20:15 06.09.2007 | Все новости раздела "Соцiал-демократична партiя України"
Концепція розвитку СДПУ(О) до 2012 року
Затверджена постановою
ХХІ з‘їзду СДПУ(О)
від 17 серпня 2007 року
Соціал-демократична партія України (об’єднана)
Модернізація! Довіра! Успіх!
Концепція розвитку СДПУ(О) до 2012 року
СДПУ(О) наголошує, що є ідеологічною партією, яка сповідує ідеали європейської соціал-демократії та принципи Свободи, Справедливості та Солідарності. Ми відстоювали, відстоюємо та будемо відстоювати інтереси людей праці. Ми будемо боротися проти авторитаризму та будь-яких порушень принципів демократії, проти соціальної несправедливості, правового нігілізму, національної ворожнечі та інших антисоціальних проявів.
1. Аналіз внутрішньопартійної ситуації.
Поразка Опозиційного блоку «Не Так!» на виборах 2006 року та неучасть СДПУ(О) у дострокових виборах 2007 р. є наслідком не лише прорахунків партії, зроблених останніми роками. Це – загальний результат помилок, які СДПУ(О) припустилася протягом 2000-2006 років, які врешті решт привели до нинішнього системного кризового стану в партії. Системність кризи підтверджується тим, що нею охоплені майже всі сторони партійного життя. Партія переживає кризу ідеології, лідерства, організаційну та кадрову кризи. Найголовнішим підсумком цього є те, що партія перебуває у стані недовіри виборців і опинилася поза великою політикою та сьогодні не може реально скласти конкуренцію провідним політичним силам.
СДПУ(О), починаючи з 1998 року, будувалася як «партійна машина» за майже радянською моделлю. Це дозволило збудувати потужну структуру, забезпечити присутність партії у всіх регіонах, містах, районах країни та отримати досить пристойний результат на виборах 2002 року. Але саме відсутність своєчасного реформування та продовження побудови партії бюрократичним шляхом призвело до фатальних наслідків. Роздутий партійний апарат згодом почав працювати сам на себе, відокремившись не тільки від партійного активу, але й від рядових партійців. Партійна структура поглинала все більше ресурсів, але видавала все менший результат. Разом з тим, відсутність результатів підмінювалася гарною звітністю, а часто-густо – відвертою брехнею.
Відсутність структурних змін, небажання відповідати реаліям політичної ситуації, ігнорування впровадження стратегії політичної ініціативності призвели до того, що СДПУ(О) почала стрімкий рух на узбіччя політичного життя та стала непрацездатною бюрократичною структурою. Для партійних функціонерів всіх рівнів нормою стало заробітчанство, а серед членів партії та її прихильників поширювалася апатія й зневіра. Результат виборів засвідчив, що нинішня модель розбудови партійної структури повністю себе вичерпала.
Яскравим свідченням цього став той факт, що за Опозиційний блок «Не так!» проголосувало 257 106 виборців – тобто менше формальної кількості членів СДПУ(О) та в кілька разів менше, ніж голосувало за партію в 1998-ому і в 2002-ому роках. Це свідчило, що партії перестали довіряти навіть прихильники соціал-демократії.
Проведені дослідження підтверджують, що і зараз виборці продовжують сприймати СДПУ(О) як партію «олігархів», представників «вчорашньої влади» і найприкріше, що нас так і не сприймають як організацію, що відстоює соціал-демократичні цінності.
2. Аналіз соціально-політичної ситуації в Україні.
Аналіз соціально-політичної ситуації дозволяє окреслити ряд загальнополітичних тенденцій в Україні, які будуть формувати політичні «правила гри» у стратегічній перспективі.
Головною тенденцією є формування нової політико-світоглядної системи. Безсумнівним є той факт, що відбулася зміна системи координат «лівий»-«центрист»-«правий», яка домінувала у 1990-х роках. У масовій свідомості людей відбулося переформатування політичних настроїв за віссю «помаранчеві»-«біло-блакитні», захід-схід.
В Україні наочно існує системна криза класичних європейських ідеологій, в той же час політичні сили – лідери виборчих симпатій, прикриваючись лівими гаслами, фактично насаджують в країні праволіберальну споживацьку ідеологію американського зразка.
На зміну змаганням програм класичних ідеологічних партій прийшла соціальна дискусія окремих лідерів у рамках ліберальної системи цінностей.
При цьому традиційні ідеології (комуністична, соціалістична, соціал-демократична, націонал-демократична та інші) відверто виштовхуються на «околицю» політичного життя діючим режимом. Тобто наочно відчувається «зсув» з глобальних тем у бік більш локальних. Сьогодні вододілом є відношення до виборів 2004 року та «Майдану». Особливу роль стали відігравати ментальні відмінності мешканців різних регіонів країни, які нечисті на руку політики використовують у своїх цілях, наближаючи загрозу розколу України.
Зацікавлені в поглибленні процесу деідеологізації політичної боротьби нинішні лідери політичних перегонів намагаються якомога найдовше розтягнути формат протистояння, що склався у результаті президентських виборів 2004-го року.
