18:30 17.01.2007 | Все новости раздела "Украинская Народная Партия"
Юрій КОСТЕНКО: `У політпроектів різний колір, але однакова суть – кланово-олігархічна модель економіки`
РБК-Україна, 20.12.2006р.
"Треба говорити не про проекти, а про створення умов, щоб політичні ідеології могли змагатися за владу", - говорить лідер УНП Юрій Костенко. Зараз він працює над об’єднанням партій правої орієнтації в єдиний політичний блок. За переконанням Ю.Костенка, лише так можна протистояти кланово-олігархічній системі влади в Україні. Про європейський і вітчизняний досвід боротьби за владу, про те, хто може утворити кістяк блоку правих партій в Україні і які в нього перспективи – в ексклюзивному інтерв’ю Ю.Костенка РБК-Україна.
РБК-Україна:Вас вважають одним із найяскравіших представників так званої правої ідеології в Україні. На Вашу думку, в чому полягають проблеми цієї течії у вітчизняному вимірі?
Юрій КОСТЕНКО: В плані теоретичної роботи ще початком 90-х праві чітко сформулювали Концепцію державотворення України. Там викладено стратегію побудови ринкової економіки, відновлення історичних коренів і європейський вибір країни. І проблема вся в тому, що за всі роки незалежності праві так і не наблизилися до влади. Бо, наприклад, прем’єр Ющенко, як найбільш характерний представник правих у владі – це насправді не права альтернатива, тому що ніколи Ющенко не був правим по своїй суті, а був ліберальним. Те саме - президент Ющенко. Він не має правої більшості у Верховній Раді, не має правого уряду і не має можливості організувати свою правоцентристську Програму „10 кроків назустріч людям". Отже проблема правих сьогодні не в тому, що саме запропонувати українському виборцеві, а як переконати виборців підтримати цю праву альтернативу. Тому що влада – це не посада президента, і навіть не голови уряду. Влада – це якого політичного кольору є парламентська більшість. Чи вона є ліва, чи ліберальна, чи ліво-олігархічна, як є сьогодні, або права. Бо всю державну політику можна спрямувати в той чи інший напрямок лише за допомогою законодавства. Тому головне завдання правих в Україні – це не обслуговування влади, а боротьба за неї.
РБК-Україна:Ви неодноразово заявляли, що маєте намір об’єднати праві політичні сили країни в один блок. Як триває робота над реалізацією цієї ідеї?
Юрій КОСТЕНКО: Ми провели останні 4 місяці дуже велику роботу на низах, провівши круглі столи з представниками усіх без винятку партій, які за своїми програмовими засадами керуються правими ідеями. І такий невтішний висновок – немає серед правих партій розмаїття. На рівні області існують структури п’яти – максимум восьми правих чи правоцентристських партій. Якщо спуститися до району – там, як правило, одна-дві праві структури. Тобто, особливо немає кого й об’єднувати. Другий висновок – навіть після об’єднання всіх правих сил ми не отримаємо здатності боротися за владу, враховуючи той колосальний потенціал, який мають сьогодні олігархічні блоки - фінансовий, інформаційний, адміністративний, політичний. Якщо взяти ту ж Партію регіонів, то вона в східних регіонах домінує в усіх обласних, районних, міських радах – а це майже дві третини економічного потенціалу України. Отже проти такої потуги вже не можна конкурувати лише об’єднанням, а потрібно шукати нову політичну енергію. Без сумніву такою енергією є принципово інша економічна політика, яка базуватиметься на інтересах економічного суспільства, а не на кланово-олігархічних інтересах. І така політика буде здатна протидіяти тому, що називається мега-блоками, тим, що інтерес малого підприємця, фермера, національного товаровиробника віддзеркалюватиметься у діяльності цієї правої політичної сили. Яким чином об’єднати економічний інтерес, який розрізнений у регіональному вимірі та в політичних симпатіях, в єдине ціле – над цим ми сьогодні й працюємо.
РБК-Україна:Хто вас фінансуватиме?
Юрій КОСТЕНКО: Якщо запрацює механізм усвідомлення підприємництвом того, що саме праві є віддзеркаленням їхніх економічних інтересів, то дуже просто вирішується питання фінансування. В кожному районі можна знайти декілька сотень малих підприємців, які невеликими внесками можуть сформувати бюджет такої політичної сили в значно більших розмірах, ніж олігархічний клан, який за рахунок централізованого фінансування вкачує великі гроші, але до низу вони так і не доходять. Принцип фінансування знизу діє в розвинутих демократіях, в Україні він не діє, тому що політика тут формувалася іншим чином - через централізоване фінансування, через фінансування зверху. Тому зараз створення таких підприємницьких клубів, з якими ми ведемо і будемо вести діалог, є елементами нашої політики, яка дає з однієї сторони підприємництву розуміння – яка саме політична сила в державі може системно віддзеркалювати їхні інтереси, а з іншого боку ці клуби можуть поступово трансформуватися на бізнес-підтримку політичної сили.
