13:16 23.05.2011 | Все новости раздела "Украинская Народная Партия"

Луганськ відзначив 150-ту річницю перепоховання ШЕВЧЕНКА. Фото

Біля пам'ятника Тарасові ШЕВЧЕНКУ зібралися не тільки патріоти України, але й ті, хто знає і любе українську літературу, мову, цікавиться історією країни, а саме: Українська Народна Партія, ВО «Свобода», ОУН, «Просвіта», «Луганці», Українське козацтво. Присутні спочатку заспівали Державний Гімн України, а потім разом з настоятелем храму «Царя Христа» УГКЦ о. Михайлом ЮЩИШИНИМ помолилися за ТАРАСА.

Після урочистого покладання квітів відбувся мітинг за участю активістів УНП, «Свободи», поетів та громадських діячів.

Перед присутніми виступив голова Луганської УНП Валентин ТКАЛИЧ, який нагадав, що Тарас Григорович помер 10 березня 1861 року в Санкт-Петербурзі, де був похований на Смоленському цвинтарі. Але поет волів бути похованим в Україні, тому ще в день смерті його друзі вирішили виконати волю Тараса. І невдовзі українська громада Санкт-Петербурга домоглася дозволу царської влади на перепоховання Тараса Григоровича ШЕВЧЕНКА. 22 травня прах великого сина України було поховано на Чернечій горі біля Канева – в місці, про яке йдеться в «Заповіту». Незабаром могила ШЕВЧЕНКА перетворилася на місце паломництва українців, а Чернеча гора отримала назву ТАРАСОВОЇ».

Упродовж усього заходу звучали вірші Великого Кобзаря, його вислови щодо України. Цікаво, що до учасників мітингу поступово приєднувалися й пересічні мешканці міста, а ті з них, хто відпочивав у сквері біля пам’ятника, уважно слухали промовців:

«Шевченко – це символ чесності, порядності і послідовності. Він ніколи не зраджував своїм ідеалам і поглядам».
«Творча та ідейна спадщина Тараса ШЕВЧЕНКА - поза часом, вона актуальна завжди. Актуальна й зараз, тому що надихає народ протистояти діям влади, антинародної за змістом своїм і антиукраїнської - по суті».
«Відзначення річниць перепоховання Великого Кобзаря вже стало національною традицією, бо Тарас Григорович ШЕВЧЕНКО для українського народу назавжди залишиться символом національного єднання та національної гордості».
«Тож, - резюмували представники обласної організації, - ШЕВЧЕНКО має нас усіх єднати, а не роз’єднувати».

Довідково. Перепоховання праху Великого Кобзаря відбулося 24 травня 1861 року в місті Канів. Тарас Шевченко помер 10 березня 1861 року в Санкт-Петербурзі, де і був похований на Смоленському цвинтарі. Віддати останню шану Великому Кобзарю прийшли Ф.Достоєвський, М.Лєсков, М.Салтиков-Щедрін, І.Тургенєв, М.Некрасов, представники української, польської, грецької громад Санкт-Петербурга. Ще в день смерті Тараса Шевченка його друзі – художник Григорій Честахівський, брати-літератори Михайло та Олександр Лазаревські – вирішили виконати волю поета та поховати його в Україні, адже передсмертними словами 47-річного Шевченка були: «До Канева...».

Невдовзі українська громада міста домоглася дозволу царської влади на перепоховання поета. Супроводжували труну Кобзаря Олександр Лазаревський і Григорій Честахівський. 27 квітня вони прибули до Москви, де труну поета встановили в Тихонівській церкві. Прощатися з Кобзарем прийшли не лише українці, а й росіяни.

18 травня домовину з прахом Шевченка було доправлено до Києва. На київському ланцюговому мосту труну Шевченка до самої церкви Різдва Христового на Подолі несли студенти Київського університету. Труна перебувала в церкві до 20 травня, а вранці на руках її понесли до пароплава «Кременчуг», який взяв курс на Канів. Прощання з поетом відбувалося в Успенському соборі в Каневі.

22 травня після богослужіння прах Шевченка було поховано на Чернечій горі біля Канева – в місці, яке відповідало його «Заповіту». Незабаром могила Шевченка перетворилася на місце паломництва українців, а Чернеча гора отримала назву Тарасової.

Відзначення річниць перепоховання поета стало національною традицією. 1925 року могила поета стала частиною Канівського музею-заповідника, а через 14 років там було відкрито пам’ятник роботи скульптора М.Манізера. Сучасного вигляду меморіал набув улітку 1939 року із встановленням на могилі Кобзаря бронзового пам’ятника і спорудженням літературно-меморіального музею. Нині в музейній колекції – понад 20 тисяч унікальних пам’яток, серед яких меморіальні речі та офорти Тараса Шевченка, рідкісні видання його книг, цінні архівні документи, фото- і кіноматеріали, аудіо- та відеозаписи виступів знаменитих бандуристів і кобзарів. При заповіднику діють картинна галерея та наукова бібліотека. Щороку у травневі дні біля могили поета в Каневі проходять богослужіння, сюди звідусіль їдуть люди вклонитися Кобзареві.
 

Источник: Українська Народна Партія

  Обсудить новость на Форуме