15:00 10.09.2008 | Все новости раздела "Украинская Народная Партия"
Юрій КОСТЕНКО про причини розпаду демократичної коаліції, про політику БЮТ і перспективи створення нової парламентської більшості
–Сьогодні наш гість Юрій КОСТЕНКО, народний депутат від фракції НУНС, лідер УНП.
Сьогодні обговоримо, чи справді розвал коаліції інспіровано з Москви, чи справді Юлія Тимошенко діє в інтересах Росії і чи є антидержавними і антипрезидентськими закони, прийняті Верховною Радою у вересні.
Запитання інтерактивного опитування сьогодні звучить так: чи погоджуєтеся ви з тезою, що нинішня парламентська і політична криза в Україні інспірована ззовні з Росії, і ПР та БЮТ зараз працюють в інтересах Росії?
Перейдемо до сьогоднішнього дня. Сьогоднішній день був дуже багатий на заяви дуже цікаві, фактично всі представники всіх політичних сил себе проявили і заступник голови секретаріату президента України Андрій Кислинський зробив цікаву заяву. Він сказав, що сьогоднішні заяви Юлії Тимошенко, зроблені в надзвичайно емоційній, нервовій тональності, свідчать про те, що громадськість і країна не підтримують той сценарій, який прем’єр зобов’язалася Кремлю виконувати щохвилини, а саме створення коаліції БЮТ і ПР. Про це повідомив заступник голови секретаріату.
По-перше, з вашої точки зору, чи обґрунтовані ці заяви про те, що існують домовленості з Кремлем, які «щохвилини виконуються»? Звідки така точність? Ви підтримуєте ці звинувачення, пане Юрію?
–Я публічний політик і ніколи не належав до жодної з спецслужб, які користуються такою лексикою і такими звинуваченнями. Але, як публічний політик, я можу сказати, що у Верховній Раді України, як і в українській владі, є одна системна проблема – це так званий проросійський менталітет. Я депутат майже всіх скликань окрім попереднього і хочу відзначити, що за всі роки незалежності – це ж 17 років – український парламент так і не сформував системного національного законодавства, яке базується виключно на інтересах України. Якщо проаналізувати українське законодавство, то ви там побачите все, окрім того де є національні інтереси.
І друге: якщо за 17 років незалежності знову ж таки державна українська політика так і не сформувала в україно-російських стосунках своєї політики, і в наслідок цього Україна має колосальні втрати, починаючи від елементарних фінансових взаємних розрахунків, закінчуючи енергетичною, а відтак і політичною незалежністю.
Тому можна говорити не про спецслужби і їхній лексикон використовувати в констатації факту того, що український політикум дуже сильно підпорядкований російським інтересам і російському політикуму. От я можу підтвердити дуже багатьма прикладами, які ми можемо порушити в цій розмові.
–Пане Юрію, ось такі тези, які я зараз почув, ви говорите майже в кожному інтерв’ю про те, що проукраїнська ідеологія, проукраїнська система державна в Україні не створена. Про це ви говорили неодноразово.
–Так.
–Але ті заяви, звинувачення, які ми чули від Кислинського, про те, що працює конкретно на Кремль політична сила БЮТ, з вашої точки зору, вони обґрунтовані, вони взагалі мають…. Зараз така ситуація, що їх варто виносите от на таке обговорення?
–Я думаю, що там же юридична процедура включена. Наскільки повідомила сама прем’єр-міністр, є подання СБУ прокуратурі, а відтак включається передбачений кримінальним законодавством механізм визначення чи зловживали, чи не зловживали, і звідки йде мотивація. Мене сьогодні, ще раз повторюю, не цікавить. Я є публічний політик і мене цікавить зовсім інше. Наприклад, я ставлю запитання: в демократичному скликанні УНП внесла низку надзвичайно важливих для україно-російських стосунків законопроектів. Перший законопроект про розподіл активів колишнього СРСР. Можливо не всі знають чи пам’ятають, що в 1991 році 4 грудня була підписана угода між Україною, Росією і ще іншими республіками окрім прибалтійських, про те, як перерозподіляти активи і пасиви СРСР. Але потім ця справа загальмувалась. Чому? А тому, що жодна з незалежних держав, колишніх республік, не ухвалювала на найвищому законодавчому рівні закон про повернення боргів і активів колишнього СРСР одній з республік. Це має зробити Україна.
