18:16 15.06.2011 | Все новости раздела "Социалистическая Партия Украины"
Участь Соціалістичної партії України у відзначенні 70-ї річниці з дня початку Великої Вітчизняної війни має проявитись у цілеспрямованій пропагандистській діяльності та організації і проведенні практичних заходів
Пропагандистську роботу доречно зосередити навколо таких тез
I
70-річчя з дня початку Великої Вітчизняної війни сприймається переважною більшістю українців (70 %) як найважливіша історична дата 2011 року та ключова подія у нашій історії. Все, що пов'язане з цією страшною війною, навіки викарбовано в історичній та генетичній пам'яті народу, тому ніколи не може бути забутим або спотвореним.
Той фатальний день і час стали моментом істини для народів Радянського Союзу та всієї Європи, світової цивілізації - життя чи знищення, існування чи забуття.
Найжорстокіші випробування і нелюдські страждання, колосальні жертви і скалічені долі, загублене дитинство і втрачена юність - таке не зникає з генетичного коду людства. Віддати данину пам'яті тим, хто не повернувся з війни, сивочолим ветеранам, що здолали фашизм, вдовам, дітям війни - священний обов'язок всіх цивілізованих людей незалежно від їх політичних уподобань.
Відзначення роковин початку війни на єдиній потужній емоційній хвилі має стати животворним джерелом єднання українців і України, утвердженням патріотизму.
"Ніхто не забутий, ніщо не забуто!" - головний рефрен відзначення цього трагічного, "зі сльозами на очах" ювілею.
II
Війна 1941-1945рр. була для народу України саме Великою Вітчизняною війною, в ході якої він боровся за свою Вітчизну.
Для українського народу війна була тотальною. Кожна родина і кожна людина, незалежно від віку, статі і соціального стану, були втягнуті у надзвичайно жорстокий вир війни.
Територія України була одним з вирішальних театрів бойових дій, де двічі прокотилися смертоносні фронтові вали.
III
У планах верховодів III-го рейху Україна мала стати невичерпним джерелом сільськогосподарської продукції, енергоносіїв та людських ресурсів.
Український народ мав бути підданий нищівній колонізації, онімеченню, перетворенню людей на безправних рабів. А зайві "роти" і "неповноцінні" з національної, расової точки зору етноси прирікались на фізичне винищення.
IV
З перших днів війни німецько-фашистські агресори сконцентрували на південно-західному напрямі величезні ударні сили групи "Південь":
1-шу танкову, 6-ту і 17-ту польові армії та майже всі літаки 4-го повітряного флоту, в яких налічувалося 57 дивізій та 13 корпусів.
Через неоголошення війни, віроломний напад та низку інших причин впродовж перших трьох тижнів радянські Збройні Сили втратили 850 тисяч солдатів та офіцерів, 3,5 тисячі літаків, 6 тисяч танків, 9,5 тисяч гармат.
Захопивши територію України, гітлерівці встановили тут найжорстокіший режим. Геноцид щодо цивільного населення та військовополонених доповнювався грабуванням матеріальних, духовно-культурних цінностей і надбань нашого народу.
Завдяки так званій трудовій мобілізації до Німеччини було вивезено 2,4 млн жителів України.
V
Подолавши розгубленість перших днів війни, було вжито необхідних заходів щодо організації оборони, переведення економіки і всього життя на воєнні рейки. Суспільство почало жити під гаслом "Все для фронту, все для перемоги!".
З великою корисною віддачею працювали на оборону наукові установи України, очолювані всесвітньо відомими академіками Є.О. Патоном, О.О. Богомольцем, О.В. Палладіним, В.П. Філатовим, Г.Ф. Проскуром та іншими.
Бойовий дух бійців Червоної Армії підіймали діячі культури та мистецтва Олександр Довженко, Микола Бажан, Максим Рильський, Павло Тичина, Іван Паторжинський, Олександр Корнійчук та багато інших.
VI
У визволенні території України були задіяні війська шести фронтів: 1, 2, 3, 4-го Українських, 1-го та 2-го Білоруських, Чорноморський флот, три військові флотилії, кілька авіаційних армій.
Значну допомогу регулярним військам надавали народні месники. Партизанські з'єднання під командуванням О.Ф. Федорова, С.А. Ковпака, О.М. Сабурова та інших влаштували масштабну тилову війну, яка спричиняла знищення ворожих комунікацій та живої сили противника.
Впродовж 1943-1944 років на території України відбулась одна оборонна, одинадцять стратегічних і двадцять три фронтових наступальних операції.
