16:00 21.04.2008 | Все новости раздела "Социалистическая Партия Украины"
Блокнот агітатора СПУ
Соціально - економічні проблеми
• Люди сподівалися, що Уряд Ю. Тимошенко приборкає інфляцію, знизить ціни на товари першої необхідності. Чому ж все відбувається навпаки?
Тому що людям просто заморочили голову пустопорожніми обіцянками, які ніхто і не збирався виконувати. І сьогодні ціни ніхто не контролює, вони зросли порівняно з осінню минулого разу від 50 до 100 відсотків, притому практично на все – від м’яса, масла, хліба до бензину. За перший квартал 2008 р. інфляція сягнула річного рівня – 10%. Реально вона вдвічі вища.
Надія на професіоналізм нинішнього міністра фінансів В. Пинзеника хибна. Він і справді «професіонал», але лише за рекордами на ціни та інфляцію, автор трастової афери. В минулі роки йому «вдалося» встановити своєрідний рекорд росту інфляції в 10700%. Не кращий за нього й інший «професіонал» - В. Ющенко: найвищого рівня інфляція досягала, коли він очолював Національний банк та Уряд у 2000 – 2001 рр.
Нинішнього року інфляція перевищить рівень 2007 р. мінімум вдвічі і сягне понад 20%. Причин такого явища багато. Одна з них – стимулювання Урядом Ю. Тимошенко ввезення товарів з-за кордону (перш за все харчів), ігнорування інтересів власного товаровиробника і т. д.
• Ющенко постійно говорять про прихильність до ліберальних, ринкових цінностей. Що це означає? Чому ми так погано живемо?
Лібералізм – це політична ідеологія, яка говорить, що людина вільна розпоряджатися собою і своїм майном. Вона передбачає обмеження права держави втручатися в економіку. Але про яку рівність і свободу можуть говорити три чверті бідних українців? Яка рівність у сина мільйонера і сина бідняка?
Ринкові відносини не заперечують і соціалісти. Але у нас мова йде про соціально орієнтовану ринкову економіку з обов’язковим державним регулюванням. В розумінні Ющенка і Тимошенко та їх оточення ринкова економіка – це право сильного і багатого ставати ще сильнішим і багатшим за рахунок нещадної експлуатації найманих працівників.
Таємниця ліберальної ідеї в тому, що цінності цивілізації – рівність, свобода, демократія, правова держава, права людини тощо – служать передусім імущим класам, багатим власникам виробництва. Проголошення загальних, абстрактних, формальних прав і свобод без їх забезпечення і матеріальної гарантії є елементарним обманом. В Конституції України проголошено безплатну освіту і медичну допомогу, а в реальному житті вони платні. Відповідно до Конституції кожен громадянин має право на відпочинок, а фактично мільйони громадян позбавлені можливості відпочивати. Є конституційне право на працю, а майже 40 відсотків працездатного населення реально безробітні, мандрують з торбами світом.
Реформи, що здійснюються в Україні протягом 17 років, дають свободи і права лише тим, хто має великі гроші. Решта стали жертвами збагачення купки реформаторів – лібералів. Отже, найважливіші положення лібералізму набули в Україні функцій захисту інтересів привілейованих верств населення. Проте саме український лібералізм, який демагогічно прикривається лівими гаслами, сповідують вітчизняні «демократи – реформатори» незалежно від політичних кольорів – помаранчевих чи біло – блакитних. Саме прихильниками таких цінностей є і Президент В. Ющенко, і Прем’єр – міністр Ю. Тимошенко, і навіть опозиційна Партія регіонів. Ними вибудовується американська двопартійна ліберальна модель управління країною. Україні, як повітря, потрібен поворот від ліберальної до соціально орієнтованої економіки.
• Чому Україна, маючи найкращі економічні стартові умови після розпаду СРСР в 1991 р., за роки незалежності скотилася до рівня найбідніших країн Європи?
По – перше, керманичі країни, націонал-ліберали (Кравчук, Чорновіл, Ющенко, Тимошенко, Тарасюк, Жулинський та інші) спільно з колишніми «червоними» директорами (Кучма, Кінах, Пустовойтенко, Янукович та інші) не мали і не мають чіткого плану дій. Їх політика – лібералізм, суцільна приватизація, усунення держави від управління соціально-економічними процесами. Через бюджет на потреби людей перерозподіляється лише 30% ВВП, а потрібно хоча б половину, як це робиться у Європі. Без підтримки залишається високотехнологічне виробництво.
По – друге, протягом 90 – х років минулого століття через розрив коопераційних зв’язків з республіками колишнього СРСР і непрофесійну економічну політику керівництва держави ВВП України скоротився вдвічі, провалля між бідними і багатими досягло непристойних розмірів. Як наслідок, 130 найбагатших сімей володіють двома державними бюджетами. Їх статки співрозмірні із 60% ВВП (551 млрд. грн.) Для порівняння – в Німеччині 100 найбагатших сімей володіють 2 – 3 відсотками ВВП.
По – третє, завдяки такій політиці за темпами вимирання населення Україна займає перше місце в світі. За роки незалежності населення України скоротилося на 5,3 млн. чоловік. Лише в Чернігівській області за рік вимирає населення одного району.
Причина такого стану одна – проведення правлячими колами політики лібералізації, направленої на задоволення інтересів окремих кланів, створення умов для зростання їхнього багатства. Тому ми живемо в суспільстві, де 95 відсотків бідних обслуговують інтереси 5 відсотків багатих. А це не що інше, як олігархічний капіталізм, який не дає жодних перспектив трудящій людині.
Тому соціалісти пропонують соціально-орієнтовану економічну політику, яка викладена в «Справедливій Україні».
• Яку соціально-економічну модель сповідують українські соціалісти? Що таке соціальна держава?
На відміну від БЮТ, НУНС, Партії регіонів, Блоку Литвина головним завданням соціалістів є побудова соціальної держави, в якій буде забезпечено високий рівень соціального захисту і гарантія виконання конституційних прав громадян. В тому числі і за рахунок підтримки вітчизняного виробництва, впровадження наукоємких технологій, справедливого перерозподілу національного багатства. Багаті мусять поділитися з бідними через застосування державних механізмів регулювання на основі ефективної законодавчої бази.
З цією метою Соціалістична партія вважає за необхідне забезпечити перехід від політики лібералізації до соціалізації економіки. Програма СПУ «Справедлива Україна» передбачає здійснення ряду невідкладних заходів:
- введення законодавчим шляхом прогресивного податку на прибутки олігархів – мільйонерів, які захопили і монопольно володіють матеріальними і фінансовими ресурсами, створеними працею всього українського народу (це дасть можливість справедливо перерозподілити національне багатство, як це робиться у більшості європейських країн), підвищення ціни праці у вартості продукції (з 8 – 10% до 35 – 45%) та запровадження погодинної оплати праці (не менше 10 грн. для некваліфікованої праці і 25 грн. для кваліфікованої станом на 01.01.08 р.). Для урядових службовців – запровадження декларацій не лише про доходи, але й видатки;
- встановлення на підприємствах всіх форм власності прямої залежності зарплати найманих працівників від зарплати і прибутків керівників та власників підприємств;
- розвиток різних форм народних підприємств, на яких адміністрація буде найматися за договором з трудовим колективом, рішення прийматися за принципом «одна людина – один голос», а розподіл прибутків – пропорційно коефіцієнту трудової участі кожного;
- доведення в кінцевому підсумку частини зарплати, витрат на людський капітал у ВВП до 60-70% ВВП. Нині в Україні цей відсоток – 23%! (США- 70%, Європа-65%).
• Які результати ваучерної приватизації?