Чому я так ставлю питання? Тому що за нашими оцінками – вже пройшла інформація – ми можемо отримати декілька сотень мільярдів доларів в українську казну, того, чим сьогодні користується Росія.
–Ну, як на мене, здається, зараз є більш актуальні теми все ж таки…
–А що, 100 мільярдів доларів Україну не цікавлять при 35-мільярдному держбюджеті, скажіть, будь ласка, пане Сергію?
–Ну, очевидно, але щоб таке рішення прийняти, треба, щоб запрацював парламент.
–Ні, так я кажу про демократичну коаліцію, я не кажу про ці заговори, вони мене… ну, це тема зовсім інша.
–Тобто ви вважаєте…
–Я кажу, що демократична коаліція брала на себе зобов’язання перед виборцями – я ж чудово пам’ятаю всі заяви Юлії Володимирівни, всі заяви нашої п’ятірки на цих виборах – дайте вперше за всі роки незалежності демократам владу в парламенті, бо саме з парламенту починає формуватися українська влада у вигляді українського закону, українського уряду, органів місцевого самоврядування та виконавчої влади. І от коли це все було підтверджено на виборах, коли ми склали коаліційну угоду, в основі якої є національний інтерес, то конкретні законопроекти, які вносили ми, УНП, п’ять законопроектів, які безпосередньо стосуються теми українсько-російських сосунків, навіть не ставилися в порядок денний…
–А хто відповідальний за це, з вашої точки зору?
–Повторилося те, що було при лівій чи при ліво-олігархічній більшості Верховної Ради.
–А хто відповідальний?
–Ну як? Рада коаліції, яка формує порядок денний, яка розглядає ці питання на раді коаліції, а потім…
–Тобто все ж таки провина лише на БЮТ, чи…
–Ні, я кажу про демократичну коаліцію, я кажу, що на раді коаліції, наприклад, я ставлю питання про повернення заощаджень перед прем’єр-міністром, нагадую, що от, Юлія Володимирівна, ви ж пам’ятаєте, що 132 мільярди доларів сьогодні в ощадбанку Росії? «Пам’ятаю, Юрію Івановичу». Ви погоджуєтеся з тим, що їх не треба повертати в Україну? «Та ні». Я кажу, що ми внесли законопроект від УНП щодо повернення їх і треба розглянути цей законопроект, ви підтримаєте? «БЮТ, як один буде голосувати». Але за словами жодних кроків.
Тому я хочу як раз на цьому акцентувати увагу, що якщо шукати проблеми в україно-російських стосунках, то не в тому, де черговий майор Пронін під яким столом сидить, які плівки записує, а в тому, що у Верховній Раді український національний інтерес так і не став головним у вирішенні всіх питань.
–Пане Юрію, тоді всі винні, вся Верховна Рада і ви, в тому числі.
–А я ж не знімаю з себе, тільки я вносив законопроекти, а інші…
–Ну добре…
–Як лідер УНП, як народний депутат, але інші їх не підтримали члени коаліції. Це стосується і НУНС, і БЮТ.
–Виходить, коаліція тоді все ж таки себе не проявила і не спрацювала. Так, а які тоді проблеми, навіщо нам така коаліція?
–Ну, оце ж як раз тема, яку я можу дуже чітко сказати: коли всі сьогодні звертають увагу на 2 вересня лише в контексті подій в Грузії і ухвалення антиконституційних законів, то УНП в своїй заяві чітко задекларувала, що причиною не тільки це треба вважати, а й те, що за 9 місяців нашої спільної роботи, вже десятий місяць, ми так і не добилися серйозних економічних змін в українській державній політиці.
