14:01 16.03.2009 | Все новости раздела "Социалистическая Партия Украины"

Олександр Мороз: Дії влади носять усі ознаки кримінального злочину

Про особливості діяльності партії в умовах політичної і економічної кризи та завдання щодо посилення ефективності роботи партійних організацій

“До соціально незабезпечених груп населення сьогодні належить 92% населення”

Політична ситуація в суспільстві розвивається у передбачуваному нами напрямку. Ситуація змінюється швидко під впливом наростаючої соціально- економічної і політичної кризи, її причини названі XIV з'їздом партії, а швидка динаміка пояснюється нездатністю влади вживати заходи, які могли б зменшити негативні наслідки кризи. Влада не має ніякої антикризової програми. Це означає, що негативні процеси в країні прискорюватимуться, будуть супроводжуватися масовим (небувалим) безробіттям, спадом виробництва, інфляцією, великим зростанням цін, тарифів і платежів, порушенням прав людей.

Зокрема, це підтверджується аналізом динаміки показників якості життя. Невмотивовані зміни цін і тарифів протягом останніх шести місяців (порівняно з Ш кварталом 2008 р.) демонструють не так вплив кризи, як повну бездіяльність влади, її байдужість до становища людей. За цей час місячна вартість встановленого урядом споживчого кошика (постанова КМ № 656 від 14.04.2000 р.) в тій частині, що стосується харчування, збільшилася в 1,73 раза, зокрема на м'ясні продукти з 156,3 до 244,7 грн, хлібопродукти з 44,6 до 90,6 грн, молочні продукти з 94,8 до 159,6 грн, на інші продукти і напої – в п’ять разів. Стрімко зростає вартість одягу, утримання житла.

Загальна вартість споживчого кошика за шість місяців збільшилася майже на 40% при зменшенні середньої зарплати і незмінній середній пенсії. Коефіцієнт якості життя (співвідношення вартості споживчого кошика до фактичного доходу родини) погіршився більш як у півтора рази (з 3-х до 4,68) для переважної більшості сімей. Це при тому, що в розрахунках вартості життя, оприлюднених Держкомстатом, не враховані витрати на медикаменти і лікування, а вони у людей похилого віку становлять від З0 до 60% всіх витрат. Тобто реальна вартість споживчого кошика вдвічі більша від розрахованої урядом.

У статистичних звітах неправильно визначено показники середньої зарплати. Вона завищена на 10–11%. Крім того, не враховується, що велика кількість зайнятих вимушено перебувають у неоплачуваних відпустках або стали безробітними. Не береться до уваги, що доходи громадян зменшуються на 15% відрахуваннями прибуткового податку.

Бюджетом нинішнього року встановлено прожитковий мінімум нижче передбаченого законом і Конституцією, причому, без урахування інфляції, незмінно на весь рік. Так не робив жоден попередній уряд.

Населення України продовжує зменшуватися всупереч оптимістичним запевнення влади. Його чисельність за рік скоротилася на 228900 осіб і становить всього 46 мільйонів 143700 осіб, тобто на кінець нинішнього року українців стане менш як 46 мільйонів (на кінець 1992 року – 52, 24 млн, на 05.12.01 – день перепису – 48,45 млн).

До соціально незабезпечених груп сьогодні належить 92% населення. З огляду на вражаючий розрив між вартістю життя і доходами сімей в нашій державі, треба говорити не про погіршення якості життя, а про зростання масштабів злидарювання народу. Дійсність підтверджує: державна влада під політичні спекуляції про трагедію голодомору 1933 року планомірно та послідовно тепер проводить винищення українського народу.

Такі дії або бездіяльність влади мають усі ознаки кримінального злочину, який кваліфікується статтею 442 Кримінального кодексу України як геноцид (“...створення для групи жителів умов, розрахованих на повне чи часткове її фізичне знищення...”).

Наші громадяни – ті ж 92% незабезпечених – самі обрали нинішніх керманичів, повіривши в брехні та солодкі обіцянки. Тепер вони на собі відчувають збиткування від влади.

Нинішній владний режим списує всі проблеми з погіршення життя народу на світову економічну кризу. Разом з тим він перекладає весь тягар кризи на бідні верстви населення і середній клас. Антикризові заходи зводяться здебільшого до розширення податків і зборів, які зачіпають інтереси і так обікрадених інфляцією і курсом гривні людей праці й разом з тим не зачіпають інтереси великого капіталу і його банківського сектора. Уряд ухиляється навіть від обговорення проблеми прогресивного оподаткування наддоходів олігархів, спекулює на темі соціальних витрат, намагається їх обмежити.

