13:12 17.11.2006 | Все новости раздела "Украинская Народная Партия"
Юрій КОСТЕНКО: `Все, що пропонується Україні під виглядом `братніх` союзів - це відтворення неоросійської імперії`
У неділю, 29 жовтня в Дніпропетровську побував голова Української Народної партії Юрій Костенко. СПЕЦКОР проінтерв'ював політичного лідера після засідання обласного проводу, що тривало близько чотирьох годин.
СПЕЦКОР:З чим ви приїхали, про що йшлося на обласному проводі, який виявився настільки тривалим?
Юрій КОСТЕНКО: Правління УНП уповноважило мене бути відповідальним за Дніпропетровську область, - відповідає Юрій Костенко. - Як голова партії я провожу збори активу в кожному регіоні з тим, аби ми змогли, беручи до уваги результати виборів й те, що відбулось після, сформувати нову стратегію опозиційної діяльності УНП, визначити пріорітети, а також виробити позицію стосовно об'єднання правоцентристських рухів в країні для того, щоб на наступних виборах ця сила не розпорошувалася по різних за ідеологією блоках, а йшла самостійно.
СПЕЦКОР:До слова, чим закінчилися перемовини УНП з НСНУ з приводу створення пропонованої "Нашою Україною" конфедерації опозиційних сил?
Юрій КОСТЕНКО: Представники УНП брали участь в одному з засідань "Нашої України", де пропонувалося створити конфедерацію. На питання, які ставили наші партійці щодо мети пропонованого політичного об'єднання, програми дій, кінцевих завдань, не було дано жодної відповіді, тому ми припинили брати участь у таких засіданнях... Головним чином ми розходимось в ідеології. В програмі НСНУ чітко записано, що це ліберальна політична сила, яка відзеркалює інтереси всіх народів України; а УНП - українського народу, як етнічного носія, який створив цю державу. УНП виступає за протекторат з боку держави національному виробнику, його захист, підтримку, дотації, тобто ми за формування національного типу економіки, а ліберали - за відкритість, вільну конкуренцію, через яку хто виживе - той і житиме далі.
СПЕЦКОР:Ви не шкодуєте, що протягом минулої парламентської кампанії УНП не знайшла собі в якості політичного партнера іншу праву партію, силу і не створила потужного блоку, який би міг реально претендувати на подолання тривідсоткового бар'єру? І в цьому зв'язку щодо перспектив на наступні вибори, чи не є це, на ваш погляд, головним завданням УНП, як найбільш розвинутої й потужної серед правих сил у будь-який спосіб знайти надійних союзників відповідного спрямування, сконсолідувати їх навколо себе, знайти спільну мову з іншими партіями, аби враховуючи їхній потенціал і можливі відсотки, таки потрапити до Верховної Ради?
Юрій КОСТЕНКО: По-перше, УНП пропонувала всім без виключення політичним силам правого спектру об'єднатися в один виборчий блок. І те, що на нашу пропозицію не відгукнулися і партії обрали інший шлях - хто розчинився в ліберальній чи соціал-демократичній силі, хто, як Тягнибок, пішов самостійно - ну, то це не є проблемою суто Української Народної партії. Кожна партія визначає свій курс і несе за це відповідальність. На наступних виборах права ідеологія, впевнений, буде більш востребуваною.
Щодо перспектив об'єднання. Це важливий чинник у формуваннні потужності виборчого блоку... Нинішня влада базується на об'єднанні не ідеологій, а економічних, фінансових структур і боротися з нею саме ідеєю надзвичайно важко. Якщо об'єднати сьогодні всі праві партії, то великого збільшення потуги, на превеликий жаль, не станеться. Нині слід говорити й піклуватися про розвиток правоцентристських партій, а лише механічним об'єднанням не можна суттєво підвищити свою конкурентноспроможність в боротьбі за владу...
СПЕЦКОР:...а раптом і вдалося б дотягти до 3 %?