Візьмемо тему малого підприємництва. Знову ж таки, це тема, з якої повинна була починатися робота демократичної більшості, тому що за всі роки незалежності українське мале підприємництво так і не стало головним чинником економічної політики, як, наприклад, в тій же Естонії, Латвії, Литві – прибалтійських державах, де за рахунок малого підприємництва наповнюють бюджети, які співрозмірні з українським бюджетом. 12 мільярдів доларів естонський бюджет і 35 мільярдів доларів український бюджет, а територія, ресурси, населення не співставні – в Естонії проживає півтора мільйона, а в нас 47 мільйонів.
Тому, дивіться, коли проаналізувати, як працювала демкоаліція, я відверто хочу сказати, що все зводилось лише до піару, а не до копіткої роботи за столами, за переговорами і ухваленням тих законів, які дають можливості економіці працювати набагато краще, а відтак доходи до бюджету набагато більшими стають.
–Ну от, коаліція не спрацювала, не виправдала себе. То в чому проблеми, якщо ПР і БЮТ, якщо так і станеться попри те, що вони заявляють, що не ведуть переговорів, створять цю коаліцію? Чому її так критикують, можливість такої коаліції?
–Ні, ви знаєте, я думаю, пане Сергію…
– Ви не критикуєте?
–Якщо бути чесним і відвертим, то найбільше таку коаліцію критикувала, як не парадоксально, сама Юлія Володимирівна.
–Ми в курсі, але поки що…
–Ви не зовсім в курсі, бо я нагадаю 2006, не 2007, не НЛО, не тарілки, а 2006 рік, коли український народний блок пішов на вибори, пройшов вже цей 3%-ий бар’єр, але за два тижні до голосування Юлія Володимирівна включила всю свою команду на те, щоб не пускати український народний блок, бо він з ПР зроблять з України регіональний конвент…
–Пане Юрію, я згоден, але…
–Так от, я хочу сказати, що цю проблему щодо «регіонів» і неможливості укладання угоди з «регіонами» сформувала сама Юлія Володимирівна, тому їй треба сьогодні…
–Так, очевидно в них є така проблема в аргументації, але ж вони вказують, що президент підписував Універсал, президент намагався створити коаліцію, так ви, ваша політична сила, не входила тоді в блок НУ, коли президент намагався створити коаліцію єдину НУ і ПР. Так чому тоді це було нормально, а зараз це погано, чи і тоді, і тоді це погано?
–Ну, для УНП, яка дуже чітко розставляла політичні акценти, парламент, в якому відсутні національні інтереси, є абсолютно недієздатним, про це ми і заявили.
–Але ж він повинен хоч якось працювати, нехай він недієздатний…
–Почекайте, от зараз ми ж повертаємось на те, з чого почали розмову. 9 місяців коаліція, результати плачевні, а ми ж не торкалися теми села, пане Сергію. Теми, наприклад, закупівельних цін…
–Ми можемо взятися…
–Так це ж головне, бо, знаєте, можна ж про кабінет міністрів…
–От в тому-то і проблема…
–Багато говорити в контексті закону про кабмін…
–От за 9 місяців коаліція нічого не зробила, так може є надія, що ця коаліція щось зробить, ось вони ж…
–Ви маєте на увазі яку? БЮТ і ПР?
–Та наступна, яка буде створена.
–Так це проблема ПР і БЮТ, я не збираюся втручатися в їхні коаліційні переговори…
–Ви не збираєтесь втручатися, але УНП зауважила, – я прочитав у заяві вашої партії, – що спрямованість вже проголосованих законів за своєю суттю є антидержавною та антипрезидентською. В чому їхня антидержавність? От можна по пунктах? От, наприклад, закон про Генпрокуратуру, що там антидержавного?
–По-перше, якщо ми говоримо про коаліційні стосунки, то вони регулюються нашою угодою, цією ж угодою регулюється перелік законів, які ми беремо на себе зобов’язання ухвалити, зокрема і в україно-російських взаємостосунках я декілька назвав, але…
–На даний момент ви вийшли з коаліції.