Сьогодні кожен переконався: теперішній уряд з власної ініціативи ніколи не буде займатися життєвими проблемами людей. Тому порятунок громадян – в самоорганізації на захист своїх прав та інтересів. Треба примусити владу протверезіти, не лакувати дійсність, готуючись до наступних виборів. Ми закликаємо українську громаду до масової правової формалізації фактів протиправних дій, які влада чинить щодо народу України.

Таких дій безліч. Вони – в катастрофічному погіршенні якості життя, в невиконанні закону про дітей війни, в збиткуванні щодо тих, хто взяв кредити, в здирництві щодо перевізників та дрібних торговців, в цілеспрямованому винищенні села, в махінаціях при забезпеченні газом, в розкраданні землі, лісів та інших природних ресурсів.

З цього приводу Політраді, очевидно, треба звернутися до влади і народу. Подальші кроки: позови до суду наших громадян, юридична допомога їм.

“Необхідно в цілому змінювати методи партійного впливу на перебіг суспільно-політичних процесів”

У суспільстві наростають протестні настрої. Партія повинна бути в центрі цих процесів, оскільки йдеться про захист соціальних та інших інтересів громадян. Ця обставина зобов'язує нас знайти точні способи, форми і методи впливу на суспільство, формування його ставлення до ситуації і, відповідно, до нашої партії. В сукупності це означає вдосконалення змісту партійної роботи.

Важливо і те, що об'єктивна потреба такого вдосконалення, викликана соціально-політичною ситуацією, збігається із потребою загалом змінювати методи партійного впливу на перебіг суспільно-політичних процесів. Тому вироблені сьогодні рішення повинні стати поворотними для головних напрямів партійної роботи. Йдеться про сучасну модель управління і роботи СПУ, в тому числі під час виборчої кампанії. Складовими цієї моделі є:

– конкретизаціяпартійної роботи (в кожному разі знати, чого ми добиваємось, хто за це відповідає, як доноситься наша позиція до конкретної людини);

- технологічністьпартійної роботи (робота на кінцевий результат, коли створені вертикальні лінії зв'язків між ланками, що відповідають за певний напрям, а в кожній ланці є люди, які персонально відповідають за результат і
є об'єктивні критерії ланки їхньої роботи);

– ідеологічністьпартійної роботи, коли всі сторони партійної діяльності, структур партії і кожного її активіста пронизані усвідомленням потреби соціальної справедливості, необхідності об'єднувати громадян на захист їхніх
прав та інтересів, утвердження в суспільстві засад демократичного соціалізму;

– організаційної єдностіланок партії, її функціонерів і всіх партійців, коли донесення ідеології партії до кожного громадянина забезпечується технологіями партійної роботи, всі структури партії зорієнтовані на таку потребу, володіють спільним арсеналом форм і методів досягнення поставленої мети, коли створені умови для аналізу і контролю ефективності роботи кожного, а його місце в партійній ієрархії відповідає практичним результатам роботи.

Чи відрізняється такими характеристиками партія в нинішній час? Ні. Є, звичайно, багато фрагментів потрібної системи роботи, про це свідчить недавній обмін досвідом керівників обласних організацій. Але цілісної системи не створено, її відсутність особливо помітна під час підготовки і проведення політичних кампаній, зокрема, виборів.

Така система потрібна завжди, але в нинішній період – особливо, бо люди розчаровані, збиті з пантелику різними брехнями і шоу, партіям не вірять, політично пасивні. Це означає, що під час, наприклад, наступної виборчої кампанії потрібно зробити прихильником партії конкретну людину, забезпечити її прихід на виборчу дільницю і захистити одержаний результат голосування.

Як це забезпечити? Про це і зобов'язані сьогодні домовитись.

Для того, щоб виробити для себе єдину методологію організації партійної роботи, визначення критеріїв її ефективності, слід запровадити партійну школу у вигляді регулярних зустрічей секретарів ПР і перших секретарів ОК з метою:

  • обміну практичним досвідом;
  • порівняння ефективності технологічних прийомів у різних регіонах України;
  • вироблення заходів, придатних для застосування в межах всієї країни;
  • визначення параметрів роботи і сформування єдиної структури для застосування виборчих технологій;
  • налагодження неформальних механізмів горизонтальних зв'язків між партійними функціонерами;
  • забезпечення відвертого зворотного зв'язку в партійному середовищі, щоб мати загальний понятійний апарат, спільне розуміння проблем і шляхів їх вирішення.

