01:00 06.11.2007 | Все новости раздела "Соцiал-демократична партiя України"

Леонид Кравчук:"Если политики не договорятся, Президент будет единственным легитимным органом в государстве"

Леонід Кравчук сьогодні ніби-то відійшов від активної політики: його рідна СДПУ(О) навіть не брала участі у недавніх дострокових виборах.

Та Леонід Макарович продовжує пильно стежити за тим, що відбувається у цій царині, аналізувати і навіть давати поради.

-Леоніде Макаровичу, ви дали досить різку оцінку ініціативам Президента щодо формування коаліції, сказавши, що це – незаконно. Можливо, й так, але чи дійсно він був абсолютно не правий, намагаючись стати модератором цього процесу?

-Я не говорив, що він абсолютно не правий, і зараз не вважаю, що він діяв неправильно. Але я хотів би, щоб Президент, усе-таки, пояснив суспільству, на основі яких законодавчих актів він це робить. Якщо ж він не може знайти опори в документах, то має сказати, що, зважаючи на ситуацію, політикам важко буде вирішити це ключове питання української влади, тому він прийняв рішення брати участь у формуванні коаліції. Це перше, що обов’язково мало бути.
По-друге, він повинен був запропонувати політичну платформу, на якій різні за своїм характером і програмами блоки та партії сформували б коаліцію і виконували б спільні завдання. Адже на вибори всі йшли з різними програми, іноді – з кардинально різними завданнями...

-Вони – це хто? НУНС і БЮТ?

-Усі – і Партія регіонів, і "Наша Україна", і БЮТ. Але після виборів потрібно працювати, а не просто закликати людей голосувати, займаючись інколи, а то й в основ-ному, популізмом, обіцянками тощо. Після виборів виникає потреба в реальній повсякденній роботі. І якщо у цій роботі одні йдуть ліворуч, а інші – праворуч, якщо немає спільної платформи й спільного завдання, то така коаліція працювати не зможе. Уряд не може жити в дебатах і з’ясовувати щодня якісь свої особливі завдання. Завдання має бути одне, і запропонувати його, у такому випадку, мусить Президент.

-Ви маєте на увазі формат так званої широкої коаліції чи демократичної?

-Немає значення. Якщо Президент став координатором цих процесів, він повинен пропонувати конкретні речі. Наприклад, недавно він сказав: мовляв, якщо два блоки думають, що зможуть працювати, не залучивши до своєї коаліції інші політичні сили, то це буде важко. Як це розуміти – залучити?

І кого саме він мав на увазі цього разу?

-От! Кожен розуміє, як хоче: можна подумати, що Литвина, можна – що ще когось… Але то така справа. Головне, що він стоїть на позиції, і я не заперечую проти цього, бо перевага коаліції у два голоси – це недостатньо для результативної роботи, особливо в країні, яка перебуває у перехідному періоді. Що можна зробити, маючи перевагу тільки у два голоси?
Тому Президент у цьому плані правий. Але при цьому він має запропонувати якусь спільну програму, ідею, яка об’єднає всіх учасників коаліції. Раніше він казав про десять кроків назустріч людям. От нехай і подасть десять пунктів, десять якихось завдань, які можуть стати фундаментом для залучення інших політичних сил і будуть виконуватися в інтересах українського народу.

-Але це означатиме, що ці політичні сили погодяться виконувати, по суті, програму Президента. Гадаєте їхні лідери, які мають амбіції щодо наступних президентських виборів, – і Тимошенко, і Янукович, і той же Литвин – підуть на це?

-А іншого шляху немає! Або ж має бути коаліція, заявлена до виборів, яку Президент називає демократичною, у складі 228-ми депутатів. А ті політики, які зараз ревізують передвиборну угоду, діють несолідно, безпринципно.

-Ну, тільки ж і мови, що буде саме така коаліція, але ж бачите, які дискусії і узгодження розгорнулися між НУНС і БЮТ: іде торг і щодо єдиної програми, і щодо багато чого іншого. Щоправда, напевно, про це слід було говорити до виборів...

