19:33 16.02.2010 | Все новости раздела "Блок Юлии Тимошенко (БЮТ)"

Юлия Тимошенко просит суд признать противоправными действия ЦИК

_dsc4155.jpgВищий адміністративний суд України Позивач: Кандидат на пост Президента України Тимошенко Юлія Володимирівна --- В особі представника: Довірена особа кандидата на пост Президента України Тимошенко Юлії Володимирівни Портнов Андрій Володимирович --- Відповідач: Центральна виборча комісія Поштова адреса: 01196, м. Київ, пл. Лесі Українки, 1 Телефон: 044 286 84 62 Електронна пошта: post@cvk.gov.ua Третя особа: Кандидат на пост Президента України Янукович Віктор Федорович --- ПОЗОВНА ЗАЯВА ПРО ВИЗНАННЯ ПРОТИПРАВНИМИ ДІЙ, БЕЗДІЯЛЬНОСТІ ТА РІШЕННЯ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ВИБОРЧОЇ КОМІСІЇ, ПРО ЗОБОВ’ЯЗАННЯ ВЧИНИТИ ДІЇ ТА ПРИЙНЯТИ РІШЕННЯ (Разом із заявою подано додатки в 9 томів з доказовою базою - документами та відеоматеріалами) І. Фактичні обставини справи. 07 лютого 2010 року відбулося повторне голосування з виборів Президента України. До виборчих бюлетенів для повторного голосування було включено Тимошенко Юлію Володимирівну (Позивач за цим позовом) та Януковича Віктора Федоровича (Третя особа за цим позовом). 14 лютого 2010 року Центральна виборча комісія (Відповідач за цим позовом) на своєму засіданні, на підставі протоколів окружних виборчих комісій про підсумки голосування у межах відповідних територіальних виборчих округів, встановила результати повторного голосування з виборів Президента України, про що склала відповідний протокол, а також здійснила оголошення цих результатів. За встановленими результатами повторного голосування з виборів Президента України, Центральна виборча комісія оголосила про обрання Януковича В.Ф. Президентом України. Кандидат на пост Президента України Тимошенко Ю.В. вважає зазначені вище дії та рішення Відповідача протиправними. З огляду на це, протокол про результати повторного голосування з виборів Президента України підлягає визнанню недійсним, а на Відповідача має бути покладено обов’язок прийняти рішення про призначення повторного голосування з виборів Президента України з огляду на викладені нижче обґрунтування. ІІ. Правове обґрунтування позовних вимог Вибори є вихідним принципом організації державного механізму та системи місцевого самоврядування. Однак, лише вибори, які проведені із дотриманням вимог Конституції та законів України, а також міжнародних стандартів, виступають необхідним засобом надання владі легітимного характеру. У ч. 3 ст. 21 Загальної декларації прав людини 1948 року закріплено, що саме «воля народу повинна бути основою влади уряду; ця воля повинна виявлятись у періодичних і нефальсифікованих виборах, які повинні проводитися при загальному і рівному виборчому праві шляхом таємного голосування або ж через інші рівнозначні форми, що забезпечують свободу голосування». У Документі Копенгагенської Конференції з людського виміру НБСЄ від 29 червня 1990 року, саме вільні вибори віднесені його учасниками до «числа елементів справедливості, що істотно необхідні для повного вираження гідності, властивої людській особистості, та рівних і невід’ємних прав усіх людей», а волевиявлення людей на вільних, чесних, періодичних і непідроблених виборах є основою легітимності влади. Лише відсутність фальсифікацій на виборах, надання кожній особі можливості проголосувати та забезпечення свободи і таємності голосування гарантує участь громадян України в управлінні державними справами та реальне здійснення права обирати вищих посадових осіб держави. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН 6 грудня 1966 року, у ст. 25 також визначає, що кожен громадянин повинен мати право і можливість: а) брати участь у веденні державних справ як безпосередньо, так і через вільно вибраних представників; б) голосувати і бути вибраним на дійсних періодичних виборах, що відбуваються на основі загального, рівного виборчого права при таємному голосуванні і що забезпечують вільне волевиявлення виборців. Згідно з положеннями статей 69 та 71 Конституції України народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії. Вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Для того, щоб гарантувати, що такі права громадянина будуть реальністю, а не декларативними нормами, що результат виборів буде наслідком волевиявлення громадян, а не підсумком фальсифікацій, діяльність із організації, проведення виборів та