17:45 18.09.2007 | Все новости раздела "Украинская Народная Партия"

Олександр ТОДІЙЧУК - Наша залежність від зовнішніх енергопостачальників може бути суто символічною


«Главред», 18 вересня 2007 року

Вивчення залежності України від зарубіжного палива та вироблення шляхів використання в Україні альтернативних джерел енергії – основна діяльність Олександра ТОДІЙЧУКА після звільнення з посади голови «Укртранснафти».Наразі він працює над тим, аби все більше топ-менеджерів підприємств знали про плюси переходу на альтернативні джерела отримання енергії.

–Кабміном схвалено проект бюджету на наступний рік. В ньому передбачена певна сума на енергозберігаючі технології. Чи вистачить її? І скільки взагалі потрібно на цю сферу?

–Важко назвати точну цифру. Для того, щоб робити підрахунки, слід сформулювати мету і визначитись з ресурсом задля її досягнення, в тому числі і фінансовим забезпеченням. В часовому вимірі за рік можна створити реальну і дієву національну програму енергозбереження та енергоефективності. У нас є багато програм, які влаштовують лише окремих осіб або їх групи, а не державу в цілому. Вони штучні і безсистемні. Для прикладу, візьмемо енергетичну стратегію України до 2030 року: вона не корелюється зі стратегією загального економічного розвитку держави, бо її просто нема, а енергетична стратегія, як і інші галузеві, повинна обслуговувати програму розвитку держави, а не бути самі по собі.

Проблема нашої економіки в тому, що вона була побудована на технологіях часів дешевої енергії. Щоб мотивувати зміни в енергоефективності виробництва та виховати у суспільства бережливе ставлення до енергії, яку ми споживаємо, держава на базі стратегії свого розвитку має розробити індикативний щорічний план підвищення енергоефективності, де були б зазначені нормативні показники енергозбереження для кожної галузі. І, якщо вони досягаються, для відповідних підприємств мають бути передбачені пільги, якщо ні – санкції, тобто паралельно з планом норм використання енергії мають впроваджуватись системи мотивацій їх виконання.

Якщо говорити про сьогоднішній стан речей і відповісти на Ваше питання, то можна вважати, що необхідної сьогодні Україні високоефективної стратегії немає. Натомість є якийсь план коштів з держбюджету, передбачений на розвиток програм енергозбереження. Чи потрібно зараз державі просто розписувати кошти під якісь окремі проекти, чи краще залучити їх на розробку чіткого, життєздатного плану дій – це вже справа уряду.

Я за ці кошти, скільки б там їх не було виділено з держбюджету, порадив би сформувати серйозну професійну групу, яка б узагальнила вже діючі плани, вдосконалила їх відповідно до існуючого позитивного досвіду наших сусідів і супроводжувала б впровадження енергозберігаючих технологій та альтернативних видів палива. Ця робоча група могла б сформулювати від імені уряду державні завдання на базі об’єктивної інформації про стан справ у галузі. Тоді, я гадаю, і Євросоюз, і США зможуть допомогти нам у вирішенні цих завдань як в експертному, так і у фінансовому планах. Але це відбудеться тільки за умов, коли ми доведемо, що вміємо це робити і знаємо, чого хочемо досягти.

–МінЖКГ розробило житловий кодекс, яким регламентується й діяльність енергопостачальників. Чи є місце в цьому кодексі для впровадження енергозберігаючих технологій? І чи готові до впровадження альтернативних видів палива в ЖКГ приватні інвестори?

–Для приватних інвесторів слід створити відповідні умови, в яких вони будуть здатні діяти і які обумовлять потребу в них. По-перше, держава має встановити жорсткі сучасні вимоги щодо теплопровідності стін, підлог, стель, вікон і таке інше. По-друге, будь-які теплонагріваючі прилади в приміщенні мають були регульовані (не так, як заведено у нас - шляхом відкривання вікон). За кордоном теж є провітрювання приміщень, однак коли передбачається період провітрювання, попередньо знижується температура, аби менше тепла вийшло назовні. Іноземці дивуються, коли ми кажемо про газову залежність від Росії, а самі тим часом настіж відкриваємо вікна взимку, підігріваючи атмосферу.

