13:45 06.03.2007 | Все новости раздела "Блок Юлии Тимошенко (БЮТ)"
"Миловидная оппозиция" хочет стать "красивой властью"
В Україні жінки в політиці, так само як і в інших країнах пострадянського простору, явно не в більшості. Разом з тим, їхнє число з кожним роком хоча й повільно, але зростає завдяки сприянню гендерній політиці на державному рівні. Головне ж, мабуть, полягає в тому, що вони не просто присутні в політичному житті, але й мають колосальний вплив на загальнодержавні процеси. Найкращим доказом є той факт, що дві найвпливовіші фракції у Верховній Раді, які представляють партію влади й опозицію, очолюють саме жінки.
За роки незалежності України досить складно знайти політика з більш суперечливою й неординарною біографією, ніж у Юлії Тимошенко. Її образ співвітчизники щедро нагороджували метафорами: "газова принцеса", "українська Жанна д'Арк", "серце Майдану", "Залізна леді української політики", "кишенькова опозиціонерка", "жінка з косою". Її діяльність, як і раніше, оцінюється діаметрально протилежно: від беззастережного схвалення прихильниками до нищівної критики опонентами. Її називають "популісткою" і "найбільшою політичною акторкою", "національним лідером" і... "єдиним "чоловіком" в українській політиці". Безперечним є одне - її харизма, з якою складно змагатися будь-якому чоловіку.
Юлія Володимирівна Тимошенко народилася 27 листопада 1960 р. у Дніпропетровську. Виховуючись у неповній родині, вона, як і більшість радянських громадян, не знала, що таке статок. Однак зустріч з майбутнім чоловіком Олександром Тимошенком кардинально змінила її життя. В 19 років Юлія Володимирівна ввійшла в родину представника дніпропетровської партійної еліти Геннадія Тимошенка. Свекор відразу помітив чоловічу хватку невістки, яка згодом і стала спадкоємицею сімейного бізнесу.
Будучи ще студенткою, в 1980 р. Юлія Тимошенко народила доньку Євгенію, а в 1984 р., закінчивши економічний факультет Дніпропетровського держуніверситету, пішла працювати інженером-економістом на Дніпропетровський машинобудівний завод ім. Леніна. Свій перший бізнес Юлія й Олександр Тимошенки почали в 1988 р. з відкриття пунктів відеосалонів. Справжнє же кар'єрне зростання Юлії Володимирівни почалося в 1991 році, коли вона стала генеральним директором корпорації "Український бензин" (КУБ) - монополіста в забезпеченні агропромислового комплексу Дніпропетровщини нафтопродуктами.
Вершина бізнес-кар'єри Юлії Тимошенко припадає на середину 90-х років. В 1995 р. Тимошенко очолює компанію "Єдині енергетичні системи України", яка виникла на основі КУБа. Основними напрямками її діяльності були поставки газу в Донецьку, Дніпропетровську, Миколаївську й іншу області, а також співробітництво з "Газпромом" й "Укргазпромом" в питаннях взаєморозрахунків за транспортування газу через територію України. До складу ЄЕСУ входили 20 промислових і комерційних структур, венчурні фірми, авіакомпанія "ЄЕС-Авіа" і два банки – "Южкомбанк" і "Слов'янський".
Саме в період активної бізнес-діяльності Юлії Тимошенко за нею закріпилася назва "газова принцеса". Однак скандали, які розгорілися навколо ЄЕСУ, змусили Тимошенко залишити бізнес і зайнятися політикою. А от досвід роботи на енергоринку згодом виявиться для неї воістину неоціненним на державних посадах.
Наприкінці 1996 р. Юлія Тимошенко, набравши рекордні 92% голосів у Кіровоградській області, проходить до Верховної Ради й у 1998 р. очолює бюджетний комітет. В тому ж році вона повторно стає депутатом українського парламенту. 1999-й став роком першого ходіння у владу Юлії Тимошенко. Леонід Кучма дав згоду на її призначення в уряд Віктора Ющенка на посаду віце-прем'єр-міністра з питань ПЕК. Саме тоді Тимошенко вперше використала свій багатий досвід роботи в енергосфері. Вона розробила "Енергетичну концепцію України" й антикорупційну програму "Чиста енергія". Команда Тимошенко стверджує, що оприлюнені нею тіньові схеми виведення за кордон капіталу з енергосектора стали причиною її недовговічності на посту віце-прем'єра й причиною гонінь на її родину. В 2000 р. чоловік Тимошенко був арештований, а через рік суд визнав арешт незаконним.
19 січня 2001 р. Юлію Тимошенко відправляють у відставку, а вже 13 лютого за обвинуваченням Генпрокуратури її заарештовують. До речі, за роки депутатства з 1996 року прокуратура чотири рази вносила в парламент подання на Тимошенко про зняття з неї депутатської недоторканності й притягнення до кримінальної відповідальності, однак жодного разу Верховна Рада своєї згоди не дала.
Критика режиму Кучми, з якою Тимошенко неодноразово виступала раніше, тепер стає сенсом її життя. Після виходу з ізолятора 27 березня 2001 р. вона очолює штаб із проведення референдуму за відставку Леоніда Кучми, стає безумовним лідером опозиції і її двигуном. Статус цей Тимошенко ще неодноразово підтвердить потім у часи помаранчевої революції. Збережеться він, за іронією долі, і після приходу до влади Віктора Ющенка. Побувавши на посаді прем'єр-міністра в 2005 році, Тимошенко знову опинилася в опозиції.
За роки своєї політичної кар'єри Юлія Тимошенко заробила стабільний рейтинг довіри, який дозволяє на сьогодні не просто впевнено йти в парламент, але й претендувати на посаду президента. Її вміння добиватися поставленої мети, іти ва-банк, дивовижна наполегливість у відстоюванні своїх вимог і тверда позиція щодо своїх опонентів дозволили Тимошенко претендувати на роль українського лідера. До речі, ще в 2005 р. впливовий американський журнал Forbes у рейтингу 100 найвпливовіших жінок світу третьою назвав Юлію Тимошенко, а на Економічному форумі в Криниці Гурській (Польща) їй присвоїли нагороду "Людина року Центрально-Східної Європи".
Втомившись останнім часом від багатослівних і безвладних чоловіків-політиків, українці всі частіше кажуть про необхідність такої собі "української залізної леді", яка наведе порядок в домі. Безперечним плюсом Тимошенко є, крім іншого, жіноча привабливість й уміння користуватися нею в середовищі чоловіків-політиків. Стиль Тимошенко, її вбрання й зачіски обговорюються суспільством не менше, ніж головні політичні новини країни. Коли Тимошенко сфотографувалася для жіночого журналу ELLE, це стало приводом для сотень публікацій, які детально обговорювали всі тонкощі її зовнішнього вигляду. На питання про своє можливе президентство Тимошенко відповідає також суто по-жіночому: "Будь-які мої гарантії щодо неучасті в президентських виборах 2009 р. образили б президента, адже він повинен бути впевнений у своїх силах без яких-небудь гарантій. Чи не так?"
(скорочено)
Ірина Кожухар
Обсудить новость на Форуме