встановлення їх результатів повинна проводитися із дотриманням цілого ряду вимог, які дозволять однозначно встановити волевиявлення виборців. Разом з тим вважаємо, що 07 лютого 2010 року при проведенні повторного голосування за кандидатів на пост Президента України були допущені порушення міжнародних стандартів проведення виборів та національного виборчого законодавства, які свідчать про їх недемократичний характер та відсутність можливості встановити дійсне волевиявлення виборців. Згідно положень Кодексу належної практики у виборчих справах (Керівні принципи та пояснювальна доповідь), ухвалених Венеціанською комісією 18-19 жовтня 2002 року «справжні демократичні вибори неможливі без дотримання певних основоположних для демократичної держави, в якій сповідують верховенство права, принципів – таких, як повага до основних прав, стабільність виборчого права й існування дієвих процесуальних гарантій». Одним із основних принципів проведення виборів, який закріплений положеннями ст. 70 Конституції України, ст. 2 Закону України «Про вибори Президента України» є загальність. Важливим елементом забезпечення реалізації принципу загального виборчого права є правила складання списків виборців та внесення до них змін. Базуючись на положеннях Загального коментаря Комітету ООН з прав людини до статті 25 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права від 1996 року, також можна визначити, що однією із умов при проведенні виборів є усунення або нейтралізація реєстраційних перешкод при реалізації виборчого права громадянином, а також недопустимість будь-якого протиправного втручання у реєстрацію виборців. Декларація про критерії вільних і справедливих виборів, прийнята на 154 сесії Ради Міжпарламентського союзу 26 березня 1994 року, зазначаючи, що у будь-якій державі повнота влади може походити тільки з волевиявлення народу, вираженого на справжніх, вільних і чесних виборах, організованих через регулярні періоди на основі загального, рівного і таємного виборчого права, закріплює як один із критеріїв для проведення таких виборів право кожного громадянина на доступ до дієвої, безсторонньої та рівної процедури реєстрації. Саме наявність при проведенні виборів такої процедури і є, у контексті інших положень Декларації, відповідним заходом, що не допускає «багаторазового голосування однієї особи чи неправомочних осіб» та забезпечує чесність виборів (п. 2, 4 Декларації). *** Відповідно до пп. IV, V п. 1.2 розділу І Керівних принципів Кодексу належної практики у виборчих справах, у плані реєстрації виборців необхідним є «існування адміністративної процедури (під судовим контролем) або судової процедури, що дозволяє зареєструвати не внесеного до списку виборця чи внести виправлення у неправильні записи. Реєстрація на виборчій дільниці в день виборів здійснюватися не може». Аналіз положень Закону України «Про вибори Президента України» також дає підстави для висновку, що порядок внесення змін до списку виборців дільничною виборчою комісією безпосередньо у день виборів не передбачений. Так, ч. 1, 2, 4 статті 35 Закону України «Про вибори Президента України» передбачає, що внесення змін до уточненого списку виборців на звичайній виборчій дільниці здійснюється головою, заступником голови та секретарем дільничної виборчої комісії. Зміни до уточненого списку виборців на звичайній виборчій дільниці вносяться на підставі: - рішення суду, прийнятого відповідно до частини шостої статті 32 цього Закону; - рішення окружної виборчої комісії, прийнятого відповідно до ч. 9 ст. 34 цього Закону; - повідомлення органу ведення Державного реєстру виборців щодо усунення кратного включення виборця у списку виборців на цій дільниці; - рішення дільничної виборчої комісії. Голова, заступник голови та секретар дільничної виборчої комісії вносять до уточненого списку виборців зміни невідкладно після отримання дільничною виборчою комісією документів зазначених у частині другій цієї статті, не пізніш як за два дні до дня виборів, а в день голосування у порядку, встановленому цим Законом. Відповідно до вимог ч. 8 ст. 28 Закону України «Про вибори Президента України» виборча комісія на вимогу трьох членів комісії від її складу, а також за рішенням виборчої комісії вищого рівня зобов’язана розглянути на своєму засіданні питання, що відносяться до її повноважень, не пізніш як у триденний строк, але не пізніше дня виборів, а в день виборів, крім