Ваучерна приватизація, проведена з ініціативи США, інших західних країн руками Пинзеника, Ланового, Терьохіна, Шпека та інших, з самого початку планувалася як велика афера, мета якої – прибрати до рук невеликої групи спритників національне багатство України, іншими словами, приватизувати те, що було створено цілими поколіннями українців. На кожного українця в 1991 р. було майна майже на 10 тис. доларів. А що отримали люди? Нічогісінько!
Як і замислювалося, доведені до крайнього стану злидарства власники приватизаційних сертифікатів продали їх за копійки «грошовим мішкам», в т. ч. тим, які вкрали людські заощадження в колишньому Ощадбанку СРСР. Велика кількість сертифікатів знаходиться на руках населення без руху.
Результат відомий: практично вся колишня державна власність опинилася в приватних руках, а Україна – на задвірках європейської цивілізації. Це підтверджують конкретні цифри соціально – економічного розвитку. Тому нині слід ставити питання про оподаткування надприбутків, багатств, перерозподілу ВВП на користь всього населення.
• В Україні здійснювалася і продовжує здійснюватися приватизація об’єктів державної власності, в т. ч. стратегічного значення. Чим це викликано?
В першу чергу це викликано курсом правлячої верхівки України на здійснення реформ по лібералізації економіки, тобто передачу привабливих об’єктів народного господарства у приватну власність з метою отримання максимальних прибутків за рахунок нещадної експлуатації найманих працівників.
Соціалісти однозначно виступають за припинення деіндустріалізації держави та ліквідацію наслідків згубної ваучерної приватизації, ідеологи та реалізатори якої знаходяться заразв оточенні Президента. У разі приходу СПУ до влади буде здійснено поступовий перехід від приватизації до ефективного управління державною та комунальною власністю.
Цю позицію постійно відстоює і Валентина Семенюк, як керівник ФДМУ. Вперше за роки свого існування ФДМУ здійснив загальнодержавну інвентаризацію і створив єдиний Реєстр державної власності, поклавши край тіньовій приватизації. Введена практика відкритих конкурсів у присутності засобів масової інформації. Обов’язковою умовою продажу підприємств стало збереження робочих місць, підвищення зарплати і соціальних гарантій. За час перебування В. Семенюк на посаді Голови ФДМУ бюджет від приватизації отримав біля 30 млрд. грн., а за всі попередні роки, коли було розбазарено 78% держмайна – всього 17 млрд. грн.
На жаль, через протидію представників олігархічних партій (БЮТ, НУНС, Партія регіонів), котрі складають переважну більшість в останніх скликаннях Верховної Ради, до цих пір навіть не прийнятий Закон про Фонд держмайна, а політику приватизації визначає Уряд, Президент та їх оточення.
До речі, відповідно до Політичної Угоди єднання демократичних сил, котра визначала умови підтримки соціалістами Віктора Ющенка на президентських виборах 2004 р., майбутній Президент брав на себе зобов’язання сприяти судовому скасуванню актів незаконної приватизації об’єктів стратегічного значення. Нічого подібного Віктор Андрійович навіть не спробував зробити. Натомість докладає всіх зусиль, щоб приватизувати і Одеський припортовий завод, і УкрТЕЛЕКОМ, і харківський «Турбоатом». Зрозуміло, в інтересах своєї сім’ї.
• Чому такими мізерними є національні та іноземні інвестиції в економіку України?
Головна причина – відсутність в Україні патріотів-державників, справжнього стратегічного плану розвитку країни. Жоден український уряд, починаючи з 1991 р., по справжньому не переймався інтересами розвитку економіки, як основи зростання добробуту людей. Тому отримувані надприбутки власниками приватизованих кримінальним шляхом підприємств в основному перераховувалися в іноземні офшорні зони, банки або вкладалися у престижну нерухомість, в т. ч. за кордоном.
Що стосується іноземних інвесторів, то їх в першу чергу відлякує шалене хабарництво, жадність чиновництва, політична нестабільність, відсутність послідовності в діях різних урядових команд, надійних гарантій для тих, хто прийшов на український ринок. Іншими словами, в нашій державі до цих пір не сформований сприятливий інвестиційний клімат. Як результат, обсяг іноземних інвестицій в розрахунку на душу населення в Україні складає 70 доларів США проти 663 дол. в країнах ЄС в цілому, а, скажімо, в Нідерландах – 2665 дол., і навіть в Естонії – 415 дол.
Після того, як кордони Євросоюзу наблизилися до України, у нас з’явилася унікальна можливість отримати великі інвестиції. Соціалістична партія в своїй оновленій програмі «Справедлива Україна» у разі приходу до влади гарантує подолання хабарництва, корупції, створення прозорої системи залучення іноземних інвестицій з врахуванням національних інтересів держави, в т. ч. для ефективного використання унікальних транзитних можливостей України.
• Чому нинішній склад Верховної Ради зменшив у Державному бюджеті на 2008 рік відносні показники витрат на науку і освіту?
Тому що перспективи економічного розвитку держави лібералів ніколи не цікавили. Інноваційної стратегії, побудови економіки знань ні Ющенко, ні Тимошенко не мають. Їх завдання – компенсувати витрати на виборах, збагатитися і накопичити фінанси на наступні вибори. І все це під гаслами «турботи» про пересічного українця. Який тим часом від шаленого росту цін на товари першої необхідності бідніє і бідніє.
На превеликий жаль, за такої стратегії керівництва Україні загрожує найгірший варіант розвитку економіки – консервація нинішньої структури виробництва, розподілу і споживання. Відсоток ВВП, який витрачається на освіту, у 2008 році складає 6,4%, науку – 0,48% проти 7% і 0,55% в 2007 році. До речі, за час роботи міністра-соціаліста С. Ніколаєнка відсоток ВВП на освіту зріс із 5 до 7.
США на науку витрачає 4% ВВП, Євросоюз – 2,7% . Такий шлях веде до розділу людства на так званий «золотий мільярд» (США та сімка провідних капіталістичних країн) і експлуатовану ним периферію, до складу якої ввійде й Україна.
Проте є інший шлях розвитку. Він передбачає якісну зміну виробничих сил, соціалізацію економіки, способу виробництва і споживання, гуманістичну переорієнтацію наукового і технологічного процесу, що супроводжується ростом благополуччя всього населення. Цим шляхом йде більшість європейський країн. І цей шлях розвитку пропонують Україні соціалісти в своїй оновленій програмі – мінімум «Справедлива Україна». Майбутнє країни в поєднанні інноваційної тріади: освіта, наука, виробництво.
• Чому серйозна проблема забезпечення України енергоресурсами стала предметом публічних дискусій між Президентом і Прем’єром? Чи не ховається за цим власний інтерес Ющенка і Тимошенко?
Звичайно, ховається. Посередницька фірма «РосУкренерго», за якою нічого, окрім «контори» в Швейцарії, немає, на пустому місці заробляла мільярди доларів на газі. Левова частка цієї маржі, подейкують, перепадала сім’ї нашого Президента. Тому його домовленості з В. Путіним під час візиту в Москву у лютому 2008 р. передбачали збереження посередницьких структур. Що аж ніяк не влаштовувало Прем’єр – міністра Тимошенко, котра добре, ще з часів П. Лазаренка, знається на газових схемах. Для неї кращим варіантом була б заміна посередника при експорті газу з Росії та середньоазійських республік на рідну «Ітеру». У крайньому випадку, що і видавалося як велика перемога, урядова команда готова працювати без посередника, напряму, навіть якщо ціна такого кроку – підвищення вартості газу із 179 дол. до 310 дол. за 1000 куб. м. (щоб різницю привласнити).
