09:31 02.06.2010 | Все новости раздела "Социалистическая Партия Украины"

Олександр Мороз: Наше завдання – відновити і посилити вплив партії у суспільстві, зберігаючи її єдність. Від цієї мети відступу не буде

Доповідь Голови СПУ на засіданні Політради 29.05.2010 р.

Будь-яка перебудова партійної роботи передбачає відповідь на кілька важливих питань:

  • суть політичної ситуації, її оцінка;
  • мета, яку ставить перед собою партія;
  • місце партії в суспільних процесах;
  • форми і методи, пропоновані для досягнення мети;
  • невідкладні заходи для активізації дій партії в контексті поставленої мети. Відповідність ситуації в партії і завдань, поставлених перед нею.

Оцінку політичної ситуації ми робили недавно на нараді активу. Повторимо деякі висновки.

Вирішальний вплив на політичну ситуацію мали вибори президента. Їх результати були очікуваними.

Оцінку виборів зробили ПВК и ПР. Секретаріат, голова партії оперативно реагують на всі важливі моменти, що стосуються політичної ситуації, в Інтернеті, газеті «Товариш», інших виданнях.

Серед важливих загальнодержавних речей, що формують політичну атмосферу, після виборів були:

  • формування коаліції;
  • відставка уряду Ю.Тимошенко;
  • обрання нового уряду;
  • висновок КС про порядок формування коаліції;
  • кадрові призначення в уряді і на місцях;
  • скасування виборів до місцевих рад та повернення до попередніх строків;
  • підписання угоди по ЧФ, її ратифікація;
  • укладання газової угоди з РФ;
  • затвердження (і його спосіб) бюджету, поведінка депутатів;
  • внесення пропозицій президента щодо зміни виборчого законодавства, зокрема виборів до місцевих рад.

Ми чітко висловилися з приводу того, що КС зробив неправильний висновок про те, що нова коаліція сформована вірно. Це не виправдує існування попередньої коаліції, бо її не було взагалі (ви знаєте, що якби не цікава позиція комуністів, то жодне рішення у ВР за попередні два роки не було б прийняте).

Такий висновок КС відкриває шлях до ревізії політреформи, перегляду всієї системи влади. Слід ретельно відслідковувати всі нюанси перемін у цьому відношенні. При потребі доведеться вдаватися до дій щодо захисту Конституції і збереження та продовження тих перемін, за які партія бореться вже півтора десятка років.

Формування уряду і місцевих адміністрацій, а також пропозицій щодо змін виборчого законодавства свідчать про бажання декого з представників ПР запровадити по суті однопартійну систему. Не зникає і небезпека використання адмінресурсу на наступних виборах.

В багатьох областях помітна кадрова ревізія на користь ПР. Використовуються різні форми: то заміна людей, то вимога увійти в ПР. За наших представників, вважаю, треба боротися. Перш за все за тих, хто успішно справляється з обов'язками і не забув, що він на посаді знаходиться за допомогою партії. Йдеться не просто про штатні посади, на які треба влаштовувати людей, а про використання можливостей більш ефективно реалізувати потенціал наших висуванців для демонстрації політики партії, для впливу тим самим на позицію виборців.

Найбільш конфліктною виглядала ситуація довкола угоди про продовження терміну перебування ЧФ у Севастополі.

Позиція партії в цьому відношення чітка:

  1. КС має зробити висновок щодо тлумачення ст.17 Конституції України та її перехідних положень.
  2. Угода 1997 р. укладена через рік після прийняття Конституції. Отже, тепер в політико-правовому відношенні нічого не змінилося.
  3. Документи, пов’язані з угодою, потрібно ретельно проробляти, забезпечити інформування про їх зміст населення України. Роботи тут надзвичайно багато і дивно, що попередня влада в цьому напрямку нічого не робила (навіть інвентаризації об’єктів, розрахунку орендної плати, розмежування юрисдикції територій тощо).
  4. Зв’язаний з цією угодою договір про поставки газу кращий порівняно з попереднім шахрайським, який нищив економіку і бюджети споживачів. Логіку його укладання повинні розглядати правоохоронні органи.

Одначе, і новий договір, на наш погляд, не в повній мірі відповідає принципу рівності інтересів двох держав, потребує уточнень з огляду на правила європейського газового ринку.

Важливо, щоправда, що діалог між Україною та Росією відновлено, це відкриває перспективу для виробничої співпраці та торгового співробітництва, для вирішення проблем зайнятості та багатьох інших соціально-економічних питань.