Такі наради-семінари будуть проводитися в міру необхідності, але не рідше одного разу на два місяці. Вони будуть поширені в інших ланках партії. Ми всі повинні навчитись одного розуміння проблем і явищ, користуватись одними термінами, засвоїти оптимальні методи роботи, знати критерії її ефективності й міру відповідальності кожного.

Першою і обов'язковою умовою підвищення ефективності партійної роботи є створення на кожному рівні партії бази даних про наших дійсних і потенційних прихильників. Найкраще це можна проілюструвати на потребах виборчої кампанії.

- У рекомендаціях Секретаріату ПР для Тернопільського ОК партії на час проведення виборчої кампанії до обласної ради (рекомендації розроблені з участю тернопільських партійців) передбачено персональне закріплення активістів партії за виборчими дільницями. Зрозуміло, що для кожного такого активіста, ким би він не був (секретарем райкому, членом партійного комітету, місцевим депутатом, висуванцем партії у виконавчій владі, секретарем первинної парторганізації), потрібно знати на кого і з чиєю допомогою він може розраховувати, найперше, на кого він може покладатись. Узагальнено – це може бути своєрідний паспорт населеного пункту (кварталу, району), але в ньому обов'язково повинні виділятись ті, серед кого можна забезпечити необхідний результат.

Іншими словами, йдеться про всіх громадян, які так чи інакше знаходяться у сфері впливу партії.

Зрозуміло, що всі вони поіменно повинні бути введені в базу даних відповідального за вибори (найчастіше це секретарі ППО) і райкому (міському) партії. Це копітка робота, але інакше наші зусилля будуть неефективними. Ми повинні знати, до кого і через кого звертаємося зі своїми словами, переконаннями, зі своєю агітацією.

Якщо керівник первинної ланки партії працює з представниками своєї бази даних, то вона постійно змінюється, і вже по тому можна судити про ефективність його роботи. Не абстрактні розміркування про рейтинги, рівень довіри та інші піарівські речі є підставою для поведінки електорату, а точне знання його складу і можливостей нашого активу.

Ми провели значну роботу по складанню карти проблем. Знаючи базу даних, набагато ефективніше можна впливати на розв'язання проблем, або хоч на орієнтування громадської думки стосовно предмету їхнього інтересу і стосовно тієї партії, яка ним займається.

Партійна робота без бази даних, особливо в час виборчої кампанії – це робота всліпу, формальна діяльність, а наявність бази даних – основа чіткості, осмисленості, гарантія успіху. Так буває, якщо на низовій – основній ланці партії – знаходиться відповідальна, совісна людина. В тому умова всіх успіхів. Тоді відбуватимуться зміни і в самій базі даних, бо наш відповідальний представник буде знайомитись і співпрацювати з неформальними лідерами в установах, організаціях, навчальних закладах, населених пунктах. Він знатиме настрій людей, в нього формуватимуться запити щодо агітаційно- пропагандистської літератури, пропозиції щодо корекції ведення кампанії і всього змісту партійної роботи. Інакше кажучи, кадри вирішують все – це головне гасло для партійної роботи. Це головне завдання для партійних комітетів, їх керівників.

База даних – не панацея проти всіх вад партійної роботи, але вона – основа успіху. Ми впродовж кількох років ведемо дискусію про те, хто більше винен в неуспіху. Ведемо під гаслом “Не чіпайте комітети на місцях!”. Ця дискусія власне відображає два підходи: традиційний для попередньої ситуації, коли політична діяльність сприймалася суспільством як новація, як інтрига, що вела до результату під виміром мітингу, красивої фрази, демонстрації лідерської позиції. Цей підхід в основному вичерпаний. І сучасного підходу, де потрібна індивідуальна, рутинна робота з людьми для їх згуртування на захист їхніх інтересів. В умовах, коли нам протидіють технології підкупу та інших інструментів фінансових і владних партій, коли люди нікому не вірять, стомилися і лінуються думати, роль місцевих кадрів зростає незрівнянно. І справа не в тому, щоб їх перешерстити, замінити… Замінити часто нічим. Справа в тому, щоб навчити їх, зорієнтувати на конкретику, в тому числі на основі обміну кращим досвідом.

