17:00 03.11.2008 | Все новости раздела "Украинская Народная Партия"

Юрій КОСТЕНКО: «Четвертий шлях – «Права альтернатива»»

Процес формування блоку пропрезидентських сил застопорився – власне, як і сама ситуація із проведенням дострокових парламентських виборів.

Поки що не можна сказати нічого конкретного як про дату та й сам факт проведення виборів, так і про формат походу так званого блоку Віктора Ющенка на ці вибори.

Однією із складових цього блоку, окрім «Нашої України», серйозно розглядається УНП Юрія Костенка, як політична сила, яка підкреслить праву ідеологію утворення. Щоправда, сам Костенко про майбутні перспективи блокування говорить доволі стримано: мовляв, є варіанти...

–Юрію Івановичу, чи є якісь конкретні домовленості щодо формування так званого Блоку Віктора Ющенка, зокрема щодо участі УНП у цьому утворенні? Бо переговори щодо формування цього Блоку, судячи з усього, ведуться в напівзакритому режимі...

–Зараз дійсно ніхто нічого не хоче говорити, бо невідомо, коли відбудуться вибори. Це й обумовлює стан невизначеності у переговорному процесі політичних сил, які потенційно можуть формувати блоки чи йти на вибори самостійно.

Якщо говорити про пропрезидентські політичні сили, то вони об’єднуються задля реалізації тієї політики, яку традиційно можна назвати проукраїнською, національною, проєвропейською, тобто політики, яка базується на державному національному інтересі. До цих сил належить і Українська народна партія.

Я хочу наголосити, що для нас питання впливів на державну політику є темою номер один з 1989-го року! Бо за всі роки незалежності Україна так і не мала жодного разу справжньої правої політики, яка, з одного боку, базується на національному інтересі, а з іншого - це політика, якої потребує економіка. Відсутність саме правої політики і призвела до всіх тих деформацій, які сьогодні має українська економіка: фактично, це не ринкова, а олігархічна економіка, яка трансформувалася з державної. Це економіка без малого підприємництва, без власника на землю!.. Ну і , врешті-решт це економіка, яка не працює в інтересах українських громадян! Ви ж знаєте, що як була сировинна спрямованість української економіки в колишньому Радянському Союзі, такою вона і залишається...

Тому для нас завжди було важливим створити блок правих політичних сил, у якому не було б внутрішніх протиріч, і на основі якого відбулося б об’єднання й формування такої політичної партії, яка б завжди мала підтримку правого електорату – а це, за різними оцінками, від 25 до 35% виборців...Це колосальна електоральна ніша, яка сьогодні розпорошена між популістами, соціал-демократами, між усіма політичними силами правого крила й центру...

–Те, що ви описали, - це стратегічна мета. При чому тут дата дострокових виборів – яка різниця, будуть вони в кінці грудня, навесні чи їх не буде взагалі?

–Коли ми говоримо про дату виборів, слід визнати, що у переговорному процесі все зупинилося. Відбуваються не переговори, а просто тихе невдоволення всіх і вся: невизначеність виборча впливає і на невизначеність переговорного процесу.

Ми ведемо дискусії як з нашими колегами з «Нашої України», так і з іншими правими партіями, які залишилися поза парламентом. Це стосується і КУНу, і ВО «Свобода», про яку сьогодні багато говорять, що вона може самостійно пройти до парламенту. Але все-таки хотілося б, щоб у майбутньому парламенті праві політичні сили не нівелювали одна одну, як це відбувається сьогодні в Раді, а могли проводити – чи в опозиції, чи у владі, праву політику.

–Але так складається, що про ідеологічну боротьбу говорити не доводиться, а йдеться про орієнтацію на окремих топ-політиків – на Президента, прем’єра і лідера опозиції...

–Я думаю, що, все-таки говориться і про ідеологічну складову – поясню в якому контексті. По-перше, сьогодні український громадянин не те що вірить вождям, але, принаймні, ще орієнтується на них - це факт. І саме цим обумовлюється купкування всіх політичних сил навколо трьох особистостей, яких ви назвали.

