20:13 06.09.2006 | Все новости раздела "Украинская Народная Партия"
Виступ голови УНП Юрія КОСТЕНКА на з’їзді депутатів місцевих рад Полтавщини
Питання, яке найчастіше лунає під час спілкування з виборцями: що сталося в Україні? В Україні вперше за роки незалежності до влади прийшла безідеологічна сила. Її навіть важко назвати політичною, бо політика завжди віддзеркалює ідеологію. Цю силу називають регіональною чи клановою і їй не притаманне жодне політичне забарвлення, тому не дивним є голосування у Верховній Раді, коли і представники БЮТу, і «Нашої України» підтримують ідеї найбільшого українського клану – Партії регіонів.
Національна демократія, політична сила, яка народилася у вирі національного піднесення кінця 80-х років, яка домоглася, щоб на політичній карті світу постала Українська держава,
вперше опинилася за межами впливу на державну політику. Нас нема у парламенті і саме тому, що нас немає, попри наявність 247 депутатів, які називали себе членами помаранчевої команди, помаранчева коаліція так і не постала. Бо сперечалися не за те, як у кращий спосіб зробити гідним життя в Україні, а торгувалися за портфелі. Не поділивши їх, команда розсипалася і подарувала політичну перемогу опозиціонерам від Партії регіонів. Ось що відбулося у ВР через відсутність національної демократії.
Перші кроки уряду свідчать, куди Україна йтиме найближчі роки. По-перше, бюджетна резолюція, яку вніс Кабмін Януковича, передбачає повернення до так званих зон, через які відмиватимуться, як мінімум, 10-15 млрд. коштів лікарів, учителів, пенсіонерів. По-друге, замість дешевого газу, обіцяного Януковичем, нині регіонали декларують ціну газу не 90 доларів за тисячу кубометрів, а 135. Це призведе до шалених витрат кожного громадянина України. У сфері сільського господарства Азаров вже задекларував, що вони хочуть скасувати так званий фіксований податок, а це означає дірки у кишенях товаровиробника і додаткові мільярди у кишенях олігархів. Горезвісна «азаровщина», коли без «відкату» жодна операція - чи то сплата ПДВ, чи завезення в Україну товарів - була неможлива, з перших днів діяльності Януковича знову повернулася і всі підприємці побачили в чому суть нової влади і її політики.
До влади дорвалися відверто антиукраїнські сили, які разом з комуністами та соціалістами здійснюватимуть наступ на все українське. Чому так сталося? Багато хто сьогодні схиляється до простої відповіді - в усьому винен Президент Ющенко. Це я чув майже скрізь, особливо в Західній Україні. Це - гірка правда. Ющенко припустився великих помилок. Але не тільки він. Давайте скажемо чесно і назвемо усі аспекти того, що сталося. Так, Ющенко не зробив головного - як Президент, як лідер правоцентристських політичних сил. Під його патронатом повинна була постати об’єднана українська сила. Сила конкурентоспроможна, здатна боротися за владу, а не бути політичним офіціантом у влади, бо нині багато правоцентристських партій обслуговують інтереси кланів у парламенті. Ось у чому стратегічна помилка Віктора Ющенка. А ми пропонували (і це стало причиною мого принципового розходження з Президентом), щоб за рахунок об’єднання УНП, РУХу, КУНу та інших правих партій, утворити силу, яка дозволяла б Президенту проводити усі закони, без яких він ніколи не зробить свої 10 кроків, жодного не зробить, бо його Програма, на 99 відсотків правоцентристська, потребує принципово іншої державної політики.
Скажімо, скільки говорять про необхідність серйозної податкової реформи. Наш однопартієць Валерій Асадчев, як фахівець, давно розробив концептуально інший механізм податкової політики в Україні, механізм, яким через закон можна примусити багатого ділитися з бідним, так, як робить вся розвинута демократична Європа. Ще одна реформа - місцевого самоврядування. Асадчев ще коли переконував Ющенка в тому, що назріла пора для того, що місцевому самоврядуванню підвести економічну основу. Але це все має робитися через закони. Ось звідки можуть з’явитись 5 чи 10 млн. робочих місць, - через принципову іншу економічну політику, через те, що працювати в Україні стане економічно вигідним, через те, що в Україні умови стануть найбільш привабливими для інвестора.
Ще одне запитання, яке сьогодні ставлять нам і часто навіть з докором: чи була права УНП, пішовши на вибори фактично самостійно. Сьогоднішнє зібрання дає чітку відповідь – ми дивилися вперед. Ми були праві, давши можливість українському, патріотичному громадянинові, який хотів за нас проголосувати, але не проголосував, бо включилися потужні технології на кшталт: «Не голосуй за УНП, бо твій голос пропаде!», «Голосуйте за Тимошенко чи за Януковича, бо тим самим обиратимете прем’єр-міністра!».
