної арифметики щодо єдиної партії: якщо це буде одна права політична партія і ліві складові блоку НУНС стануть вже правими – а таке в українській політиці дуже часто буває, особливо з тими чи іншими політиками – то це проблема вже буде не партії, а тих людей, які будуть міняти свої політичні погляди. А якщо буде спроба на основі цього блоку зробити такий, знаєте, політичний вінегрет, і у програмі цієї об’єднаної партії буде і правий інтерес, і ліберальний, і лівий інтерес, то європейська політика так не працює.
ВЕДУЧИЙ:Не працює, що правда то правда.
СЛУХАЧКА: Добрый вечер. Лариса, Киев. Скажите пожалуйста, Юрий Иванович, вот сейчас мы наблюдаем, как три депутата из НУНС, которые там что-то еще сомневаются в подписании коалиции, и будут наверное желающие, как и в прошлом созыве, которым и хочется и колется, и могут переходить туда-сюда. Не считаете ли вы, что нужно сразу принять закон и планируете ли вы то, чтобы депутат, который захочет выйти из партии, чтобы он уже не был каким-то там позафракционным, а чтобы он вышел раз и навсегда из депутатства? И пусть вместо него приходят из той же партии люди, которые…
ВЕДУЧИЙ:Отже, імперативний мандат. Але все ж таки уточнення щодо підписантів, непідписантів – навіть ті три політика, які не поставили свій підпис, вони не поставили свій підпис не під проектом коаліційної угоди, а під документом, який називається «про наміри входження до коаліції».
Юрій КОСТЕНКО: Ви маєте на увазі так званий закон про імперативний мандат, тобто про те, щоб партія мала право таких депутатів позбавляти депутатських мандатів. Але тут знову ж таки є протиріччя з демократичною практикою. Депутатів обирає не партія, а виборець, тому партія не має такого юридичного права, це може зробити лише виборець.
Для того, щоб вирішити цю проблему, для того, щоб ці, як ви їх називаєте, перебіжчики, зникли з Верховної Ради, потрібен новий закон про вибори. Ми його розробили. Це закон з відкритими списками, коли ви будете голосувати не лише за лідера і першу п’ятірку виборчого списку, а за кожного кандидата в народні депутати від партії. Цей кандидат в народні депутати, якщо він зрадить ваші інтереси хоч один раз, обов’язково і стовідсотково вже ніколи не потрапить у Верховну Раду. Саме такий законопроект і дає можливість розвинутим демократичним країнам, зокрема Британії чи тій же Польщі, не мати у своїх списках зрадників.
ВЕДУЧИЙ:Ви маєте на увазі, що наступного разу він не буде включений до списку, чи громада матиме можливість його відкликати збором підписів?
Юрій КОСТЕНКО: Він просто-на-просто не пройде до Верховної Ради, бо за нього у виборчому окрузі ніхто голосувати не буде. От якби зі списку діючих депутатів дати політичні біографії так званим політичним діячам, то половина депутатських місць були б вільні. Я кажу про тих, хто сьогодні стали народними депутатами. Бо вони вже по десять разів перебігали з однієї політичної партії в іншу, міняли свою віру політичну вже –надцять разів, за гроші міняли фракції і на цьому так званий політичний бізнес творили, а це називається політична корупція. Тому, якщо все це представити виборцю, то він ніколи не проголосує на своєму окрузі за такого горе-депутата.
ВЕДУЧИЙ:Ну, це така ненав’язлива люстрація, так?
Юрій КОСТЕНКО: Так, це демократична люстрація, саме народна.
ВЕДУЧИЙ:Пане Юрію, ви щойно висловились досить критично щодо імперативного мандату, як такого. Але в тому переліку 12-ти законів, які планується ухвалити в першу чергу, такий закон значиться щодо імперативного мандату. Це що, перша розбіжність така суттєва? І до речі, яка там процедура голосування все ж таки – пакетом чи не пакетом? Тому що ніяк не можемо з’ясувати.
Юрій КОСТЕНКО: По-перше, коли буде відбуватися внесення оцих пріоритетних законів для голосування, то я думаю, спільно фракції БЮТ і нашого політичного об’єднання будуть дискутувати і щодо норм цього закону, як і має відбуватися обговорення законопроекту, і щодо черговості.