Такою бачу позицію партії. Вона висловлена офіційно.

Правильність її підтверджена документами і змістом переговорів між керівниками двох держав, що відбулися минулого тижня.

Мабуть, всі відзначили, що зустрічі на такому рівні, можливо вперше, пройшли без дипломатичних умовчань, політичних натяків та інших прикрашень або способів надати багатозначності там, де нема конкретних рішень. Ні, названі теми, підготовлені документи, їхнє підписання супроводжувалося необхідними коментарями. Зовні це виглядало, як процес, учасники якого розуміють – що і навіщо роблять.

Інша справа, що кожний підписаний документ має широку сферу впливу на економіку і політику. Тому їхній професійний аналіз належить зробити фахівцям і в необхідному обсязі донести до відома людей.

Важливо, що нарешті підписаний документ про делімітацію кордону по суші. Сталося те, що давним-давно мало бути узгодженим. Підписання цього документа мимоволі викликало запитання – а чим же займалися попередники нинішньої влади, в тому числі записні “патріоти”? Чому за п'ять років існування міждержавної комісії, очолюваної двома президентами, відбулася тільки третя зустріч? Адже співпраця забезпечується і державні інтереси захищаються не натяками з дистанції, не участю в телешоу, а прагматичними рішеннями. Вони можуть бути в чомусь недосконалими, але на їхній основі можна просуватися далі, до повної конкретики.

Цікавим був українсько-російський бізнес-форум з участю президентів. Наші співгромадяни наочно могли переконатися, що напрямів вигідної співпраці багато, і в кожному з них є можливості для інвестування, тобто для створення робочих місць, стабільного і надійного збільшення обсягів виробництва, зміцнення економіки країн, зростання їхніх бюджетів – поліпшення добробуту громадян.

Дещо з переговорів привертає більше уваги і, напевно, має ставити завдання перед нашою владою. Наприклад, вислів Д. Медведєва про те, що Росія за обсягами інвестицій в Україну посідає четверте місце. І хто її випереджає? На другому місці – Кіпр і Голландія. Усі ж розуміють, що таким чином працює капітал українських бізнесменів. Розуміє, звичайно, і влада, що це сліди тіньової економіки, приховування прибутків і податків, одна з причин нестабільності фінансово-банківської системи.

Тобто проблему виявлено і на високому рівні донесено до громадськості. Вирішувати її треба юридично-правовими, організаційними або іншими засобами, – це тема для влади. В цій частині її інтереси повинні відрізнятися від інтересів власників капіталів, вони – інтереси влади – повинні бути на боці держави. (Звісно, якщо можновладці не займаються бізнесом безпосередньо. Але це окрема розмова про принципи державного будівництва). Зрозуміло, що і сумнівна природа таких інвестицій також не є випадковою, оскільки для ділових людей вона – спосіб захисту від негараздів у всіх сферах суспільного життя, у владі в Україні.

На бізнес-форумі український міністр енергетики Ю.Бойко і Президент В.Янукович торкнулися двох дражливих питань: про збереження транзитного потенціалу України у зв'язку з обхідними “потоками” і про участь у використанні середньоазіатських джерел газу.

Зрозуміло, що президент Д. Медведєв діяв, захищаючи інтереси Росії. Як звучав його коментар? По південному потоку питання вирішено, хоча розглядати проблему можна. По туркменському газу треба враховувати інтерес і третьої (тобто російської) сторони.

Це практичний урок для нас з приводу позиції на будь-яких переговорах. Це і аргумент для запопадливих “патріотів”: а чому північний і південний потоки з'явилися? Адже, по суті, ми – Україна – самі їх ініціювали. Чому з туркменського ринку нас “виштовхнули”, як сказав В. Янукович? Коли і чому це сталося, з якої причини?

У міждержавних відносинах не буває дрібниць. І якщо легковажно або авантюрно підходити до нагальних питань, то вони вирішуються у спосіб, частіше невигідний країні, чиї представники проявили нерозторопність або вели політичні ігри по чужих нотах.

Так вийшло і тут. Висновок тільки один – трудитися на цьому терені предметно і невтомно. Дуже багато втрачено часу. Тепер треба доганяти.

Щодо ситуації в парламенті при ратифікації угоди. Нашу позицію висловлено в ЗМІ. Вона зводиться до простого: зняття недоторканності з ініціаторів безчинств, їх кримінальне переслідування, позбавлення депутатських мандатів.

