14:00 28.06.2008 | Все новости раздела "Социалистическая Партия Украины"
Соціалісти не допустять антиконституційного перевороту в Україні
Про це вони ще раз нагадують правлячій кланово – олігархічній верхівці держави у день 12-ї річниці прийняття Конституції України
Коли 28 червня 1996 р. Верховною Радою України була прийнята нова Конституція, ніхто не сподівався, що настане час, коли від людини, покликаної бути гарантом дотримання Конституції, доведеться захищати Основний Закон країни.
Сьогодні, в умовах повної розбалансованості влади та запеклої війни за владні повноваження заради безперешкодного грабунку національних багатств країни кримінально – олігархічними кланами, навколо історії прийняття Конституції, внесення до неї змін 8 грудня 2004 р. накопилося стільки брехні і демагогічних нашарувань, що варто нагадати деякі беззаперечні факти.
У 1996 р. конституційний процес зайшов в тупик. Скориставшись цим, тодішній Президент Л.Кучма оприлюднив Указ про проведення Всеукраїнського референдуму з питання прийняття антидемократичного варіанту Конституції з необмеженими, диктаторськими повноваженнями глави держави. Цей крок Президента переслідував ще й мету розпустити непокірну Верховну Раду.
Проте завдяки Олександру Морозу, котрий займав посаду Голови Верховної Ради, така схема була поломана. Після так званої «конституційної ночі» вранці 28 червня 1996 р. Верховна Рада 315-ма голосами «за» прийняла нову Конституцію. Як заявив лідер соціалістів, «депутати об’єдналися і змогли прийняти документ, котрий не соромно показати світовій громадськості». Якби Конституція ще й повністю реалізовувалася на практиці, то не довелося б вносити до неї зміни.
Це був єдиний випадок у світовій практиці, коли Конституція була прийнята всупереч волі діючого Президента. І заслуга Олександра Мороза в тому, що він зберіг парламентаризм в Україні і під його керівництвом була прийнята одна з найбільш демократичних європейських Конституцій. В іншому випадку, якби не політична мудрість і далекоглядність Мороза, Україна могла б піти шляхом азійських країн з монархічними повноваженнями їх лідерів. А так, навпаки, Україна стала однією з небагатьох держав, що отримала свою Конституцію завдяки демократичним процесам. Окрім того, прийняття Конституції створило важливий прецедент єдності Верховної Ради.
Ця єдність в черговий раз була продемонстрована 8 грудня 2004 р., коли, знову ж за ініціативою лідера соціалістів Олександра Мороза, Верховна Рада 402-ма голосами внесла зміни до Основного Закону, перетворивши Україну з президентсько – парламентської на парламентсько – президентську республіку. І коли сьогодні із снобістсько – тусовочного табору лібералів чути ремствування, що все це привело до разбалансування влади, потрібно чітко заявити – за такими заявами немає і крихти правди. Справа не в Конституції а в небажанні її дотримуватися, у цинічному правовому нігілізмі Президента В.Ющенка.
Він проявився в антиконституційних указах минулого року про розпуск Верховної Ради і проведення дочасних парламентських виборів. З того часу Віктор Андрійович перестав бути Президентом всіх українців і гарантом Конституції, а з точки зору моралі став ідентичним своєму політичному батьку Кучмі, більше того, перетворився в українського Августо Піночета, мета якого – дерибанити країну разом з «любими друзями» під керівництвом антиукраїнських сил з-за кордону.
Як і попереджали соціалісти, в результаті таких кроків над Україною нависла загроза національної катастрофи. І наступним кроком до прірви стали спроби заново переписати Конституцію, підлаштувати її під забаганки конкретної особи, що, за оцінками спеціалістів, означає юридичне оформлення диктатури. Нова версія Конституції, що народилася в коридорах секретаріату Президента, ще гірша, ніж та, яка виносилася на референдум Л.Кучмою у 2000 р.
Як же бути з чесністю і порядністю? Адже перед президентськими виборами 2004 р. В.Ющенко та його команда брали зобов’язання щодо реалізації другого етапу політреформи – ліквідації місцевих держадміністрацій, зміни статусу і функцій органів місцевого самоврядування, виконкомів місцевих рад, посилення ролі місцевих громад, тобто запровадження в Україні ефективної європейської моделі влади. Неодноразово говорилося і про недопустимість внесення конституційних змін шляхом референдуму, про втілення на практиці гасла Майдану «Закон один для всіх!»
Натомість всі зусилля влади зосереджені на внутрішній боротьбі з метою отримати більші повноваження для контролю над фінансовими потоками. Народ в цьому розкладі зайвий. Як і соціалісти, які стояли і стоять на заваді такому розвитку подій. Саме тому була затіяна авантюра з дочасними виборами, а секретаріатом Президента зроблено все можливе, аби витіснити соціалістів з Верховної Ради, не зупинившись навіть перед фальсифікацією результатів виборів. І нині влада продовжує свої зусилля для остаточного знищення СПУ з допомогою політичних провокацій, правового свавілля, аби лише розчистити шлях для безперешкодного прийняття нової Конституції «під Ющенка» або «під Юлю». Цій же меті, а також забезпеченню сприятливих умов для другого терміну президентства В.Ющенка, слугує створення за рахунок адмінресурсу пропрезидентської партії "Єдиний Центр".
Соціалістична партія України не допустить такого розвитку подій. Ми впевнені, що за нами правда і український виборець нарешті зрозуміє, що він не за тих віддав свій голос минулого року. Адже спроби дискредитувати Конституцію, переписати її в першу чергу означають наступ на соціальні права і гарантії людей. Ініціатори таких змін – праволіберальні сили, котрі за основу ставлять ринкові відносини, а не соціальні гарантії і соціальний захист. Соціальна політика правих партій – і це переконливо продемонстрував Уряд Ю.Тимошенко – обумовлена винятково мотивами економічної доцільності, бажанням відкупитися. Тому їх соціальна політика вузько прагматична і прив’язана лише до чергових виборів.
Соціалісти занепокоєні подальшим погіршенням життєвого рівня населення України, в першу чергу соціально вразливих верств, цинічним ігноруванням правлячими колами держави конституційних соціальних гарантій громадян, відвертим маніпулюванням суспільною свідомістю заради особистих інтересів представників влади. Ми прикладемо максимум зусиль, щоб разом із народом примусити Уряд займатися не соціальною демагогією, а все-таки виконувати взяті на себе зобов’язання, дотримуватися Конституції і законів України. Або йти у відставку. Тим паче, що правляча Коаліція, як і слід було цього очікувати, розвалилася, і юридично вже не існує.
Соціалісти переконані, що єдино правильним рішенням у нинішній ситуації є завершення конституційної реформи, передача всієї повноти влади місцевим громадам. Завершення реформи системи влади дасть поштовх зростанню ефективності економіки, розвитку сіл, міст, районів і областей, вирішенню проблеми зайнятості, сприятиме ліквідації корупції. Реформа змінить соціально – політичний статус людини, утверджуючи на практиці свідоме і відповідальне ставлення громадян до своєї участі у виборчому процесі.
Досвід європейських країн переконує, що пропонований Соціалістичною партією шлях для України єдино вірний і заперечувати його, зокрема, добиваючись зміни конституційного ладу, можуть лише представники реакції, виразники недалекоглядності і примітивізму в державному будівництві.
Обсудить новость на Форуме