дільничної виборчої комісії, - невідкладно. Дільнична виборча комісія зобов’язана розглянути на своєму засіданні звернення, які надійшли до неї у день виборів чи в день повторного голосування, невідкладно після закінчення голосування. Таким чином, вказана норма Закону України «Про вибори Президента України» забороняє дільничним виборчим комісіям приймати у день голосування рішення по зверненнях (у тому числі скаргах на неправильності у списках виборців). Крім того, норма ч. 8 ст. 28 Закону України «Про вибори Президента України» є спеціальною щодо загального порядку розгляду скарг виборчими комісіями, встановленого статтею 96 Закону України «Про вибори Президента України». Так, стаття 96 Закону встановлює, що скарги, які надійшли у день голосування розглядаються виборчою комісією не пізніше ніж за одну годину до закінчення голосування. Однак, ця норма поширюється на інші виборчі комісії, оскільки для дільничної виборчої комісії існує спеціальна норма, яка забороняє розглядати скарги до закінчення голосування. Вказані обставини були підтверджені також і в судовому рішенні, яке набрало законної сили та є чинним – постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2010 року по справі № 2-а-49/10/9103 за позовом кандидата на пост Президента України Тимошенко Ю.В. до Центральної виборчої комісії. Вирішуючи питання про скасування Постанови Центральної виборчої комісії суд встановив, що ч. 8 ст. 28 Закону України «Про вибори Президента України» забороняє ДВК приймати рішення за зверненнями, що надійшли у день голосування, до закінчення голосування, та поклав такий висновок в основу рішення. На виконання рішення суду Центральна виборча комісія в день голосування, 17.01.2010 року направила інформацію про заборону внесення змін до списків виборців в день голосування телеграмою до відома всіх окружних виборчих комісій. Отже, Закон України «Про вибори Президента України» передбачає у відповідності до вимог міжнародно-правових актів достатньо гарантій щодо недопустимості реєстрації на виборчій дільниці у день виборів, протиправного втручання у процес реєстрації, а також недопустимості багаторазового голосування однієї особи чи неправомочної особи. Однак на момент проведення повторного голосування, а також у ході такого голосування виборчими комісіями було допущено порушення як міжнародних стандартів, так і Закону України «Про вибори Президента України». Так, Постановою Центральної виборчої комісії від 01.02.2010 року № 197 було затверджено Роз’яснення щодо порядку уточнення списків виборців для повторного голосування з виборів Президента України 7 лютого 2010 року, яким фактично було змінено встановлений Законом України «Про вибори Президента України» порядок внесення змін до списку виборців. Згідно з положеннями п. 3.2 зазначеного Роз’яснення зміни до списку виборців для повторного голосування на звичайній виборчій дільниці вносяться на підставі: 1) рішення суду, прийнятого за позовною заявою громадянина про уточнення списку виборців; 2) рішення окружної виборчої комісії, прийнятого у зв’язку з включенням до списку виборців для повторного голосування на звичайній виборчій дільниці членів дільничної виборчої комісії; 3) повідомлення органу ведення Реєстру щодо усунення кратного включення виборця у списку виборців на цій виборчій дільниці; 4) рішення дільничної виборчої комісії. При внесенні змін до списку виборців для повторного голосування на підставах, зазначених, у підпунктах 1-3 пункту 3.2 цього Роз’яснення, рішення дільничною виборчою комісією не приймається. Однак, визначаючи строки внесення до списку виборців, ЦВК у п. 3.6 Роз’яснення передбачила, що голова та секретар дільничної виборчої комісії вносять до списку виборців для повторного голосування зміни невідкладно після отримання комісією документів, зазначених у п. 3.2 цього Роз’яснення, або закінчення засідання дільничної виборчої комісії, на якому було прийнято відповідне рішення, не пізніш як два дні до дня виборів, а в день голосування – невідкладно. Таким чином, враховуючи, що рішення дільничною виборчою комісією про зміни до списку виборців не могло прийматися на підставі документів, зазначених у пп. 1-3 п. 3.2, ЦВК у п. 3.6 Роз’яснення надавала право дільничним комісіям у день виборів самостійно приймати рішення про внесення змін до списків виборців. Отже, ЦВК у Роз’ясненні, затвердженому постановою № 197 передбачила відмінний від передбаченого