–Ні, почекайте, ми ж говоримо про нашу заяву, на чому вона базується. На даний момент ми можемо констатувати, що законодавство, яке стосується національного інтересу, інтересів українського села, української економіки, коаліція не ухвалювала. Тепер тема антидержавної позиції. Вона повністю віддзеркалена у тому, як йшло обговорення проектів постанов Верховної Ради щодо подій в Грузії і яку позицію займала фракція БЮТ. От позиція УНП – ми не можемо заплющувати очі на те, що відбувається в Грузії, тому що безпосередньо ця тема торкається і України – ми маємо договір з Росією з одної сторони, з іншого боку ми маємо договір з Грузією, який зобов’язує Україну у випадку військової агресії проти Грузії надавати допомогу.
Другий аспект. Згідно з нормами міжнародного права те, що чинить Росія з Грузією, називається військова агресія. Тому Верховна Рада зобов’язана називати речі своїми іменами.
Третє. Виникає питання, чому Росія себе так поводить? В проекті заяви, який зробила УНП, чітко констатується, що це пов’язано з прагненнями Росії встановити свій політичний, військовий, енергетичний домінант на пострадянському просторі, тобто керуватися виключно своїми інтересами. Чи співпадає це з національними інтересами України? Не співпадає, тому що, наприклад, територією Грузії в Україну пролягає новий нафтогін, альтернативний російському, тобто це альтернативне джерело постачання нафти в Україну, дуже важливе для української економіки.
Третій аспект. Україна проголосила, і це записано в коаліційній угоді, євроатлантичну інтеграцію включно з набуттям членства в НАТО. Коли сьогодні ставати лише на бік російських аргументів і російської позиції, це означає відмову від євроінтеграції, а відтак…
–Пане Юрію, антидержавність в тому, що не проголосували постанови по ситуації в Грузії, так?
–Так, я можу сказати, що неухвалення рішення Верховною Радою як найвищим законодавчим органом і неформування своєї української позиції щодо того, що відбувається в Грузії це є антиукраїнська і антидержавна позиція.
–Так, тут ми знаємо, що в НУНС було аж 4 проекти постанови…
–Три.
–Три проекти, так…
–Один мій, один Кириленка…
–В БЮТ два…
–В БЮТ один…
–В БЮТ один…
–А два були від КПУ і ПР, які просили визнати незалежність Осетії і Абхазії.
–Ну, ви не знайшли спільної мови. Але я хочу повторити те, що сказано у вашій заяві. Все ж таки ви зараз про Грузію, про постанову не проголосовану говорите. А у вас сказано, що спрямованість вже проголосованих законів за своєю суттю є антидержавною і антипрезидентською. Ну, це не лише ваша політична сила називає ці проголосовані закони антидержавними, антиконституційними, тут багато таких заяв є. Але я все-таки хочу дізнатися, в чому їхня антидержавність – вже проголосованих законів, бо по постанові ми зрозуміли, і тут дійсно дивно, що наша країна, наш парламент не спромігся прийняти єдиного рішення по Грузії. Тут можна приєднатися абсолютно. Але в чому от…
–Заява УНП, так, пане Сергію?
–Ну, я не кажу про… взагалі ми повинні зреагувати на те, що відбувається – чи підтримає наш парламент, чи не підтримає, це інша справа.
–Я не закінчив по Грузії, тому що ми дійшли як раз дуже важливої теми, яка називається державними інтересами – це базування російського Чорноморського флоту в Україні. Ця тема для українського політикуму буде дуже складною в контексті: а) непідпорядкування українському законодавству дій Чорноморського флоту попри те, що записано в договорі 1997 року. Хочу нагадати, що я був членом переговорної групи з РФ щодо розподілу і умов базування Чорноморського флоту, я знаю дуже багато аспекті цієї справи. Так от, коли Росія вела з нами переговори і фіксувала в документах свої зобов’язання, все було чітко на нормах міжнародного права. Не має права держава на території іншої суверенної держави встановлювати свої закони для свого військового підрозділу, це перше.