РБК-Україна:Які політичні сили можуть утворити політичний блок правих сил?
Юрій КОСТЕНКО: Насамперед ми ведемо переговори з тими політичними силами, з якими ми співпрацювали від 88-го року. Тобто Народний Рух України, який разом з Українською народною партією є другою політичною складовою колись єдиного громадсько-політичного Народного руху України за перебудову. Це УРП „Собор", яка також вийшла з надр Руху. Це також партії, які нещодавно утворилися - як то, приміром, „Пора", хоча з нею і є певні проблеми, адже створювалася вона саме як політичний проект. Ми говоримо про об"єднання всього спектру близьких за ідеологією політичних сил, які зареєстровано в Мінюсті. Але з урахуванням нашої роботи на низах, я можу сказати, що для виборця найбільш символічним буде об’єднання УНП і НРУ – двох базових із цього політичного спектру партій.
РБК-Україна:Сьогодні політики різних політичних орієнтацій говорять про те, що буде створено якийсь новий політичний проект. Йдеться про один і той же проект, чи про різні?
Юрій КОСТЕНКО: Гадаю, тут йдеться про різні речі. Ми ніколи не говоримо про проекти, а про політику, якої завжди бракувало. Вона базується на діяльності політичних сил, а не на проектах. Ми вже мали політичний проект "Наша Україна", мета якого – привести до влади першого альтернативного президента на противагу тій законсервованій комуністичній номенклатурі, яка залишалася при владі після проголошення незалежності. І цей проект закінчився нашою перемогою 2004 року. В такому плані можна говорити про проект. В усіх інших випадках, що стосується української політики, треба говорити не про проекти, а про розвиток політичних партій, на основі яких має будуватися політика. Чому у нас так здеформовано політику, яку називають кланово-олігархічною? А тому, що після тоталітарної адміністративно-командної системи, яка нікуди не поділася, та ж комуністична номенклатура, взявши більшу частину державної власності до своєї кишені, трансформувалася на олігархічну адміністративну систему. Все відбулося згідно з тезою, яку висунув колись комуністичний ідеолог Кравчук – партії в нас слабенькі, то давайте орієнтуватися на професіоналів. Ось ці професіонали і збудували нам кланово-олігархічну економіку і таку ж політику. Тому треба говорити не про проекти, а про створення умов, щоб політичні ідеології могли змагатися за владу. А якщо вже говорити про ідеологічні партії, то є три течії, які в європейському масштабі традиційно змагаються за владу: права ідеологія, яка віддзеркалює національні й економічні інтереси (зменшення податків і створення кращих умов для підприємництва), ліва ідеологія, яка відбиває соціальні інтереси суспільства (збільшення податків і видатків на соціальні програми держави) і ліберальна ідеологія – це відкритість ринків, що супроводжує глобалізацію сучасної економіки. Ось це і є три політичні течії, які будують прогнозовану для виборців політику. Те, що відбувається в Україні – суцільні політичні проекти – по суті, державної політики не змінює. В одному проекті, який називався "Народний союз "Наша Україна" – олігархи, і в другому, який називався Блок Юлії Тимошенко, - олігархи, в третьому – Партії регіонів – теж олігархи. У них різний політичний колір, але суть однакова – кланово-олігархічна модель економіки. Тому те, що робить УНП і НРУ – мені це зрозуміло. Через об’єднання створюємо більшу потугу, щоб цю праву альтернативу більше людей зрозуміло. Тому ми не кажемо про проект, а кажемо про праву альтернативу, носіями якої є праві політичні партії.
РБК-Україна:Серед ймовірних лідерів так званих "нових правих" називають не лише Вас, але, наприклад, і Луценка. Що між вами спільного?
Юрій КОСТЕНКО: Я сам хотів би зрозуміти – як лівий Луценко, який виходив із комуністичного, а потім із соціалістичного руху, який за всю свою політичну кар’єру жодного разу не говорив про національні інтереси і національне коріння, про проблеми мови і про своїх історичних героїв - може називатися правим. Луценко ще кілька років тому заявляв, що УПА – це страшна сила, яка зробила для українського народу багато лиха. Це ж свідчить про відсутність у людини історичних знань. Коли таких людей називають лідерами правих сил, то в мене виникає запитання – а хто ж тоді я?! З точки зору проекту, Луценко й справді може розглядатися як лідер. Я ж не братиму участі в жодних проектах, а продовжуватиму робити те, що я роблю 17 років – будувати для України європейську політичну силу.
РБК-Україна:Говорять також і про те, що на базі Секретаріату створюють таку собі праву альтернативу. Об’єднання БЮТ і ПРП – так само певне намагання заповнити вакуум в цій ніші. Чи не зазнає краху вже на старті ідея об’єднання правих в одну політичну силу?
