19:30 06.01.2010 | Все новости раздела "Социалистическая Партия Украины"
Олександр Мороз: Не можна на виборах підтримувати тих, хто хоче гратися з Конституцією. З цієї безвідповідальної, злочинної «гри», ініційованої В.Ющенком, якраз і розпочинаються всі біди для України
Від прес-служби Соціалістичної партії України
Наш кореспондент звернувся до Олександра Мороза з приводу В.Ющенка в Тернополі та інших містах на початку січня ц.р.
Олександр Мороз: Брехня не має меж. Прикро, коли до неї вдаються посадовці найвищого рангу. Очевидно, що для обстоювання збанкрутілої політики В.Ющенко вдається до аргументів, розрахованих на невігласів. Так ображати громадян не має права ніхто, в т.ч. чинний (поки-що) президент.
У своєму зверненні до тернопільців В.Ющенко звинуватив мене у всіх бідах, що обсіли країну після його приходу на високу посаду. Каюсь, одну біду визнаю, - В.Ющенко став президентом завдяки моїй підтримці. Всі інші - результат його горезвісної діяльності.
В.Ющенко вчергове бідкається на брак повноважень, від чого нібито не вдається добитися злагоди і гармонії в діях влади. Яких же йому потрібно було ще повноважень, коли він більше півтора року мав їх такими, як у попередника, сам призначав свою соратницю Ю.Тимошенко на посаду прем’єра як і всіх міністрів та інших, майже 20 тисяч посадовців, в центрі і на місцях?
А «гармонію» після того виборці пам’ятають у вигляді корупційного скандалу у вересні 2005 року, відставки уряду, масових порушень Конституції та інших прикладів діяльності глави держави та його «любих друзів». Останні продовжують мати дотепер всю повноту влади на місцях, бо В.Ющенко заблокував завершення реформи системи влади, щодо проведення якої письмово зобов’язувався у 2003 і 2004 роках.
Видумки В.Ющенка щодо змови між мною (в той час головою невеликої фракції в парламенті) і президентом Л.Кучмою відносно змісту Конституції не варто навіть коментувати. Вони відкидаються змістом , підписаного у 2003 році В.Ющенком, та , підписаної ним же разом зі мною на початку листопада 2004 року (коли про Майдан і суспільну напругу ще не було й натяків). Ось один із пунктів угоди: «Сторони домовилися про проведення до 1 січня 2005 року політичної реформи за законопроектом № 4180, яка зробить владу прозорою і відповідальною перед народом. Голова коаліції «Сила народу» Віктор Ющенко та голова парламентської фракції блоку Юлії Тимошенко зобов’язуються забезпечити конструктивну участь парламентської фракції «Наша Україна» та фракції блоку Юлії Тимошенко у конституційному процесі, в тому числі і щодо підвищення ролі та функцій регіонів і системи місцевого самоврядування. Термін введення конституційних змін: не пізніше 1 січня 2006 року».
А ось його в грудні 2004 року: «Я даю слово, що голосував за політреформу… Це рішення в цілковитій гармонії з позицією фракцій… Всім зрозуміло, що більшість у парламенті повинна формувати уряд…».
Або в квітні 2005 року: .
Що ще додати до цих висловлювань? Гадати, коли В.Ющенко щирий, а коли лукавить? Це завдання не для політиків, скоріше для представників інших професій.
Мої пропозиції щодо конституційних змін, що стали нормами закону, датовані ще 1999 роком, всупереч намірам Л.Кучми, який 16 квітня 2000 року провів т.зв. «брехерендум» щодо змін до Конституції. Вони повністю збігаються з тими, що тепер нав’язуються суспільству В.Ющенком. То хто і з ким у змові, - навіть не риторичне питання. Мимоволі пригадуються запевнення В.Ющенка під час акцій «Україна без Кучми», що він сприймає тодішнього президента своїм батьком, а учасників акції, яка між іншим, була прелюдією Майдану, обізвав фашистами.
Розмірковування В.Ющенка стосовно нібито зловмисних намірів внаслідок політреформи зробити О.Мороза «вічним спікером», а Л.Кучму «вічним прем’єром» так само можна віднести до хворобливих марень. Про абсурдність моєї «ініціативи» такого змісту годі й говорити, шкода часу. Але президенту годилося б знати, що його висловлювання чують люди. Вони могли б його запитати - то чи не збирався він вносити кандидатуру свого попередника на посаду прем’єра (такі повноваження були віднесені до його компетенції у 2005 – 2006 роках)? Або яка партія, блок, коаліція згодом внесла би таку кандидатуру на розгляд парламенту? Може «помаранчеві», які дбаючи про гармонію, вдруге внесли кандидатуру вірної соратниці президента – Ю.Тимошенко?
В підсумку ще раз нагадаю: не можна на виборах підтримувати тих, хто хоче гратися з Конституцією. З цієї безвідповідальної, злочинної «гри», ініційованої В.Ющенком, якраз і розпочинаються всі біди для України.
Обсудить новость на Форуме