17:15 28.02.2007 | Все новости раздела "Украинская Народная Партия"
Що святкували харківські чиновники 27 лютого?
Минулий тиждень у Харкові пройшов під знаком святкування 75-річчя утворення Харківської області.
"Нагородження причетних і непричетних"
З цієї нагоди мешканців Харківщини заочно привітали перші особи антикризової коаліції та Президент України, який відзначив ряд харків’ян державними нагородами. Особливо „приємно” було побачити серед нагороджених голову Харківської обласної ради Васілія САЛИГІНА та його колегу по фракції Партії регіонів Любов ЧУБ. Як з’ясувалося, вказані особи за неповний рік свого депутатства зробили „вагомий внесок у соціально-економічний та культурний розвиток Харківщини, проявили високий професіоналізм”, а тому були удостоєні відповідно ордена „За заслуги” II ступеня та ордена „Княгині Ольги”. Мабуть, на честь такої події під патронатом голови облради на майдані Свободи було організовано урочистий концерт, який закінчився розкішним феєрверком.
Втім, нагородженням причетних і непричетних урочистості з нагоди 75-річчя Харківської області не обмежилися. 27 лютого до Харкова з’їхалися гості із сусідніх областей та посли іноземних держав, які теж взяли участь у святкових заходах, що проходили вже під патронатом обладміністрації у приміщенні ХАТОБу. Проте для багатьох пересічних харків’ян, які спостерігали за урочистостями по телебаченню, так і залишилося загадкою, що саме святкують харківські чиновники і чи варте було їхнє свято такої помпезності.
Історична ретроспектива
Питання справді цікаве, особливо, якщо розглядати його через призму історичної ретроспективи. Адже якщо брати за точку відліку дату створення Харківської області - 27 лютого 1932 року, коли президією ЦВК СРСР була затверджена постанова IV-ї позачергової сесія Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету «Про утворення обласних виконавчих комітетів на території УСРР», то сам по собі цей факт не мав жодного історичного значення. Згадаймо, що у той час в Радянському Союзі остаточно утвердився сталінсько-більшовицький режим і адміністративно-територіальна реформа 1932 року ніяк не змінювала його суті. Як і раніше, цей режим спирався на жорстку централізацію влади, масовий терор і небачене за масштабами пограбування селянства.
Отож, адміністративно-територіальна реформа, в результаті якої в УСРР було утворено п’ять областей, зокрема й Харківську, була потрібна сталінському керівництву тільки для того, щоб установити ще жорсткішу вертикаль влади і за допомогою неї безжально викачувати хліб в українського селянства. Як свідчать архівні документи, тільки в 1931 році з України було вивезено на експорт 2 млн. 358 тонн зернових, а на 1932 рік постановою Раднаркому СРСР республіці був доведений план хлібозаготівель у розмірі 5 млн. 881 тисячу тонн, в тому числі для Харківської області - 1 млн.212 тис. тонн. Того ж року з’явилося кілька постанов Раднаркому УРСР, спрямованих на посилення хлібозаготівель та запровадження репресивних заходів щодо тих сіл і колгоспів, які не справлялися з визначеними завданнями. Щоб виконати завдання партії, численні ударні бригади вилучали у селян не тільки зерно, а всі наявні продукти харчування, самі ж хлібороби навіть не мали права змінити місце проживання.
Фейєрверк чи поминальна служба?
Зрозуміло, що ні про яке народовладдя за таких умов не могло бути й мови. І навіть проведення 24-25 липня 1932 року першого обласного з’їзду рад Харківщини та вибори обласного виконавчого комітету у складі 179 осіб, не змогли вплинути на комуно-більшовицьку політику на місцях, де вже на повну силу панував голод. Харківщина, яка на той час мала статус столичної області, потерпіла від нього чи не найбільше, заплативши за таку політику мільйонами людських життів.
То чи не варто було б відзначення 75-річчя утворення Харківської області розпочати із поминальних служб в усіх храмах і церквах області, з покладання квітів до меморіальних місць, а не салютувати в небо різнокольоровими феєрверками? Тим більше, що нинішнього року в Україні відзначатиметься й 75-та річниця від початку Голодомору 1932-33 років, а також 70-та річниця масових політичних репресій. Влада ні на хвилину не повинна про це забувати, адже у свідомості багатьох людей Харків досі лишається столицею Голодомору та містом, з якого починалося винищення української інтелігенції. І поки над ним тяжіє це страшне тавро, будь-які урочистості, пов’язані із сталінськими часами, нестимуть на собі відтінок штучності, нещирості, а отже й непотрібності.
Звичайно, організатори ювілейних заходів зробили все можливе, щоб згладити ці історичні нерівності, більше акцентуючи увагу громадськості та гостей на сучасних досягненнях Харківщини і її перспективах. Тут справді є про що говорити і чим пишатися. Але чи потрібно було прив’язувати ці досягнення до 75-річчя утворення Харківської області?
Чому саме 27 лютого?
Як відомо, за адміністративно-територіальною реформою 1932 року до складу Харківської області відносилася практично вся Лівобережна Україна у складі 82 районів і міст. А в нинішніх межах область оформилася лише у 1937 році, коли від неї відійшли райони Сумської і Полтавської та кілька районів Київської областей. Отож, дата утворення Харківської області є досить умовною, яка до нинішньої Харківщини і її мешканців має досить опосередковане відношення. Крім того, виникає питання, чому за день народження області було взято 27 лютого 1932 року, а не 9 лютого 1932 року, коли IV-та позачергова сесія Всеукраїнського ЦВЦ своєю постановою поклала початок утворенню обласних виконавчих комітетів, і навіть не дату проведення першого з’їзду рад Харківщини (24-25 липня)? Що це – данина радянським традиціям, чи неповага до власної історії, яка все ще потребує глибоко переосмислення і переоцінки?
Мабуть, все таки мав рацію французький соціолог Раймон Арон, який говорив, що „люди творять свою історію, але не розуміють історії, яку творять.”
Віктор КОЗОРІЗ, редактор газети „Схід+Захід”, м.Харків
Обсудить новость на Форуме