Живе щоденне спілкування з виборцями, орієнтація на таку потребу тих, хто входить в базу даних, вирішення разом з ними тих проблем, що турбують громаду, донесення до неї позиції партії – все те, що називається соціальними комунікаціями – і є основною роботою партійного активу, усіх членів партії. Забезпечимо такий рівень роботи – тоді знімаються будь-які тривоги щодо рейтингів, перспектив партії, впливу її на державну політику і життя територій.

Це корінне питання, яке нам треба розв'язати і для успіху в наступній виборчій кампанії, і для зростання впливовості партії взагалі. Адже об’єктивно ми були праві практично в усіх починаннях.

“У нас є підстави і право займатися проблемами, що стосуються майже 8 мільйонів громадян ”

На зустрічі з секретарями обкомів провідною була тема роботи з такою категорією населення як діти війни. Ця тема виграшна для партії з багатьох причин, хоча б тому, що вони, як соціальна група, вирізнилися в суспільстві завдяки соціалістам. Виграшна тема і тому, що діти війни – соціальне активна частина населення, яка на собі найбільше відчуває негаразди суспільного життя, соціальну несправедливість. Тобто, у нас є і підстава, і переважне право займатися проблемами, що стосуються майже 8 мільйонів громадян.

Ми створили структури громадської організації “Діти війни”. Вони визнані в суспільстві, в окремих місцях навіть функціонування цієї організації підтримуються місцевим бюджетом. Це, до речі, орієнтир на майбутнє – добиватись хоч би мінімального бюджетного фінансування організацій, як це робилося донедавна щодо ветеранських організацій. Нинішнє першочергове завдання – підбір активу в місцеві організації дітей війни, щоб цю частину громадян не відводили на манівці різні політичні пристосуванці, від влади найперше.

Оскільки діти війни явно ошукані владою (стан виконання закону про них всім відомий), то вибрана нами лінія на судовий захист їхніх прав цілком зрозуміла і виправдана. Сьогодні більше мільйона громадян, дітей війни, звернулися з позовними заявами до судів, 19 тисяч з них прийняти до провадження, в 3 тисячах питання вирішені позитивно, в деяких випадках навіть повернуті борги, створені за попередні два роки. Важливо, що ця копітка робота виконана зусиллями обкомів і райкомів партії, громадськими приймальнями партії, юридичною службою, при продуманій підтримці партійного медіа-холдингу. Розпочату справу слід продовжити, незважаючи на її блокування владою, перешкоди з боку партій-конкурентів та відому юридичну і фінансову проблематичність цього напрямку.

Треба враховувати окремі нюанси.

Оскільки невиконання судових рішень щодо повернення боргів дітям війни є адміністративним порушенням з боку виконавчої служби (зокрема), слід організувати прокурорське реагування на цей факт порушення закону.

Функції районних структур організації захисту дітей війни фактично виконували райкоми партії. Цю практику варто продовжити навіть у тих випадках, коли громадські організації там створені. Це буде виглядати як співробітництво партії з громадською організацією.

Соціальний прошарок – діти війни – асоціюється саме з Соціалістичною партією. Треба всіма формами роботи зміцнювати такий асоціативний зв'язок.

Ні за яких умов не можна допустити, щоб актив цієї організації виривали “під себе” наші політичні опоненти будь-якої масті.

Співпраця соціалістів з дітьми війни повинна проходити за логікою: “Ми надаємо допомогу вам, щоб ви добилися задоволення ваших прав, зокрема, щоб держава повернула вам борги”.

Слід організувати додаткове подання в КС стосовно порушення закону про дітей війни у 2009 році.

Потрібно скрізь ініціювати звернення облрад до Уряду з приводу фінансування закону про дітей війни.

Згадані і інші нюанси цього напрямку повинні бути постійною темою медіа-холдингу.

Окремої уваги заслуговує підтримка діяльності партії захисту дітей війни.

Таке партнерство ще більше в Україні утверджуватиме в суспільній свідомості висновок – без соціалістів у парламенті та уряді ніколи закон про дітей війни не виконуватиметься!