Адже Ющенко, що б про нього не говорили, все-таки демонструє свою українську політику, політику українського національного інтересу: чи в стосунках із Росією, чи в стосунках із Заходом, чи у внутрішній політиці, чи в питаннях історичної справедливості він намагається підняти українське на державний рівень. Тому біля нього гуртуються політичні сили, які свято служать національному інтересу.

Є «диверсифікована» Юлія Тимошенко - майстер політичної гри: у Західній Україні вона може говорити про те, як вона любить українську мову, УПА і готова докладати зусиль про визнання її національних змагань, а в Криму говоритиме абсолютно протилежне! Є чисто проросійська позиція Партії регіонів і Віктора Януковича, яка навколо себе також збирає і політиків, і політичні сили...

Тому на виборах йтиметься про те, що більше підтримає українське суспільство: політику українського національного інтересу, маневрування чи чисто проросійську політику, яку веде ПР...

–Ви говорили про диверсифікацію українського політикуму – на проросійську позицію Партії регіонів, проукраїнську – Президента і змінну – Юлії Тимошенко...

–Вона навіть Кравчука переплюнула – той міг між краплями ходити, а Юлія Володимирівна між людськими позиціями!..

–Чи всі політичні сили, в тому числі і ваша, приречені обирати когось з цих трьох? Чи немає якогось четвертого шляху?

Є, і він називається «Права альтернатива». Під неї нам потрібно зібрати праві політичні партії, які ще залишилися, я б так сказав, нерозібраними, і запропонувати цю праву альтернативу суспільству.

–Але скільки вже було серій створення «Української правиці»? Здається, три, а може й чотири...

–Був один «серіал» «Українська правиця» – у 2002 році, і це був блок Віктора Ющенка «Наша Україна»! А до цього «серіалу», який закінчився перемогою нашого кандидата на президентських виборах, ми йшли з 1999 року, коли утворили прообраз «Правиці», об’єднавши всі праві громадські і політичні сили.

А щодо «Правиці» 2006 року... Яка ж це «Правиця», якщо дві найбільші на той час праві партії – НРУ і УНП, пішли в різні об’єднання?..

–Зізнайтеся, що ви тоді просто не змогли порозумітися з Борисом Івановичем...

–Ні, просто Борис Іванович пішов у так званий прохідний проект, а УНП всіма силами намагалася сформувати праву альтернативу на виборах і запалити цією альтернативою громадян. Сьогодні, в умовах кризи і практично банкрутства лівої політики в Україні права альтернатива нарешті буде почута виборцями, бо ми знаємо найкращі рецепти, як створити робоче місце!

Тому я й кажу, що альтернатива є. Питання тільки, чи здатні ми будемо на позачергових виборах, в умовах, коли праві політичні сили керуються ідеологією, а не інтересами великих олігархів, без фінансових ресурсів цю альтернативу донести до виборця...

–А чому провалені переговори з тим же Тягнибоком? Він говорив, що йшлося про досить хороші умови об’єднання – 50 на 50, наскільки ми знаємо...

–Я б не говорив про провал – ще ж немає виборів... Я вважаю, що поки що відбувається нормальний переговорний процес. Ми з Тягнибоком зустрічалися і обговорювали можливість нашого спільного походу на вибори, щойно оголосили виборчу кампанію, але Олег сказав мені, що він проводить консультації і з іншими політичними силами. Щоправда, він потім з точністю до навпаки звинуватив мене у тому, що ми його «на закуску» залишаємо!

Але, по суті, ми розглядаємо варіант формування правого блоку зі «Свободою», і переговори з цього приводу не завершені. Результат буде тоді, коли озвучать дату виборів.

–А якщо перед вами постане вибір - блок Віктора Ющенка чи «Права альтернатива» зі «Свободою», до чого ви схиляєтеся?

–Я так би сказав – УНП буде там, де буде більший вплив правих політичних сил на державну політику. Для нас це ключове! Ми настраждалися за 17 років політики, яка привела Україну до кризового стану! Бо це політика лівопопулістська, лівоолігархічна, але ніяк не національна, не права економічна політика, де попереду стоїть інтерес українського виробничника!

–Наскільки відомо, у зв’язку з креном керівництва Руху в сторону БЮТ вагома частина партійців підтримала інший вектор розвитку партії. Чи немає певних розходжень всередині УНП через те, що шанси Блоку Ющенка і «Правої альтернативи» здобути політичний вплив і сформувати коаліцію виглядають меншими, аніж у гіпотетичного БЮТ?