Легендарна битва за Дніпро, Донбаська, Київська, Корсунь-Шевченківська, Нікопольсько-Криворізька, Львівсько-Сандомирська, Ясько-Кишинівська, Східно-Карпатська операції - такий шлях радянських військ, що проліг через усю територію України від райцентру Мілове на Сході до станції Лавочне на Заході.
3,5 млн вбитих і поранених червоноармійців - така ціна заплачена за визволення України.
VII
Майже 7 млн громадян одягли червоноармійську форму. Щонайменше 5,3 млн чоловік, або один з кожних шести мешканців України, загинули у цій війні, мільйони стали каліками.
2,5 млн синів та доньок України за мужність та відвагу, виявлені у боях з агресором, були нагороджені орденами і медалями, понад 2 тисячі воїнів удостоєні звання Героя Радянського Союзу, в тому числі 32 - двічі і один тричі Герої.
У визволенні території республіки від гітлерівських загарбників брали участь представники 130 національностей. З них 3 755 воїнів отримали звання Героя Радянського Союзу за самовідданість, виявлену в боях за Україну.
На відзнаку стійкості людей, які захищали свої міста від загарбників, почесні звання "Місто-герой" присвоєно Києву, Харкову, Одесі, Керчі, Севастополю. А скільки великих і малих населених пунктів багатостраждальної української землі варті того, щоб бути відзначеними! Лише в одному з них - Геройську (колись - Прогної) Голопристанського району Херсонщини - народилися чотири кавалери Золотої Зірки Героя - матрос Чорноморського флоту К.Г. Висовин (посмертно), капітан 1-го рангуМ.Г. Танський (Північний флот), капітан 1-го рангу Г.Я. Оводовський (Балтійський флот) і кавалер трьох орденів Слави моряк-чорноморець П.Х. Дубинда.
Український народ заплатив за свою свободу життям кращих своїх синів і доньок. 27 тисяч пам'ятників та обелісків нагадують про ту страшну війну у всіх куточках України. У братських могилах по всій Європі покояться безіменні воїни, які взяли на себе історичну місію - знищити наці-фашизм назавжди.
VIII
Так сталося у житті покоління 1927-1945 років народження, що дитинство було жорстоко обпалено війною, а на схилі літ довелось переживати немало моральних і матеріальних негараздів, які супроводжувалися байдужим ставленням держави до їхньої долі.
Соціалістична партія України однією із перших зрозуміла проблеми дітей війни і від співчуття рішуче перейшла до конкретних дій щодо задоволення їхніх потреб та інтересів.
Соціалісти розробили Закон України "Про соціальний захист дітей війни" і забезпечили його прийняття у 2004 році. При цьому виходили з того, що передбачені законом соціальні пільги не просто заслужені, а вистраждані.
Закон набрав чинності з 1 січня 2006 року. Проте тодішня влада була набагато більше зацікавлена у нагнітанні націоналістичних пристрастей, ніж у вирішенні наболілих життєвих проблем людей.
Інерція бюрократизму, тяганина, байдужість і безвідповідальність у ставленні до дітей війни властива місцевій владі і сьогодні. Це значно посилює і без того багаторічні страждання людей у період кризи.
Партія буде наполегливо домагатися неухильного виконання закону, виходячи з того, що це не лише право, а й священний обов'язок держави, пряме зобов'язання влади.
Щодо конкретних, практичних заходів, то варто зосередитись на наступному.
Взяти участь у загальнодержавних заходах жалоби, вшанування мільйонів жертв війни.
Ініціювати та організувати упорядкування могил воїнів, меморіалів, обелісків, постаментів, пам'ятних знаків, пам'ятників Невідомому солдату, освячених Вічним вогнем. Біля цих місць доречно провести мітинги-реквієми.
Взяти участь у проведенні урочистих лінійок у дитячих таборах, уроків історичної правди про війну у навчальних закладах, конкурсів творчих робіт.
Взяти участь в акції "Переклик поколінь" щодо сприйняття та відзначення 70-ї річниці початку війни на телеканалах, радіохвилях та шпальтах газет.
Відвідати і вшанувати ветеранів війни, вдів загиблих воїнів.
Брати участь у проведенні спільних заходів з громадськими організаціями, зокрема з ВГО "Допомога дітям війни" та ВГО "Закінчимо війну".
Треба максимально загострити увагу суспільства, держави і влади на болючих проблемах людей, що безпосередньо постраждали у тій війні - ветеранів, інвалідів, дітей війни, вдів, родин загиблих.
Не допустити проявів неповаги та несправедливості до всіх, хто виніс на своїх плечах страхіття війни.
Микола РУДЬКО
Секретар Політради СПУ з питань ідеології
Погоджено на засіданні Секретаріату Політради СПУ
2 червня 2011 року
Обсудить новость на Форуме