-Погоджуюся, що політики, які поважають себе й інших, так не роблять. Врешті-решт, вони ж бачили цю парафовану угоду? Бачили. Тому якщо, скажімо, Юрій Єхануров чи Іван Плющ не погоджувалися з її положеннями, вони мали б сказати про це і відмовитися від місць у списку. Оце була б позиція! Але якщо вони тоді мовчали, а тепер почали говорити...
Я розумію, вони були переконані, що Юлія Володимирівна не візьме майже тридцять один відсоток. Вони були впевнені, що її результат буде не вищим, ніж у 2006-му, і, таким чином, одразу постане питання про неможливість створити коаліцію тільки силами НУНС і БЮТ. Отже, треба шукати інші варіанти, а це – широка коаліція. І кожному знайдеться крісло, до якого звикли.
Я точно знаю, що коли йшла підготовка до виборів і безпосередньо виборча кампанія, представники бізнесу від Партії регіонів зустрічалися з Президентом і домовлялися саме про широку коаліцію. Бізнес-інтерес полягав і полягає в тому, щоб зберегти капітали за будь-якої влади. Їм влада потрібна лише як інструмент, не більше.
Можна з упевненістю сказати, що й Президент думав так само і був переконаний, що неминуче виникне питання широкої коаліції. І раптом Юлія Володимирівна все змінила!

-Так, і Президент прекрасно знає, що влада для неї – не інструмент, а мета...

-Вона цього й не приховує!

Ви казали, що нова "помаранчева" коаліція, у принципі, може проіснувати й до президентських виборів, але лише за умови, що її підтримає Ющенко. А якщо Юля буде прем’єром?

-Якщо Ющенко дійсно підтримає те, що задекларував стосовно демократичної коаліції, пообіцяє, що ніхто не втручатиметься в повноваження уряду і конституційні пов-новаження Верховної Ради й коаліції, заявить, що підтримуватиме діяльність цієї коаліції, якщо вона буде на користь держави, – тоді так. Виконавча влада не може працювати ефективно без підтримки і допомоги Президента України.
Але якщо Президент почне готуватися до президентських виборів і знову побачить небезпеку в тому, що Юлія Володимирівна, ставши прем’єром, буде набирати якісь очки, а його Адміністрація весь час йому вказуватиме на це, – звичайно, він почне діяти не на користь коаліції, а задля власних інтересів, які можуть і не співпадати з інтересами цієї коаліції. І тоді коаліція не зможе працювати ефективно. Адже, по-перше, це (підкреслю) лише 228 голосів, а по-друге, там є різні політичні сили, і не всі вони однаково думатимуть і діятимуть.

-Очевидно, що президентська кампанія насправді почалась, як кажуть, уже вчора. І, напевно, Ющенко не може не розуміти, що, призначивши Тимошенко прем’єром, фактично відкриває їй дорогу до президентського крісла. Щоправда, і не призначивши її, робить те ж саме...

-Я ж і кажу, що якими б не були дії і кроки Ющенка, йому буде важко перемогти її. Тому він, як розумна, відповідальна людина, державний діяч такого масштабу, у першу чергу мусить думати про те, що ці два роки мають дати Україні. Бо якщо з першого дня знову почнуться смикання і суперечності, викликані перспективою президентських виборів, Україну буде лихоманити весь цей час. У такому випадку завжди буде перевага у Тимошенко...

-У такому випадку можливий союз із Партією регіонів – це думка про Україну чи страх перед Тимошенко?

-Давайте скажемо відверто: невже хтось повірить, що якщо Партія регіонів заявить про підтримку Ющенка, то за нього проголосує Схід? Якщо Віктор Федорович закличе за нього голосувати, виборці, які голосували за Партію регіонів, його послухають? Та якщо він скаже – підтримайте Ющенка, – у них волосся стане дибки! А Партія регіонів після цього втратить все...

-Ну, і "Наша Україна" теж…

-Так! А виборці все одно проголосують за того, за кого вони хочуть. А саме, в даному випадку, за Юлю, дії якої сприйматимуться ними як послідовні і принципові.

-Складається враження, що ви, певною мірою, виступаєте її адвокатом і промоутером. Чи це не так?

-Ні в якому разі, хоча мені вже це зауважували. І я кажу, що на сьогодні у мене немає ні ворогів, ні любих друзів, ні симпатій, ні антипатій. Я реально оцінюю ситуацію, яка є в Україні, – хтось же має сказати правду про те, що є. От я й кажу: на сьогодні Юлія Володимирівна має найкращий імідж, вона вміє переконувати людей...
Я не виступаю на підтримку Юлії Володимирівни, я просто констатую нинішню розстановку політичних сил в Україні і можливості їхніх лідерів перемогти на президентських виборах. Можливо, я помиляюся, але, як на мене, найбільші шанси у Тимошенко. Не знаю, що буде через два роки, але на сьогодні це так. Виходячи з цього, Ющенко може думати про свої шанси лише в одному випадку – у разі домовленості з Юлею Тимошенко.

Домовленості про що?