Без таких заходів порядку в парламенті (отже, в політикумі і в суспільстві теж) не буде.

Щодо імпічменту та дострокових виборів.

Ця тема спекулятивно нав'язується суспільству. Ми – не рідня Партії Регіонів та їх лідерам. Але імпічмент і вибори – блеф тих, хто тепер втратив владу. Це порожні балачки для привертання інтересу до себе та для відволікання уваги людей від необхідності розслідувати діяння попереднього уряду щодо:

  • витрачення бюджетних коштів;
  • рефінансування банків;
  • організації запозичень;
  • курсової політики;
  • організації закупівель та послуг за кошти бюджету

та інш.

Ми переконані, правоохоронні органи повинні з’ясувати суть усіхшахрайств з боку Ю.Тимошенко, щоб розкрити хоч трохи очі тим, хто продовжує молитись на «нашу Юльцю».

Скоріш за все, вибори до ВР відбудуться 2012 року. Для нас це додаткова можливість для кращої підготовки.

Політичні настрої в Україні швидко змінюватимуться. Восени буде принципово інша ситуація. Важливо сьогодні не вичікувати, а займатися розвитком партії, втручанням п.о. в справи, що важливі для населення, популяризувати свої дії. Власне, це і є предметом нашого засідання.

Зробимо загальну політичну оцінку.

В Україні утверджується однопартійна система влади з її адміністративною вертикаллю. Опозиція розпорошена, в своїх діях керується здебільше особистими інтересами лідерів та їх бізнесового оточення. Мотиви т.зв. опозиції – не зміна ситуації в країні для захисту прав громадян і поліпшення соціально-економічного стану в державі, вони винятково зводяться до владного реваншу.

Саме тому опонентів нинішньої влади (БЮТ, НУНС та інш.) не можна відносити до опозиції. Опозиція пропонує і відстоює переміни в політиці. Реваншисти борються за владу як інструмент попередньої політики. Оскільки та політика є волюнтаристською і шахрайською, то згадані політичної сили можна без великих «натяжок» відносити до реакційних.

Політичні оцінки ситуації в Україні впливають із наслідків розвитку економічних відносин. Вони ж свідчать про подальшу олігархізацію влади, про тенденцію, започатковану під час другої каденції Л.Кучми, продовженої і поглибленої В.Ющенком – Ю.Тимошенко.

В таких умовах навіть при бажанні президента і прем'єра оживити економіку, вирішити низку соціально - економічних проблем, зокрема зменшити безробіття, ці наміри будуть малоуспішними. Структурні деформації в економіці збережуться, екстраполюючи ризики на фінансову і банківську сферу, торгівельний баланс, на всю соціальну сферу. Україні в таких умовах проблематично вийти з-під загроз світової кризи, котра невідворотно проектуватиметься на нас, як на повністю залежного суб'єкта світової економіки. Чому такий невтішний прогноз? Тому що за згаданими деформаціями криється приватний інтерес капіталіста. Йому вигідне економічне відставання України, бо при взаєминах різних економік виграє більш передова, але високі норми прибутку одержує приватний власник об ’ єктів малорозвиненої економіки. У нас же він залишається владою за своїми сумісними функціями і тим самим зацікавлений в гальмуванні модернізації вітчизняної економіки.

Звідси висновок про те, що розмежування бізнесу і влади залишається для нас стратегічним програмним завданням. А засобом його розв ’ язання може бути зміна виборчої системи та підвищення ролі і статусу органів місцевого самоврядування. Якщо паралельно з тим ми будемо активно сприяти розвитку кооперативного руху на основі мікрокредитування, то тоді можна одержати потужний зустрічний (знизу) імпульс громадян за зміну системи влади, за підтримку їхнього прагнення свободи в усіх життєвих потребах, найперше, в економічній, тобто в роботі, винагороді за результатами, в розпорядженні прибутком, власне, в справжньому самоуправлінні і самоорганізації.

Ми, соціалісти, аналізуючи ситуацію в Україні і користуючись європейським досвідом, вважаємо, що система влади і соціально-економічні відносини тісно пов ’ язані, взаємозалежні. Користуючись політичними засобами, треба добиватися зміни системи влади, щоб одержати інструментарій для корекції, насамперед, економічної політики.