Отже, замість реального відстоювання національних інтересів Президент і Уряд влаштовують політичне шоу, за лаштунками якого –елементарний шкурний, а не державний інтерес: до чийого високого кабінету будуть заносити чемоданчики з великими грошима. Бо якби все було так, як говорить Тимошенко, то після «усунення» посередника «Росукренерго» ціна на газ повинна була б зменшитись. А цього не сталося. Бо не це мета змін. Мета – підпорядкувати собі джерело збагачення.
• Землі сільськогосподарського призначення, скоріше за все, стануть об’єктом купівлі – продажу. Раніше позиція соціалістів зводилася до чіткої і зрозумілої формули «Торгувати треба хлібом, а не землею». А тепер?
Вона не змінилася. Соціалісти – за продовження мораторію на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення. В разі ж прийняття рішень олігархічним парламентом щодо продажу землі і надалі відстоюватимуть інтереси селян. У своїй оновленій програмі – мінімум «Справедлива Україна» СПУ передбачає:
- Суб’єктами купівлі землі сільськогосподарського призначення можуть бути виключно держава, відповідні громади, національні суб’єкти економічної діяльності та фізичні особи – лише громадяни України;
- Законодавчо визнати незаконними будь-які оборудки із землею сільськогосподарського призначення, що відбулися раніше вступу в дію відповідних законів, зважаючи на рівень цін в Європі. Один гектар землі сільськогосподарського призначення в Україні не може мати меншу ціну, ніж 50 тисяч гривень (за нинішнім курсом);
- Передбачити резерв земель в кожній сільській раді для майбутнього розподілу серед сільських лікарів, вчителів, працівників культури і т. д., які приїдуть жити і працювати в сільській місцевості;
- Передбачити кримінальну відповідальність за придбання сільськогосподарських земель у власність іноземними громадянами через підставних осіб – громадян України.
І найголовніше. Землі сільськогосподарського призначення повинні бути визнані загальнонаціональним стратегічним ресурсом. Тому слід прийняти пакет законів для захисту селянина від шахрайства в умовах відкритого ринку землі.
• Що означає вступ до СОТ для українського села?
Теоретично вступ до Світової організації торгівлі для України сприяв би розвитку економіки. Але при умові, коли б Уряд стояв на патріотичних позиціях, захищав би селян. За часи першого прем’єрства Тимошенко її міністр економіки Терьохін підписав угоди з різними країнами, які практично поставили в безвихідне становище селян. Мова йде про імпорт в Україну цукру-сирця, м’яса, неякісної генетично-модифікованої продукції, заборона вводити експортні квоти на вивіз з країни зерна, соняшнику і т. д.
Нинішній Уряд Тимошенко не має плану підтримки села, подолання негативних наслідків вступу до СОТ. Зокрема, слід збільшити хоч би до європейських показників дотацію на 1 га рослинної продукції ( в межах 300-400 євро), бо нині в Україні ця цифра складає всього - навсього 100 грн. (!?)
Криза чекає і на виробників тваринницької продукції. Наприклад, норми СОТ забороняють доїти молоко у відкриті відра, кількість корів у господаря повинна буди не менше 10 і т. д. Відповідей на це Уряд і Президент не дають. Селян чекає велика біда і труднощі. Тому соціалісти працюють над конкретними пропозиціями, програмою адаптації вітчизняного сільськогосподарського виробництва при приєднані до СОТ.
• Надзвичайно серйозною проблемою для України стало погіршення екологічної обстановки, особливо в результаті аварії на Чорнобильській АЕС. Чи існує якийсь вихід з цієї небезпечної ситуації?
Безперечно, існує. Перш за все необхідно, залучивши давно обіцяну іноземну фінансову і матеріальну допомогу, реалізувати на державному рівні комплекс заходів по нейтралізації наслідків Чорнобиля, в т. ч. стосовно ефективної соціальної і медичної підтримки всіх постраждалих від катастрофи і тих, хто проживає на забруднених територіях, в першу чергу дітей.
Соціалістична партія готова запропонувати і втілити в життя програму збереження живої природи, забезпечення кожної родини чистою питною водою, збільшення площі лісів, парків, заповідників. Соціалісти вважають за необхідне ввести кримінальну відповідальність за безконтрольне знищення зелених зон, самовільне захоплення земель та водойм, оголосити Україну «територією без генетично модифікованих організмів», забезпечити населення екологічно чистими продуктами харчування.
Соціалісти пропонують Уряду розробити десятирічну програму озеленення території України.
• Чому така низька пенсія інтелігенції – вчителів, лікарів, працівників культури, інших категорій працюючих?
Соціалісти в програмі «Справедлива Україна» називають шлях виходу з цього становища. Слід законодавчо підняти рівень нарахувань пенсій із 40% до 60-80% від основного заробітку. Народними депутатами-соціалістами Боким, Бондарчуком, Бугайцем та іншими внесено у парламент Закон № 3694 від 16.06.2007 р., яким пропонується механізм встановлення пенсій інтелігенції на рівні держслужбовців, тобто не нижче 80% від заробітку. Це стосується й інших категорій працівників – селян, робітників, підприємців тощо.
• БЮТ і НУНС перед виборами обіцяли суттєво підвищити зарплату працівникам бюджетної сфери, збільшити соціальні виплати. Коли це станеться?
Ніколи. Ви самі добре бачите, що, всупереч обіцянкам, заробітна плата і соціальні виплати працівникам бюджетної сфери освіти, науки, культури, медицини, фізкультури і спорту та інших суттєво обмежуються:
- скасовується право збільшувати середні ставки й посадові оклади до рівня середньої (а у вищій школі – подвійної) заробітної плати працівників промисловості (середня заробітна плата у працівників промисловості – 1527 грн., а в медичного працівника – 846 грн.);
- не приймається внесений соціалістами проект Закону про призначення пенсій вчителям, лікарям та кульпрацівникам на рівні 80% від заробітної плати;
- вилучені норми закону про заборону скасування чи призупинення дії пільг, гарантій та компенсацій військовослужбовцям;
- для отримання пільг працівникам міліції, сільської інтелігенції встановлено «бар’єр доходу у 890 грн., тому їх отримання стає ще більш проблематичним, ніж раніше.
Отже, новий уряд відмовився від розвитку України, змістивши акценти на пусті обіцянки. Зміни, внесені Тимошенко до бюджету 2008 р. , спрямовані виключно на отримання політичних дивідендів, які будуть використані під час президентської кампанії. Політика уряду є олігархічно-ліберальною, вона спрямована на підтримку великого бізнесу. В структурі ВВП зарплата сягає 23 %, а решта - доходи бізнесу і податки. Для порівняння: в США зарплата у ВВП складає 70%, Євросоюзу – 63%.
• Бюджет-2008 б'є по кишені педагогів. Чому сільські вчител і втрачають пільги?
За 2005-2007 р.р. за безпосередньої участі соціалістів, Міністра освіти і науки С. Ніколаєнка зарплата освітян зросла втричі. Введено доплати за стаж, лікувальні, доплати за вчене звання, ступені, звання вчитель-методист і т.д. Проте ріст цін, інфляція «з’їли» цей ріст зарплати. Зміни до Державного бюджету у сфері фінансування соціального захисту освітян найбільше вдарили по гаманцях наукової еліти та сільських учителів. Відмінено пільги сільським вчителям на комунальні послуги. За умов нинішнього бюджету право на пільги матимуть лише ті, хто пішов на пенсію. А в сільській місцевості працює близько 400 тисяч учителів.