“Українська влада прагне за допомогою фіскального тиску поліпшити бюджетні показники”

Кризові явища в економіці, і фінансово-банківській сфері зокрема, зробили актуальною проблему захисту інтересів вкладників і людей, які скористалися кредитами банків, в тому числі валютними кредитами. Слід мати на увазі, що це проблема не знедолених людей, а тих, з якими у соціалістів не було раніше тісних контактів. Однак, це наші співгромадяни, щодо них держава діє несправедливо, тому наше втручання, допомога цим людям у захисті їхніх прав – цілком наша справа. Юридичний департамент і медіа-холдинг підготували з цього приводу методичні та агітаційні матеріали. Треба ними скористатися, особливо якщо це стосується захисту людей від кримінального посягання на їхні права з боку банків і так званих колекторських компаній. Видно, що криза триватиме ще чимало часу і знайти своє місце в середовищі цієї частини населення, забезпечити вплив на нього дуже важливо. Врешті, йдеться про середній клас, благополуччя якого гарантує стабільність країни.

Подібна ситуація з автоперевізниками та представниками базарного дрібного бізнесу. Нелогічні дії української влади щодо цих суб'єктів економічного процесу робить їх заручниками уряду. Весь світ в умовах кризи намагається підтримати тих, хто як-небудь може дати собі раду, щоб не поповнювати лави безробітних. Українська влада, уряд найперше, прагнуть з допомогою фіскального тиску поліпшити бюджетні показники. Події останніх тижнів показали здатність цих людей постояти за свої права, але їм не вистачає організованості, хоч при тому вони заявляють про свою аполітичність. До певної пори так заявляти можна, приховуючи тим самим свою залежність від влади та бажання якось догодити їй. Це швидко мине. Інша справа, чи є у нас досвід співпраці з цими суспільними групами. В попередні роки діяльність наших організацій у Чернігові, Житомирі, Запоріжжі, Дніпропетровську давала позитивний досвід. Тим паче, що наша неприсутність у владі створює для нас певні переваги. Участь кількох автомобілів із символікою нашої партії в акціях протесту кримських транспортників це підтвердила, як і готовність кількох промислових підприємств (там же) до співпраці з соціалістами.

Треба не боятися такої співпраці, того вимагає життя, вимагає нинішня ситуація.

Ні уряд, ні місцева влада у більшості випадків не можуть запропонувати нічого переконливого українцям для налагодження зрозумілих і справедливих взаємин в житлово-комунальній сфері. Тому для депутатів місцевих рад - соціалістів, для наших фракцій дуже важливо в цей час добиватися повної ясності і обґрунтованості при визначенні цін і тарифів. Якщо такої ясності бракує, краще відмовлятися від участі в голосуванні щодо умов розрахунків за комунальні послуги. А ще краще забезпечувати точне обґрунтування зниження платежів (порівняно з пропозиціями влади) і пропагувати свою позицію. Там же, де за списками партії пройшли пристосуванці, залежні від влади люди, нездатні на власну позицію, треба звільнятись від таких, зваживши всі “за” і “проти”. Виборці повинні бачити, що для соціалістів інтерес громадян і соціальна справедливість є головною турботою.

В цьому ж контексті слід розширювати роботу з мешканцями гуртожитків, котру ніхто, крім соціалістів, вести не буде. Ще раз нагадаю, що основне завдання у цій справі – підібрати людей для очолювання створюваних товариств споживачів. Будуть толкові керівники – буде й організація, й ідеологія, й надійні комунікації. Буде і підтримка на виборах.

Специфічним середовищем для партії є колективи підприємств, що переживають банкрутство. Розібратися у причинах банкрутства, зв'язати їх з попередніми і нинішніми діями влади, показати ці зв'язки членам колективів і, що головне, допомогти захистити права людей (навіть при переході в стан безробітних) – це завжди окреме і конкретне завдання. Це справа для комітетів партії різного рівня, для нашого юридичного департаменту, преси. Люди, на підтримку яких ми розраховуємо, повинні весь час відчувати, що партія не байдужа до їхньої долі. Тоді буде успіх. І для партії, і для тих же людей.

Очевидно на засіданні Політради не варто ще раз детально торкатися тих речей, про які ми не раз говорили. Про намети і банери, як і де їх використовувати. Про громадські приймальні партії, інструктивні матеріали щодо яких (на основі узагальненого досвіду) комітети отримали. Досвід приймалень будемо поширювати. Про систему роботи з депутатами-соціалістами. Про використання місцевих непартійних ЗМІ. Про технологію телефонного проникнення, коли агітація ведеться не загалом, а через знайомих, близьких тощо. Про використання свят як приводу для комунікацій.

