16:31 24.09.2010 | Все новости раздела "Социалистическая Партия Украины"
Відкритий лист Почесного Голови СПУ Олександра Мороза Президенту України Віктору Януковичу щодо долі політичної реформи
Президенту України
В.Ф.ЯНУКОВИЧУ
Шановний Вікторе Федоровичу!
Звертаюся до Вас у формі відкритого листа, оскільки справа стосується багатьох суб’єктів влади та, власне, всього суспільства. Окрім того, не хочу, аби згодом, коли ймовірна помилка дасть негативні результати, хтось не звинувачував представників сучасного політикуму, мовляв, ніхто не попереджав про наслідки.
Йдеться про долю політичної реформи.
Не буду займати Вашого часу для спростування заяв щодо «поспішного», «непродуманого», «з порушенням процедури», «для зняття політичної напруги»… прийняття змін до Конституції в грудні 2004-го. Заяви роблять найчастіше ті, хто причетний сам до появи підстав для претензій. Це юридичне лукавство. Я був співголовою Конституційної комісії перед прийняттям Основного Закону у 1996 році і при внесенні змін до нього у 2004 році. Відповідально заявляю: все загалом зроблено правильно, продумано, своєчасно, корисно для держави і народу. При тому зауваження Венеціанської комісії стосуються елементарних речей, котрі можна виправити або законом, або уточненнями в Основний закон, внесеними без поспіху, за конституційною процедурою.
Зовсім непереконливими видаються аргументи щодо «розбалансованості влади», «відсутності виконавчої вертикалі», «нестабільності владних структур» внаслідок реформи. Ці аргументи експлуатуються не один рік, а нинішня дійсність переконує, - є стабільність, є «вертикаль», є злагодженість. І все це при функціонуванні однієї і тієї ж Конституції. Очевидно, причиною негараздів у владі є суб’єктивні фактори, а не юридичні чинники.
Якщо при владі знаходиться слабка (тим паче, заздрісна) натура, їй завжди здаватимуться недостатніми власні повноваження. А оскільки процес поправіння владної системи, відхід від демократії до автаркії не має межі, то він – процес – завжди вироджується в режим диктатури, в репресії, кров…, незалежно від того, хто знаходиться на вершині влади. Світових прикладів такого змісту досить, щоб на них не посилатись. Вистачає власних, свіжих. Зверніть увагу, логіка відмови від реформи, здійсненої шість років тому, зводиться до повернення правил поведінки влади при Л.Кучмі. То чому ж тоді, ще десять років тому, суспільство (і політики теж) дійшли до висновку про недопустимість продовження правовідносин, що склалися у владі? «Суспільство більше не може і не хоче миритись з моральною деградацією влади і неможливістю контролю над владою з боку народу…», «…посади, які дають можливість керувати поза правовими механізмами, не повинні існувати взагалі…», - такі висновки робилися в суспільстві і державі (в парламенті, зокрема) ще десять років тому.
І що характерно, тодішніх, безмежних повноважень главі держави теж було мало. Міняючи щороку уряд (доказ стабільності?), він прагнув безконтрольно розпоряджатися усім, підпорядкувати законодавчу і судову влади. Саме з цією метою був організований фальшивий референдум у 2000 році.
Мало не кров’ю завершилися антиконституційні вправи Вашого попередника у 2007 році, хоч володіючи півтора року безмежними повноваженнями, він за цей термін не видав жодного корисного для держави акта. Це ще одне свідчення того, що проблеми в державі – не наслідок існуючих юридично-правових канонів, а рівень здатності, дотримуючись їх, організувати інститути влади на здійснення потрібних державі перетворень.
Стабільність влади забезпечується в значній мірі роботою парламенту. Звичайно, він не повинен бути клубом з ознаками політичної клоунади. Цю ваду легко здолати, підпорядковуючи депутатів виборцям, запровадивши для того закон про вибори з відкритими партійними списками. Про це два роки поспіль велися суперечки на різних телешоу, але жодного просування в справді необхідному напрямку не здійснено. Певен, Ваша ініціатива відповідного змісту могла би ефективно простимулювати завершення цього процесу.
Ви неодноразово висловлювали стурбованість щодо відповідальності кожного чиновника за ефективне здійснення посадових повноважень. Це ключова проблема. Її потрібно відрегулювати законодавчо, розчищаючи шлях до ліквідації корупції. Але відповідальність суб’єктів влади повинна урівноважуватись її можливостями. Саме тому настав час завершити політреформу, збільшуючи повноваження, відповідальність та владні ресурси і статус органів місцевого самоврядування. Так, як це визначається відповідною Європейською хартією, ратифікованою в Україні. Закон з цього приводу давно одержав позитивні висновки Конституційного Суду, але через протидію попередньої влади не розглянутий у парламенті.
Шановний Вікторе Федоровичу!
Ваші відверті заяви і кроки щодо євроінтеграції та посилення ролі України в світовому співтоваристві, переконаний, викликають підтримку в Україні та за її межами. Враховуючи те, що світ у внутрішній політиці держав все більше демократизується (і чим вищий рівень демократії, тим успішнішими є держави, бо форма управління впливає на ефективність розвитку країни), ми не можемо розраховувати на інтеграцію і сприяння їй при недемократичній формі державного устрою, навіть при певних здобутках у розвитку держави. Зважте і на цю обставину, хоч вона має менше значення, ніж умови для добробуту людей і гарантії їх прав і свобод, котрі винятково залежать від форми організації державного життя.
Ви маєте змогу сьогодні вирівняти ситуацію, не допустити збочень, ініційованих деким або з наївності чи незнання справи, або переслідуючи особисті інтереси, коли при надмірній централізації влади легше «взяти на себе» деякі важелі управління. Виведення України на стабільний шлях демократичного розвитку можете забезпечити саме Ви. Це Ваша історична місія.
Прошу Вас, скористайтеся такою можливістю.
З повагою Олександр МОРОЗ
P.S. Я не торкаюсь ролі Конституційного Суду, бо після його висновків щодо третього строку президентства, способу формування парламентської коаліції та деяких інших моментів він наближається тепер до межі, за якою слід робити висновок про те - є в Україні Конституційний Суд, чи немає.
Обсудить новость на Форуме