Причиною такої ситуації став підтриманий "помаранчевою" коаліцією максимальний рівень величини доходу, що дає право на соціальні пільги. Його розмір становить 890 грн. Враховуючи те, що середня заробітна плата освітян на кінець минулого року була на рівні 12 6 0 грн., сільські вчителі практично позбавлені соціальних пільг. За таких умов претендувати на користування пільгами по сплаті комунальних послуг зможе лише молодий спеціаліст першого року роботи, який отримує ставку 750 гривень.
В скрутному становищі і педагоги - жителі міст. Ріст цін на комунальні послуги, проїзд вимагають подвійного підвищення зарплати освітян.
• Чому не виконується Закон України «Про соціальний захист дітей війни»?
Соціалісти були авторами цього Закону і першими стали на захист цієї категорії населення. Але Тимошенко нахабно привласнює цю ініціативу собі. То чому ж тоді її Урядом втричі зменшена передбачена Законом надбавка до пенсії – із 124 грн. до 47 грн.?
Відібрано право на 25 – відсоткову знижку на комунальні платежі й безплатний проїзд громадським транспортом (якщо сукупний доход на одного члена сім’ї дитини війни перевищує 890 грн.).
Отже, окрім несправедливості, немає, по суті, способу реалізації норми Закону без приниження ветеранів.
• Яких позитивних змін слід очікувати у 2008 році у сфері соціального захисту ветеранів ?
Інакше , як замахом на соціальні права громадян , відмову від передвиборчих забов ’ язань ініціативи нового У ряду назвати неможливо. У проекті програми діяльності Кабміну наголошується, що систему соціальних стандартів та пільг окремим категоріям громадян буде реформовано. З прийняттям Держбюджету-2008 У ряд вводить суттєві обмеження і додаткові умови користування пільгами. Зокрема, йдеться про встановлення рівня сукупного доходу, який дає право на пільги звільненим з військової служби особам, які стали інвалідами під час проходження військової служби. Відтепер вони претендуватимуть на пільги лише за умови, що величина їхнього доходу не більше 890 гривень. Під такий "каток" потрапили більшість пільгових категорій громадян України. Страшно те, що знищено виплати навіть учасникам війни до Дня Перемоги, компенсації за неотримання путівок і т.д.
• Якою буде політика цін на залізничні пасажирські перевезення?
Урядова політика спрямована на посилення тиску на простих людей, перекладання на них всіх проблем. Міністр транспорту і зв'язку заявив про регулярне підвищення цін на залізничні квитки з 1 січня 2008 року. Причому, за його словами, тарифи збільшуватимуться щокварталу. Попередній Уряд заявляв про те , що відомство не плану є підвищення тарифів. Бу ло призупин ено наказ про зростання цін на залізничні пасажирські перевезення. До речі, новий Міністр транспорту та зв’язку придбав собі ексклюзивне авто вартістю 1 млн.грн . , знайшовши на це кошти – у нас в кишені.
• На які зміни можуть сподіватися ветерани війни, інваліди війни тощо?
"Помаранчевий" уряд уже давно потроху "прикручує крани" соціальних виплат. Нагадаємо, що за З аконом від 1993 року інвалідові війни має надаватися надбавка до чинної пенсії в розмірі 400% від мінімальної пенсії за віком. Проте, всупереч Конституції, Президент Ющенко 2005 року зменшив цю надбавку до 50%, тобто у вісім разів. Тимошенко ж пішла ще далі й встановила надбавку в 25% , тобто зменшила у 16 разів. І це не поодинокий випадок. Раніше законом визначалося, що кожного року ветерани війни, інваліди війни, діти війни та родичі загиблих мають отримувати компенсацію в розмірі 10 мінімальних пенсій, а це близько 4 тис. гривень. Відтепер, згідно з новим Законом про Бюджет, розмір щорічної допомоги буде визначатися Кабміном - ясно, що таким чином уряд намагається завуалювати зменшення видатків на бюджетників. Крім того, у цьогорічному бюджеті компенсації дружинам загиблих військових істотно відрізняються від компенсацій дружинам загиблих членів уряду. Вдови міністрів отримуватимуть 70% заробітку загиблого чоловіка. Причому це правило поширюється і на колишніх членів уряду. А от вдови військових отримуватимуть лише 30% від зарплати чоловіка. Так що ті ветерани, що підтримували «леді Ю» тепер можуть бути задоволені її «добротою». Як кажуть, бачили очі, що купували…
• Ю. Тимошенко пообіцяла за два роки повернути вклади населення в Ощадбанку СРСР і розпочала цю роботу. Це справді буде зроблено?
Скоріше за все, не буде, як і виконання інших передвиборних обіцянок.
Неповернуті вклади населення складають суму в 132 млрд. грн. (без врахування індексації). На 2008 рік для здійснення виплат у готівковій формі виділено лише 6 млрд. грн.., ще 12 млрд. грн.. передбачено за рахунок додаткових надходжень від приватизації державного майна і 2 млрд. грн. – для проведення взаєморозрахунків з погашення заборгованості за житлово – комунальні послуги. Загалом 20 млрд. грн. замість 66 млрд. грн.. (якщо Уряд насправді хотів би виконати свої обіцянки).
По – перше, виплати здійснюються за рахунок самих же вкладників, при тому найменш соціально захищених: віддавши 1000 грн., Уряд позбавив через Закон «Про Державний бюджет на 2008 рік» громадян соціальних пільг на суму до 4000 грн. щорічно!
По – друге, проігноровано Закон України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» (прийнятий у 1996 р. за ініціативою соціалістів), у якому передбачено індексацію заощаджень в залежності від інфляції. А з 1996 р. гривня знецінилася принаймні втричі!
• Як потрібно повертати та нараховувати заощадження вкладникам Ощадбанку?
Ініціаторами Закону про повернення заощаджень були соціалісти. Але всі Уряди ігнорували його, не виняток і Уряд Тимошенко. Індексація, застосована У рядом при перерахуванні сум, що підлягають поверненню , була невірною. Перерахування повинно здійснюватися за таким механізмом: має бути встановлена купівельна спроможність радянського карбованця, перерахована на гривні (а це приблизно один до дев'яти) і помножена на індекс подорожчання, який дорівнює п'яти. Таким чином, перерахування один до одного, встановлене У рядом, є грабіжницьким і не має жодного відношення до реальних обсягів виплат.
Кошти на повернення заощаджень слід брати не з бюджету, фактично з кишені робітника, інженера, вчителя, лікаря чи пенсіонера, а із статків олігархів.
• Правда, що Україна є однією з найкорумпованійших країн світу?
У рейтингу корумпованості країн, що складається Тransparency International , Україна зайняла 118-е місце. Про це повідомляється на сайті цієї міжнародної організації. В рейтингу взяли участь 180 країн світу. Країнам присвоювався рейтинг за шкалою від 0 до 10, де 10 відповідає мінімальному рівню корупції. Значення нижче трьох пунктів означає "галопуючий" рівень корупції. Р ейтинг України станови ть 2,7 !
Кожен з нас може переконатися, що будь-яка справа або будь-яке питання, якщо для його вирішення потрібн е втручання «верхівки» , НЕ МОЖЕ і НЕ БУДЕ вирішено, якщо у Вас немає достатньо грошей або впливових знайомих. Подивіться на «леді Ю» - в неї не має свого будинку, в Президента і його сім ’ ї немає навіть власного авто. «Суцільна біднота»!
• Перед достроковими виборами 2007 р. Президент В. Ющенко оприлюднив серію соціальних ініціатив. Чому про них автор забув зразу ж після виборів?
Казав пан: кожух дам, та й слово його тепле.