–Ми – найстаріша політична сила, ведемо родовід від Народного руху України, тому пережили багато різного роду внутріпартійних потрясінь, особливо напередодні виборчих кампаній, які викликають в партії шалені дискусії.! Не секрет, що і зараз такого роду дискусії ведуться. Але не у тому плані, де більше УНП отримає депутатських місць, а в тому, де УНП зі своєю правою позицією більшою мірою зможе впливати на державну політику.

Дійсно, Тимошенко обіцяла і мені, й Борису Івановичу достатньо прохідних місць в списку... Але ми на це не купуємося хоча б тому, що ми маємо історію стосунків у блоці «Наша Україна». Для нас важливішою, ніж кількість мандатів в якомусь рейтинговому виборчому об’єднанні, є можливість демонструвати свою позицію на рівні правої фракції і мати вплив на формування державної політики, особливо в частині правих пріоритетів. Це питання для нас є принциповим.

–Але зараз перед вами, по суті, – чудовий рецепт створення «Правиці». Ви входите до лівого, грубо кажучи, БЮТ і там її формуєте... Там й взагалі - перебування всередині лівого блоку так згуртує правих, що вам не треба буде жодних додаткових переговорів для створення «Правиці». НРУ, УНП, ПРП – що ще треба?..

–Так, тільки я Юлію Володимирівну знаю як політика дуже досвідченого: вона ніколи не допустить втрати контролю над ухваленням рішень у своїй політичній силі.

От подивіться: у БЮТ є не тільки партія «Реформи і порядок», а й колишні члени УНП Павло Мовчан і Олександр Гудима, колишній «рухівець» Володимир Яворівський. Я перепрошую, які вони там праві впливи формують? На превеликий жаль, вони сьогодні виступають або у ролі статистів, або у ролі тих, хто обслуговує інтереси лівого чи лівоцентристського БЮТ...

–Ви говорили, що Юлія Тимошенко пропонувала вам великі преференції за те, що ви станете на її бік. Про що й коли йшлося, і чому ви не згодилися на її пропозиції?

–Це було тоді, коли Юлія Тимошенко так і не змогла створити коаліцію з Регіонами, і мова йшла про повернення до формату демократичної коаліції. Тимошенко знову почала переговори з представниками політичних сил, які утворили блок НУНС, в тому числі й зі мною як з керівником УНП. Під час цієї дискусії в тому числі пропонувався і спільний похід на позачергові вибори.

Моя позиція була і залишається незмінною: для того, щоб повернутися до формату демократичної коаліції, потрібно ще на «березі» домовитися, яку ми політику проводимо. Бо дев’ять місяців спільної роботи у складі демократичної коаліції принаймні мені, як народному депутату і члену цієї коаліції, створили дуже багато проблем у спілкуванні з громадянами. Тому що мені, як народному депутату, складно було пояснити громадянам політику, яку й сам не розумів. Навіщо завозити в Україну імпортне м’ясо, якщо національний виробник здатний повністю забезпечити український ринок свіжим і якісним продуктом? А уряд же завіз 250 тисяч тонн! Я не розумію політики, коли уряд завозить тростинний цукор, а в українських сховищах лежать тисячі тонн цукру із українського буряка, які не можуть продати із-за низької ціни! Чи чому уряд пішов на валютну курсову гру, коли більша частина українського експорту – це металургія й хімія: цим уряд наніс перший і дуже сильний удар по українських експортерах...

Цими прикладами я хотів Юлії Володимирівні сказати, що якщо ми коаліція й разом сформували уряд, то повинні розуміти політику уряду і мати можливість пояснити її людині праці.

Сьогодні на Україну насувається ще більш страшна ситуація – світова фінансова криза. І коли Юлія Володимирівна почала говорити на теми, які стосуються превентивних заходів щодо подолання чи мінімізації цієї кризи, я теж не міг зрозуміти, що вона збирається робити. Я з нею двічі серйозно говорив на ці теми: вперше – у червні, коли я підняв тему малого підприємництва, і вдруге, у вересні...

–А після указу Президента про вибори ви з нею не зустрічалися?