Друге щодо Чорноморського флоту. З 2008 року Україна може отримувати за базування Чорноморського флоту по ринковим цінам плату за оренду землі і інші речі, за які має платити Росія. Як ви знаєте, орендна плата Росії смішна – 97 мільйонів. Тим не менше, за нашими підрахунками, вже з 2009 року Україна може отримувати від 2,5 до 5 мільярдів доларів виключно за орендну плату. І оце питання, скажіть, будь ласка, воно цікавить, національним інтересам воно потрібно?
–Пане Юрію, я от не знаю, як на наступному тижні будуть голосувати в парламенті. Хто знає, може будуть ці питання винесені також.
–Ну, дай боже…
–Поки що парламент пропрацював тиждень, і там були прийняті закони, які називають антидержавними.
–Пане Сергію, 17 років… Я говорю не про сьогоднішній, не про вчорашній день, а про 17 років…
–Абсолютно зрозуміло…
–: Немає українського національного інтересу в українському законодавстві…
–Це дійсно очевидно…
–Тому питання щодо антидержавної і антиукраїнської спрямованості треба розглядати в широкому контексті…
–Мене турбують саме ось ці закони: про шахтарську працю був закон, чим він поганий?
–Та почекайте, шахтарська праця і багато інших популістських законів, їх нараховується, знаєте, скільки вже, Сергію…
–Ну чому? Закон про кабмін, там…
–Почекайте. Знаєте, скільки законів, які стосуються соціальної сфери, Верховна Рада ухвалила?
–До речі, про гуртожитки теж законопроект був ухвалений…
–Майже 150 законів, але вони не виконуються. Чому? Тому що бюджет України всього-на-всього 35 мільярдів доларів, а для такої держави як Україна середньоєвропейський бюджет має складати мінімум 150 мільярдів доларів. А де візьмуться такі надходження до бюджету? За рахунок таких законів, які захищають національний інтерес, які наповнюють державну казну тим, що нам сусіди боргують, про що ми дискутуємо, закони, які розвивають мале підприємництво і село. А як можна, скажіть, будь ласка, працювати українському селу, коли на центнер зерна було затрачено 900 гривень…
–Скажіть, а якщо на наступному тижні…
–: А сьогодні продають по 650 гривень за центнер зерна…
–Ось ці закони, по які ви говорите, почнуть прийматися у Верховній Раді, ви будете…
–Ви маєте на увазі які?
–Ну, про які ви згадували…
–Моя політична історія і сили, до якої я вхожу, всі закони, які спрямовані на розвиток України і захист національних інтересів ми, незалежно від того, що ми весь час перебували в опозиції, ми їх підтримували, візьміть поіменні голосування.
–Пане Юрію, ось давайте уявимо таку ситуацію: коаліція НУНС і БЮТ
збереглася і до сьогодні. Якби збереглася, то що б ми зараз бачили в парламенті? Чи не здається вам, що парламент був би, як і весною, заблокований? Коаліція без кінця проводила б переговори щодо законопроектів, які варто розглянути в парламенті, і не доходила б до згоди, а навіть якби і знаходила спільну мову, то вам би не вистачало голосів, тому що Бут, Рибаков і Плющ не коаліціанти. От, поклавшируку на серце, погодьтеся, що так і було б, якби коаліція не розпалась на сьогодні.
–Пане Сергію, якщо можна, я перефразую питання по-іншому: чого тоді така злагоджена робота відбувалася 2 вересня між БЮТ, ПР і КПУ?
–Ви в мене запитуєте?
–Звичайно. Ви ж кажете, що коаліція демократична, про яку так багато говорять сьогодні, недієздатна. І журналісти, до речі…
–Цікаво: ви в мене запитуєте, чому спільну мову БЮТ і ПР знаходять, а…
–Ні, ви констатуєте, а я кажу навпаки…
–А НУ з ПР не знаходила спільної мови і БЮТ з НУ теж не знаходила спільної мови. Це питання до вас. Я взагалі не знаю, в чому там справа.
–Пане Сергію, так я хочу пояснити, в чому там справа, виходячи з того перебігу питань, які ви вже поставили. Дійсно, з однієї сторони в коаліції є чітка програма дій, є пріоритетні законопроекти. Але коли ми їх починали розглядати на раді коаліції, то завжди заважав третій, який називається опозиція.
