14:00 25.03.2011 | Все новости раздела "Социалистическая Партия Украины"
Олександр Мороз: Соціалісти не проти продажу землі державі. Але покупцем її може бути лише українська держава
Шановні учасники слухань!
Лише про головне.
Найперше, треба обов’язково продовжити мораторій. Хоч він – лише захист від Земельного Кодексу. Від документа, підкреслюю, який не голосувався взагалі у Верховній Раді. Якщо депутатам не вистачає голосів для продовження мораторію, голосів вистачить, щоб звернутися до Конституційного Суду. Йдеться про абсолютно нелегітимний Кодекс.
Друге. Уявімо, що станеться, як земля офіційно стане товаром. Я писав це у зверненні, яке чомусь не друкують газети. Навіть «Сільські вісті».
Жоден селянин землі не придбає, це ясно. Не утримається жодне господарство, бо його (задля землі) швидко можна розвалити. Земля на короткий час знеціниться, бо пропозиція в багато разів переважатиме попит. Доведені до злиднів селяни готові продати землю. І їм закиди робити не варто. Претензії – до держави. До влади. Близько сотні магнатів за безцінь приберуть до рук головне багатство України. Для продажу. На вторинному ринку вони виручать для себе близько 400 млрд. доларів, фінансові посередники та чиновники одержать з того 150–200 млрд. Це фінансово-корупційна ціна питання. Земля при тому назавжди перейде у власність зарубіжних господарів. Адреси їх ви знаєте. І нехай ніхто не тішиться проектом, який не дозволяє іноземцям купувати землю. Це видумка для простаків. Наші можуть бути управителями, але хазяями будуть інші. Для відбирання земель потужно використовуватиметься механізм банківського кредиту. Не гроші підуть до землі, земля піде назустріч банкам.
У прибалтійських сусідів уже вся земля сільськогосподарського призначення є власністю зарубіжних банків.
Тоді треба чесно сказати людям: ми будемо фактично 51-м штатом США, автономією РФ, протекторатом Ізраїлю, Саудівської Аравії…, бо нові господарі землі визначатимуть долю України. Інакше не буває. А якщо нові власники між собою сперечатимуться, то Україні доведеться пристати на якийсь бік, а ще простіше – розколотися і географічно, і ментально, і історично. Така політична ціна питання.
Третє. В такій перспективі крім українських олігархів зацікавлені міжнародні фінансові кола. Сьогодні світ ледве вибирається із чергової закономірної фінансово-економічної кризи. Її причина – домінування у світі емісійного долара.
Саме тому з такою настирливістю нам нав ’ язується потреба перетворення землі в товар. І хто буде власником, в цьому сенсі значення немає. Бо земля – справжня, на всі часи зростаюча, цінність. І поки-що не зв’язана доларом. А долар… всього лиш папір.
Україна настільки залежить від інтересів світового ринку, контрольованого емісійним доларом, що вона надовго буде підсобним матеріалом у механізмі цього ринку. Продаж землі назавжди залишить за нею, за її громадянами таку принизливу роль.
Четверте. Світова продовольча криза. Україна може стати вирішальним чинником світової політики на користь свого народу. Безглуздо, недалекоглядно таку перспективу віддавати в чужі руки, на поталу чиїмось приватним та корпоративним інтересам.
П’яте. Треба прийняти закон щодо використання права оренди як предмета застави. Проект закону надіслані давно Президенту України, уряду і парламенту, розміщені в Інтернеті. Земля повинна залишитися загальнонародною власністю з вільним користуванням нею на умовах оренди. Цим, до речі, розв’язується і існуюча потреба капіталізації основних фондів в аграрному секторі економіки.
Кажуть, он П.Порошенко хазяйнує. Назвуть ще 5 – 7 прізвищ. Так, хазяйнують. І добре хазяйнують. Слава Богу. Але зверніть увагу, - землю вони не купували, вона – в оренді. То можна, виходить, ефективно її використовувати, не продаючи?
Шосте. Ринок землі приведе до перенесення нової вартості землі на ціну хліба і всіх продуктів харчування. Розрахунки показують, що ціни на основні продукти харчування відразу зростуть вдвічі. Така соціальна ціна питання. Це стосується кожного, тут байдужим лишатися не повинен ніхто. Ні в місті, ні в селі.
Сьоме. Ми ще навіть не уявляємо до яких наслідків приведе початок продажу землі. Прихід на землю чужих власників – це окупація. Так було скрізь. А як називаються ті, хто окупантам сам здається?
Це запитання не лише владі, як ініціатору продажу землі. Це питання до всіх нас. Якщо ми люди, та ще й з головою, то торгувати землею не будемо.
Нарешті, соціалісти, я передаю нашу позицію, не проти продажу землі державі. Повторю: покупцем її може бути лише українська держава. Вона викуповує землю і через державний Земельний банк здає її в о р е н д у . На конкурсних умовах, з гарантіями для інвестора, контролюючи збереження родючості ґрунтів, створивши для того єдину державну службу.
Цим шляхом рухається світ. Нам пропонують протилежне.
О.Мороз,
виступ на парламентських слуханнях "Земля в українській долі: ситуація у земельній сфері, законодавче забезпечення земельних відносин та практика його реалізації" 23 березня 2011 р.
Обсудить новость на Форуме