Законом України «Про вибори Президента України» порядок внесення змін до списку виборців дільничною виборчою комісією звичайної виборчої дільниці. Причому, встановлення такого порядку було здійснено ЦВК свідомо, оскільки відповідні пункти Роз’яснення № 197 є аналогічними за змістом відповідним пунктам Роз’яснення ЦВК, затвердженого постановою № 475 від 12 грудня 2009 року, про незастосування яких ЦВК у день голосування 17.01.2010 року повідомляла окружні виборчі комісії, оскільки постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2010 року вони були визнані такими, що не відповідають положенням Закону України «Про вибори Президента України». Вважаємо, що у будь-якому випадку пряма норма ч. 8 ст. 28 Закону України «Про вибори Президента України» не може підмінятися роз’ясненнями або постановами Центральної виборчої комісії. Таким чином, у результаті дій ЦВК було створено ситуацію юридичної невизначеності, оскільки виборчі комісії були поставлені перед вибором застосування або положень Роз’яснення ЦВК, затвердженого постановою № 197, або положень Закону України «Про вибори Президента України» та відповідних вказівок ЦВК у день виборів 17 січня 2010 року щодо незастосування аналогічних за змістом положень Роз’яснення, затвердженого постановою ЦВК № 475. Відсутність однозначних положень призвела до зловживань дільничних виборчих комісій із включення осіб до списку виборців та надання права голосу неповноважним особам, що підтверджується додатками до цього позову. Слід зазначити, що за даними АІТС «Державний реєстр виборців», кількість виборців включених до списків виборців для повторного голосування становила 35 997 686, а кількість виборців за відомостями протоколів дільничних виборчих комісій на виборах 7 лютого 2010 року - 36 291 369. Таким чином, різниця становить 293 683 виборця. Саме така кількість була внесена до списків виборців напередодні та в день голосування дільничними виборчими комісіями. При цьому, лише в Автономній республіці Крим додатково до списків виборців було внесено 20 888 виборців, у Дніпропетровській області -20 366 виборців, у Донецькій області – 21 787 виборців, у Харківській області - 22 259 виборців. Крім того, ЦВК своїм підзаконним актом фактично встановила сферу компетенції дільничних виборчих комісій, яка не передбачена Законом України «Про вибори Президента України». Так, за змістом положення пункту 11 частини 1 статті 27 Закону України «Про вибори Президента України» повноваження дільничної виборчої комісії встановлюються лише законом, а не підзаконним актом. Враховуючи також, що відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про вибори Президента України» виборчі комісії є спеціальними колегіальними державними органами, то вимога щодо встановлення їх компетенції виключно законом випливає також із положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, яка передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вважаємо, що прийняття дільничними виборчими комісіями рішень за таких обставин має кваліфікуватися як незаконне включення особи до списку виборців, а також є обставиною, яка пунктом 1 частини 1 статті 80 Закону України «Про вибори Президента України» визначена, як підстава для визнання голосування на дільниці недійсним, адже безпідставне включення до списку виборців є незаконним голосуванням. З огляду на викладене, вважаємо, що всі голоси виборців, які були включені у списки виборців у день голосування не повинні враховуватися, оскільки включення виборців до списків для голосування було зроблено дільничними виборчими комісіями за відсутності у них таких повноважень. *** Необхідно також зазначити, що важливою обставиною проведення повторного голосування 07 лютого 2010 року стала участь у цьому процесі значної кількості осіб, які проголосували за межами приміщення для голосування, що свідчить про порушення принципів добровільної участі громадян у виборах та таємного голосування. Збільшення кількості осіб, які голосували за межами приміщення для голосування, у територіальних виборчих округах, у яких за підсумками голосування перемогу отримав кандидат на пост Президента України Янукович В.