Те, що сьогодні єдина УНП на правому фланзі може зібрати таке зібрання, те, що ми у період, коли вирішувалася доля парламенту, єдині спромоглися вивести у Києві більше, ніж 10-тисячну партійну демонстрацію з вимогою до Ющенка розпустити парламент, те, що УНП майже півтора місяці демонструвала своїми наметами на Майдані незгоду з так званою командою, яка стала владою в Україні, переконує, що ми були праві. Ми були праві, бо саме наш блок і в Донецьку, і в Криму говорив те ж саме, що в Полтаві чи у Львові. Ми говорили про українську національну ідею, величну історію України, національно-визвольний рух ОУН-УПА, про те, що НАТО - це не лише надійний захист кордонів, а й найшвидший шлях досягнення найвищого рівня життя в Україні.
У Криму мені півгодини не давали проводити прес-конференцію, вимагаючи, щоб я перейшов на «общепонятный диалог». А інші лідери в Криму об’єднували українські і російські флоти, в Луганську обіцяли другу державну мову, а у Львові підтримку УПА.
Те, що ми зробили на цих виборах, дасть великі плоди на наступних виборах. У Донецькій області сьогодні нас почуло 1%, але через 4 роки нас там почують 10%. ЦВК нам написало 1,87% до ВР, хоча за неофіційними даними з того ж ЦВК ми набрали 3,8%. Але я про це не хочу говорити. Навіть 2%, які проголосували за нас, як за правоцентристську політичну силу, обернуться як мінімум 20% на наступних виборах і в цьому я не маю жодного сумніву.
Без сумніву, задля майбутньої перемоги нині треба об’єднуватися. Про це говорять в усіх аудиторіях, на всіх рівнях. Але чого ми хочемо досягти цим об’єднанням. Я висловлюватиму позицію УНП з урахуванням присутності на цього заході представників інших політичних сил.
Насамперед ми чітко заявляємо: об’єднуватись треба близьким за ідеологією політичним силам. Інші види об’єднання – шлях в нікуди. Тепер багато говорять про пошук нового харизматичного вождя. Зачекайте, у нас же півтора року тому був харизматичний, український народний вождь. Сьогодні він став когось не влаштовувати? Здогадайтесь, чому раптом виникла ідея про пошук не Месії, а Матки Боски?
Я, як професійний політик, який займається політикою 17 років, перш ніж нею зайнятися, вивчав досвід інших країн. Є різні схеми в Європі щодо боротьби за владу, але скрізь панує одна основа – спільна ідеологічна позиція. Ось в Італії об’єднання Берлусконі. Це ж не одна партія «Форте, Італія!», а шість правоцентристських партій, які об’єдналися на виборах, і потім мали можливість майже 4 роки керувати країною, запропонувавши правоцентристську політику. Так само ліве об’єднання, яке сьогодні перемогло, це 9 лівоцентристських партій. Отак регулює законодавство боротьбу за владу в Італії, - не харизматичним вождем, а політичною силою.
Візьмемо приклад Польщі. У Польщі була «Солідарність» - це свого роду наш Народний Рух за перебудову. Далі на основі «Солідарності» народилися партії. І в нас НРУ породив усі праві та правоцентристські партії. У 2002 році, коли ці партії об’єдналися у правоцентристський блок, ми отримали політичну перемогу. Сьогодні у Польщі за владу борються не блоки, а ідеологічні партії. «Право і справедливість» є політичним монополістом, (на останніх виборах набрала 34% голосів) - від них є Президент, прем’єр-міністр, маршалок сейму. Є друга права партія, яка набрала 24% голосів. Вони були конкурентами, але в сукупності отримали визначальну перемогу після багатьох років правління лівих.
Отож, принципова позиція УНП - об’єднуватися правими і правоцентристськими політичними силами. Чи в блок чи в одну партію покаже час. Але саме головне, щоб не було гримучої суміші, яка розірвала «Нашу Україну» і може розірвати так звану опозицію, об’єднану під одним вождем – лівоцентристкою Юлією Тимошенко. Тимошенко задекларувала політичну позицію не лише з трибуни, а й в програмі «Батьківщини». Там чітко зазначено, що це соціал-демократична партія, тому вони подали заявку до Соцінтерну, а не до Європейської народної партії.
Мене дивують і шокують ідеї і дискусії серед націонал-демократів щодо можливого об’єднання з Тимошенко. Так, ми можемо об’єднуватись з цим напрямом в українській політиці для захисту демократичних завоювань, щоб виборці мали право голосувати за різні ідеологічні політичні сили, а не за безідейні клани і так звані мега-блоки. В цьому ми єдині з БЮТ, але в усьому іншому – це принципово інша ідеологія, бо права ідеологія – це перш за все, на національній основі сприяти економічній діяльності, ліва – це здебільшого, як казали комуністи, ідеологія захисту інтересів робітничого класу.
