15:32 29.10.2009 | Все новости раздела "Украинская Народная Партия"
ПОЛТАВЩИНА. У Розсошенцях відкрили меморіальну дошку на будинку колишнього військовополоненого
У рамках святкування 65-ї річниці визволення України від нацистських загарбників відкрито меморіальну дошку на будинку колишнього військовополоненого, людини нелегкої долі Миколи КУЗЬМЕНКА в селі Розсошенцях Полтавського району.
Відкриття дошки стало першим кроком до облаштування Будинку пам’яті в помешканні, де Микола КУЗЬМЕНКО провів останні роки життя. Його створення ініціював Юрій КУЗЬМЕНКО, молодший син героя. З цією ідеєю звернувся до голови Полтавської райдержадміністрації, першого заступника голови Полтавської обласної організації Української народної партії Сергія АНТОНЮКА, і керівник району його підтримав.
«Ми повинні пам’ятати і тих, хто повернувся додому з перемогою, і тих, хто повернувся з полону», - сказав Сергій АНТОНЮК під час урочистостей, наголосивши на величезному значенні відновлення історичної справедливості та міжнародного й національного примирення.
Сергій АНТОНЮК і Юрій КУЗЬМЕНКО сподіваються, що в майбутньому у флігелі М.КУЗЬМЕНКА буде музей всеукраїнського значення, який відвідуватимуть люди з різних країн.
Довідково: Микола КУЗЬМЕНКО потрапив на війну молодим солдатом, у першому ж бою був тяжко поранений. Ешелон, у якому він повертався на фронт після лікування, розбомбили гітлерівці, і Микола Йосипович опинився в полоні. Два роки був на каторжних роботах на рудниках Рурського басейну. Полонених звільнили війська союзників, усім пропонували виїхати до США, але Микола КУЗЬМЕНКО над усе хотів додому, до батьків. Але в Радянському Союзі на нього почепили ярлик зрадника, тож він не зміг здобути освіту та влаштуватися на хорошу роботу, відчувши на собі всю несправедливість комуністичного режиму. А коли наприкінці 80-х почались перші демократичні процеси, Микола КУЗЬМЕНКО брав у них активну участь, був членом Народного руху України за перебудову.
Коли Німеччина почала виплачувати компенсацію остарбайтерам, КУЗЬМЕНКА чомусь обминули. Син написав від його імені листа до німецького посольства. Звідти лист потрапив до гуманітарного об’єднання «Kontakte-Контакти», яке збирає пожертви для колишніх військовополонених. У 2004 році вони вислали батькові невелику суму – 300 євро. А газета «Die Zeit» командирувала до Розсошенців своїх кореспондентів. Стаття викликала в Німеччині широкий резонанс. Якось Микола КУЗЬМЕНКО отримав листа від Гельмута ГЕЙСЛЕРА, який під час війни був у радянському полоні. Однак його на батьківщині зустріли, як героя. Гейслера дуже схвилювала доля Миколи КУЗЬМЕНКА, він вирішив допомогти й посилати Миколі Йосиповичу частину своєї пенсії. Сподівалися й зустрітися, але не судилося: у серпні 2006-го Микола КУЗЬМЕНКО помер, невдовзі не стало й Гейслера.
Юрій КУЗЬМЕНКО говорить, що в батьківському флігелі планує повісити його картини, фото, розмістити документи, листи. Тут зможуть збиратися колишні військовополонені, учасники війни, ветерани, молодь, учні місцевих шкіл, ті, хто вболіває за дружні стосунки між представниками колись ворогуючих держав.
Сподобалась ця ідея і фонду «Kontakte-Контакти». «Будинок пам’яті може стати не тільки даниною пам’яті світлій людині, українцеві, який пройшов у ХХ столітті складний життєвий шлях, але й місцем активних зустрічей різних поколінь і народів, ефективним внеском у справу примирення і зміцнення взаєморозуміння між українським і німецьким народами», – ідеться в листі фонду до Сергія АНТОНЮКА.
«Основним у батьковому житті було примирення, – каже Юрій КУЗЬМЕНКО. – Він і в побуті завжди намагався врегульовувати ситуації, що викликали напруження між людьми. А будь-яка війна завжди закінчується миром і прощенням, незважаючи на те, що колись солдати по різні боки барикад могли вбити один одного».
Обсудить новость на Форуме