Юрій КОСТЕНКО: ...тому курс УНП нині - посилювати партію, всі складові діяльності, здобувати підтримку серед правої частини економічного електорату, тобто тих, що займаються виробництвом, і які саме через відсутність при владі правих не мають належних умов для економічної діяльності. Одночасно виступаємо з ініціативою проведення об'єднавчих круглих столів, які б запропонували механізм утворення єдиної потужної правоцентристської сили. Такою є наша стратегія.
Тепер щодо згадуваних вами 3 %. Мене три відсотки не цікавлять. Я чотири рази був у Верховній Раді і начебто багато добився на своєму політичному шляхові, але я невдоволений тим, що жодного разу правоцентристи не мали 50 % + 1, тобто тих 226 голосів, спираючись на які можна принципово змінювати державну політику на користь економіки, національним інтересам, європейського вибору. Тільки маючи правоцентристську більшість у парламенті, можна ефективно здійснювати відповідну політику. Отже з певного часу, особисто Костенка перестали цікавити три відсотки, чи навіть п'ятнадцять. Мене цікавить правоцентристська більшість. Ви можете сказати - "фантастика", але запевняю, вона має під собою підґрунтя, тому що з року в рік права сила ставатиме більш затребуваною економічним електоратом.
СПЕЦКОР:Змінюємо тему. Яке ваше ставлення до періодичних вояжів до України таких одіозних політичних діячів, як депутати Держдуми Росії Затулін, Рогозін (у першого вже є "персона нон-ґрата", у другого - поки немає). Вони проповідують воз'єднання "братніх" народів, виступають за подвійне громадянство, мають безперешкодний доступ до українського телебачення. При чому, якщо на республіканських, центральних телеканалах журналісти, експерти, аналітики, які беруть участь в цих передачах, висловлюють цим гостям з Білокам'яної претензії, ставлять гострі запитання, ідуть на конфронтацію, тобто - дається певна відсіч, то, приміром, Рогозін на нашому обласному державному телебаченні побував як дуже бажаний і званий гість. Телеведуча-депутат облради від "Громади" Віталія Шилова під час прямого ефіру з Рогозіним висловила цілковиту і беззаперечну підтримку "держидумцю", ба навіть більше того, поінформувала про те, що його погляди, за її спостереженнями, мають знайти підтримку не тільки на сході, але й серед 50 % жителів західної України...
Юрій КОСТЕНКО: Поясненням цьому стану є дві речі. Перша - слабкість влади. Уявити, аби такого роду події трапилися б, приміром, в країнах розвинутої Європи - неможливо: щоб політичний діяч будь-якого рангу приїздив, скажімо, у Францію і пропонував об'єднання з якоюсь країною. Його б одразу оголосили не просто персоною "нон-ґрата", але й згідно із законодавством, він мав би багато інших неприємностей. Цікаво, щоб сталося з Костенком, якби він приїхав до Росії і почав висловлювати свої думки з приводу політичної ситуації в країні, виступати за багатомовність і багатокультурність в Росії як федеративній державі, тобто почав давати оцінки та рецепти в різних сферах життя самої Росії, вже не кажучи про те, з ким вона має бути і якою дорогою йти в зовнішній політиці. Думаю, якщо б їхні "нацики" мене не вбили б - а це в них нині модно - то, принаймні, дуже швидко, взявши за ноги і руки, викинули б за межі Росії. Отже перша проблема - слабкість української влади.
Друга проблема - глибинна. Це комплекс української меншовартості. За століття панування в Україні інших держав оцей колоніальний статус дуже сильно відбився на поведінці громадян. Ви згадали про журналістку, але представникам цієї професії можна багато чого вибачити: не той рівень політичної свідомості, обізнаності і багато чого іншого. А давайте подивимось на деяких наших політичних діячів: перед останніми виборами кого тільки в Москві не було. Хіба що лише Костенка. Юлія Володимирівна була там двічі; Мороз - три чи чотири рази, Симоненко - ну, тут все зрозуміло, адже він є філією Москви в Україні; Янукович там був? - був; Литвин? - теж. А що вони, лідери політичних сил, які змагаються за владу в Україні, шукали в Москві? Оце і є пряма ознака меншовартості. Замість того, аби шукати підтримки в українського виборця - їхати до Москви невідомо чого і за чим - що там випрошувати?