Ф. було, на наш погляд, зумовлено не об’єктивною потребою цих людей за станом здоров’я голосувати вдома, а волею організаторів такого голосування, які намагалися проконтролювати результат волевиявлення виборців і таким чином вплинути на результати голосування. За загальним правилом, право вибору громадянин здійснює шляхом голосування безпосередньо на виборчій дільниці. Так, відповідно до положень розділу 2 Декларації про критерії вільних і справедливих виборів, прийнятої на 154 сесії Ради Міжпарламентського союзу 26 березня 1994 року: - кожний виборець має право на рівний і реальний доступ на виборчу дільницю з тим, щоб здійснити своє право голосування. - кожний виборець має право здійснити на рівній основі з іншими виборцями своє право, причому його голос має таку ж вагу, як і голоси інших виборців. Інші можливі способи голосування є винятком із правила голосування на виборчій дільниці і допускаються лише за наявності поважних причин та наявності умов, які не допускають можливість фальсифікацій, а також контролю за волевиявленням виборців. Згідно з положеннями п. 3.2 Розділу 3 Керівних принципів Кодексу належної практики у виборчих справах, для забезпечення свободи волевиявлення виборців і боротьби з порушеннями на виборах, виборці мають завжди отримати змогу голосувати на виборчій дільниці. Інші способи голосування допустимі лише з дотриманням певних умов, зокрема, використання переносних урн для голосування може допускатися лише за дотримання суворих умов, що дозволяють запобігти ризику махінацій. У п. 40 Пояснювальної доповіді Кодексу належної практики у виборчих спорах також передбачено, що використовувати переносні урни для голосування небажано, бо це пов’язано з серйозною небезпекою підтасувань. Проте якщо їх все ж використовують, з метою попередити порушення слід встановити тверді умови. Аналогічне за змістом положення продубльоване також у п. 62 Спільного висновку Венеціанської комісії та ОБСЄ/БДІПЛ щодо Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів з питань виборів Президента України» (прийнятого Верховною Радою України 24 липня 2009 року) від 12 жовтня 2009 року, у якому закріплено, що потенційні можливості фальсифікацій під час мобільного голосування вимагають залучення заходів захисту, включаючи уважну організацію цього процесу. Мобільні урни для голосування дозволяються лише при дотриманні жорстких умов, що унеможливлюють виникнення будь-яких ризиків фальсифікацій. Разом з тим, упродовж усього процесу голосування спостерігалася відсутність чітких умов проведення голосування за межами приміщення для голосування, які б унеможливлювали процес фальсифікацій, а також надання такого права лише особі, яка цього дійсно потребує. Відповідні докази надані суду у додатках до цього позову. Слід звернути увагу, що 12 грудня 2009 року Центральна виборча комісія прийняла постанову № 475, якою затвердила Роз’яснення щодо складання та уточнення списків виборців для підготовки і проведення голосування з виборів Президента України 17 січня 2010 року. У п. 6.2 Роз’яснення зазначалося, що виборець, щодо якого у списку виборців відсутня відмітка про постійну нездатність пересуватися самостійно, у власноручно написаній заяві до дільничної виборчої комісії з проханням забезпечити йому голосування за межами приміщення для голосування зазначає причину нездатності самостійно пересуватися. До заяви додається документ (його копія), який підтверджує факт нездатності такого виборця пересуватися самостійно. Таким документом може бути: пенсійне посвідчення, довідка, видана лікувальним закладом, тощо. Копії зазначених документів можуть засвідчуватися головою або секретарем дільничної виборчої комісії, а в разі їх відсутності - не менш як двома членами цієї комісії та скріплюються печаткою дільничної виборчої комісії. Однак 4 січня 2010 року Центральна виборча комісія прийняла Постанову № 6 «Про внесення змін до постанови Центральної виборчої комісії від 12 грудня 2009 року № 475», якою, зокрема, виключила абзац 2 і 3 пункту 6.2 Роз’яснення щодо складання та уточнення списків виборців для підготовки і проведення голосування з виборів Президента України 17 січня 2010 року, тобто виключила положення, які передбачали необхідність подання документів, що посвідчують факт нездатності виборця пересуватися самостійно. Київський апеляційний адміністративний суд 17 січня 2010 року прийняв постанову, якою визнав незаконною постанову Центральної виборчої комісії № 6 від 04.01.2010 р. в частині виключення абзаців 2 і 3 пункту 6.2 Роз’яснення ЦВК, затвердженого Постановою № 475 від 12.12.2009 року, а також виключення із абзацу 1 пункту 6.1 Роз’яснення ЦВК, затвердженого постановою № 475 