20:46 11.03.2009 | Все новости раздела "Социалистическая Партия Украины"
Чергова спроба переписати історію: З приводу одного документального фільму
Святкового дня 8 Березня канал СТБ, вдруге за короткий проміжок часу, зробив "подарунок" для телеглядачів: більше чотирьох годин їм демонстрували фільм "2004 рік: над прірвою".
Зміст фільму переслідував кілька цілей, зв'язаних з лакуванням історії. Одна з цілей - "вибілення" президента Л.Кучми. Характерно, що в якості аргументів у фільмі використовувались коментарі експертів, які переважно не мали помітного відношення до подій того часу.
Звичайно, користь від фільму є для тих, хто знає істинні причини і зміст подій. Але для людей молодого віку - це спрощення чи спотворення історії. Кілька аргументів з цього приводу.
1. В фільмі йдеться про те, що Л. Кучма прийшов до влади у 1994 році, коли економіка була зруйнована.
Ні, Л. Кучма роком раніше був прем'єр-міністром з надзвичайними законодавчими правами. Внаслідок його діяльності були підірвані основи економіки (пригадайте хоч би розкрадання Чорноморського пароплавства), зруйнована декретами правова система, виправити яку не вдається вже протягом 15-ти років.
2. У фільмі червоною ниткою проходить думка про заслуги Л. Кучми у збереженні єдності і цілісності країни, зокрема про зняття "кримського питання".
Автори фільму лукавлять. Л.Кучма відмовився займатися проблемою сепаратизму в Криму. Рішення про скасування інституту президента в Криму - основного джерела напруги - за власною ініціативою прийняв парламент України.
3. Похвала Л.Кучмі щодо створення системи влади не витримує критики. Він створив адміністративну систему, придатну лише для використання кримінального адмінресурсу в боротьбі за абсолютну владу. Пізніше він збагнув його небезпеку. Керівники виконавчих структур не несли ніякої відповідальності за розвал роботи, вони звільнялися лише за незабезпечення "потрібного" результату на виборах. Не випадково Конституція України приймалася всупереч волі президента.
4. У фільмі як другорядна річ згадується т.зв. "касетний скандал" і справа про продаж "кольчуг" в Ірак. Але все, що пов'язано з вбивством Георгія Гонгадзе, стало віддзеркаленням суті режиму одноосібної влади. Протест людей проти сваволі і безправ'я став рушійною силою всіх перемін після 2000-го року. Ці обставини змушували Л.Кучму не вести суспільство (як намагаються показати дехто з коментаторів), а маневрувати, намагаючись уникнути відповідальності за свої діяння. Він став заручником створеної ним же системи, і в цьому сенсі його справді не варто демонізувати.
5. Майдан у цих процесах був важливим, але одним епізодом. Він лише уособлював волю народу до свободи і народом здійснювався. Міркування про те, що Майдан був спланований, "розписаний до хвилини", що його вели "помаранчеві" не витримують критики. Ні, Майдан був протестом народу, "помаранчеві" лише пристосувалися до його значною мірою спонтанних перемін. Так само і зарубіжжя лише реагувало на те, що було сигналом і проявом народного протесту.
6. Не випадково зарубіжні діячі (А.Квасьневський, зокрема) правильно вказали на ключ для зняття політичної напруги - на потребу політичної реформи, внесення змін в Конституцію. Кадри фільму лише підтверджують, що ні минуле, ні - ще більше - нинішнє керівництво держави так і не зрозуміли цієї вирішальної потреби для України, не спромоглися піднятися над суєтністю особистих владних посягань.
Усунення попереднього режиму було об'єктивною потребою суспільства і держави, цю потребу було висловлено в "грязному зверненні" (за висловом минулого президента), яке разом з іншими представниками опозиції підписав (в обставинах, що склалися) на Європейській площі В.Ющенко. Він, щоправда, в той час уже не був Прем'єр-міністром, як у фільмі стверджує Л.Кучма.
7. Підготовка і демонстрація такого фільму ще раз підтверджує потребу в Україні збалансованої системи влади, при якій Конституція (краща чи ні) повинна дотримуватися усіма незаперечно, без посилань на її "дух".
Впродовж років незалежності України наші правителі забувають, що головна ідея Конституції - влада належить народу. Народу, а не функціонерам будь-якого рівня.
Як забезпечити дотримання цього основоположного правила, знають і добиваються того соціалісти України. Всі негаразди в державі, перебування її "над прірвою" в 2004 році і тепер - наслідок неприйняття тими, хто потрапляє у високу владу, згаданого правила.
Олександр МОРОЗ,
Голова Соціалістичної партії України
Обсудить новость на Форуме