Соціальні ініціативи Президента (для підвищення якості життя громадян) було презентовано 22 червня 2007 року, перед антиконституційними достроковими виборами до В ерховної Ради України . Тоді він заявив про таке: підвищення розміру мінімальної заробітної плати; встановлення надбавки до окладу у розмірі 20% для фахівців установ освіти, охорони здоров’я, культури та соціальних працівників, що працюють на селі; підвищення вдвічі рівня грошового забезпечення військовослужбовцями строкової служби; збільшення розміру допомоги при народження дитини; підвищення стипендій тощо.
Багато було сказано, але мало що зроблено. І знову ми спостерігаємо популістські обіцянки, які так «полюбляє» наш Президент та Уряд. Але зрозуміла мета: г арант Конституції , почесний Голова НСНУ, а партії потрібно йти на вибори, чом би не пообіцяти ?
• Яку пенсію мають отримувати старші люди , яким за 70 років?
Нині Україна перебуває у стані всеосяжної кризи. За роки незалежності населення скоротилося на 5,3 млн. чол. Високотехнологічна медицина залишається недоступною для народних мас. Держава не регулює співвідношення вартості медикаментів, і зарплати громадян, не контролюється обіг і якість лікарських засобів. Різко знизилась тривалість життя, особливо – чоловіків.
У зв’язку з високою смертністю в Україні, Соціалістична партія України у своїй програмі «Справедлива Україна» пропонує підвищити пенсії на 50 % тим людям, що досягли 70 років. Про таке гірко говорити, але державі буде не складно це зробити . Адже за таких умов життя та « турботи » з боку Президента та Уряду мало хто доживає до цього віку. Як відомо, Україна займає перше міс це в с віті за темпами вимирання населення .
Гуманітарні проблеми
• Чому держава Україна за майже 17 років свої незалежності не перетворилась у єдину, консолідовану і монолітну націю? Що заважає українському народові об’єднатись та жити в мирі і злагоді?
Перш за все - це відсутність національної ідеї, неспроможність політичних еліт виробити і запропонувати суспільству науково обґрунтовану стратегію розвитку держави, повноцінно залучити до об’єднавчих процесів національну інтелігенцію. Українська влада не виражає інтересів всіх верств населення, більш того, своєю недолугою політикою провокує протистояння .
Робляться спроби переглянути історію України, спотворити вікові цінності, притаманні нашому народові, героїзувати сумнівні історичні постаті на кшталт І. Мазепи, Ю. Шухевича, С. Петлюри. Влада в особі «гаранта», зухвало порушуючи Конституцію і Декларацію про державний суверенітет України, не рахуючись з волевиявленням народу, затягує країну в НАТО. Пропонуються відверті дурниці щодо перегляду державних свят ( (замість 1-го Травня - День Соборності 22 січня), відзначення безглуздих історичних дат (300 річчя Полтавської битви, в якій, до речі, шведський король разом із зрадником Мазепою зазнали поразки; Конотопської битви).
Такі дії – виклик здоровому глузду та історичній правді, вони провокують русофобські настрої і викликають напругу у відношеннях з іншими державами.
• Чому українська культура, освіта і наука знаходяться в такому жалюгідному стані?
За роки незалежності втрачені видатні здобутки української культури, майже зовсім знищений національний кінематограф і принижений національний театр, занедбане книговидавництво, телебачення перетворилося в суцільну комерційну рекламу, мистецтво – у глибокій кризі. Галузі освіти і науки фінансується вкрай недостатньо. Влада не розуміє, що Україна може відновитися тільки на шляху впровадження інноваційних технологій, пріоритетного розвитку науки і передової освіти, ефективного використання інтелектуального потенціалу нації.
Без духовного відродження нації Україна може залишитись без майбутнього. Якщо ми цього не зрозуміємо, будемо остаточно відкинуті на узбіччя історії.
• За радянських часів медичне обслуговування було не лише безоплатним, але й значно якіснішим, ніж сьогоднішнє. Як же можна забезпечити конституційне право громадян на охорону здоров’я?
Зобов’язання держави щодо захисту здоров’я народу – це стрижень соціальної політики будь - якої нормальної влади. Тільки не української влади і такої ж, як і влада, медицини – наскрізь корумпованої і спотвореної.
Про які гарантії з боку держави можна вести мову, якщо фінансування, матеріально-технічне та організаційне забезпечення медицини знаходиться у повному занепаді? Кожній людині в т. ч. незахищеним верствам населення, потрібно з власного гаманця сплачувати за елементарні, до того ж неякісні, медичні послуги.
До створення страхової медицини, коли роботодавці, згідно із законом, сплачують кошти на персональні рахунки людей у спеціальних фондах, нам ще далеко. Державного фінансування охорони здоров’я не вистачає навіть на утримання ФАПів в селі. Про безоплатну діагностику захворювань і ліки взагалі не йдеться.
Змінити ситуацію може лише одне – відсторонення від влади олігархічних кланів, що сповідують ліберальні ідеї, запровадження соціальної моделі розвитку держави.
• В Україні наявна глибока криза гуманітарного розвитку суспільства. Від яких джерел і в якому напрямку нам треба рухатись, щоб оздоровити націю?
Для досягнення національної єдності і оздоровлення на цій основі гуманітарних аспектів життя суспільства необхідно в першу чергу забезпечити зростання інтелектуального і культурного потенціалу, гармонізувати національні та мовні відносини, створити умови для повної самореалізації громадян всіх національностей та задовольнити національно - культурні потреби українців. Необхідно запровадження гуманітарних програм історичної ваги, реалізація яких потребує зусиль всього суспільства.
Головне завдання – розбудити українську інтелігенцію, переформувати її з розпливчатої, невизначеної, умовної корпорації на справжній авангард суспільства. Треба подолати примітивні погляди і дикунські уяви деяких «патріотів» на свою історію і своє майбутнє, позбавитись комплексів.
Взагалі ми повинні подолати глибокий розрив між рівнем наукового осмислення нашої історії, культури, духовності і масовою свідомістю у розумінні свого шляху.
• Україна – багатонаціональна країна. Це, звичайно, не може не викликати певних протиріч, в т. ч. у мовній сфері. Чи доречним було б надання російській мові статусу другої державної?
Гадаємо, це було б недоречним. Державна мова повинна бути одна. Але, і це є принциповою позицією соціалістів, необхідно законодавчо забезпечити права всіх громадян вільно користуватися своїми рідними мовами. Будь-яка дискримінація за мовними ознаками є неприпустимою. Цілком справедливим буде збереження за українською мовою статусу державної і, враховуючи кількісний склад російськомовного населення, традиційний позитивний вплив російської культури на українське суспільство, визнання російської мови офіційною, вивчення її в усіх школах.
• З якою метою запроваджено зовнішнє оцінювання? Чи воно дійсно сприятиме ліквідації корупції при вступі до вузів? Є побоювання, що нові правила вступу до вищих навчальних закладів перекриють туди дорогу більшості випускників сільських шкіл.
Зовнішнє оцінювання покликане не просто зменшити корупцію при вступі до вищих навчальних закладів, а практично ліквідувати її. Окрім того, саме зовнішнє тестування створює рівні можливості для навчання молоді за рахунок держбюджету незалежно від соціального стану і місця проживання.
Найголовнішим мотивом при запровадженні тестування, про що весь час говорили соціалісти – вчитися повинні не ті, у кого є гроші, а ті, у кого є розум і знання. Тепер це дійсно переходить із площини благих намірів у практичні дії в освітянській сфері. Зазначимо, що головним ініціаторів цього нововведення був нині екс – Міністр освіти і науки соціаліст Станіслав Ніколаєнко.