–Ні, я не мав можливості зустрітися з прем’єром, але збираюся це зробити – принаймні, щоб поговорити про антикризову програму і кроки, які на думку УНП, треба зробити. Принаймні, те, що вніс уряд, абсолютно не співпадає із світовою практикою!

Якщо говорити про рецепти, якими оперує весь розвинутий демократичний світ, то тут якраз позиція УНП проглядається дуже чітко: ми маємо програму такого роду кроків, яку розроблено дуже давно, задовго до цієї світової кризи.

Треба зробити дуже прості речі: зменшувати, а не збільшувати податковий тиск, створювати через систему бюджетних дотацій умови для розвитку того ж малого підприємництва, повністю змінити систему регуляції економічної діяльності... Треба відмінити майже всі постанови Кабінету міністрів в частині регулювання підприємництва... Фактично треба заборонити чиновнику втручатися у виробничу діяльність!

Якщо говорити про інші методи, то через бюджетну політику сьогодні можна дотувати будівельну галузь, яка потягне за собою замовлення металургійним комбінатам, а отже й вугільній галузі. Сьогодні треба виділяти більше коштів на дорожнє будівництво: відтак утвориться величезна ніша для тих, хто втрачає сьогодні робочі місця в металургії чи хімічній галузі. Будівельна галузь і дорожнє будівництво – це такі ємні сфери діяльності, які вбирають величезну кількість робочої сили!

–А як все це можуть вирішити вибори? Очевидно, що вибори – це, в будь-якому випадку, стрес для суспільства, який до того ж мало що змінить у тому ж парламенті... Ну, правда, це шанс зняти з посади прем’єра Тимошенко...

–Знаєте, що я запропонував Тимошенко під час нашої вересневої дискусії? Я сказав: «Юлія Володимирівна, ідіть до Президента, звертайтеся до лідера опозиції Януковича, виходьте втрьох до людей і зробіть заяву про те, що Україна стоїть на порозі величезних випробувань і кризи, якої ми ще не переживали, тому потрібно застабілізувати ситуацію... Інакше люди вийдуть на політичні барикади, а не на вибори!..»

Але для цього довелося б не брехнею солодкою, якою всі так звані рейтингові політики навчилися оперувати, як ото чарівною паличкою, а робити реальні речі! Бо раз, змахнув паличкою – і завтра буде професійна армія! Два – і завтра українським громадянам повернуть 132 мільярди доларів втрачених заощаджень, попри те, що у Державному бюджеті є тільки 50 мільярдів доларів! На такі речі повинно бути накладене табу! Довелося б сказати гірку правду про те, що українська економіка на сьогоднішній день нездатна виконувати навіть ті соціальні зобов’язання, які передбачені чинним законодавством! І що без принципово іншої державної політики в Україні ніколи не буде робочих місць, бо для того, щоб вони з’явилися треба, що називається затягувати пасочки всім – починаючи від депутатів, урядовців, Президента!.. Всім-всім треба затягувати пасочки!..

Сьогодні йдеться про те, що криза в державі,може викинути на вулиці мільйони безробітних людей! І держава нездатна буде цим людям навіть елементарну компенсацію сплатити! Тому перед такою загрозою всім треба сховати свої особисті інтереси і, тим більше, плани про те чи інше крісло на майбутніх виборах в парламент чи на пост Президента – до тих пір, поки не буде стабілізована ситуація! Бо якщо люди вийдуть на вулиці, то цього разу все це миром і добром не закінчиться!

Так, можна було вирішити цю проблему без виборів, але для цього треба проявити політичну волю – і Тимошенко, і Ющенку, і Януковичу! З тим, щоб вони домовилися працювати, а не піаритися в умовах страшної руїни, яка насувається на Україну!..

–А хто мав бути ініціатором такої «розмови трьох» - чиє слово мало бути першим?

–Це мала зробити прем’єр-міністр, тому що уряд утворюється коаліцією, яка бере на себе відповідальність за введення тих непопулярних рішень, які треба ухвалювати! А щодо опозиції, то, як свідчить практика тих же європейських країн, в умовах кризи вона погоджується із більшістю на всі ті непопулярні кроки, які треба робити задля порятунку економіки! Правда, щодо нашої опозиції, то я не вірю, що її свідомість може піднятися до європейського рівня політичної культури і політичної відповідальності і вона не заважатиме більшості ухвалювати закони!..

