12:30 26.04.2011 | Все новости раздела "Социалистическая Партия Украины"
Пам’ять серця
Так вже влаштоване наше життя, що все недавнє швидко становиться давнім. І от пройшло вже 25 років – чверть століття – з того часу, як у книгу життя людства була вписана «черная быль» чи не найбільшої катастрофи усіх часів і народів.
О 1 годині 24 хвилині 26 квітня 1986 року п’ятсот атомних бомб – таких, що була скинута на Хіросіму – одночасно розрядились під самим серцем України – в Чорнобилі.
Сталася трагедія страшніша за будь-яке людське уявлення про неї. Світ здригнувся. На Україні зазнали біди 12 областей, 77 районів, а головне – постраждали мільйони людей.
Радіаційна хвиля не знала кордонів. Постраждали люди у Білорусі, Росії, Польщі, Норвегії, Швеції, Великій Британії…
Проте тоді ж були написані і сторінки героїчних діянь людей. Багатонаціональною мужністю громадян СРСР біда була зупинена, «смертію смерть поправ».
Звичайно, були конкретні винуватці трагедії. І можна знову і знову ставити питання «хто винен?», та набагато важливішими є відповіді на питання «що робити?».
Щонайперше треба серцем і розумом пам’ятати про подвиг загиблих рятівників. Щоб попіл Чорнобиля завжди стукав у наші серця – інакше совість може зникнути із життя. Є герої війни. Є герої праці. І є ліквідатори, котрі поєднали своїм подвигом ратну мужність з колосальними трудовими звершеннями. У свідомості нормальних людей слова «герой» і «ліквідатор» давно стали синонімами.
Треба усім суспільством повернутись до чорнобильців, наших сучасників, огорнути їх теплотою і неформальним піклуванням; рішуче знищити бюрократизм і тяганину, а головне – байдужість у ставленні до цих людей. Адже події віддаляються, а проблеми залишаються, ба навіть загострюються. Не помічати цього означає сперечатися з очевидністю.
Потрібно активно виховувати нашу молодь на прикладі чорнобильців. За 25 років виросло нове покоління, котре гостро потребує виховання на взірцях життя і діяльності батьків та дідів. То руйнівники роблять усе, щоб підло розвести покоління по різні боки барикад. А творці прагнуть встановити зв’язок часів і поколінь, бо нема сильнішої виховної дії, ніж виховання на фактах життя і діяльності пращурів.
Соціалісти свідомі того, що сьогодні думки і почуття, слова і справи, помисли і вчинки, воля і дія влади та суспільства мають бути скеровані на вирішення проблем людей, чий подвиг у мирний час був рівний самій високій ратній звитязі.
Вічна пам’ять і слава загиблим! Добро і щастя живим!
Микола Рудько,
секретар Політради СПУ
Обсудить новость на Форуме