Тоді міністерство плавно і обґрунтовано розпочало експеримент щодо зовнішнього оцінювання. В 2005 р.- 10 тис., в 2006 р. – 40 тис., в 2007 р. – 120 тис. абітурієнтів спробували свої сили на вступ через зовнішнє незалежне тестування.
Повернення до старої схеми неможливо. В тестуванні є одна дуже важлива обставина – всі тестові роботи чітко закодовані. Вони перевіряються незалежними екзаменаторами, котрі виставляють бали не Іванову, Петрову, Сидорову, а оцінюють конкретну роботу, автор якої для них невідомий.
Ще одна беззаперечна перевага зовнішнього тестування – його результати можна відправляти одразу у три вуза. При тому абітурієнт виграє фінансово. Йому не потрібно їхати в Запоріжжя, Одесу, Донецьк, Львів, Київ тощо. Він надіслав у вибрані ним вузи результати свого тестування і чекає письмової відповіді. Звичайно, прохідний бал у столичних вузах буде вищим, ніж у провінційних. Але і можливість вступу для кожного абітурієнта, відповідно, зростає.
Зовнішнє оцінювання не створить додаткових проблем і для випускників сільських шкіл (у них своя квота при вступі: 25% у всі вузи, 50% - у педагогічні і 75% у сільськогосподарські). Буде якраз навпаки. А витрати на поїздку для участі у тестуванні неспівставні з витратами на поїздку для здачі іспитів безпосередньо в університеті чи інституті. Що є більшим стресом для випускника – спокійна атмосфера у класі для тестування чи двохтижневі переживання у незнайомому місті і в незвичній обстановці при складанні іспитів? Тим паче, коли ви не впевнені в об’єктивності екзаменаторів і в вас немає «волохатої руки».
І останнє. Зовнішнє тестування покликано забезпечити найважливіший принцип: єдине, що може послужити путівкою до вищого навчального закладу – знання. І нічого іншого. Батькам слід пам’ятати, що перед вступом слід поцікавитись – скільки є місць бюджетних на спеціальність. За три останні роки зусиллями соціалістів держзамовлення виросло із 110 до 150 тис. прийому на перший курс.
Політичні проблеми
• Пропрезидентські сили продовжують експлуатувати гасло «Закон один для всіх». Чому ж дотримання Конституції і Закону для правлячої Коаліції не стало правилом, а так і залишилося винятком ( і лише тоді, коли мова йде про опозицію)?
Питання дотримання законності в Україні, особливо на фоні махрової корупції та зловживання владою, є дуже чутливим і болючим для людей. Приклад – розслідування справи Гонгадзе. Засудили стрілочників, а організатори – Кучма, Литвин та інші – чому не відповідають? Чи відповість міністр внутрішніх справ за мордобій? – Ні!
Тому і логіка дій так званої «демократичної коаліції», яка гуртується навколо Президента і Прем’єра, полягає в одному – створити передвиборчий піар, надавати галасливих обіцянок, а потім все задеклароване використати в своїх цілях.
Сьогоднішня влада, виступаючи провідником інтересів крупного капіталу і олігархів, не позбавлених за самою суттю свого існування кримінального забарвлення, не зацікавлена у встановленні «диктатури закону» для всіх, бо тільки багатіям, можновладцям, чиновникам треба надати всі можливості для остаточного завершення брутального пограбування України, несправедливого привласнення національного багатства. Теза щодо відсторонення бізнесу від влади Ющенком і Тимошенко девальвована. Олігархи – мільярдери очолюють податкову, митницю, їх повно у складі фракцій БЮТ, НУНС, ПР. Тому і закони приймаються під всяких Губських, Жваній, Коломойських, Жеваг, Порошенків та інших.
Тільки ліві сили, послідовно виборюючи соціальну справедливість, рівність і добробут для народу, можуть, без винятку для будь-кого, домагатися безкомпромісного дотримання Конституції та чинного законодавства.
• Головним передвиборчим гаслом НУНС і БЮТ було зняття депутатської недоторканості. Яка ситуація з недоторканістю сьогодні?
Щоб бути недоторканим в Україні, слід мати мільйони і бути близьким до влади. Ось і весь рецепт недоторканості.
«Помаранчеві» у своїх фірмових передвиборних обіцянках присягалися, що першим же законом після їх приходу до влади і створення демократичної більшості у Верховній Раді буде закон про скасування депутатської недоторканості і позбавлення всіх незаконних пільг.
Що маємо? До влади вони досталися, зґвалтувавши Конституцію, більшість створили, але відповідний закон досі не прийнятий. Правда, проект такого закону в урізаному вигляді направлено на розгляд Конституційного суду, рішення якого по суті чекати мабуть прийдеться дуже довго, враховуючи практику прийняття подібних рішень і політичну заангажованість КС. При цьому не розглядалось запропоноване опозицією питання щодо недоторканості Президента та суддів. Тобто віз і нині там.
Проблема забалакується, а депутати, судді, Президент і олігархи залишаються недоторканими і недосяжними для Закону.
• Чи є в Україні політичні репресії? Якщо є, то як їх можна пояснити з позицій демократичної правової держави?
Репресії існують. В 2005 році було звільнено понад 18 тис. держслужбовців. Нині цей процес продовжується.
Характер «специфічної» української демократії як раз і полягає в тому, що кожна нова влада розглядає її виключно з точки зору задоволення своїх політичних і корпоративних інтересів.
Існує хибна політика, коли зміна владних політичних команд тягне за собою тотальну заміну кадрів у сфері державного управління та всіх без виключення структур виконавчої влади. В Україні відсутня державна кадрова політика. «Кадровий голокост» - це стиль команди Ющенко – Тимошенко.
Найбільш витончені смаки у розміщенні своїх людей на «хлібні місця» сформувались у тих, хто називає себе справжніми демократами і посідають вищі щаблі влади. Вони демонстрували це, не рахуючись із законом і мораллю, і в 2005, і в 2007 роках. Чиниться розправа з політичними опонентами, звільняються з роботи без пояснень фахівці і справжні професіонали тільки за те, що належать за своїми поглядами до інших партій чи нелояльних до влади громадських організацій.
Маємо приклади В. Семенюк, В. Цушка, М. Рудьковського, інших представників опозиції, яких не тільки безпідставно звільнили, а ще й переслідують кримінальними справами. Такі дії влади в цивілізованих країнах кваліфікуються, за визначенням, як політичні репресії, пов’язані з політичною корупцією і злочинним зловживанням владою.
• Влада буде відділена від бізнесу, у владі не буде олігархів. Наскільки виконується ця обіцянка нинішнім Урядом на чолі з Ю.Тимошенко.
Це взагалі найбільш яскраво-показовий передвиборчий трюк Ющенко- тимошенківського угрупування. Все зроблено до навпаки. Всі олігархи нині в парламенті, Уряді чи Нацбанку (Жванія, Порошенко, Губський, Жеваго, Ахметов…) Це – навіть не піар за класичним визначенням, а відверта і нахабна брехня, знущання над здоровим глуздом. Бо як, скажіть будь ласка, ця влада, сформована великим бізнесом і є олігархічною за своєю суттю, що виражає інтереси в першу чергу українських багатіїв та заокеанського капіталу, може відокремити бізнес від самої себе? Це – нонсенс! Це – неможливо!
Приклади залучення представників бізнесу до влади не поодинокі (керівники податкової, митниці і т.д. ) На посаді в Уряді рідко зустрінеш не олігарха чи трошки «біднішого» бізнесмена.