Назване завдання можна вважати і метою партії, одним із важливих елементів цієї мети є повернення партії в парламент та інші ланки влади. Повернення реальною впливовою силою.

Таким чином, усвідомлюючи загрозу розвитку політичної ситуації за згаданою вище традицією, місце партії бачиться в протидії такій традиції. Нашими партнерами і нашою опорою в такій протидії повинні бути безпосередні виробники, реально діючі профспілки та громадські організації. Найперше ті громадські організації та протестні рухи, які бачать конкретні проблеми для своїх членів, уміють відстоювати свою позицію. За приклад можна взяти громадський рух робітників (і колишніх робітників) Херсонського комбайнового заводу, дрібних підприємців в Херсоні. (навмисне називаю активних, організованих людей в одному місці. А таких небайдужих треба знайти скрізь). Місце партії – в тому середовищі. Якщо цей рух – від виробництва і обміну – від основи, з ’ єднати з діями наших представників у органах самоврядування, вийде реальна конструктивна протидія регресивній тенденції, протидія продовженню деградації економіки України. І не лише економіки.

Ми не раз в партійних документах, прийнятих з'їздами і Політрадою, торкаємося форм і методів забезпечення впливу соціалістів на розвиток ситуації. Узагальнено це означає організацію громадян на відстоювання (ними ж!) своїх прав та інтересів. Місцеві комітети і п.о. не повинні стояти осторонь жодного прояву активності громадян, а, краще, займати там лідерську позицію. Тим більше, це стосується і діяльності громадських організацій, створених за нашою ініціативою.

Як аргумент, зішлюся на велику роботу, проведену з дітьми війни. Так, вона не дала поки-що бажаного політичного результату. Але крига скресає. Одночасно з позитивними зрушеннями з'являється багато бажаючих з інших партій скористатися новими можливостями. Ми не повинні втратити те, куди вкладена величезна праця наших активістів.

Час від часу розвиток політичної ситуації диктує нам вибір форм і методів роботи, адекватних змінам. Це стосується, зокрема, участі у виборчих кампаніях.

На засіданні ПВК ми розглянули питання про підготовку до місцевих виборів.

На що слід звернути увагу?

1). Вибори, скоріш за все, проводитимуться за мажоритарною системою в селах, селищах і містах та за змішаною – в районні та обласні ради (або лиш в обласні).

Обидві системи принципово змінюють логіку кампанії, її організацію та пропагандистське забезпечення. Тому надзвичайно важливо до початку кампанії інформувати виборців про те, що роблять тепер депутати-соціалісти, яка їх позиція із важливих питань, що цікавлять людей, як вони ставляться до формування і витрачання бюджету (сьогодні для того слушний момент), до інших тем (земля, підприємництво, тарифи і ціни та інш.) Все це (за законом) має висвітлюватися в місцевих ЗМІ. Нагадую, бо там, де партійні комітети і депутати небайдужі, місцеві газети пишуть протаке охоче. Це найдоступніша і найефективніша можливість поширення потрібної інформації про людей і справи партії.

Особливо в переддень кампанії, себто, тепер слід встановити для депутатів графік роботи в громадських приймальнях. (Краще – в приймальнях партії).

Іншими словами, партійний актив і наші депутати повинні скрізь довести, що депутати-соціалісти є, що у них своя позиція з важливих для людей питань, позиція відмінна від позиції влади, бо наші депутати захищають права та інтереси місцевих громадян.

Підніміть підготовані вами раніше карти проблем. Внесіть щодо них пропозиції при розгляді бюджетів. Навіть якщо їх не вдасться провести, повідомте про свої наміри населення. Адже серед них є проблеми просто кричущі, в тому числі екологічні (Калуш, Горлівка, узбережжя моря і т.д.). Ініціюйте в потрібних випадках звернення рад до КМ, Президента, міністрів, ВР.

Це те, що стосується загального політичного фону. Але якщо вибори будуть мажоритарними, то є важливі проблеми для кожного окремого округу. Їх треба вивчити, проконсультуватися щодо них з виборцями, засвідчити своє намагання їх вирішувати.

В документах ПВК повторені вчергово речі, необхідні при підготовці до виборів, які треба знати, бо вони універсальні, для всіх потрібні. Але мати слід на увазі, що на кожному окрузі буде своя, індивідуальна кампанія, яку можна зробити успішною лише за однієї умови – правильного підбору кандидата.