Коли всі етапи генерації, транспортування та розподілу енергії будуть регламентовані щодо витрат і втрат, тоді в нас з’являться інвестори, бо в них виникне реальна необхідність. А що ж до альтернативних видів палива: в багатьох країнах сплачують за спожиті калорії, а не за кубометри, тонни енергоносіїв. За таких умов стає можливим і раціональним обігрів приміщень електричною енергією. Україна має надзвичайні резерви в енергетиці через атомну і вугільну складову. Сьогодні, наприклад, близько 40% електроенергії ми отримуємо з вугілля. Були часи, коли отримували 70%. За свідченням геологів, розвідані запаси можуть забезпечувати енергетику вугіллям протягом 400 років! Зараз вже існують надсучасні технології використання вугілля в теплових станціях, що забезпечують високий коефіцієнт корисної дії і майже не впливають на екологію. Існують сучасні котли спалювання торфу, соломи, відходів деревини. І в побуті, якщо сказати бабці в селі, що коли вона заплатить $100 за цей котел, то за 2-3 місяці окупить його, та ще й зекономить півтори тисячі гривень до кінця зими (за нових цін на газ, які найближчим часом подвояться), вона піде на це з задоволенням, якщо навіть буде змушена позичити в когось гроші.

–Скільки років потрібно для того, щоб альтернативні види палива стали конкурентоздатними порівняно з традиційними видами палива в Україні?

–Ціна альтернативного палива в Україні є сталою і досить прогнозованою в зростанні. Якщо, наприклад, взяти біопаливо, то воно коштує близько трьох гривень за літр. За даними експертів, зараз уже виробляється декілька сот тисяч тонн біопалива як на міні-заводах, так і у клунях, гаражах і підвалах, підпільно. Цей напрямок, хоча стихійно, але швидко розвивається, ми можемо вже через рік-два виробляти до півмільйона тонн біодизеля й етанолу. А в перспективі – до шести мільйонів тонн палива. А плюс ще й переробка української нафти, обсяги видобутку якої, за прогнозами, збільшаться... Наша залежність від зовнішніх постачальників енергоносіїв може бути суто символічною.

–А якби Україна не вивозила половину рапсу в Європу, то ми могли б виробляти біопалива набагато більше?

–Надзвичайно небажано в ручному режимі керувати цим процесом. Чому вивозиться рапс? Справа в тому, що за кордоном всі, хто використовує біопаливо, мають певні пільги. У нас такого нововведення немає, хоча постанов Кабміну стосовно енергозбереження було багато. Якби встановили, що 5% в будь-якому моторному паливі має становити біопаливо, це б мотивувало його внутрішнє споживання. Наприклад, тих, хто не заповнює ці 5% біопаливом, штрафували б або відкликали ліцензію на продаж нафтопродуктів. Втім, ті клани, які вже сьогодні володіють тисячами гектарів землі, не зацікавлені дати роботу сільському господарству під вирощування того ж рапсу. Бо якщо буде хоч якийсь прибуток, відразу зміниться ціна на землю. З іншого боку, біопаливо з роками змінить сировину. Нині етаноли роблять з кукурудзи, пшениці. В Америці активне використання біопалива призвело до підвищення ціни на кукурудзу й іншу продовольчу сировину. І, відповідно, на вироби з кукурудзи. На той же попкорн, наприклад. (Сміється). Є ж відходи від сільськогосподарської сировини, які потрібно використовувати: стебло кукурудзи, соняшника чи солому. Дуже перспективними, окрім рідких палив, є біогази. Вони цікаві тим, що для їх отримання можна використовувати відходи від скотарства, сміттєзвалища, які виробляють етан.

–Чи існує лобі в нафтогазовій галузі, яке «захищає» свій бізнес від запровадження біопалив? І чи можна їх якось заохотити не робити цього?

–Лобі існує, бо існує певна конкуренція. Але, як кажуть, якщо не можна процес зупинити, його потрібно очолити. (Сміється). Якщо в Україні буде розумна законодавча база і відповідні норми та стандарти, вони самі почнуть будувати біопаливні заводи поряд із своїми НПЗ. І, якщо десь так років через 5-7 додавати 4-6 млн. тонн біопалива на рік до традиційного, – ми отримаємо максимальний ефект.

Ольга Василевська, «Главред», 18 вересня 2007 року



Источник: Українська Народна Партія

  Обсудить новость на Форуме