• Зміна Соцпартією «оранжевих» політичних партнерів на ПР і КПУ названа зрадою. Перехід від соціалістів у протилежний за ідеологією табір Вінського і Луценка, вихід з НУНС ряду народних депутатів, таємні переговори між представн0иками ПР і НУНС, ПР і БЮТ розцінюються як нормальні політичні процеси. Де ж істина?
Будь - які звинувачення у зраді мають технологічний характер і відображають скоріше політичну кон’юнктуру, політичну інтригу і компрометацію, обслуговують брудний піар і досягнення корисливих цілей. А коли ці звинувачення розповсюджуються такими неперевершеними віртуозами політичного лицедійства як Тимошенко, Луценко, Вінський, Кириленко, Томенко, то суспільний резонанс може набути незворотного та незатухаючого характеру. Так сталося і з безпредметними обвинуваченнями О.Мороза і СПУ в зраді невідомо яких та чиїх інтересів, а тим більше скріплених клятвою домовленостей.
Реально ж демократична коаліція не відбулась через внутрішні чвари та інтриги між «велетнями Майдану» - Ющенком і Тимошенко. Вони розглядали СПУ, Мороза як третю силу, як розмінну монетку в брудній грі та намагалися списати всі гріхи на соціалістів. Але такий фокус не пройшов і це тільки змусило О. Мороза шукати певних компромісів з більш конструктивними силами в інтересах перш за все держави. Інша справа, що СПУ припустилася помилки, не звернувшись невідкладно та відкрито до партії і суспільства з відповідним поясненням та обґрунтуванням таких кроків.
Що ж до Вінського, Луценка та їм подібних, то СПУ не користується методами розкручування брудних кампаній, передаючи факти зради на розсуд суспільства.
• В одній із телевізійних передач було заявлено, що потужна лівоцентристська сила вже представлена в парламенті.Це БЮТ. Разом з тим і Ющенко, і Тимошенко запрошені на з’їзд Європейської Народної партії, що дотримується ліберальної ідеології. Так яка ж все-таки ідеологічна платформа БЮТ?
БЮТ подана заявка на вступ до Європейської народної партії (ліберально-консервативної). Тому щодо справедливості – це передвиборний піар. Ідеологію БЮТ в концентрованому вигляді взагалі важко визначити, бо, якщо вона й існує, то виглядає еклектичною та непослідовною і набуває конкретних рис лише перед черговими виборами. БЮТ може вдаватися до змін своїх ідеологічних постулатів, позицій, гасел в залежності від політичної кон’юнктури та вигідної їм тактики боротьби за владу. Тому в першу чергу треба дати відповідь на те, чиї інтереси, цінності і потреби відстоює БЮТ, чиї гроші відпрацьовує. Чому організатори тендерних махінацій в списках БЮТ? Чому добрий десяток мільярдерів в парламентській фракції БЮТ?
І тоді стає зрозумілим, що БЮТ влаштувалася на чисто ліберальній політичній платформі, підсилюючись експлуатацією лівоцентристських гасел у відверто популістському форматі. Насправді ж БЮТ - це партія великого капіталу та його інтересів, це жорстка ліберальна ринкова економіка, де соціальні потреби і гарантії знаходяться на останньому місці, а пріоритет надається створенню сприятливих умов великому бізнесу, перерозподілу національного надбання на користь багатіїв та забезпечення їх «свободи» від виконання соціальних обов’язків. Але біда українців в тому, що вони сприймають часто політиків за зовнішніми атрибутами, а не за справами.
• Нині з вуст багатьох політиків чути нарікання на «недолугість» змін до Конституції, внесених 8 грудня 2004 року. Чи справді політична реформа породила кризу влади чи існують інші причини цього явища?
Політична криза в Україні, починаючи з 2004 року, набула перманентного характеру через неспроможність влади збалансувати повноваження різних своїх гілок, через постійні спроби узурпації влади Президентом Кучмою і зухвалі порушення Конституції.
Тому політична реформа об’єктивно назріла, а внесені до Конституції зміни 8 грудня 2004 року допомогли розрядити критичну ситуацію та спрямувати політичний процес в конструктивне русло. Ініціатором цього кроку дійсно була СПУ і О.Мороз, який бачив тоді, що призупинити тотальну кризу влади можна тільки шляхом трансформування політичної системи України в парламентсько-президентську, ліквідації наслідків авторитарного кучмівського режиму та суттєвого посилення владних повноважень органів місцевого самоврядування.
Нині Президент Ющенко і його оточення хочуть повернути собі повноваження Кучми - через референдум, через прийняття нової Конституції. Тому криза в Україні не від змін до Конституції 2004 року, а в невиконанні діючої Конституції, корупції, деградації президентської команди.
Головна ж причина кризи – категоричне небажання влади втрачати свою необмежену владу та «поділитися» нею із справжнім її носієм – НАРОДОМ.
• Багато людей, що мають дітей призовного віку, проголосували за БЮТ тому, що Ю. Тимошенко пообіцяла відмінити з 1 січня 2008 р. призов на строкову військову службу. Чому цього не сталося?
Для цього потрібно щорічний бюджет армії довести до 22 – 25 млрд. гривен (нині – 11 млрд грн.). Цих коштів в Уряді не було і не буде. Такі обіцянки – фірмовий стиль Юлії Володимирівни. Був здійснений ефектний трюк і спрацював ще один бютівський міф щодо оголошення українських Збройних Сил професійною армією і скасування строкової військової служби.
Не було зроблено ніякого попереднього аналізу реальних можливостей: економічних, фінансових, технологічних, навіть військово-політичних, щоб робити ці популістські і ризиковані заяви. Серйозне професійне обґрунтування такого кроку з успіхом замінили на галасливу PR - кампанію та отримали голоси ошуканих виборців.
Насправді ж нічого не сталося – призов 2008 року оголошений, сподівання наївних людей зруйновані, діти з незаможних сімей готуються віддати свій «борг» державі. Більше того, грошова допомога призовникам у розмірі двох мінімальних заробітних плат (1030 грн.), якщо до призову вони не працювали, відтепер не виплачуватиметься.
Уряд, який очолила брехлива, але досить успішна авантюристка – Ю.Тимошенко, робить вигляд, начебто нічого не сталося. І справді, народ навіть не образився.
• Що таке реформа місцевого самоуправління? Чому до цих пір не реалізований другий етап політичної реформи, хоч про необхідність його говорять політики з різних таборів?
Другий етап політичної реформи передбачає передачу суттєвої частки владних повноважень на місця, значне посилення ролі самоврядування місцевих громад. На сьогодні близько 70% державних установ сконцентровано в столиці. За кожною візою треба їхати в Кабмін з протягнутою рукою. Соціалісти запропонували змінити ситуацію, передати фінанси і владу ближче до людей. В першу чергу передбачається здійснення регіональної політики, формування місцевих бюджетів та повноцінне розпорядження використанням коштів, управляння фінансовими потоками, майновими комплексами, приватизацією. Тобто в рамках Конституції, Закону про місцеве самоврядування місцеві громади самостійно визначають, куди найперше виділити кошти.
Такі зміни повністю відповідають європейським стандартам організації місцевого управління і принципам справжньої демократії, якими керуються цивілізовані країни.
Проте сьогоднішня влада в Україні, антинародна за своєю суттю, недемократична за своїм характером, корумпована і кримінальна за змістом та формою існування, не бажає прогресивних змін і консервує спотворені методи управління державою і суспільством. Казати одне, робити інше – її принцип.
• Президентом створена Національна Конституційна Рада, котра має підготувати нову Конституцію України для прийняття її на всенародному референдумі. Чи потрібна Україні нова Конституція і в чому її новизна, наскільки в ній закладені основи демократії, гарантія прав і свобод громадян?