Це справа ОК, РК, ППО, нинішніх депутатів. Це іспит для партії, її старт для парламентської кампанії. Тому підбір кандидатур, робота з ними – невідкладна справа для ПК.

Вважав би за правило: всі секретарі партійних комітетів повинні бути кандидатами в депутати. Обов’язкове також висунення жінок, членів СМС.

Трохи забігаючи наперед, пропоную 1-м секретарям (запишіть це!) підібрати в кожній області по два округи (маючи на увазі парламентські вибори). Це треба зробити сьогодні. Слід визначитись, де можна сподіватись на підтримку виборців, на надійність партійних організацій. Де і хто саме може представляти соціалістів як «мажоритарник» під час кампанії. І сьогодні цим, визначеним комітетами майбутнім кандидатам, грубо кажучи, «не вилазити» з округів, зустрічатися з виборцями, братися за вирішення їхніх проблем. Комітетам партії, фракціям соціалістів у радах постійно допомагати нашим висуванцям, «світити» їх у районних та інших ЗМІ. Щоб для виборців через два роки потрібне прізвище не було новиною, а було сигналом про конкретні справи, здійснені нашим кандидатом.

Це невідкладне завдання! Розгляньте його на ближчих засіданнях бюро ОК. Інформацію з цього приводу проаналізуємо через місяць на засідання ПВК.

Звертаю ще раз увагу на те, що на цих виборах зростатиме роль громадських організацій. Тим паче, що кожна громадська організація має свої цікаві теми.

Окремо повертаюсь до корінного питання для половини виборців – доземлі. Ми не випадково надіслали в ОК концепцію партії з приводу земельного питання. Зверніть увагу, - жодна партія нічого подібного не пропонує і на земельні проблеми відповіді не дає. Ліберальні партії (ПР, БЮТ, НУНС та ін..) вичікують, щоб нагріти руки тоді, як земля піде в торговий оборот. Комуністи пропонують декларації, але часто діють несамостійно. Незмінною є лише лінія СПУ. А це принципово важливо, бо людей цікавлять не ідеологічні заклики, а їхні права: орендна плата, закупівельна ціна на молоко, м'ясо, хто і чому з цього має зиск. Що робитимуть соціалісти і т.д.

22 травня відбувся з’їзд партії дітей війни і конференція громадської організації дітей війни. Хочу нагадати, діти війни – наша ініціатива, наш закон і наша турбота про виконання закону. Цю лінію ми будемо продовжувати.

Формалізація цієї лінії повинна здійснитись шляхом укладання політичної угоди про співпрацю наших двох партій та про блокування на виборах.

Ясно, що досягнення поставленої мети потребує мобілізації партії, зосередження її зусиль на справді важливих напрямках.

Виконуючи Постанову ПР, в середині лютого ц.р. я звернувся з листом до перших секретарів ОК, де висловив тривогу з приводу тих процесів у партії, які несуть їй загрозу.

Зокрема в листі йшлося про те, що партія переживає серйозну кризу. Вона пов’язана, насамперед, з тим, що значна частина нашого активу сприймає партійну роботу як апаратну, мало переймається діяльністю низових (основних) ланок партії, позицією членів СПУ, їх впливом на формування суспільних настроїв.

В діяльності ПВК, місцевих партійних комітетів і організацій переважають традиції, характерні для правлячої партії при однопартійній системі. Це неминуче веде до формалізму, втрати ініціативи, відриву партійних справ від реальностей життя, від інтересів переважної більшості людей.

Це одна з причин поразки партії на минулих парламентських і президентських виборах.

В таких умовах частина активістів шукає простих рішень, зводячи всі проблеми до грошей і персоналій. Не відкидаймо значення цих факторів, але надмірне захоплення ними веде до руйнування партії. В цьому сенсі вважаю стан у партії надзвичайним. Він потребує згуртування активу, усвідомлення кожним секретарем, кожним активістом своєї відповідальності за партію, за досягнення програмних завдань.

З'являється час для суттєвого вдосконалення партійної роботи, щоб під час кампанії виборці свідомо голосували за представників партії. За тих, хто в умовах утвердження капіталістичних засад в країні на практиці демонструє уміння організувати громадян на захист інтересів у виробничій, громадській, політичній сферах.

