17:30 10.07.2007 | Все новости раздела "Украинская Народная Партия"
Інтерв’ю на актуальну тему з Іваном ЗАЙЦЕМ, першим заступником голови УНП
Кор.: Нарешті можна сказати, що всі основні політичні сили погодилися з невідворотністю дострокових парламентських виборів 30 вересня і фактично розпочали свої виборчі кампанії. Особливий інтерес ЗМІ викликає процес формування пропрезидентського виборчого блоку. Зокрема велика увага приділяється партіям національно-демократичного спрямування, передусім УНП та НРУ. Прошу Вас прокоментувати позицію Вашої партії в цьому процесі.
Іван Заєць: Залюбки. Але перш за все, хочу подякувати за можливість роз’яснити політику УНП, оскільки, на жаль, ЗМІ насичені інформаційним «шумом», а часто й плітками та нісенітницями, що спотворюють реальну картину.
Нагадаю, що 7 червня представники трьох політичних суб’єктів (НСНУ – Народна самооборона – «Рух - Українська Правиця») парафували угоду про формування виборчого блоку для участі у дострокових виборах. Від Правиці документ підписали голова УНП Ю. Костенко, голова НРУ Б. Тарасюк та голова УРП «Собор» А. Матвієнко. Угода зафіксувала деякі важливі параметри виборчого блоку, зокрема квоти представництва зазначених суб’єктів у виборчому списку.
У розвиток цих домовленостей 5 липня десять партій підписали «Декларацію об’єднання демократичних сил», яка означила післявиборчу перспективу об’єднання партій-суб’єктів виборчого блоку в єдину національно-демократичну партію. Ще перед підписанням Декларації Правиця оприлюднила своє бачення основних організаційних та ідеологічних позицій щодо творення такої партії.
Хотів би виділити в наших пропозиціях кілька важливих моментів. З пропозицій організаційного характеру це такі – демократичний механізм об’єднання знизу шляхом злиття первинних осередків, районних і обласних організацій, а також обрання голови єдиної партії та голів партійних організацій усіх рівнів таємним голосуванням.
З програмово-ідеологічних засад – забезпечення збереження та розвитку національної ідентичності українців, зокрема непорушність статусу української мови як єдиної державної та визнання змагань УПА боротьбою за незалежність України; реалізація стратегії «дорогої робочої сили» (високих зарплат та пенсій) як основи формування національного середнього класу; членство України в НАТО; запобігання неконтрольованій міграції на територію України; перехід до європейської моделі екологічно збалансованого розвитку.
Саме з такими пропозиціями ми й увійшли в об’єднавчий процес з формування єдиної національно-демократичної партії.
Кор.: А чи варто взагалі так наголошувати на ідеологічній, програмовій визначеності майбутньої єдиної партії? Може вигідніше робити акцент на ідейній та ціннісній нейтральності, що показав свою результативність на минулих виборах для партій такого роду?
Іван Заєць: Ні, я так не вважаю! Давайте чесно назвемо речі своїми іменами.
Ідейна та ціннісна нейтральність, а до цього я додав би ще й моральну нейтральність, а, по-суті, все це є безпринципністю в політиці, означає проникнення в політичну діяльність комерційно-маркетингової ментальності. Це продажа політиками себе виборцям за будь-яку ціну, без оглядки на відповідальність за передвиборчі обіцянки, маніпулятивна гра свідомістю громадян на злобі дня. Тоді як ідеологічна політика, що будується на вічних цінностях, дає водночас як чесні і відповідальні відповіді на поточні проблеми сьогодення, так і бачення стратегії розвитку країни на майбутнє.
Крім того, деякі наші політики вважають за доцільне замінити ідеологічну основу політичної діяльності розкруткою бренду вождів та їхніх «команд», що насправді позбавляє владу і суспільство стратегічних цілей та передбачуваності, й, навіть, відкриває дорогу у велику політику політичним авантюристам.
Політична система, основою якої є ідеологічна нейтральність (а я б назвав це політичною всеядністю) та кланові проекти приходу до влади того чи іншого вождя з «командою», якраз і приводить, як свідчить досвід, до перманентних всеохоплюючих криз в нашій державі.
Кор.: Мені здається, що Ваша логіка та останні дії Правиці не зовсім збігаються. Чого ж Ви ідете у виборчий блок, в якому очевидна ідеологічна неоднорідність?
Іван Заєць: Логіка наших дій спрямована на вирішення двох принципових завдань. Завдання-мінімум – зупинити реванш антиукраїнських сил та розвернути політичний процес в Україні в європейському напрямі. Водночас будь-яка криза, окрім загроз, створює й нові можливості для розвитку суспільства. Ми хочемо скористатися ними для вирішення й завдання-максимум – врешті-решт побудувати в Україні політичну систему за європейським зразком, яка базується на змаганні різних ідеологій, ціннісних систем і стратегій розвитку, а також на політичній відповідальності.
Зупинити реванш можна лише широким спільним фронтом проєвропейських, державницьких сил. А це вимагає суттєвого розширення меж компромісу, передусім політико-організаційних.
Водночас нинішня політична динаміка в Україні дозволяє ефективно перейти до вирішення наступного, стратегічного завдання – сформувати крупні ідеологічні партії як основу модернізованої політичної системи європейського типу. Наші застереження-пропозиції до процесу створення єдиної національно-демократичної партії знаходяться в руслі європейської політичної традиції і якнайкраще сприятимуть вирішенню цього завдання-максимум.