від 12.12.2009 року слів: «не здатний самостійно пересуватися та у зв’язку з цим». З врахуванням цього рішення, пункти 6.1. та 6.2. Роз’яснення Центральної виборчої комісії, затвердженого Постановою № 475 від 12.12.2009 р. при проведенні голосування діяли в наступній редакції: «6.1. Виборець, який за станом здоров'я не здатний самостійно пересуватися та у зв'язку з цим не може прибути до приміщення для голосування звичайної виборчої дільниці, де він включений до списку виборців, а також виборець, який включений до списку виборців на спеціальній виборчій дільниці, утвореній у стаціонарному лікувальному закладі, і через постільний режим не може прибути до приміщення для голосування, має право звернутися з письмовою заявою до дільничної виборчої комісії з проханням забезпечити йому голосування за межами приміщення для голосування. Така заява із зазначенням місця перебування виборця може бути подана не пізніш як за дванадцять годин до початку голосування, тобто до 20 години 16 січня 2010 року. 6.2. Виборець, щодо якого у списку виборців відсутня відмітка про постійну нездатність пересуватися самостійно, у власноручно написаній заяві до дільничної виборчої комісії з проханням забезпечити йому голосування за межами приміщення для голосування зазначає причину нездатності самостійно пересуватися. До заяви додається документ (його копія), який підтверджує факт нездатності такого виборця пересуватися самостійно. Таким документом може бути: довідка, видана лікувальним закладом. Копії зазначених документів можуть засвідчуватися головою або секретарем дільничної виборчої комісії, а в разі їх відсутності - не менш як двома членами цієї комісії та скріплюються печаткою дільничної виборчої комісії.» Приймаючи таке рішення, суд встановив, що відповідно до ст. 77 Закону України «Про вибори Президента України» виборець, який за станом здоров’я не може прибути до приміщення для голосування звичайної виборчої дільниці, де він включений до списку виборців, а також виборець, який включений до списку виборців на спеціальній виборчій дільниці, утвореній у стаціонарному лікувальному закладі, і через постільний режим не може прибути до приміщення для голосування, має право звернутися з письмовою заявою до дільничної виборчої комісії з проханням забезпечити йому голосування за межами приміщення для голосування та вказати підстави, з яких він не може пересуватися. Отже, Закон України «Про вибори Президента України» надає право голосувати за межами приміщення для голосування не всім виборцям, а передбачає таку обов’язкову умову як нездатність через хворобу фізично прибути на дільницю. Викладене свідчить про те, що під цю категорію осіб не підпадають виборці, які можуть хворіти, але перебіг їх хвороби не пов’язаний із фізичною неможливістю прибути на дільницю. Встановлено, що за відсутності довідки, виданої медичним закладом, визначити стан фізичної неспроможності неприбуття на виборчу дільницю є неможливим, оскільки факт неспроможності прибуття на дільницю повинен бути підтверджений фахівцем в галузі медицини, оскільки це стосується стану здоров’я. На виконання зазначеного рішення суду Центральна виборча комісія в день голосування, 17.01.2010 року направила інформацію про можливість внесення осіб до витягу зі списку виборців для організації голосування на дому, лише за наявності медичної довідки. Однак, у проміжку між 17 січня 2010 року та днем повторного голосування 07 лютого 2010 року, Центральною виборчою комісією було прийнято Постанову № 198 від 01.02.2010 року «Про визнання такими, що втратили чинність постанов Центральної виборчої комісії від 12 грудня 2009 року № 475 та від 4 січня 2010 року № 6», якими фактично Центральна виборча комісія скасувала існуючий під час голосування 17 січня 2010 року механізм голосування за межами приміщення для голосування. Натомість Центральною виборчою комісією не було видано жодного іншого акту з приводу голосування виборця за межами приміщення для голосування при проведенні повторного голосування 7 лютого 2010 року, що створило ситуацію неконтрольованого використання права на голосування за межами приміщення для голосування і, як наслідок, масове зловживання цим правом. Крім того, вважаємо, що відсутність чітких роз’яснень щодо необхідності при проведенні повторного голосування пред’являти документи (наприклад, медичні довідки), які б підтверджували, що виборець не може прибути до приміщення