–От ви говорите, що всі повинні затягти пасочки... Але робити це шляхом викидання 400 мільйонів гривень на дострокові вибори? Чи справді так треба боротися з кризою? До того ж дострокові вибори – це ініціатива саме Президента!

–Не можу погодитися з тим, що це – ініціатива Президента! Це, якщо говорити відверто, ініціатива Юлії Тимошенко, яка зруйнувала одну коаліцію – з нашою фракцією, і не змогла створити іншої! Принаймні розумний так не робить: розумний спочатку до кінця проводить переговори з Партією регіонів, домовляється, як в одному кріслі помістити дві фігури – і Януковича, і Тимошенко... Може, їм треба було внести зміни до Конституції, бо у них же була конституційна більшість, і зробити крісло прем’єр-міністра на двох...

–Ну, так вони ж і домовилися – про коаліцію принаймні!.. Але в секретаріаті Президента й декого в ПР таке становище не влаштувало, і ситуація була переламана...

–Якраз на цю тему не домовилися! Якби вони домовилися, сьогодні уже б не було проблем ні з кріслами, ні з більшістю в 300 голосів!..

Що має робити Президент, коли за 30 днів коаліція не створена, а Конституція зобов’язує його ухвалювати рішення щодо подальшої долі парламенту?

–Не зобов’язує, а дає право!..

–Ну, зобов’язує в тому сенсі, що Верховна Рада, яка не здатна продукувати закони в умовах наростаючої фінансової кризи, нікому не потрібна! Тому вихід дуже простий: якщо сьогодні у Верховній Раді України є 226 голосів нової більшості, думаю, Президент погодиться, що вона може працювати...

–Але ж вона працювала і приймала закони! Впродовж місяця, коли у Тимошенко все було нормально з ПР, це були найпродуктивніші засідання Верховної Ради VI скликання! І 90% із цих законів були підписані Президентом!

–Так, ми звикли, що Верховна Рада за всі роки незалежності здебільшого працювала в режимі ситуативних голосувань. Пам’ятаєте, як в 94-му році Мороз, сівши у крісло спікера, говорив: «Я не влада! Я в опозиції до антинародного Президента Кучми!»? І це говорив голова Верховної Ради, під керівництвом якого ухвалювалися всі закони, за якими мав діяти той же Леонід Кучма, уряд, місцева влада та й кожна людина в Україні! Мороз, до речі, понаухвалював тоді ще й найбільше популістських законів, якими руйнувалася економіка і які для свого виконання вимагали наявності коштів у бюджеті, які на той час українська економіка не здатна була сформувати.

Тому тема того, чому Ющенко розпустив Верховну Раду, не зовсім коректна по відношенню до Президента – він діє у відповідності до вимог Конституції. А от щодо прем’єр-міністра, то саме вона, як, з однієї сторони, продукт коаліції, а з другої - як реально відповідальна за економічний стан в державі, в першу чергу повинна була запропонувати Президенту шлях виходу з цієї ситуації. Всі ж розуміють, в тому числі і Президент, що відтермінування виборів за Новий рік означає, що під час виборчих перегонів ми зіштовхнемося з величезною соціальною напругою. А людина, яка хоче їсти, дуже мало думатиме про якість влади і буде купуватися на популізм, на радикалізм!.. Саме під час економічної руїни поставали такі фігури, як Гітлер, а в 17-му році – Ленін!

–Але економічна руїна вже насунулася, і це люди бачать кожен день!..

–Ще ні, це поки що бачать тільки фахівці! А люди побачать тоді, коли вранці їм не треба буде йти на роботу, бо роботи не буде! І тоді люди підуть на вулицю, до парламенту - з кийками чи каструлями, а якщо будуть вибори, то кандидатів у депутати зустрічатимуть відповідним чином також...

–А вам не здається, що кандидатів на цих виборах так і зустрічатимуть, коли б ці вибори не були – в грудні, січні чи навесні?