–Вибачте, хто це? А, це ПР і КПУ, так?
–Так. Вони як ставили питання? Якщо, наприклад, ви почнете розглядати тему кримінальної відповідальності за заперечення геноциду і голодомору в Україні, то ми будемо блокувати трибуну. Якщо ви будете наполягати на розгляді питання щодо повернення заощаджень українським громадянам Росією, ми також не дамо вам працювати. А що дозволяли нам робити, якщо ви говорите про попередній досвід…
–Але коли ви голосували, іноді вони вам не заважали, у вас не вистачало голосів дуже часто.
–Те, що стосується соціальних законопроектів, де і опозиція брала участь, або ті законопроекти, які фактично не впливають на стратегію української політики, бо вони не носять ні національної, ні державницької спрямованості, практично це так звані ялові закони.
Тепер якщо продовжити тему про те, чому так злагоджено голосували БЮТ, ПР і КПУ. Як на мене, це, до речі, ота ж традиція, про яку я вже згадував: з однієї сторони проросійський або пострадянський менталітет, який вимагає наявності в державі одного центру управління, тобто всі вийшли з тоталітарної системи з тих, хто сьогодні формує нову політику Верховної Ради, я маю на увазі БЮТ, ПР і КПУ. Згідно цієї системи був один центр управління, він казав, які закони треба ухвалювати, як кабміну працювати, як суд має судити…
–А хто зараз є центром управління?
–От я як раз на прикладі того, що було проголосовано, і хочу сказати. Так от всі законопроекти, які вже проголосовані новою коаліцією, широкою коаліцією, згортають повноваження президента і розширюють повноваження Верховної Ради. Якщо говорити простою мовою, то оце і є створення єдиного центру управління в Україні. Чи добре це чи погано? Ну, ми пройшли часи тоталітарної комуністичної системи, де був єдиний центр, всі пам’ятаємо і голодомори, і жертви. Врешті решт Радянський Союз розвалила саме тоталітарна комуністична система. Тому повернення в Україні, яка називається демократичною державою, до єдиного центру управління суперечить демократії, європейським принципам побудови державного управління і тим традиціям, які, до речі, вже укорінилися і в українському політикумі.
–Ну, в чому, наприклад, ці традиції може зіпсувати закон про тимчасові слідчі комісії, за який боровся ще майбутній президент Віктор Ющенко, коли був в парламенті? І, наприклад, депутат Стретович, як відомий фахівець в боротьбі з корупцією, говорив, що без цього закону боротьба з корупцією у вищих ешелонах влади неможлива. А от вони взяли і проголосували, так де тут обмежують президента, і що вони таке погане роблять для України?
–Ні, пане Сергію, можна ще до вашого запитання прив’язати закон про шахтарів чи про престижність шахтарської праці. Я не про це хочу сказати. Треба починати із закону про кабмін. Як ви знаєте, коаліція ухвалила цей закон з великими проблемами, але нарешті вона проголосувала цей закон, де чітко розмежовуються повноваження і функції президента України і кабміну та прем’єр-міністра. Виникає питання, а для чого зараз в порушення чинної конституції забирати в президента України повноваження верховного головнокомандувача? Він практично не впливає на призначення міністра оборони, на міністра закордонних справ, а з іншого боку саме президент за конституцією виконує функції того, хто керує зовнішньополітичною діяльністю та її пріоритетами.
Тому якщо подивитися на те, що зроблено в комплексі, а не просто вириваючи з того чи з іншого закону ту чи іншу норму, то можна сказати, що наслідком цього голосування вівторкового стало суттєве обмеження чинних повноважень президента, які за конституцією він повинен виконувати, але зміни в законі йому не дають можливості цього робити. Це перший постулат.
Тепер другий постулат. Ті закони, які внесені… ви забуваєте, наприклад, що внесений, наприклад, законопроект Терьохіна про підвищення прохідного бар’єру до 10%...