для голосування звичайної виборчої дільниці, де він включений до списку виборців, створювала, крім можливостей підтасувань, також контроль за волевиявленням виборців та порушення таємниці голосування. У більшості випадків, в день проведенні повторного голосування 07 лютого 2010 року, при голосуванні за межами виборчої дільниці заповнення бюлетеню виборцем відбувалося у присутності членів дільничних виборчих комісій, що є прямим порушенням принципу таємного голосування. Виходячи із положень Загального коментаря Комітету ООН з прав людини до статті 25 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права від 1996 року гарантією реалізації прав виборця є, зокрема, забезпечення таємності процесу голосування. Режим таємного голосування визначається як стан, за якого виборці будуть забезпеченні від надання інформації про те, як вони будуть голосувати або як вони проголосували, і від будь-якого незаконного втручання у процес голосування. Документ Копенгагенської наради Конференції з людського виміру НБСЄ від 29 червня 1990 року у пункті 5 передбачає, що вибори мають проводитися «шляхом таємного голосування чи рівноцінної процедури вільного голосування в умовах, що забезпечують на практиці вільне вираження думки виборцями при виборі своїх представників». Пункт 52 Пояснювальної доповіді Кодексу належної практики у виборчих справах передбачає, що таємниця голосування є одним із аспектів вільних виборів, а її призначення зводиться до того, щоб захистити виборців від тиску, який на них можуть чинити, якщо інші довідаються про те, як вони проголосували. Виборці мають таке право, однак й самі мають дотримуватися таємниці голосування, а недотримання має каратися визнанням недійсним будь-якого виборчого бюлетеня, зміст якого став відомий іншим. Усі ці принципи та механізми найбільшою мірою реалізуються саме в ході голосування у спеціально відведеному для цього приміщенні на виборчій дільниці, чим одночасно забезпечується таємність голосування, шляхом запобігання неправомірному впливу на виборців (присутність офіційних спостерігачів, представників засобів масової інформації, заборона присутності на дільниці сторонніх осіб). Це у сукупності дозволяє достовірно встановити волевиявлення виборців. Про збільшення під час повторного голосування 07 лютого 2010 року загальної кількості виборців, які взяли участь у голосуванні за межами приміщення для голосування у тих регіонах, де перемогу отримав кандидат на пост Президента України Янукович В.Ф., свідчить наступний порівняльний аналіз. Так, в Автономній Республіці Крим під час голосування 17 січня 2010 року за межами приміщення виборчої дільниці проголосувало 37 576 виборців, а 07 лютого 2010 року – 46 301; у Дніпропетровській області – 17 січня 2010 року - 71 822 виборці та 88 961 виборець – 07 лютого 2010 року; у Донецькій області – 124 560 виборців та 151 457 виборців відповідно; у Луганській області – 73 723 виборці проголосувало 17 січня 2010 року і 80 764 – 07 лютого 2010 року; у Миколаївській області – 25 446 виборців проголосувало 17 січня 2010 року та 32 231 – 07 лютого 2010 року. Загалом по Україні під час повторного голосування 07 лютого 2010 року проголосувало за межами приміщення для голосування 1 382 865 виборців, що набагато більше, ніж під час проведення позачергових виборів до Верховної Ради України 2007 року, коли за місцем перебування проголосувало 983 834 виборці, та виборів до Верховної Ради України 2006 року, коли за місцем перебування проголосувало 951 098 виборців. При проведенні виборів за межами приміщення для голосування, на наш погляд, було порушено і принцип забезпечення чіткості виборчих процедур та юридичної стабільності порядку проведення повторного голосування. Підпунктом «а» п. 2 розділу ІІ Керівних принципів Кодексу належної практики щодо виборів закріплено, що за винятком норм, що регулюють технічні питання й конкретні аспекти, які можуть мати вигляд підзаконних актів виконавчої влади, норми виборчого права мають бути закріплені у вигляді законів. Основні елементи виборчого права не можна переглядати менш, як за рік до проведення виборів. Однак, окремі із документів Центральної виборчої комісії приймалися навіть безпосередньо у день голосування, після встановленого Законом України «Про вибори Президента України» часу відкриття виборчих дільниць. Так, 07 лютого 2010 року о 8.00 Центральна виборча комісія постановою від 7 лютого 2010 