12:30 30.01.2012 | Все новости раздела "Социалистическая Партия Украины"
Олександр Мороз: Спекуляції довкола Основного Закону завжди велися в Україні високопосадовцями.
Аналітики з «центрів» і «лабораторій», не маючи, схоже, власних аргументів, посилаються на досвід колишніх країн Східної Європи, на Італію, Португалію, Венесуелу, Індію і т.д. Говорять при тому про реалізацію установчого права народу шляхом проведення Установчих Зборів, котрі утверджують Основний Закон. Правильно пишуть. Так було. Але у всіх випадках - при становленні нових держав або нового суспільного ладу: в Індії - після її колоніального стану, в Італії і Португалії - при переході від фашистської диктатури до демократії, в Румунії, Болгарії... - при зміні соціалістичного на капіталістичний лад, в Бельгії, США, Норвегії та ін. - при прийнятті взагалі першого закону, що започатковував державність.
А що започатковуємо ми? Ми, через 20 років існування держави, починаємо демонструвати сумнів у тому, що вона «ще не вмерла»? Та ні, вона жива і була би здоровішою, якби на її організмі не заводилися різні утворення з сумнівними функціями.
Повторимо ще раз, характерно, що спекуляції довкола Основного Закону завжди велися в Україні високопосадовцями. Спочатку Л.Кучма, підтриманий Л.Кравчуком і І.Плющем, вибив у парламенту право уряду (вдуматися!) писати закони, т.зв. декрети. Проти такої авантюри зі мною виступило лише 12 депутатів. Розвал економіки, розграбування багатств країни - один з наслідків тієї авантюри. Згодом Л.Кучма, ставши президентом, по всьому світу бідкався, що в нього немає права розпустити парламент, що той має бути двопалатним і т.п. Естафету незадоволення прийняв В.Ющенко, котрий, аби стати президентом, підтримав перший крок до європейської моделі управління, а після обрання відразу включився в боротьбу за скасування змін. Саме задля цього була неконституційна затія з виборами - 2007, шахрайство з голосами щодо противників конституційного реваншу - соціалістів. Згодом особиста свара президента з прем'єром звела конституційні приписи до фігового листка. Проте вони мають тепер задоволення: є Конституція - 1996. Нехай з незаконним рішенням КС і бездіяльним у цьому відношенні парламентом, але... є. В.Ющенко і Ю.Тимошенко мають бути задоволеними.
Здавалось, мав би бути задоволеним і В.Янукович. Ніхто ж не подумає навіть, що в нього не вистачає повноважень для влади або немає хисту тримати її в руках. Вміння вже продемонстровано.
В чому ж річ? Чому такий бурхливий сплеск конституційних ініціатив та ще й в далеко не підходящий момент? Не варто посилатись на банальність з приводу спроби закрити соціально-економічні негаразди політичним шоу довкруж Основного Закону. Для того при потребі інструментів вистачило б. Не хочу робити домисли, але сподіваюсь, що В.Янукович уважно проаналізує ХТО і ЧОМУ добивається розгоряння конституційного скандалу. І яких наслідків, в т.ч. для самого президента, можна очікувати.
Можливо «ходоки до президента» накидали йому доказів щодо необхідності змін. Цілком таке допускаю, тим паче, на шляху України в Європу треба «Європу» створювати в Україні. А для цього правова система має бути адаптована до європейської. Така робота розпочата в кінці 2004-го, до речі, при підтримці В.Януковича. І якби не регресивні рішення КС, потрібно було б лише змінити деякі статті щодо самоврядування, судової системи, прокуратури.
В будь-якому разі, змінювати дещо в Конституції слід. То в чому проблема? Президент - суб'єкт законодавчої ініціативи. Він має конституційне право створювати робочі групи, комісії тощо. Достатньо його розпорядження, щоб без визначення статусу надуманого зайвого органу, без політизації, професійно і якісно, нехай би і під надійним керівництвом Л.Кравчука, група підготувала потрібні пропозиції. А далі - як визначено в Конституції. Якщо потрібно - то і через референдум. А забезпечення обговорення, експертизи, гласність... Це справа технології.
Роблячи це, слід подбати про відповідність «духу і букви» Конституції. З цього приводу деякі правники можуть зайти далеко, захоплюючись «духом», звинувачуючи інших в юридичному невігластві. Але, як мовиться в російській, трохи перефразованій приказці «на нюх и цвет товарищей нет». Одному з нової редакції тягнутиме європейською «Шанелью № 5», іншому - нужником диктатури. Конституція, при її всеохватній ролі і узагальненому утвердженні статусу правової держави, залишається при тому річчю абсолютно конкретною. Тільки в такому вигляді вона придатна до своєї виняткової функції.
Пропонується шлях найкоротший, найефективніший. І, головне, конституційний.
Вкотре повторю, біди України не в Конституції, а в її недотриманні
Обсудить новость на Форуме