14:46 25.05.2009 | Все новости раздела "Украинская Народная Партия"
Кримська УНП запалила «свічку пам’яті» Кобзарю в Сімферополі
У Сімферополі біля пам’ятника Шевченку кримчани з ініціативи Кримської організації Української народної партії відзначили 148-му річницю перепоховання Тараса ШЕВЧЕНКА на Чернечій Горі в Каневі. Близько трьох десятків представників УНП та інших організацій Криму поклали квіти до пам’ятника Кобзарю. Активісти Сімферопольської міської організації УНП роздали листівки «Запали свічку пам’яті». Серед присутніх не було жодного представника кримської влади.
Після покладання квітів учасники акції запалили «свічку пам’яті» біля пам’ятника та виступили з промовами.
Виступаючи на заході, голова Кримської організації УНП Олег ФОМУШКІН наголосив на важливості дати 22 травня в історії українського народу. «У радянські часи частина людей – дисидентів, творчої інтелігенції – збиралися і відзначали цю подію, хоча тодішня влада розглядала такі заходи як прояву націоналізму, й переслідувала, – зазначив він. – В умовах незалежності України ця дата в народі стала знаковою: ШЕВЧЕНКО вважається видатним поетом, письменником і художником. Він є нашим українським Пророком!».
ДОВІДКА: Тарас ШЕВЧЕНКО помер 10 березня 1861 року в Санкт-Петербурзі, де і був похований на Смоленському цвинтарі. Віддати останню шану Великому Кобзарю прийшли Ф.ДОСТОЄВСЬКИЙ, М.ЛЄСКОВ, М.САЛТИКОВ-ЩЕДРІН, І.ТУРГЕНЄВ, М.НЕКРАСОВ, представники української, польської, грецької громад Санкт-Петербурга.
Ще в день смерті Тараса ШЕВЧЕНКА його друзі – художник Григорій ЧЕСТАХІВСЬКИЙ, брати-літератори Михайло та Олександр ЛАЗАРЕВСЬКІ вирішили виконати волю поета – поховати його в Україні, адже передсмертними словами 47-річного ШЕВЧЕНКА були: «До Канева...». Невдовзі українська громада міста домоглася дозволу царської влади на перепоховання поета.
18 травня домовину з прахом ШЕВЧЕНКА було доправлено до Києва. На київському ланцюговому мосту труну ШЕВЧЕНКА до самої церкви Різдва Христового на Подолі несли студенти Київського університету. Труна перебувала в церкві до 20 травня, а вранці на руках її понесли до пароплава «Кременчуг», який взяв курс на Канів.
Прощання з поетом відбувалося в Успенському соборі в Каневі. 22 травня після богослужіння прах ШЕВЧЕНКА було поховано на Чернечій горі біля Канева – в місці, яке відповідало його «Заповіту».
Незабаром могила ШЕВЧЕНКА перетворилася на місце паломництва українців, а Чернеча гора отримала назву Тарасової. Відзначення річниць перепоховання поета стало національною традицією. 1925 року могила поета стала частиною Канівського музею-заповідника, а через 14 років там було відкрито пам’ятник роботи скульптора М.МАНІЗЕРА. Сучасного вигляду меморіал набув улітку 1939 року із встановленням на могилі Кобзаря бронзового пам’ятника і спорудженням літературно-меморіального музею. Щороку у травневі дні біля могили поета в Каневі проходять богослужіння, сюди звідусіль їдуть люди вклонитися Кобзареві.
Як умру, то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого,
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу... отойді я
І лани, і гори —
Все покину і полину
До самого бога
Молитися... а до того
Я не знаю бога.
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров'ю
Волю окропіте.
І мене в сем'ї великій,
В сем‘ї вольній, новій,
Не забудьте пом'янути
Незлим тихим словом.
(Т. Г. Шевченко «Заповіт», 25 грудня 1845, Переяслав)
Обсудить новость на Форуме