Якщо говорити про так званий пакетний принцип голосування, то на сьогоднішній день в діючому регламенті Верховної Ради це не передбачено. Отже, за чинного регламенту ми повинні слідувати тим процедурам, які передбачені в регламенті Верховної Ради, тобто це скорочена процедура обговорення законопроекту, і за скороченою процедурою можна тоді говорити як і коли цей чи інший законопроект буде ухвалено.
СЛУХАЧ:Добрый день. Вот сейчас события, которые происходят на Ай-Петри с татарским населением, как вы считаете, насколько здесь может быть замешан прямой бизнес-интерес с затягиванием создания коалиции и дающий зеленый коридор, отмашку бизнес-интересу каких-то отдельно взятых партий, которые у власти? И вопрос такого рода: что касается вот этих сбережений, которые утрачены. Была передача про литерный поезд, где рассказывалось, что за одну ночь вывезены были и компроматы на красных директоров и бывших партийных работников. Может ли способствовать люстрации то, что весь компромат находится в России, и нет доказательств на люстрацию? Можно ли таким образом ограничить 45 лет или еще каким-то подобным методом, чтобы отстранить всех этих властвующих, которые были связаны в посткоммунистическом пространстве?
Юрій КОСТЕНКО: Щодо подій на Ай-Петрі це не бізнес-інтерес, це величезна політика, спрямована на роз’єднання України. Те, що в Криму сьогодні пожинають плоди діяльності пана Грача, колишнього першого секретаря кримського райкому партії, а потім і голови Верховної Ради Криму, який своєю політикою як раз і закладав от цих мін політичних, які сьогодні підриваються.
Про що мова йде? А про те, що коли почали повертатися кримські татари на свою землю, то як раз комуністи, які тоді правили в Криму, які і сьогодні залишаються при владі в Криму, не робили того, що передбачало рішення і Верховної Ради, і уряду України. Вони повинні були розробити програму повернення, створити земельний фонд, щоб виділити землі кримським татарам, які поверталися на свою батьківщину, розробити програму створення нових робочих місць, щоб ті, хто повертається, мав би можливість працювати. Всього цього не було зроблено.
Більше того, робилася низка адміністративних перешкод тому, щоб кримські татари отримали землю і мали можливість спокійно в Україні розпочинати свою справу або працювати на тому робочому місці, яке йому держава створить. Так от те, що сьогодні відбувається на Ай-Петрі, це ескалація напруги в Криму. Це кореспондується з так званим російським маршем, це кореспондується з відкриттям пам’ятнику Катерині ІІ в Одесі, це кореспондується з відкриттям пам’ятнику жертвам ОУН-УПА в Криму, тобто розпалюється міжнаціональна ворожнеча. Мета – підпалити Україну. А підпаливши Крим, дуже просто потім ставити Україні нові і нові політичні вимоги. Подивіться, що відбувається в Грузії, подивіться, що відбулося в Молдавії з Придністров’ям так званим…
Щодо повернення заощаджень і так званого літерного поїзда, я вам скажу, як людина, яка з 90-го року працює в українській політиці: дійсно, архівів дуже багато було знищено щодо тих, хто, як і в який мірі був причетний до діянь комуністично-тоталітарного режиму. Але той законопроект щодо люстрації, про який я вів мову, передбачає лише одне – не давати можливості тим, хто прокрався, хто працює проти державного інтересу, бути при владі.
От я беру конкретний приклад: Президент своїм указом зобов’язав голів обласних і районних адміністрацій вшанувати жертви голодомору. Ця програма не виконана, це є антидержавна політика. Я щойно говорив про проблему кримських татар, це також антидержавна політика. От за такі діяння конкретний посадовець повинен відлучатися від влади, хай іде і сам огород починає обробляти і показувати високі врожаї.
ВЕДУЧИЙ:Пане Юрію, чи є ще інші варіанти щодо кандидатури від НУНС на посаду спікера, крім В’ячеслава Кириленка? Є інформація про те, що ним може стати і Іван Плющ.
Юрій КОСТЕНКО: Ні, фракція, яка збиралась на своєму засіданні, тобто депутати, які обрані від нашого блоку, голосуванням визначили кандидатуру В’ячеслава Кириленка. (…)
Радіо «Ера», «Від першої особи», 8 листопада 2007 р.
Обсудить новость на Форуме