Сьогодні в Україні продовжується процес політичного переформатування, що може привести до створення системи, в якій за місця у парламенті будуть змагатися лише 3-5 партій. Провідні політичні сили провадять політику «поглинання» своїх нещодавніх союзників чи конкурентів, незважаючи на їх ідеологічні гасла, що сприяє прискоренню процесів укрупнення партій з одночасною деідеологізацією політичних процесів. Разом з тим, партії-гегемони сьогоднішнього дня демонструють практично повну тотожність своїх програм. Відрізняючись в питаннях зовнішньополітичних орієнтацій чи оцінці історичної спадщини, вони ідентичні в дійсно важливому для них питанні – захисті інтересів великого капіталу.
Іншим аспектом, цієї політичної ситуації є реальна криза лівих і лівоцентристських партій в Україні, перш за все КПУ, СПУ, ПСПУ СДПУ(О) та інших. Вони стрімко втрачають довіру своїх прихильників і виборців, через те, що не можуть адекватно та ефективно відповідати на політичні та економічні «виклики» часу або ж вступають у вимушені політичні союзи із своїми ідеологічними супротивниками.
Але чи не найголовнішою причиною кризи лівого та лівоцентристського руху є його багаторічна роздрібненість. Не дивлячись на те, що провідні праволіберальні партії та об’єднання (Партія Регіонів, БЮТ, «Наша Україна») останнім часом змагаються за залучення до своїх лав як різних політичних сил, так й провідних представників національної та регіональної політичної еліти, провідні партії лівого та лівоцентриського напрямку діють окремо і навіть не допускають реальної можливості створити потужне об’єднання, щоб протистояти перемозі правих сил.
3. Мета та завдання розвитку соціал-демократії в Україні.
Ідеологічне позиціювання СДПУ(О) формувалося ще у 1990-х роках в рамках старого формату («ліві»-«центристи»-«праві»). Ця стратегія на зайняття своєї ідеологічної ніші як «поміркованих лівих центристів» була виправданою на виборах 1998 і 2002 років. Однак президентські вибори 2004 року фактично демонтували колишній розподіл, змінивши його з «ідеологічного» на «майданний». СДПУ(О), яка не вписувалася у цю систему координат, зазнала 2006 року нищівної поразки. У зв‘язку з цим постає питання щодо потреби суттєвої модернізації ідеологічного позиціонування СДПУ(О).
Враховуючи власні перемоги і помилки, СДПУ(О) повинна залишатись прагматичною, суспільно орієнтованою політичною силою, яка ставить за мету реальну турботу про кожного громадянина України зокрема і суспільство у цілому, утвердження держави як правової та демократичної, з високим міжнародним авторитетом та впливом.
Саме тому, необхідно послідовно відстоювати розвиток української соціал-демократії, як ідеології „третього шляху” між кризою та революцією, між крайнощами націоналізму і лібералізму. Його основою є принцип соціалізації економіки, що передбачає гармонійне поєднання повноцінної ринкової економіки, державного регулювання та сильної соціальної політики.
„Наш позитивний ідеал - це цивілізоване, тобто вільне, демократичне, солідарне, економічно ефективне та екологічно стале людське суспільство, що перебуває в постійному динамічному розвитку”, - говориться у Декларації принципів СДПУ(О), прийнятій у травні 1990 року. Ці слова залишаються актуальними і сьогодні.
Виходячи з цього СДПУ(О) продовжує виступати за еволюційний і реформістський шлях перетворень, консенсус у суспільстві, пріоритетність прав людини, правову і соціальну державу, безпечне і наповнене реальним змістом життя кожного громадянина України.
Саме тому нашими ключовими ідеологемами є :
- в економічній сфері –розвиток гуманітарної економіки, основою якої є збереження та плекання «людського капіталу».
Наш ключовий принцип: для працездатних - рівні можливості працювати; для знедолених - допомога i милосердя; для всіх - забезпечення якості життя. При цьому економічний розвиток в державі повинен бути збалансований між приватною та колективною формами організації праці й забезпечувати стабільність.
Соціальною базою «гуманітарної економіки» є «людина праці», а основою і гарантією політичної стабільності є так званий „середній клас”.В цьому контексті важливим є підтримка усіх видів малого та середнього підприємництва, створення широкої мережі дрібних і середніх підприємств, які діють при підтримці держави та забезпечують умови мобільності та структурної гнучкості економічної системи.
- в політичній сфері – розвиток політики «громадського захисту». Останні роки все більше демонструють, що, незважаючи на ріст розчарованості в політиках, населення стає більш свідомим у захисті своїх прав як у залах суду, так і в акціях протесту на вулицях. Це є реальною «площадкою» розвитку соціал-демократії в Україні, яка повинна стати на чолі процесів, що мають на меті захист прав та свобод громадян. Разом з тим, ми повинні протистояти спробам використання «народного» фактору, як політичних технологій нечистих на руку політиків, що ставлять за мету реалізувати таким чином інтереси своїх груп і кланів.