Кор.: Чому так пізно ви виходите у світ з такими пропозиціями? Навже для цього треба було чекати виборів?
Іван Заєць: А ми й не чекали. Наша політика послідовна протягом багатьох років. Ще в 2002 році ми пропонували об’єднати партії-суб’єкти політичного блоку «Наша Україна» в потужну праву партію з національно-демократичною, євро-консервативною ідеологією. На жаль, тоді до наших пропозицій не дослухались. А згодом в ейфорії Помаранчевої революції зреалізували зовсім інший, суто бюрократичний проект. Замість демократичного об’єднання існуючих, розбудованих партій національно-демократичного спрямування, таких як УНП, НРУ, УРП «Собор», КУН та інш., створили згори ліберальну (за своїм реальним спрямуванням) партію НСНУ, розпаливши, водночас, жорстку конкуренцію з партіями патріотичного характеру з метою їх фактичного знищення. В той час, на превеликий жаль, в українську політику насаджувалася думка про застарілість ідеологічних підходів взагалі. Владою реалізувалася політика «відв’язки» партій від «ідеологічного стовпа». Наслідком такої недалекоглядної політики стало витіснення національної демократії з чільного місця в українській політиці. І результат не забарився: влада опинилась в руках реваншистів, в руках антиукраїнських сил.
У такій ситуації, влітку 2006 року ми самі ініціативно започаткували процес подолання роздрібленості національно-демократичних сил з кінцевою метою створення єдиної правої партії. Важливими етапами цього процесу стали: по-перше, проведення десятків круглих столів національно-демократичних сил в районних та обласних центрах України з метою визначення оптимального механізму об’єднання; по-друге, підписання в грудні 2006 року угоди між УНП і НРУ про організаційну єдність; по-третє, формування в березні 2007 року (ще до Указу Президента України про розпуск Верховної Ради) політичного блоку Українска Правиця з перспективою подальшого створення єдиної правої партії.
А на початку квітня, після Указу Президента, враховуючи небезпеку глибокої політичної кризи для української державності, Правиця виступила з ініціативою формування єдиного блоку всіх демократичних сил, включно з НСНУ та БЮТ.
Тож наші прагнення до єдності державницьких сил заради України легко простежуються.
Разом з тим, стратегічні виклики європейського вибору України вимагають якнайшвидшого формування саме потужних ідеологічних партій. На цьому напрямку український політикум вже вичерпав будь-який ліміт часу і опинився в жорсткому цейтноті. Тому оминути зазначене вище завдання-максимум не можна. Кон’юнктурні підходи, спрямовані на вирішення лише поточних завдань, чим нині грішать багато політиків, неодмінно виявляться стратегічно програшними для країни.
Строго кажучи, нас не цікавить об’єднання заради об’єднання всіх і вся. Ми прагнемо подолати розпорошеність сааме патріотичних сил та створити потужну праву національно-демократичну партію.
Розуміння усього цього і керує нашими діями, є основою наших пропозицій. Ми розуміємо також, що наша позиція і дії викликатимуть жорсткий спротив з боку явних та прихованих антиукраїнських сил.
Кор.: Чи не хочете Ви сказати, що інформаційний «шум» та плітки, про які Ви говорили на початку розмови, пов’язані саме з принциповою позицією УНП?
Іван Заєць: Саме так. Останнім часом дедалі частіше у ряді ЗМІ з’являються, на нашу думку, замовні матеріали, що суттєво спотворюють і викривляють справжню позицію Правиці, особливо УНП. І, очевидно, робиться це з метою дискредитації націонал-демократів та провокування розколу в пропрезидентському блоці.
Останнім яскравим прикладом такої недобросовісної публікації можна назвати статтю «Развод по-украински» (газета «Коммерсантъ», №112 від 9 липня 2007 р.), розтиражовану далі на деяких Інтернет-сайтах. Як фактаж, так і представлення позиції УНП в цій статті є грубо викривленими або й взагалі не відповідають дійсності. Недостовірність інформації, викладеної в матеріалі, починається від невірної назви керівного органу УНП й невірного місця проведення його засідання і доходить до неправдивого викладення самого змісту рішення Центрального Проводу УНП. А вульгарна побрехенька про інцидент з моїм автомобілем виразно завершує цю картину неправди.
У даному разі газета «Коммерсантъ», яка претендує на статус солідного та респектабельного видання, вдалася до методів, властивих жовтій пресі, таких як, наприклад, здобування інформації шляхом «підглядання в замкову шпарину» скрізь закриті двері та творення і поширення пліток.
На жаль, це непоодинокий випадок. Ми спостерігаємо цілу систему різноманітних недостовірних публікацій та дезінформаційних повідомлень у ЗМІ, що спрямовані на паплюження української національної демократії. Є всі підстави стверджувати, що антиукраїнські сили та контрольовані ними ЗМІ розпочали справжню інформаційну-пропагандистську і, навіть, психологічну війну проти національно-демократичних сил, щоб унеможливити їх посилення, зростання їхньої ролі в українській владі. Це пояснюється й тим, що саме національні демократи стоять на останньому рубежі охорони української державності.
Обсудить новость на Форуме