Саме в напрямку вдосконалення такої діяльності партії потрібно розглядати пропозиції активістів, які хочуть і здатні очолювати партію, здійснювати інші лідерські функції. Йдеться про підготовку кожним із них власного варіанту оновлення партії. Їх обговорення слід винести на розгляд всіх членів партії у вигляді загальнопартійної дискусії чи загальних партійних зборів. Скоріше у вигляді виборної кампанії.

Зміна лідера партії має бути наслідком свідомого вибору партійців, а не результатом кулуарних домовленостей.

В моєму листі говорилося, що в кожному ОК треба розглянути стан підготовки до місцевих виборів. Потрібно дати вичерпну відповідь собі і ПВК на питання:

  • про персональний склад виборчих списків до рад різних рівнів;
  • про кандидатів від СПУ на посади голів населених пунктів;
  • про блокування на місцевих виборах (можливі різні варіанти з урахуванням конкретних умов, які гарантують присутність представників СПУ у місцевій владі. В блоці обов’язкове членство організації партії дітей війни.) Одним з ключових питань при блокуванні є близькість позицій щодо земельних відносин – найгострішого питання на ближчі роки;
  • про очікуване кількісне представництво соціалістів в органах місцевої влади за підсумками чергових виборів у травні ц.р. та інші речі.

Пропонувалося, аби в цей же термін ті з секретарів ОК, які не готові забезпечити успішну участь у місцевих виборах, повинні внести пропозиції щодо ділянки партійної роботи, де їх діяльність була б ефективною.

Всі ми повинні усвідомити, що в час, коли завершується політичне структурування суспільства в капіталістичній країні, незмірно зростає роль лівоцентристських ідеологічних партій.Крім СПУ, такої партії в Україні не існує. Цим сектором політичного простору ми не маємо права поступитися нікому, тим більше, прикриваючись сумнівними мотивами чи складнощами, над розв'язанням яких в центрі і на місцях ведеться робота.

Наше завдання – відновити і посилити вплив партії у суспільстві, зберігаючи її єдність.

Таким бачу своє (і ваше) завдання. Від цієї мети відступу не буде.

Прикро, але, схоже, цей лист прискорив деструктивні дії в середовищі керівництва партії (маю на увазі політвиконком та секретарів ОК). Вони грають в партійну демократію, шукаючи підтримки у активістів з сусідніх областей. Але демократія тут ні при чому. І інтереси у активістів різні. І можливості не однакові. Умови теж. Один одержує депутатську пенсію більше 15 тис.гривень (і вимагає, щоб йому партія платила за бензин). Інший тримається на нещасній партійній «тисячі». І сім'ю має утримувати. Ми про це ніби соромимося говорити, але це річ важлива, далеко не остання.

В активі партії сформувалася група тих, хто всі негаразди в партії пов’язує з потребою замінити її голову. Нагадаю, що 2007 року я офіційно вніс таку пропозицію. Тоді ті, хто згодом змінили свою думку, мене не підтримали, сподіваючись, схоже, іще раз за спиною голови пройти в депутати та на інші владні місця. Але виборів не відбулося, а бажання залишилося. Як його реалізувати? Очевидно, поторгувати партією.

Якщо п’ять років тому авторитет партії був кинутий на догоду трьом міністрам (котрі всі зрадили партію, а дехто виявився просто недостойним міністерського місця), то тепер є бажання зробити те ж саме задля депутатських місць для 2 – 3 чоловік. Інструментів для цього досить.

Я проти здачі партії. І на підставі прав, наданих мені з’їздом за Статутом партії, утримую ситуацію.

Заміну ж голови партії провести треба. Кандидатури претендентів я називав. В алфавітному порядку це – В.Семенюк-Самсоненко, В.Суботін, В.Цушко. Можна назвати інших достойних, хоч не вважаю це корисним.

Послідовність дії пропонується така (її треба зафіксувати Постановою).

У областях, де збережені повноваження делегатів обласних конференцій, проводяться вибори делегатів з'їзду. В інших областях це робиться ступенево – спочатку через районні конференції або збори, потім – через обласні конференції.

Ця процедура знімає потребу звітно-виборчої кампанії, яка чомусь нервує багатьох секретарів.

Нагадую, що обласні конференції безумовно розглянуть пропозиції щодо керівництва партії (а пропоновані кандидати на посаду голови повинні дати на розгляд місцевому активу свої пропозиції про перспективу розвитку партії і взяти участь у роботі конференцій). Але одночасно конференції повинні дати оцінку місцевому керівництву партії, замінити тих, хто став баластом, втратив почуття відповідальності за наслідки своєї роботи.