-Є різні варіанти. Можна змінити Конституцію на користь прем’єра, і тоді Юлія Володимирівна не піде в президентську кампанію, їй це не буде потрібно. Тоді у Ющенка будуть шанси для успішної кампанії. Або інше: Президента обиратиме парламент... Варіанти є. Але якщо Віктор Андрійович захоче переграти Тимошенко, то сьогодні він її не переграє.

-Ви зауважили, що опозиції не можна давати пости у виконавчій владі...

-Ну, так, бо це вже не опозиція...
-Це також один із поствиборчих меседжів Ющенка. Чи не здається вам, що таким чином робилася спроба створити сильну опозицію, заспокоїти трохи Партію регіонів для того, щоб створити противагу уряду Тимошенко. А Президент дивився б на їх боротьбу зверху і чекав, чим усе скінчиться...

-А як таке може бути? Якою може бути противага, якщо в уряді будуть представники опозиції?

-Який тоді у всьому цьому сенс?

-Ну, я не знаю, що думає Ющенко, зате знаю, що в уряді не може бути двох програм. Ну, буде там, скажімо, з п’ять осіб від опозиції, і чию програму вони виконуватимуть – опозиції чи уряду? Ви ж пам’ятаєте, що навіть коли два міністри – оборони і закордонних справ – призначалися за поданням Президента, не було ради, бо вони казали, що виконуватимуть тільки директиви Президента, які на той момент не співпадали з директивами уряду. А уявіть собі, що відбуватиметься, коли в уряді з’явиться опозиція! Ну, де у світі можна знайти виконавчу владу, в якій є опозиція?

А для чого Тимошенко повторила цю тезу?

-Бо так хотів Президент. Якби вона сказала "ні", то одразу мала б проблеми: вона ж, мабуть, уже добре знає Адміністрацію Президента. Вона моментально опинилася б в опозиції, принаймні до Президента! А так Юлія Володимирівна дала зрозуміти, що готова виконувати все, що хоче Президент.

А як ви ставитеся до того, що коаліції як такої не буде взагалі?

-Ви ж, напевно, чули про ці "плани": Балога – прем’єр, Янукович – спікер, але ніякої коаліції, а такий собі картель?
Стоп, стоп! Для цього потрібно змінювати Конституцію! Бо як таке можливо, коли Конституція гласить одне, Закон про вибори гласить відповідно, а влада знову формується за принципом ситуації? Як можна вибрати прем’єра без коаліційної більшості? Це означатиме повне невігластво! Знову ситуативне голосування і колективна безвідповідальність!
Якщо хочуть такого варіанту, хочуть, щоб не було опозиції та коаліції, – хай вносять зміни до Конституції і законів. Але не може бути так, що закон і Конституція гласить одне, а політики роблять цілком протилежне! Якщо вони будуть так гратися в політику, то це дуже погано скінчиться…

Думаєте, що не будуть?

-Тоді у Президента відкриваються тільки його можливості: враховуючи те, що Верховної Ради немає, коаліцію не створено, більшості немає, опозиції немає, Президент своїм указом створює тимчасовий уряд на рік. Щоправда, цей уряд може проіснувати і до президентських виборів. Цей уряд буде під Президентом.
Друге: регулювати відносини на рівні законодавства Президент буде указами – знову ж таки тимчасово.
За таких умов глава держави буде єдиним легітимним органом, єдиний управлятиме країною, і – єдиний, хто зможе претендувати на серйозну перевагу на президентських виборах.

Вам не здається, що на Банковій, у результаті, буде обрано саме цей варіант?

-Ну, якщо так, то це безвихідь. Не тому, що Президент так хоче, а тому, що це – ситуація безвиході. І якщо не буде створено ні коаліції, ні, відповідно, уряду, тоді Президент повинен скористатися своїми пов-новаженнями. Президент має звернутися до народу і пояснити, що для того, щоб не порушувати Конституцію і не вводити надзвичайного стану, у нього залишається один-єдиний вихід – своїм указом сформувати тимчасовий уряд...

Де-факто, це пряме президентське правління...

-Так. Тобто якщо політичні сили не зуміють домовитися, вони відкривають дорогу для саме таких дій і кроків Президента. У нього просто не буде іншого виходу. Безвладдя в країні не може бути навіть кілька днів, а тут – два роки до президентських виборів!
Тому політичні сили мають зрозуміти, що сьогодні дуже важливий етап, із якого почнеться або демократія і законне формування влади, або анархія. Пошуки способів незаконного формування влади означатимуть: влада у нас нелегітимна апріорі, тобто її фактично немає.



Источник: СПС Главное

  Обсудить новость на Форуме