–До речі, там представники БЮТ стверджують, що вони не підтримують…
–Знаєте, я з БЮТ давно вже співпрацюю. Я хочу нагадати, що давно ще, в 1999 році Юрій Костенко вперше підписав з партією «Батьківщина» угоду про співпрацю у Верховній Раді. Тому я знаю, як БЮТ працює, як народжуються законодавчі ініціативи, і без дозволу їхнього політичного центру – партії «Батьківщина» – жодний законопроект не вноситься народним депутатом в порядку ініціативи, тому що всі розуміють, що не буде голосів на його підтримку, якщо це не буде узгоджено з політичним керівним органом БЮТ.
Так що не про це треба говорити, Сергію. Треба говорити, що дійсно в Україні народилась нова широка коаліція, про яку так багато говорили…
–Ще не народилася.
–Юридично ні, але фактично так, тому що голосування від вівторка по п’ятницю спільні, причому дуже ефективні, дуже швидкі, що свідчить про те, що ця коаліція народилася.
–Ну, вони ж ще й дещо добре роблять? Ну так, ви кажете так, в комплексі…
–Ні, я ж кажу про те, що зробили…
–Так охопити…
–Ну, наприклад, престижність шахтарської праці ми також голосували і я голосував за цей закон. Але я про інше хочу сказати. Я, як вже досвідчений парламентар, хочу сказати, що підготувати зміни до стосу законів за один вівторок, якщо скласти всі п’ять законопроектів…
–Тобто вони готувалися, ви хочете сказати, дуже давно?
–Звичайно, готувалися давно, відбувались дискусії, бо це ж спільна позиція трьох фракцій. Ну, добре, комуністи це, як то кажуть, п’яте колесо у возі, але ж «Батьківщина» і ПР це ж серйозні політики…
–Тобто це дозволяє вам робити висновок, що вже давно йде робота. Ну, ми знаємо, що ще весною були переговори про зміни до конституції, інформація була…
–Пане Сергію, тема конституції ще була, торкнулися її, а це ж колосальний обсяг дискусій треба провести з тим, щоб вийти на узгоджений варіант. І коли вже сьогодні заявляють про більшість спільних позицій в майбутньому конституційному устрої в Україні між БЮТ і ПР, то я можу сказати, як людина, яка давно працює в політиці, що для цього потрібно було як мінімум піврічних дискусій і узгоджень.
–От ви говорите, що комплексна робота йде, але позитивні моменти все ж таки є. А якщо з наступного тижня, коли знову почнуться засідання парламенту, почнуть приймати – і ПР, і БЮТ, і КПУ, а може і ви їх підтримаєте – важливі закони для малого підприємництва, відродження українського села, захисту інформаційного і культурного простору (ну, я тут невпевнений), то ви їх будете підтримувати?
–Звичайно, я вже…
–Будете, так?
–Я вже говорив про те, що якщо взяти всі голосування політичної сили, яку я представляю, то попри те, що ми переважно знаходились в опозиції, ми, до речі, завжди підтримували держбюджет, хоча він був недосконалим, але відсутність будь-якого бюджету гірше для економіки, в першу чергу для громадянина, тому ми підтримували. Ми завжди підтримували законопроекти, які хоч крок роблять в напрямку формування в Україні ринкової економіки, я вже не кажу про національні законопроекти, тобто ті, які безпосередньо захищають українця в його національній державі. Так що жаль тільки, що таких законопроектів дуже мало було. А щодо сьогоднішніх перспектив…
–Ну от про слідчі комісії це все ж таки гарний закон чи ні? Ну скажіть?
–Ну от, бачте, ми з вами про село, про економіку, а ви про слідчі комісії…
–Ну я ж кажу про прийняті закони, я ж не кажу про…
–Ні, там треба, якщо говорити про комплекс, то там треба цей закон розділити як мінімум на дві складових – питання, які стосуються спеціальної слідчої комісії, яка буде займатися процедурними питаннями щодо імпічменту президенту, це тема закону про президента, а не слідчих комісій. А що стосується інших функцій, які має виконувати Верховна рада, в тому числі за допомоги слідчих комісій, треба в окреме законодавство винести.
