17:46 17.04.2008 | Все новости раздела "Украинская Народная Партия"
Кожному політику – по два крісла!
Якщо так піде далі, незабаром прем’єр подасться в депутати сільради, а Президент балотуватиметься на селищного голову
Старт виборів до Київради чомусь дуже нагадує події річної давності – вибори до Верховної Ради України. Нагадує в частині назв блоків та персонально – учасників виборчих списків. Списки рясніють «новими» обличчями: Тимошенко, Табачник, Турчинов, Литвин, Луценко… Рік тому всі хотіли до парламенту, щоб всім українцям жилося краще, а нині прагнуть поліпшити життя киян своєю присутністю в Київраді. Що це? «Не вийшло на загальноукраїнському рівні – пробуймо хоч на міському»? Чи нове гасло: «Кожному політику – по 2 крісла»? Ще одне «нове» обличчя на столичній орбіті – чинний мер Черновецький. Справді: землю ж бо не всю розпродали, а гречка в Україні ще є.
Ситуацію коментує багатолітній політв’язень, правозахисник Степан Хмара.
--Що ви особисто хочете від цих виборів?
--Скасувати в столиці владу долара, яку встановили мегаблоки. І привести в Київраду «чистих політиків» - людей, за якими немає «досьє». Чому УНП підтримала проведення дострокових виборів? Бо ми чітко бачили зловживання, які відбувалися у Києві, особливо у сфері землевідведення. Чи ліквідуємо ми їх, якщо гравці залишаться ті ж?
Нинішня Київрада ініціювала процес передачі стратегічного підприємства з комунальної власності у приватну, як це сталося в Києві з перетворенням комунального підприємства „Аеропорт Жуляни” в закрите акціонерне товариство. Ви вірите, що нова Київрада, в якій контрольний пакет акцій матимуть ті ж мегаблоки, чарівним чином припинить здійснювати оборудки під гаслом «було ваше – стало наше»?
--Ваше ставлення до того, що списки очолюють лідери загальнонаціональних блоків, високі посадові особи?
--Вони так довго боролися за довіру посісти високі посади на загальноукраїнському рівні і так довго їх ділили, що теперішній похід у міську владу виглядає якось дивно. Дивно, бо за місцем їх основної роботи значаться зовсім інші посадові обов’язки, аніж участь у місцевих виборах, яка забере щонайменше місяць. Це перше. По-друге, виникає питання, наскільки це чесно по відношенню до виборців? От ви вірите, що людина, яка сидить на українському Олімпі, раптом кине все і пересяде в крісло сільського голови чи депутата міської ради? І я не вірю. Тому така поведінка політиків більше скидається на обман, таку собі «операцію прикриття».
Саме через це УНП принципово не включала до списку на міські вибори відомих політиків, які є народними депутатами України. Ми делегуємо людей, які ідуть в міськраду працювати, а не прикривати своїм прізвищем когось.
--Вибори відбуваються за партійними списками, і кожна партія, в тому числі й та, що пройшла до парламенту, прагне отримати довіру і в міській раді. Ви проти політичної відповідальності?
--Ми – за. Але давайте розрізняти. Якщо політична сила хоче взяти на себе всю відповідальність в країні – від уряду до сільради – це справді політична відповідальність. Інша справа, якщо владу в країні хоче взяти невелика купка людей, прикриваючись назвою партії (блоку) та приємними для вуха гаслами. Це ми вже проходили з 1917 по 1990 роки. Тоді теж і люди були хороші, і наміри – благі.
--Ви вважаєте, що у прем’єра не вистачить фаховості навести порядок у Києві?
--Було б краще, якби прем’єр відповідала за те, за що вона взялася, - за економіку країни. Інфляція за три місяці вже виконала «річний план». Ціни підскочили так, що кожного дня біля каси в магазині дізнаєшся новину – твоя стандартна покупка коштує все дорожче й дорожче.
--Що каже з цього приводу європейський досвід?
--Європейський досвід, на який часто посилається і сама Юлія Тимошенко, не знає випадків, коли найвищі державні посадовці, у функції яких входить пряме оперативне керівництво державою, паралельно до виконання своїх безпосередніх обов’язків беруть участь у виборах до місцевих органів самоврядування. Там нікому таке не прийде в голову.
--Гаразд. Відома особа веде за собою команду, допомагаючи пройти у міську владу новим людям. Хіба це погано?
--А як ви можете знати, що в мішку з красивою етикеткою не лежить гнила картопля? Тобто що слідом за відомою особою не йдуть люди із сумнівною репутацією, які відзначилися, скажімо, причетністю до незаконних забудов і земельних афер? І що ці люди не намагаються використати авторитет міністра, народного депутата чи ще когось для проходження до Київської міськради, аби там реалізувати власні приватні інтереси? Ви що, вивчаєте список та інформацію про цих людей? Скажіть, ви б голосували за колишнього члена СДПУ (о) Губського чи «заєдиста» Абдуліна? Боронь Боже! Але ж ви провели їх до парламенту за списком БЮТ.
--В Україні звикли все регламентувати законами: наприклад, щоб депутат не втік з фракції, запровадили імперативний мандат… Що робити з найвищими чиновниками, які шукають собі застосування також і в сільрадах?
--По-перше, треба впроваджувати відкриті списки на місцевих та загальнонаціональних виборах. Це – ефективний засіб боротьби з політичною корупцією, бо відкриває завісу таємничості, хто ж іде в списку за «фюрером». УНП з цією ініціативою виступила рівно рік тому – в річницю виборів парламенту, який розпустили. По-друге, поки в наших очільників політична культура далека від європейської, необхідно законом заборонити вищим посадовим особам та народним депутатам балотуватися до місцевих рад.
Обсудить новость на Форуме