20:36 17.07.2006 | Все новости раздела "Блок Юлии Тимошенко (БЮТ)"

"Я и мои друзья не сдадимся. Мы просто не можем быть под властью предателей и людей с криминальным прошлым". Интервью Жени Тимошенко

(на языке оригинала)

Шон и Женя принимают участие в акции протеста против "антикризисной" коалиции под Верховной Радой"Був шок від того, що відбулося, і ми ще від нього не відійшли"

– Ваше ставлення до політичних подій, які відбуваються у Верховній Раді. Як ви на них реагуєте, як реагує на них ваша родина?

– З початку в усіх нас – не лише в родини, а й у всіх друзів – був шок від того, що відбулося, і ми ще від цього шоку не відійшли. Ми хочемо продовжувати діяти і не здаватися до кінця.У нас вже є плани, як ми будемо все організовувати.

Але зараз все залежить від Президента. Як він вирішить вивести країну з цієї ситуації, аби ми не повернулися у минуле – на нульову позицію, з чого ми починали.

Підтримка людей зараз теж дуже важлива. Хоча сьогодні ніхто не закликає їх виходити на Майдан, але вони йдуть самі. Просто буде дуже шкода, якщо ми повернемося туди, з чого починали. Треба аби люди вірили, продовжували вірити у перемогу, що ця перемога можлива. Звичайно, ми боремося за перевибори.

– Чи знали ви про перехід Олександра Мороза в інший табір наперед, чи це було несподівано?

– Це було абсолютно несподівано. Ніхто про це не думав і не знав. Але навіть якщо він відчував себе ображеним зі сторони "Нашої України", то зі сторони Блоку Юлії Тимошенко його ніхто не ображав та не зраджував. Він міг би все ж таки залишитися та притримуватися своєї позиції.

Я думаю, що це розчарування на все життя. Ну а мама не хоче йти ні на які переговори – це виключено. Але так вона робить не через те, що вона бореться за владу.Їй влада потрібна як інструментдля того, аби досягнути мети, яку вона собі поставила 8 років тому. Вона бореться до кінця, і вся її сила буде також стояти до кінця.

– Весь час, коли відбувалися переговорні процеси у помаранчевій коаліції,ви радилися в родині щодо них? Чи у вас політика відокремлена від родинного життя?

– Звичайно, це все пов’язано. Ми слідкували за кожним кроком, за кожними переговорами. Звичайно, я як донька хотіла б, аби мама більше відпочивала. З іншого боку, я хочу, аби вона реалізувала всі свої сподівання і стала тим, ким хоче бути. Але все одно, я з нею за будь-якого варіанту.

– Ви кажете, вона 8 років тому поставила собі мету. Що це за мета?

– Це банально звучить, але вона поставила собі за мету зробити з нашої країни сильну державу.

– Усі ці 8 років перед нею завжди були якісь перепони. Вам як доньці не хотілося сказати "мамо, та кинь ти це все, воно того не варте"?

– Ні, я їй цього жодного разу не сказала, мабуть тому, що я її дуже розумію, оскільки весь час перебуваю поруч. Але моя бабуся, її мама, це говорить постійно. Просто вона знаходиться далеко від неї і бачить по телевізору лише складнощі. Я ж бачу і позитивні результати. Бачу ставлення до неї людей: і простих, і високопоставлених. Вони її підтримують. Загалом, настрій людей щодня її й підтримує, а не політичні суперечки.

– Ви часто дома бачитесь?

– Дуже рідко. Інколи на вихідні бачимося. Переважно два-три рази на тиждень. Я можу до неї на роботу заїхати, але це теж відбувається не так часто, як мені б хотілося.

– А коли будуть перевибори, ви її ще менше будете бачити...

– Так, але ми з нею сьогодні говорили, і вона каже, що людям треба визначитися після всього, що відбулося, і ще раз висловити свою позицію.

– До Юлії Тимошенко багато людей ставиться як до якогось ідеалу, чогось чистого і світлого, а багато – як до бестії. Як ви ставитеся до того, що вашу маму так по-різному сприймають?

– Ми всі люди, але іншої такої людини, як вона, я не зустрічала. Вона дуже енергійна, оптимістична.Я ніколи не чула, щоб вона погано говорила про людей, ніколи не чула від неї якихось негативних та корисливих ідей. Я вважаю її чистою та світлою людиною, якою вона є.

– Ви у маму вдалися?

– (Сміється) Я не знаю. Сподіваюся, що в мене є більша частина її характеру.

– А з батьком спілкуєтеся?

– Так, кожен день.

– Частіше, ніж з матір’ю.

– Так

– Як ваш батько реагує на всі ці події?

– Він – боєць, він так багато всього вже пройшов у цьому житті, що всі ці випробування – це поклик до ще більшої активності. Він робить все можливе, аби нас підтримати.

– Як він підтримує?

– Мамі допомагає фінансово, адже він займається бізнесом. І в нього дуже багато впливових друзів,всі вони намагаються підтримати плани мами.До того ж батько допомагає ще й політично – спілкується з усіма. Тобто підтримує зі всіх боків. Навіть на Майдані збирає людей, які б могли брати участь в акціях протесту.