Так звана Національна Конституційна Рада є, по суті, антиконституційним органом, сформованим в основному із найближчого оточення Президента В. Ющенка. ЇЇ завдання - в обхід Верховної Ради підготувати проект Конституції, в разі прийняття якого, знову ж таки антиконституційно за допомогою непередбаченого чинною Конституцією всенародного референдуму, Україна повернеться до кучмівських часів у його найгіршому варіанті. Недаремно народна мудрість каже: «Яблуко від яблуні недалеко падає». І політичний син свого батька намагається переплюнути останнього.
В такій ситуації соціалісти зроблять все від них залежне, щоб не допустити антиконституційного перевороту і встановлення в Україні диктаторського режиму. Вони попереджають, що прийняття нової Конституції, котра утаємничено розробляється президентським оточенням, загрожує Україні, серед іншого, втратою національного суверенітету, втягуванням країни у військові структури НАТО, серйозним обмеженням прав і свобод громадян, можливістю застосування Армії всередині країни. Під президентськими штандартами формується союз крупного капіталу Сходу і Заходу, відбувається сповзання до одноосібної, авторитарної влади Президента.
Зовнішня політика
• На Бухарестському самміті НАТО не прийняли рішення про приєднання України до Плану дій щодо членства в НАТО, незважаючи на всі зусилля Президента та Уряду.Це дійсно важливо? Можливо, і справді Україні в НАТО буде краще?
Все почалося з листа Президента, Прем’єр – Міністра та Голови Верховної Ради до Генсека НАТО з проханням долучити Україну до Плану дій щодо членства в НАТО. Цим самим була проігнорована воля українського народу, порушені міжнародно – правові акти і власні зобов’язання нашої держави. Адже, відповідно до Декларації про державний суверенітет України, проголошувався «намір стати в майбутньому нейтральною державою, яка не бере участі у військових блоках і дотримується трьох неядерних принципів: не приймати, не виробляти і не набувати ядерної зброї».
Зрозуміло, Україна потрібна США, щоб отримати перевагу в боротьбі з Росією. В НАТО в цілому є інтерес до України, як плацдарму для розгортання своїх стратегічних сил. Керівництво Польщі підштовхує нас до НАТО, щоб не бути крайньою на Сході, свого роду фільтром для мігрантів, хвороб, інших загроз і передати цю «почесну» роль Україні.
А нам який з того резон? Та ніякого, окрім суттєвих економічних втрат, послаблення власної безпеки і перспектив використання української армії в гарячих точках військової і політичної експансії НАТО на чолі із США.
Вступ України в НАТО обійдеться кожному жителю країни приблизно по 1100 доларів на переозброєння армії. Думаєте, витрати візьмуть на себе багатії? Згадайте, як вони вже «поділилися з бідними» після гарячих обіцянок Ющенка на Майдані – 2004 зробити це. Добавте до «виграшу» українців від членства в НАТО зупинку передових підприємств ВПК, ріст безробіття на 1 млн. чол. на заводах ВПК і Вам стане зрозуміло, наскільки Україні стане «краще» після вступу до НАТО.
• Які переваги дає нашій країні позаблоковий нейтральний статус?
Перш за все свободу маневру, використання свого геостратегічного становища в центрі Європи для здійснення зовнішньополітичної і зовнішньоекономічної діяльності в національних інтересах. Так, як це роблять нейтральні Австрія, Швеція, Фінляндія. У них що, від цього гірші, ніж в інших європейських країнах, стандарти життя? Навпаки – найвищі!
Нейтралітет України не позбавить її права на інтегрування до європейських структур. Але соціалісти хочуть, щоб в Європі була своя, без США, оборонна система.
Варто нагадати, що нейтральний, позаблоковий статус України закріплений в Декларації про державний суверенітет, підтверджений на Всеукраїнському референдумі у березні 1991 р., закріплений в Конституції України.
Україні ніхто не загрожує. Нейтральний неядерний статус України гарантується ядерними державами, в т. ч. Росією і США. Розумні керівники і повинні скористатися цим. Наш нинішній статус не прив’язує Україну до одного військово – політичного угрупування, не створює додаткових ворогів, не порушує стабільності на Сході Європи, забезпечує розвиток дружніх стосунків як з європейськими країнами, так і нашими найближчими сусідами – Росією і Білоруссю, гарантує українським матерям, що їхні діти не загинуть в гарячих точках планети.
І останнє. Що краще – бути самостійним гравцем на міжнародній арені чи стати просто розмінним пішаком у геополітичних іграх наддержав?
• Чому Україна, на відміну від США і більшості європейських країн, до цих не визнала самостійність республіки Косово?
Президент, Міністерство закордонних справ давно стали виконавцями волі США і вони готові визнати Косово, але бояться прецедентів в Україні, зокрема, ситуації в Криму з татарами, і тому мовчать.
Самопроголошення албанцями незалежності республіки Косово є викликом світовій громадськості. Підтримуючи албанців із табору радикальних сепаратистів до самостійності, США та інші країни НАТО хочуть поставити крапку в історії знищення непокірної Югославії, встановити контроль над транспортними коридорами в центрі Європи.
Це серйозний удар по слов’янству та православ’ю, крок до росту сепаратистських настроїв як в Європі в цілому, так і Україні, зокрема, роздмухуванням конфліктів на етнічному ґрунті.
Затягування з оприлюдненням позиції Міністерства закордонних справ України стосовно самопроголошеної республіки Косово є свідченням того, що наше зовнішньополітичне відомство під опікою Президента діє незграбно і, мабуть, чекає вказівок із – за океану.
Якби МЗС керувалося національними інтересами України, то вже давно заявило б, що визнання незалежності Косово суперечить всім міжнародно – правовим нормам. Це – прямий шлях до дестабілізації в Європі і Україні, загострення міжетнічних конфліктів. Тим паче, що ситуація в Криму лише зовні спокійна, і Косовський синдром може негативно вплинути на розвиток подій на півострові. Згадаймо не таку вже й далеку історію часів незалежної України.
З огляду на це, з точки зору соціалістів, необхідно чітко і недвозначно заявити про невизнання Україною незалежності Косово.
• Що вигідніше для України – співпраця із європейськими країнами і вступ до ЄЕС чи співпраця з Росією і розширення співробітництва в рамках ЄЕП?
І те і те. Як кажуть, розумне теля дві матки сосе.
Для України найвигіднішим є проведення політики, котра чітко захищає національні інтереси держави та її громадян. Для цього необхідно, щоб керівники держави були справжніми, а не міфічними, патріотами, виконували волю свого народу, а не брали під козирок забаганкам лідерів супердержав – чи то США, чи то Росії, чи то когось іншого.
З цих міркувань необхідно розвивати співпрацю і з європейськими країнами, готуючи стартові умови, перш за все соціальні стандарти життя, до майбутнього вступу до Європейського Союзу, і зміцнювати та поглиблювати інтеграційні взаємовигідні стосунки в рамках ЄЕП, перш за все з Росією Довідково: у 2007 р. обсяг взаємної торгівлі України з країнами Європи склав 21 млрд. дол. (дефіцит зовнішньоторгового обороту – 1,8 млрд. дол..), з Росією – 20,3 млрд. дол.. (дефіцит зовнішньоторгового обороту – 5,3 млрд. дол.). Така логіка світових інтеграційних процесів. Якщо Україна не впишеться в ці процеси, то буде викинута на узбіччя світового прогресу.
І так станеться, якщо при владі в Україні і надалі залишаться представники крупного олігархічного капіталу із своєю «ліберальною релігією», для якої простий українець – лише засіб для збагачення «богообраних».
Обсудить новость на Форуме