Юрій КОСТЕНКО: Саме БЮТ дуже чітко себе позиціонував, як лівоцентристська політична сила. І я вітаю прагнення Юлії Тимошенко збудувати в Україні потужну соціал-демократичну партію. Тому що мають бути - як потужна права, так і ліва партії. І те, що Тимошенко має намір вступити до Соцінтерну, лише підтверджує її лівоцентристське політичне спрямування. А те, що вона в тактичному плані посилює свій Блок лібералами від ПРП, то ліво-ліберальна політика є цілком логічна. І ці люди вже демонстрували її, коли був уряд Тимошенко. Тому що відкриття кордонів лібералами Пинзеником і Терьохіним з набагато гіршими умовами для національного товаровиробника і великі соціальні програми – в цьому і полягають їхні політичні переконання. Те, що робить Тимошенко – мені якраз зрозуміло. А те, що намагається робити Секретаріат президента, то це є повторенням традиційних помилок, коли з допомогою адмінресурсу намагалися створити ідеологію. Виходило ж зовсім навпаки. Демократія дозволяє суспільству знизу до верху самому творити політичну силу, яка відбиває частину суспільних інтересів.
РБК-Україна:Чи працюватиме майбутній блок правих сил на ідею дострокових парламентських виборів?
Юрій КОСТЕНКО: Я хочу нагадати, що УНП уже зверталася до президента Ющенка 2 серпня цього року, коли закінчувався термін формування уряду згідно з вимогами Конституції. Того дня президент мав право розпустити Верховну Раду. Тоді дострокові вибори дали б іншу якість парламенту, тому що виборці вже побачили - як ті, хто обіцяв швидко покращити життя, почали боротися за портфелі. Що ж до сьогодні, то, як депутат чотирьох скликань, уважно вивчаючи законодавство, я не бачу правових підстав для розпуску парламенту. Президент на сьогодні має лише один важіль розпуску – це якщо парламент не затверджує бюджет. А парламент затвердив вчасно бюджет. Те, що президент наклав вето, то вони знову проголосують, ухваливши ті чи інші поправки. Що ж до неконституційних важелів - як те, що народ вийде навесні на заклик і скаже "Геть Верховну Раду!" - я сумніваюся. Після помаранчевої революції на найближчі десятиліття навряд чи можна сподіватися, що буде такий емоційний настрій у суспільства.
РБК-Україна:Лідер УРП "Собор" Анатолій Матвієнко в одному з інтерв"ю сказав, що у разі дострокових виборів сподівається для правих сил на 25% підтримки електорату. А Ваш прогноз?
Юрій КОСТЕНКО: Я користуюся іншою арифметикою. Правоцентристська електоральна ніша в Україні сягає від 30 до 40% - залежно від стану суспільства, економіки та емоційних факторів. Це всі ті, хто фактично підтримав Ющенка на президентських виборах. Тому ця електоральна ніша є без сумніву надзвичайно перспективна. Але говорити про відсотки можна лише тоді, коли буде блок партій чи партія, яка віддзеркалюватиме інтереси цієї електоральної ніші. А доти, доки політичні сили перебуватимуть у різних ідеологічних проектах чи течіях, дуже важко зібрати в одне ціле бажання виборців підтримати праву політичну силу. Матвієнко, напевно, говорив про далеку перспективу. Гадаю, більш реалістичною перспективою на наступних виборах для правих політичних сил є 10-15% - це ті голоси, які збирав Народний рух України, і це ті голоси, які традиційно підтримують наші партії. І якщо не буде інших проектів, то, можливо, й можна буде сподіватися на ті проценти, про які говорив Матвієнко. Якщо ж будуть усілякі проекти – чи то Луценка, чи то Катеринчука, чи то Яценюка, то 10-15% - це те, на що реально можна сподіватися після об’єднання УНП і НРУ.
РБК-Україна:Якими методами політичної боротьби ви користуватиметесь, не будучи парламентською партією?
Юрій КОСТЕНКО: Насправді суть наших проблем не в тому, що ми не представлені у Верховній Раді. Я нагадаю, що 1998 року Рух мав у парламенті потужну фракцію в 48 депутатів. Але Рух був не зрозумілий для виборців, тому що він суттєво втратив на виборах у місцевих органах влади. Адже основна робота була сконцентрована на боротьбі за депутатські крісла. Через відсутність у місцевих органах самоврядування рухівських фракцій він почав все менше підтримуватись, тому що відірвався від основи – контакту з виборцями. УНП сьогодні в 10 разів має більше депутатів у місцевих органах влади, ніж на попередніх виборах. І ми проводимо велику роботу саме на місцях. Через цю роботу ми матимемо більше уваги до своїх ініціатив. Зрозуміло, що втрата статусу парламентської партії, начебто, призводить до втрати зацікавленості до цієї партії – насамперед, у ЗМІ. Але в плані політичної роботи ми себе більш комфортно почуваємо, не маючи представництва у Верховній Раді, а маючи тільки депутатів місцевих органів влади.
Розмовляв Павло БАЛЬКОВСЬКИЙ.
РБК-Україна, 20.12.2006р.,
Обсудить новость на Форуме