– А ви не хочете по стопах матері йти в політику, аби допомогти їй?

– Ні, не хочу. Просто зараз я знаходжуся не на тій стадії розвитку, аби можна було йти в політику. Зараз я хочу займатися родиною, справами, розвивати якийсь свій бізнес.

"Ми відчували великий тиск і весь час ніби були під прицілом"

– До вашого весілля була прикута увага всієї країни. Як ви себе почували, коли на вас дивилися, обговорювали та оцінювали сотні людей?

– Було дуже важко до цього звикнути, тай не можливо до цього звикнути взагалі. Ми відчували великий тиск і весь час ніби були під прицілом. Це не дуже приємно. З іншого боку – добре, що ми людям подобаємося, тому у нас не було негативних емоцій.

– Як ви ставитеся до дітей політиків, які зараз в політиці?

– Я їх особисто не знаю, тому не можу коментувати. Але мені здається, що в родині батьки передають свою професію дітям. Головне, щоб щось робити корисне. Я, наприклад, не піду в політику, якщо не зможу щось зробити позитивного, що змінить країну. Поки що я в собі таких сил не відчуваю, але може скоро й піду.

– Як ваш чоловік Шон Карр ставиться до тієї уваги, яка нахлинула на нього в Україні?

– Він вважає це закономірним. Коли він сюди приїхав, наша родина вже була в центрі уваги. І йому вже цього не змінити. Просто ми менше виходимо на якісь публічні заходи, переважно йдемо до друзів, які нас запрошують, ми не дуже публічні люди.

– Чим зараз займаєтесь ви, і чим займається ваш чоловік?

– Він займається своєю музикою – створює групу, випускає новий альбом. Я йому допомагаю і займаюся нерухомістю в Києві. Ми шукаємо іноземних інвесторів, які хочуть вкладати свої гроші в різні будівельні проекти, але поки що свого проекту у нас нема. Сподіваємося, що скоро щось вийде. Просто ми довго чекали деякі земельні закони, але тепер їх не буде. Ми все робимо дуже прозоро, тому це займає стільки часу.

– В Києві зараз нема проблем з будівництвом, з інвесторами?

– Зараз величезний бум на будівництво, так само великі й ціни. Навіть ціни вторинного ринку дуже великі, тому треба шукати більш дешеві землі. Це дуже цікава тема, оскільки залучаючи інвесторів до приватного будівництва, можна також залучати їх до державного будівництва мостів, доріг. Багато приходить до нас пропозицій щодо хай-тек будівельних матеріалів, аби мости не падали й будинки стояли довго. Наприклад, зараз ми є партнерами іноземної компанії, яка продає на українському ринку речовину, що зміцнює цементні конструкції. Зараз ми хочемо запропонувати міністру, який займається зміцненням дамби на Київському морі, саме цю речовину, оскільки дамба знаходиться у критичному стані.

– А які нові проекти та пісні у Шона Карра?

– Зараз у нього є три нові пісні. Перша буде про шахтарів Донецька та Йоркшира. Це своєрідна рок-балада. Ще одна балада буде про мене, а третя, на яку знімається кліп, що запуститься на всі канали, називається "Нема причини ненавидіти".

– Про що ця пісня?

– В ній співається, що неординарна людина виглядає не так, як усі, і вчинки робить теж не такі, але ця людина не має почуватися ізгоєм суспільства, адже у нас нема причин ненавидіти її.

– Це автобіографічна пісня?

– Мабуть, що так. Просто коли він тут з’явився, на нього дивилися, як на якусь екзотичну тваринку. А ще ця пісня звертається до журналістів. Навіть якщо колись вони писали негативно про нього, не знаючи справжніх фактів з його життя, – все одно в них немає причин ненавидіти його.

– А та пісня, що про Вас. В ній називається Ваше ім’я?

– Ні. Це просто пісня про кохання.

– Але ж всі його пісні англійською мовою...

– Так, але я вже його умовила...Хоча не буду говорити, адже це буде сюрприз.

– Тобто він співатиме українською?

– Так.У пісні "Нема причин ненавидіти" буде частина українською. Просто для того, аби люди розуміли про що пісня, ну й додамо нашу, українську лірику.

– А Шон не розмовляє українською?

– Він трохи говорить російською – якісь прості речення, розуміє, про що йдеться. У нього дуже гарна вимова. Все ж таки він музикант, і в нього гарний слух.

– Але ви з ним спілкуєтеся англійською.

– Так, тому мені інколи дуже важко говорити російською, адже я думаю англійською.

– А як Ваша мати спілкується із зятем?

– Англійською і російською – суржиком. Хоча вона дуже добре розуміє англійську і нормально говорить. Я навіть не очікувала, що вона її знає на такому рівні. Але вона хоче говорити з ним російською, аби він швидше її вивчив.

– Ваша матір поділяє музичні уподобання зятя?