–Я не є людиною, яка намагається переконати вас в тому, що вибори – це найкращий вихід із сьогоднішнього становища. Коли вибори ще можна було провести 7 грудня, це була одна політична ситуація. Сьогодні ж ніхто не знає, коли ці вибори можуть бути проведені, йде стрімкий обвал української економіки... Попереду дуже важка ситуація, яка примушує політиків – і в першу чергу топ-політиків!, зовсім по-іншому сприймати реальність і шукати інших рецептів...

–Зараз багато говориться, що пропрезидентському блокові не буде з ким після виборів формувати коаліцію. Бо якщо з БЮТ – то навіщо було розганяти цю Раду?.. Залишається Партія регіонів... Кажуть, власне, про те, що ці вибори й замишляються під суто меркантильну мету, реалізувати яку не вдалося у 2007 році: під створення коаліції Партією регіонів з «Нашою Україною» і наступний похід Віктора Ющенка на президентські вибори...

–Я не вірю в такі сценарії, як я ніколи не вірив у те, що наша фракція у Раді цього скликання проголосує за коаліцію з Партією регіонів. Ви ж пам’ятаєте, коли йшла коаліціада, то «бютівці» лякали всіх тим, що наша фракція прагне до політичного контракту з Партіією регіонів, а не з БЮТ? Але цього не відбулося, тому що всі депутати чудово відчувають позицію свого виборця. Принаймні, я зараз говорю про себе. Я ніколи не зможу проголосувати за коаліцію з Партією регіонів, тому що це буде означати зраду виборця, який за мене голосував!

Я намалюю інший сценарій, більш реалістичний. Якщо позачергові вибори відбудуться, Партія регіонів отримає перше місце, БЮТ – друге. Окрім цього, «сателіти» Партії регіонів на сьогоднішній день здатні набрати набагато більше голосів, ніж вони набрали на попередніх виборах! Я маю на увазі блок Литвина і комуністів. Я навіть не кажу про можливість проходження до ВР Мороза у складі Блоку Черновецького чи ще якихось лівих проектів..

Тому Партія регіонів в результаті цих виборів матиме можливість самостійно сформувати більшість, як вона це фактично зробила у 2006 році завдяки політичній зраді пана Мороза. А тут не треба буде ніяких зрад, у неї буде 226 гарантованих голосів! І тоді ПР дійсно може запропонувати «Нашій Україні» - не знаю, в якому варіанті: будь ласка, приєднуйтесь до нашої більшості, ми вам виділимо квоту, ну, наприклад, міністра культури чи Мінмолодьспорту, щоб Юра Павленко продовжив готувати Україну до Євро-2012! Нормально: ви в коаліції, впливаєте на державну політику, на все, що потрібно для розвитку української європейської держави!..

Це, звичайно, іронія, але вона базується на реаліях. А ці реалії такі – сьогодні, в час цього невдоволення діяльністю влади, буде перемагати опозиція. Це – політична арифметика всього світу. Якщо влада не демонструє покращення життя, а навпаки, падіння, тоді до влади приходить опозиція!

–Ну і де тут план Ющенка?

–Я ж не Ющенко, я Юрій Костенко!

–Але ви ж з ним хочете йти на вибори!..

–Ні, почекайте! Ми про вибори з Ющенком ще не говорили! Ви мене, мабуть, неправильно зрозуміли!

–Ну, ви ж самі кажете, що ви з ним...

–Я не з Ющенком, я з Україною в серці чесно працюю в політиці з 90 року! Однак, коли політика Ющенка як українського Президента на 95% співпадає з тим, що записано в нашій партійній програмі, яку ми витворювали ще на початку 90-х, то чому я не маю підтримувати цю політику?

А питання блокування на виборах залишається відкритим. Ми зараз ведемо переговори зі «Свободою» щодо створення правого блоку, і, з іншого боку, В’ячеслав Кириленко каже, що він бачив би передвиборчий союз «Нашої України» з УНП. Але я цього союзу ще не бачу у вигляді реальних переговорів, у вигляді спільної програми, у виглядів пливів УНП як на цю програму, так і на процес її реалізації – а це визначається кількістю наших партійців у виборчому списку. Я нічого цього не бачу!

–А ви бачите, до речі, в цьому союзі «Єдиний центр»? Як ви ставитесь до цієї політичної сили?