На цю деталь звертаю особливу увагу, Простіше простого, шукаючи причину невдач, показувати пальцем догори. Ми в цій справі майстри. А чом не спрямувати палець до своїх грудей? Чим пояснити майже повсюдно нульові результати? Чому пропозицію з'їзду на виборах не підтримала більшість членів партії? Чому, наприклад, ефективний пропагандистський матеріал з нашої газети не читали щонайменше 95% партійців? То невже в цій байдужості, атмосфері безвідповідальності винен тільки, умовно кажучи, Центр? Кажу «умовно», бо функції центру на виборах здійснювалися задовільно. (Не беру до уваги пліток та пересудів про гроші, гарантії з цього приводу О.Малиновського. Це неправда, і ті, хто посилається на нього, теж знають, що претензії є наклепом. Але тим самим серед свого оточення шукають оправдання собі).

Це, принаймні, нечесно. До речі, і сьогодні керівники ОК раз-по-раз звертаються до нього з приводу фінансування партійних потреб. За розподілом обов'язків це сектор 1-го секретаря.

На обласних конференціях (чи пленумах) потрібно змінити майже половину секретарів ОК, перших в тому числі. Тоді це насправді буде початок кадрового оновлення партії, а не декоративне оновлення через зміну голови. Початок, який помітять та оцінять і партійці, і місцеве населення.

Підтримайте таку пропозицію. Давайте запишемо її в Постанові ПР.

Пропоную делегатів з'їзду обирати за єдиним модусом для всіх – 12 делегатів від області (для Севастополя – 5). Не менше 70% делегатів повинні бути не з тих,хто обирався на з'їзд попередній.

Гадаю, активу не важко спланувати і забезпечити, щоб в складі делегацій були представлені:

  • 1-2 – представники обласного рівня;
  • 3 – представники райкомів;
  • решта – низовий партійний актив, що забезпечив найкращі результати на двох попередніх виборчих кампаніях.

Щодо якісного складу, прошу забезпечити:

  • не менше 40% жінок;
  • 3 чол. – молоді за віком соціалісти;
  • голови фракцій (або депутати) в обласних радах;
  • так само – представники районних рад, що активно відстоюють позиції соціалістів;
  • керівники громадських організацій – соціалісти, які своєю роботою підтверджують статус активіста.

З'їзд суттєво обновить склад Політради, а вона – склад ПВК та Секретаріат. Кажу про це, бо всі біди партії звідси, з інтриг, які затіваються деякими секретарями ПР і ОК. Цього терпіти далі не можна.

Приклад. Позавчора поступила пропозицій від групи секретарів ОК, щоб до з'їзду в склад ПВК увійшли усі перші секретарі ОК, нібито для контролю дій ПВК до з'їзду.

Мотивація принизлива, пропозиція надійшла у вигляді майже ультиматуму. Я сказав, що підтримаю її, хоч вона і безглузда. І вноситься вона не для поліпшення роботи, а для страховки – аби не відсторонили від посад тих, що не можуть і не хочуть нічого робити і тому активно включились в боротьбу проти голови, долучаючи себе до оновлювачів. Напад – кращий спосіб захисту. Не я це придумав.

Заспокойтеся, звертаюся до них. Не збираюся ні з ким зводити рахунки. Та й часу шкода. Все-одно, нове керівництво воздасть їм за «здобутки». Ви краще самі складіть повноваження на обласних конференціях. А в ПВК включайте хоч і весь склад Політради. Справа ж не в тому і ви (всі ви!) це добре знаєте.

З'їзд повинен змінити і склад ЦКК. Там місце для соціалістів, які стоять на стороні Статуту, а не заглядають в зуби, або й не лише «в зуби» «начальству», називаючи «чорне» – «білим». Це ганьба, яку вперше спостерігаємо в партії. Я вдячний голові ЦКК А.Ікранову за принциповість, порядність і терпіння при вислуховуванні кон'юнктурників.

З'їзд пропоную провести приблизно 24 липня, щоб мати час для підготовки до (ймовірно в кінці жовтня) виборів до місцевих рад.

До з'їзду потрібно підготувати зміни до Програми і Статуту. Звичайно, якщо в тому буде потреба. Збір і аналіз пропозицій ведеться.

Олександр Мороз,
Голова СПУ

Источник: Социалистическая Партия Украины

  Обсудить новость на Форуме