–Тобто в тому вигляді, як він прийнятий, він не прийнятний, з вашої точки зору?
–В такому вигляді, як він прийнятий, це політичний вінегрет. Але я про інше хочу сказати, пане Сергію. Ви ж помітили, що рада коаліції довго збирається, довго дискутує і не може показати злагодженої роботи. А тут ніхто не збирався, ніхто не дискутував і раптом така злагоджена робота такої широкої коаліції, яка суперечить тому, що брала БЮТ на себе, як політичні зобов’язання в коаліційній угоді і в тій програмі, яку ми узгоджували разом. Тому коли говорять про зраду… ви ж про зраду почали, тема зради чомусь цікава…
–Ну, тому що взагалі-то…
–Я хочу сказати, що…
–Заяви з приводу зради сьогодні робилися.
–Пане Сергію, найбільше мене вражає дійсно політична зрада інтересам виборців, тому що не є секретом, що наш виборець…
–Давайте виборців послухаємо…
–Наш виборець це здебільшого отой український патріот, з якого починалась українська незалежність.
–Добрий день. Кирило, Харків. Перше питання стосовно виконання законів, які треба голосувати. Пан Костенко каже, що не треба голосувати соціальні питання, бо бюджет всього 35 мільярдів, а натомість треба голосувати закони про зовнішні зносини. Але пане Костенко, ті жорсткі закони, які ви пропонуєте проголосувати, не будуть виконані, бо в України немає жорсткої позиції, ми не та країна, щоб так жорстко ставити питання з Росією чи з іншими якимись країнами. Друге питання: ви кажете про управління з єдиного центру, так воно дійсно є з єдиного центру, і цей ЄЦ знаходиться на вулиці Банковій. Хай краще він переміститься у стіни парламенту. І третє: треба зосередитися на внутрішній політиці і вдосконалювати вертикаль влади в нашій країні, бо Ющенко мав великі повноваження і сам проголосував, БЮТ не голосував за зміни до конституції, щоб перейти до парламентсько-президентської форми правління.
–Дякую за ці запитання. Річ в тому, що соціальні закони, як я вже згадував, вимагають для свого виконання в повному обсязі держбюджет в обсягах більше десь 100 мільярдів доларів. Такого бюджету Україна не має, тому сьогодні в першу чергу потрібні закони, якими ми сприятимемо розвитку української економіки, села, виробничих потужностей з тим, щоб саме через це законодавство йшов розвиток економічний, а відтак збільшувалися доходи держбюджету.
Щодо єдиного центру на Банковій, то знаєте, найкраще цей центр діяв тоді, коли його очолював Віктор Медведчук з колишнім президентом Кучмою. Сьогодні єдиний центр в Україні неможливий попри старання і намагання нової коаліції зробити конституційні зміни, які начебто цей центр має створити. Загалом я хочу сказати, що прагнення до єдиного центру, сильної руки ми вже цей етап української історії пережили з величезними втратами. Сьогодні треба рухатися Україні до європейської моделі економічного, політичного розвитку і демократичної системи.
І останнє – зосередитися на внутрішній політиці і вибудувати вертикаль ефективної влади. Ефективна вертикаль влади вибудовується тільки тоді, коли незалежно – чи це Київ, чи Сімферополь, чи Харків – всі органи влади, як і всі громадяни, підпорядковуються вимогам чинного законодавства. Те, що відбувається в Україні як раз повністю перекреслює цю тезу, тому в нас така ситуація.
–Можливе ще відновлення коаліції НУНС і БЮТ чи ні?
–Юридично процес повернення в коаліцію, я думаю, неможливий, а нова коаліція через 10 днів… переговори будуть і побачимо, яку народить юридичну коаліцію політикум української незалежної держави.
–Дякую, пане Юрію. Отже, з нами був Юрій КОСТЕНКО, народний депутат від фракції НУНС, лідер УНП.
Радіо Ера-FM, 10 серпня 2008 р.
Обсудить новость на Форуме