...А потім, під час візитів "старших братів" до Україні - слухати всі їхні нісенітниці. Якщо говорити про проблеми України і Росії - то це незрівнянні речі. В Україні, слава Богу, немає і сотої долі тих проблем, які притаманні Російській Федерації щодо стратегії її розвитку - демократія чи царювання; статусу суб'єктів Федерації; економічних, соціальних проблем; постійних війн, що тривають на її території. Тому приїздити сюди і вчити нас жити, коли не вирішено так багато проблем у власній домівці - це ознака поганого господаря.
СПЕЦКОР:І це повчання насаджується в ефірі не якогось приватного чи комерційного каналу, а з екрану ДЕРЖАВНОГО телебачення!
Юрій КОСТЕНКО: Ви правильно ставите питання. Оце і свідчить, що ваша місцева влада, як і телебачення, дуже далекі від розуміння того, що таке національний інтерес, державна позиція. Вони ніколи за цю державність не боролися, ніколи її не сприймали.
СПЕЦКОР:Що ви думаєте взагалі про визначення "братності" українського і російського народів та ідею такого собі "славянского единства" напротивагу ЄС та НАТО?
Юрій КОСТЕНКО: Якщо слідувати такій логіці, то виникає питання, чому б, приміром, не створити "німецький союз" на основі Австрії, ФРН і частини Швейцарії, де також є німецькі анклави? Чому б за цим принципом не створити Французький, Англійський чи будь-який інший союз? Це шлях внікуди. Сьогодні є державні кордони, які закріплені міжнародними правовими угодами, і головним базовим принципом, яким керується кожна держава, виступає національний інтерес. Якщо з'явиться національний інтерес в України, Росії і Білорусі створити більш тісне об'єднання для спільної вигоди - воно буде створено. Але робити штучне політичне утворення, не маючи під цим жодного економічного обґрунтування - це повторення того шляху, який пройшов СССР. Європейський союз почав створюватися не з того, що, мовляв, давайте зробимо Союз - а з того, що Німеччина і Франція підписали угоду щодо вугілля і сталі. З цього розпочалося зняття бар'єрів, які обмежують рух товарів і послуг, і завдяки укладеній угоді економіки країн набули більш ефективного розвитку. Росія кожного Божого дня створює все нові бар'єри для ефективної співпраці наших економік через карамельні, цукрові, м'ясо-молочні війни та інші! І вона ще сміє говорити про якийсь "братній" союз? Все, що пропонується Україні під виглядом "братніх" союзів - це нав'язування старої стратегії з відтворення неоросійської імперії.
СПЕЦКОР:Як ви розцінюєте такий наш місцевий феномен, як блискавичне політичне повернення Павла Лазаренка, успіх на Дніпропетровщині його блоку? Так би мовити - погляд зі столиці. І як взагалі можна сприймати те, що він одночасно - під домашнім арештом в Сан-Франциско і в депутатському кріслі облради?
Юрій КОСТЕНКО: Україна представила світу багато політичних ноу-хау. Взяти хоча б нині діючого прем'єра - він на яких лавах свого часу почивав? В європейській практиці ви не знайдете подібних аналогів. Я сприймаю відродження постаті Лазаренка, як протест електорату проти невиправданих очікувань, які пов'язувалися з помаранчевою командою, з новими демократичними перспективами розвитку країни. От люди і почали вдаватися кожен у свій спосіб до різних замінників - одні голосували за "Регіони", інші - почали згадувати про те, що Павло Іванович десь-колись проводив в селі дороги і в такий спосіб ностальгія за конкретикою протиставилася неефективним діям нової влади. Це - реакція виборців на те, що відбувається в країні.
«Спецкор», 17 листопада 2006 р.,
Обсудить новость на Форуме