– Так, їй подобаються його пісні, особливо та, яку він присвятив їй під час передвиборчої кампанії. Вона весь час йому говорить: "Давай, вже українською заспівай якусь пісню!"

 

"Ми дуже хочемо дітей, але поки ще не час"

– Важко жити з чоловіком, який набагато старший?

– Ні, та я й не знаю, чи важко, оскільки не жила з моїм однолітком. Все нормально – ніяких непорозумінь нема. Я навіть не знаю, як це порівняти, оскільки мені нема з чим порівнювати. Шон серйозний, але в нього багато енергії. Він постійно шуткує – у нього молода енергія. Водночас він дуже мудрий.

– Чим він вас підкорив?

– Я не знаю, чим саме. Він неординарний, і я таких люблю, але коли кохаєш, неможливо сказати, за що ти кохаєш.

– Ви кажете, що хочете більше часу приділяти створенню родинного затишку. Як Ви його створюєте?

– Коли є час, ми його проводимо разом. Шон дуже полюбляє готувати. Я теж можу щось приготувати. Взагалі, коли ми проводимо час разом вдома, то це – супер!

– Яка коронна страва Шона?

– Каррі, індійська страва.

– А український борщ він полюбляє?

– Так. Я йому вже готувала, але це все одноразово. Він це може їсти один раз на місяць. Дуже любить млинці.

– Але до української їжі він ще не звик.

– Так,не звик. Він вважає її дуже жирною та насиченою.

– Яка у вас з ним різниця у віці?

– Майже 12 років. Взагалі, різниця не має значення. Ми з ним народилися в один і той самий рік за східним календарем.

– Коли ви вдвох – Вам Шон співає пісні?

– Так, нові.

– А просто так, улюблені?

– І таке буває. Дістає гітару і співає повільні пісні "Металіки". Він взагалі гарно грає на гітарі, але на сцені цього не показує, бо в групі й так вже три гітаристи. Але переважно співає нові пісні, аби я сказала йому, як вони звучать.

– Ви – дівчина, до якої прикута увага, він – теж дуже гарний чоловік. Ви не ревнуєте один одного?

– Ні, я в ньому не сумніваюся. Він – дуже сімейна людина. Він теж міг би мене ревнувати, але цього не робить. Інколи просто можемо пошуткувати на цю тему, а так – ні.

– Коли плануєте дітей мати?

– Не знаю, як Бог дасть. Ми дуже хочемо, але поки що не час.

– Як проходить ваш день?

– Як у всіх. Вранці прокидаємося, я готую сніданок, – ранок у нас починається десь о 9 годині, – потім їдемо кожен по своїх справах, можемо зустрітися і разом пообідати, а зустрічаємося вже ввечері. Але кожен день у нас по-різному, кожен день не схожий на попередній. Увечері або йдемо кудись, або залишаємося наодинці.

– Куди збираєтеся їхати у відпустку.

– Влітку в нас відпустка не передбачається. Влітку дуже добре у Києві, а у відпустку поїдемо вже у листопаді, коли тут буде холодно.

– Куди зазвичай їздите відпочивати?

– Нас друзі запрошують в Америку, у Флориду. Там і на мотоциклі Шон може покататися, і тепло в цей період.

– Ви теж їздите на мотоциклі?

– Я сама – ні.

– Не хочете осилити?

– Дуже хочу. Мені не страшно.Дівчина на мотоциклі виглядає класно, сміливо –мені подобається. Просто мені хочеться відчути, що відчуває Шон, коли несеться на мотоциклі.

– У Шона багато в Києві друзів, адже ні російською, ні українською він не спілкується?

– Так, багато: і творчі люди, й бізнесмени. Він дуже комунікабельний, не замикається. Просто інколи в нього буває поганий настрій через те, що у нас погані дороги, а те, що у нас відбувається в політиці, його просто пригнічує. Він любить Україну. Завжди говорить: "Як таке може бути? Ти не можеш щось сказати мамі?"Адже змінювати щось треба. У нас багато недоробок в законодавстві, які я раніше не бачила, а він їх побачив зі сторони і показав мені.

– Він Вашій мамі нічого не радить?

– Хіба що з приводу доріг. Він дуже переживає за стан в музиці. Чомусь усі рок-музиканти й ті, хто грає живу музику, знаходяться на периферії музичного життя. Ми коли їздили в тур по південно-східних регіонах, зустрічали дуже багато груп, які грають гарну музику, але через те, що у них немає грошей, вони не можуть пробитися. Зараз ситуація вже трохи змінюється.

А інколи буває таке, що йому все набридає і він їде додому в Англію на кілька днів. На нього находить депресія. Я його розумію, адже країна переживає таку трансформацію.

– А ви не хочете теж поїхати в Англію, де цих трансформацій нема?

– Мені хочеться бути тут, допомагати як громадянці України. Я і мої друзі не здамося. Ми просто не можемо бути під владою зрадників та людей з кримінальним минулим.



Источник: tymoshenko.ua

  Обсудить новость на Форуме