“Акцію 9 березня слід розглядати як важливий імпульс протестних настроїв”

Щодо однієї теми повторитись потрібно. Йдеться про передплату на газети “ Товариш” і “Селянська правда від Івана Бокого”. Неупереджений аналіз переконує, що рішення з'їзду і кількох засідань Політрад щодо створення і функціонування медіа-холдингу були виправданими і ефективними. Тепер відкривається можливість оперативно і професійно надавати підтримку партійним комітетам при виготовленні пропагандистських і методичних матеріалів, зокрема давальницьких матеріалів для наметів. Придатними для цього є публікації “Товариша” і місцевих партійних видань, спеціальні розробки на основі таких публікацій (листівки щодо захисту дітей війни, антиколекторських дій тощо).

Таку лінію вестимемо й далі, маючи на увазі перетворення преси партії в єдиний конгломерат, коли кожна місцева партійна газета буде виходити кілька разів на тиждень, а в кожній з них перші дві сторінки (приблизно) будуть відведені загальнопартійним і загальносуспільним темам, котрі нині висвітлюються в газеті “Товариш”. Йдеться про створення умов для рентабельного виробництва масової партійної (підкреслюю!) преси з місцевими, цікавими для читачів новинами.

Хто не розуміє такої потреби – відійдіть з дороги, не заважайте. Переконувати, умовляти більше не будемо – жаль часу.

Це приблизно ті питання, на які ми зобов'язані звернути увагу, виходячи з політичних передумов, що склалися сьогодні, і з тих завдань, які стоять перед партією взагалі. Ми зобов'язані перебудуватись саме таким чином, орієнтуючись на конкретику, індивідуальний підхід до людей, технологічність організаційної та ідеологічної роботи, на навчання всіх кадрів і на їхню відповідальність за доручену справу.

В тому бачу шлях до успіху. Інших шляхів, переконаний, просто не існує. Адже згаданими пропозиціями переслідується головне – спонукати наш актив до живої роботи з людьми. Бо можна змінювати процедуру виборів секретарів, обмежувати строки перебування їх на посадах, організовувати “праймеріз” тощо (до речі, давайте все це запровадимо явочним порядком, шкоди не буде), але не буде і користі, якщо кожен секретар райкому чи інший активіст не пам'ятатиме постійно, що він – крайній. Що відсидітися, шукаючи виправдання своїй пасивності чи бездіяльності не вдасться. Що така байдужа позиція знищить і перспективу партії, і перспективу суспільства, і його – окрему – перспективу.

Іще одне практичне завдання в цьому ж стосунку. Це розвиток політичної кампанії, яка продовжуватиме лінію акцій протесту 9 березня. З першими секретарями ми детально розглянули це завдання. Йдеться про організацію людей на захист їхніх прав, про демонстрацію готовності партії до боротьби. Тому акцію 9 березня треба розглядати як важливий імпульс протестних настроїв і початок постійної пропагандистсько-агітаційної кампанії. Завдання полягає в тому, щоб кожного разу ми формували зрозумілу мотивацію протесту учасникам акцій, перетворюючи їх на ланки безперервної кампанії. Вона повинна наростати, вбираючи в себе ті фактори, що з нашою допомогою, через наші дії формують суспільну думку: аналіз рішень влади, стан виконання закону про дітей війни, ставлення до відомих новацій уряду щодо перевізників, дрібних торговців, ситуацію з цінами, комунальними платежами, депозитами і поверненням кредитів. Цей імпульс повинен формуватися засобами, які ми детально обговорювали на зустрічах з керівниками ОК, щодо яких приймалися рішення з'їздом, Політрадою, Політвиконкомом та Секретаріатом (підготовка бази даних, позовні заяви, передплата, виготовлення агітматеріалів, їх розповсюдження через намети та через актив громадських організацій, телефонне проникнення, банери, пікетування тощо). Зростання протестних настроїв, їх сплески повинні бути систематичними, кожного разу демонструючи зв'язок партії із суспільством, із тими людьми, які невдоволені владою. З тими, які розуміють: цю владу треба змінити.

Це не розгойдування суспільства на шкоду державі, це формування свідомості громадян щодо необхідності захищати свої права, тим самим зміцнюючи свою державу, захищати її. Це завдання високої політичної ваги, яке може бути досягнутим за рахунок організованості, професіоналізму, технологічності і відповідальності партійних кадрів, всіх соціалістів за результати участі в наступних політичних кампаніях.

Очікувати їх недовго. А готовими треба бути завжди. В тому особливість партійної роботи на сучасному етапі.

Источник: Социалистическая Партия Украины

  Обсудить новость на Форуме