року № 226 видала Роз’яснення щодо деяких питань організації роботи дільничних виборчих комісій під час проведення повторного голосування з виборів Президента України 07 лютого 2010 року та транспортування документів дільничних виборчих комісій до окружних виборчих комісій, яким у п. 1 передбачила, що голосування виборців за межами приміщення для голосування з кожною переносною виборчою скринькою організовують не менш як два члени дільничної виборчої комісії, визначені виборчою комісією. Однак, приймаючи таке рішення Центральна виборча комісія фактично встановила нову норму Закону України «Про вибори Президента України» та вийшла за межі своїх повноважень, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Центральну виборчу комісію», Центральна виборча комісія є постійно діючим колегіальним державним органом, який діє на підставі Конституції України та інших законів України. Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. 2 Закону України «Про Центральну виборчу комісію», Центральна виборча комісія як державний орган зобов’язана діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з положеннями п. 1 ч. 2 ст. 25 Закону України "Про вибори Президента України" Центральна виборча комісія, крім повноважень, визначених Законом України "Про Центральну виборчу комісію", приймає також обов'язкові для застосування виборчими комісіями роз'яснення з питань виконання цього Закону, здійснює організаційно-методичне забезпечення їх діяльності. Таким чином, Центральна виборча комісія мала право давати лише роз’яснення з питань, які стосуються виконання норм Закону України «Про вибори Президента України», однак при цьому жодним чином не змінюючи їх змісту, або давати роз’яснення щодо застосування законодавства України про вибори Президента України в частині, яка нормами Закону «Про вибори Президента України» не врегульована. Однак, Закон України «Про вибори Президента України» більш ніж чітко передбачає порядок організації голосування виборців за межами приміщення для голосування при проведенні повторного голосування. Так, ч. 14 ст. 85 Закону України «Про вибори Президента України» (регламентує порядок повторного голосування) закріплює, що голосування, проведення підрахунку голосів та встановлення підсумку голосування у разі повторного голосування здійснюється у порядку встановленому статтями 75-83 цього Закону. Як уже зазначалося, частиною четвертою статті 77 Закону України «Про вибори Президента України» передбачено, що голосування виборців за межами приміщення для голосування організовують не менш як три члени дільничної виборчої комісії. Отже, стаття 77 та її положення входять до складу норм (передбачених ч. 14 ст. 85 Закону України «Про вибори Президента України»), які регламентують порядок голосування, проведення підрахунку голосів та встановлення підсумків голосування у разі повторного голосування. Таким чином, прийнявши Роз’яснення, у пункті п. 1 якого закріплено, що голосування виборців за межами приміщення для голосування з кожною переносною виборчою скринькою організовують не менш як два члени дільничної виборчої комісії, визначені виборчою комісією, Центральна виборча комісія фактично видала не роз’яснення з питань застосування положень чинного Закону України «Про вибори Президента України», а встановила нову норму цього Закону. Крім того, навіть після прийняття Київським апеляційним адміністративним судом 7 лютого 2010 року постанови про визнання протиправним та скасування пункту 1 постанови ЦВК від 7 лютого 2010 року № 226 в частині, що стосується затвердження пункту 1 Роз’яснення, Центральною виборчою комісією не було прийнятого жодного рішення та не доведено його до відома виборчих комісій з метою термінового приведення ними процедури голосування у відповідність до рішення суду та положень Закону України «Про вибори Президента України». При цьому необхідно зазначити, що рішенням Київського апеляційного адміністративного суду передбачалося його негайного виконання. Хоча негайне виконання рішення Київського апеляційного адміністративного суду і не передбачено статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено вичерпний перелік випадків, коли постанови суду можуть бути допущені до негайного виконання, однак повністю узгоджується із положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод та практика Європейського суду з прав люд

Источник: tymoshenko.ua

  Обсудить новость на Форуме