Отже, якщо ми знову підемо у ВР в одному об’єднанні, то у парламенті буде така ж ситуація, як і після перемоги помаранчевих, коли формально ми отримали більшість, уряд на чолі з Тимошенко, а економічної політики, яку міг зрозуміти фермер, малий підприємець так і не з”явилось. Перше, що зробив уряд Тимошенко – підвищив податки на малого підприємця – курку, що несе золоті яйця в ринковій економіці. Саме за рахунок малого і середнього підприємництва створюється 60-80% робочих місць і стільки ж надходжень до держбюджету. Оце вам приклад, чому ми не можемо об’єднатись в одній коаліції задля боротьби за владу.
Тепер про інші важливі речі щодо об’єднання. Якщо ми говоримо про демократію, то і об”єднуватись слід у демократичний спосіб. Нині дуже багато колег з НРУ, «Собору» говорили про боротьбу за гетьманство над цією об’єднаною політичною силою. Я зробив заяву, можна її прочитати в «Україні молодій», про відмову балотуватися на посаду голови об’єднаної правоцентристської сили, аби не посилювати міфи про те, що я також сплю і бачу, щоб кимось керувати. Ні, шановні друзі! Якщо ми говоримо про демократію, то об’єднання треба проводити у той спосіб, у який ми потім у державі зможемо запровадити демократичні принципи. Принцип, коли ви, партійці, приходите у зібрання на рівні конкретної районної організації в місто, запрошуєте до себе всі партії і проводите об’єднавчу конференцію; таємним голосуванням обираєте лідера і делегуєте до обласної конференції своїх кандидатів. Обласна конференція обере лідера шляхом таємного голосування. Далі в таких же спосіб формуємо з’їзд і за 2-3 місяці, почавши знизу, ми зможемо вивести цю об’єднану праву політичну силу до Києва. Тоді у Києві не треба буде, щоб Ющенко призначав лідера цієї політичної сили, - з’їзд у демократичний спосіб обиратиме голову. Таку логіку і послідовність об”єднавчого процесу пропонує Українська народна партія своїм колегам. Але, на жаль, цей демократичний механізм не сприймається.
Щоб бути конкурентоспроможною, національна демократія повинна стати віддзеркаленням економічних інтересів наших громадян. Це те, чого бракувало НРУ. Не віддзеркалюючи економічних інтересів, ми тим самим не можемо отримувати і підтримку тих, хто реально займається економікою. Тому питання економічної політики у правоцентристському об’єднанні потребує докорінного реформування. Ми на своїх партійних зібраннях постійно робимо наголос на тому, що кожен партійний лідер, починаючи від осередку в селі та закінчуючи головою обласної організації має починати і закінчувати день у спілкуванні з фермером, малим підприємцем, національним товаровиробником. У такому спілкуванні і народжуватиметься потрібність нашої партії для економіки.
Нині ми зіштовхнулися з такою клановою потугою, що нашими традиційними методами - патріотичними, напівромантичними, подолати її вже неможливо. Тому партія потребує серйозної модернізації, застосування нових технологій для політичної діяльності і боротьби. А для цього потрібні серйозні кошти. Тому партійна реформа повинна починатися з того, що кожен член партії і кожен її прихильник почали хоч по гривні щомісяця вносити у спільну партійну казну.
Але при всіх цих завданнях в об’єднанні у єдину політичну силу, ключовим залишається те, що ви, депутати місцевих рад від УНП, є основою і обличчям політичної сили. Тому саме на покладається найбільша відповідальність у формуванні цієї нової, об’єднаної, патріотичної, потужної сили, здатної змінити державну політику на користь України та її громадян
Особисто я дуже оптимістично дивлюся у наше політичне майбутнє. Підставою для цього є те, що виборці, називаючи усіх помаранчевих не дуже теплими словами, найменше претензій висловлюють саме до УНП. Виборці сьогодні в першу чергу звертають увагу на правих, бо усвідомлюють: за всі роки незалежності брак правих при владі або фактично неможливість правих керувати Україною, призвели до цих негараздів.
Саме праві зробили Естонію Естонією, Польщу Польщею, Чехію Чехією у сучасному вимірі, де люди отримують високу заробітну плату, пенсію. Громадянин цієї держави відчуває себе комфортно. Його держава не є буферною зоною між інтересами Сходу і Заходу. Вони живуть задля себе. Саме таку політику пропонує наша партія і своїм колегам по ідеології. Саме такої політики сьогодні прагне український громадянин і я впевнений, що на наступних виборах саме ця політика буде найбільш підтримана народом, а відтак УНП чи блок правих сил, чи єдина права партія отримають перемогу, яка принципово змінить наше життя і життя наших дітей.
Обсудить новость на Форуме