–Реальної політичної сили, яка називається «Єдиний центр», в українській політиці ще немає.

–А Віктор Балога бере якусь участь – можливо, непублічну, у формуванні гіпотетичного блоку?

–Я не можу коментувати ці речі, хоча б тому, що не спілкуюся регулярно з Віктором Івановичем і ще менше спілкуюсь з Президентом. Президент в основному обговорює ключові теми, в тому числі й ті, що стосуються виборів, у дуже вузькому форматі: Яценюк, Кириленко як голова фракції, можливо, там є і Балога. Мене на такі наради не запрошують.

–В’ячеслав Кириленко відкрито заявляє, що «Нашої України» не буде там, де буде Віктор Балога. У вас такої ідіосинкразії до цієї людини немає? Адже його називають одним з ключових винуватців розпаду демократичної коаліції...

–У мене є дуже великий політичний досвід, який мені підказує, коли я щось забуваю: «Юрко, подивися трошечки назад. Чи не нагадує тобі ситуацію з Балогою, наприклад, ситуація з Табачником у свій час?» Точно так само Президенту Кучмі, коли він виходив на трибуну Верховної Ради (а він, до речі, з’являвся в парламенті частіше, ніж Ющенко), депутати говорили: «Все, що ти розказуєш про свою стратегію, – дурня! Коли ти звільниш Табачника?!»

Те саме я, до речі, хочу сказати, і про свіжіший приклад – Віктора Медведчука. Пам’ятаєте, як все, що робилося в Україні, сприймалося саме через призму дій Медведчука?

Чому? Президент мав колосальні повноваження, до конституційної реформи 2004 року. Але людина має лише 24 години на добу і ані секунди більше! А у нас всі, хто намагається під себе підгрібати владні повноваження, не розуміють цієї банальної істини – що ти маєш лише 24 години на добу, і за ці 24 години ти не можеш зробити більше, ніж ти фізично здатний зробити. А все інше, що під тобою, під твоїм владним кріслом, – це пожива для твого оточення. Я називаю це оточення «політичними шакалами» – вони рвуть і крісло, і повноваження, використовують державну, конституційну владу, не маючи на це жодного права, виключно у своїх інтересах!

–А Балога – це політичний шакал?

–Я всіх їх називаю «політичними шакалами»! Вам перерахувати всіх, хто був при всіх Президентах чи прем’єр-міністрах? Я це бачив у політичній практиці, і, до речі, не тільки в Україні...

–Припустімо, що Партія регіонів формує парламентську більшість самостійно, і, як ви кажете, пропонує «Нашій Україні» квоти... І Президент задля стабілізації ситуації в країні, підтримує таку коаліцію, дає добро на призначення нею прем’єра. Чи можете ви припустити, що в такій ситуації УНП заявить про опозицію до цієї коаліції і, відповідно, до Президента, який підтримує цю коаліцію?

–Звичайно. Ми ж як ідеологічна політична сила керуємося своєю програмою, а не уподобаннями щодо Президента, Януковича чи Юлії Тимошенко. Чим відрізняється УНП – це тим, що вона завжди була, як-то кажуть «невдобною». Скільки я не працюю в політиці – Українська народна партія всім стоїть як кістка в горлі! Чому? Тому що ми завжди тримаємося ідеологічної позиції, ми політично послідовні і дуже цінуємо свою політичну репутацію.

Тому, якщо припустити, що Партія регіонів формує більшість і пропонує «Нашій Україні» приєднатися до неї, УНП в той же день зробить заяву про перехід в опозицію. Так, в чинному конституційному полі депутати від нашої партії не зможуть вийти з фракції. Але, з іншого боку, ми політично будемо чесними перед співгромадянами і працюватимемо як опозиція всередині фракції, яка пішла у владу всупереч волі виборця.

–Кажуть, що країні зараз потрібен політик-камікадзе, який знаючи, що ставить хрест на подальшій політичній кар’єрі, вдасться до непопулярних заходів, які тільки й можуть порятувати країну...

–Ви маєте на увазі українського Бальцеровича?

–Так. Ви бачите таку людину в Україні?

–Я готовий!..

Оксана КОЗАК, Святослав ХОМЕНКО, «Главред», 3 листопада 2008 р.

Источник: Українська Народна Партія