Розвиток громадського суспільства – реальна можливість боротьби з корупцією, яка наскрізь пронизує українське суспільство. Сьогодні, коли в країні панує правовий нігілізм, який демонструє влада на всіх рівнях, найбільш ефективним засобом боротьби з корупцією має стати боротьба за відкритість та прозорість влади. Цей процес потрібно починати з забезпечення чесності, відкритості та прозорості виборчого процесу, що має сприяти приходу до влади справжніх професіоналів, людей з чистою репутацією, яким справді довіряють виборці.
Важливим своїм завданням ми вважаємо продовження політичної реформи. Демократія в Україні постійно буде перебувати під загрозою, доки є загроза парламентаризму з боку президентської влади, повноваження якої за європейськими мірками занадто перевищені, що дає реальну можливість появи авторитаризму. Принцип політичної відповідальності влади, який закладено у суті парламентсько-президентської форми правління сьогодні порушено завдяки тому, що президент постійно намагається відновити максимальну кількість своїх повноважень і використати їх на користь політичної сили, яку він фактично очолює і яка опинилася у парламентській опозиції. Ми вважаємо, що продовження політичної реформи має відбуватися у руслі посилення демократії та парламентаризму.
Треба реально надати більше владних прав територіальним громадам, згідно запланованого другого етапу політичної реформи.
Закінчення політичної реформи має стати головним завданням на шляху перемоги демократії в Україні.
- в соціальній сфері – розвиток «соціального партнерства» та системи «соціальної безпеки» є одним з найголовніших пріоритетів СДПУ(О)
«Соціальне партнерство» має відбуватись у рамках трикутника: держава, робітники та роботодавці. Відповідні державні органи, профспілки та об’єднання роботодавців через систему колективних договорів співпартнерства мають спільно вирішувати соціальні питання.
В цьому контексті для СДПУ(О) є вкрай необхідним налагодити ефективну систему роботи з профспілками у галузі захисту прав найманих працівників. Необхідні спільні зусилля і центральних органів партії, і всіх партійних організацій у справі налагодження плідної співпраці з максимальною кількістю профспілок, їх місцевих об’єднань та відділень.
Система «соціальної безпеки» повинна передбачати ефективні механізми охорони праці та допомоги при втраті роботи або працездатності, систему перекваліфікації, соціального страхування та пенсійного забезпечення, систему допомоги малозабезпеченим та інші механізми захисту соціальних інтересів пересічної людини. Необхідно підтримати завершення пенсійної реформи в Україні.
В міжнародній сфері – курс на економічну інтеграцію України у Єдиний Економічний Простір разом з нашими країнами партнерами – Росією, Білоруссю та Казахстаном, та проти вступу нашої країни в військово-політичні блоки. Розуміючи, що інтеграція України у світову економічну систему є природним процесом, ми придаємо велике значення нашому співробітництву з усіма країнами і, перш за все, з країнами Європи. Але головною умовою цього співробітництва мають бути саме інтереси держави Україна та її народу. Ми вважаємо, що шлях України до Європи пролягає саме крізь впровадження високих європейських стандартів демократії, економічного розвитку та забезпечення європейського рівня соціального захисту громадян.
Зовнішньопартійним орієнтиром для СДПУ(О) є посилення власної міжнародної діяльності, поширення співробітництва з провідними, перш за все, європейськими політичними партіями соціал-демократичного спрямування та вступ до Соцінтерну.
4. Мета та завдання розвитку СДПУ(О).
Не зважаючи на той чи інший варіант розвитку соціально-політичної ситуації в країні, СДПУ(О) чітко визначає свою мету та завдання на найближчі роки.
Стратегічною метою СДПУ(О) є :
– завоювання довіри виборців та забезпечення на цій основі достойного представництва партії в органах влади з метою реалізації своїх програмних принципів за завдань.
Стратегічними завданнями партії є:
1. Модернізація ідеологічної платформи партії, яка повинна стати основою для отримання підтримки достатньої кількості прихильників, що є умовою для виконання місії та досягнення цілей партії, її успішної участі на виборах. Залишаючись носіями класичної європейської соціал-демократії, ми повинні розробити та впровадити найсучасніші форми її донесення до виборця та адаптації до сучасних, поточних соціальних і політичних умов в Україні.
Новим принципом ідеологічної роботи партії має стати:
Соціал-демократична ідеологія – це потреба України!
2. Модернізація організаційної структури партії на основі різкого зростання ролі та відповідальності регіональних партійних осередків, за рахунок підвищення ініціативності на місцях, децентралізації прийняття рішень, забезпечення принципу фінансової самодостатності місцевих партійних організацій. Нова модель існування партійної організації, перш за все, вимагає підняття ролі лідера регіональної організації та місцевих керівних органів. Секретар регіонального партійного осередку повинен стати справжнім політичним лідером, публічним з максимально високим рівнем впізнаваності та високим рівнем авторитету серед людей. Керівний орган місцевого осередку та його керівник мають нести персональну політичну відповідальність за наслідки й результати своєї роботи.
Головним завданням кожної партійної організації має стати гідна політична конкуренція та успішна результативна участь у виборах до органів місцевої представницької влади.
Новий організаційний принцип СДПУ(О):
Конкурентоспроможність партії залежить від регіональної конкурентоспроможності.
1. Безумовне забезпечення демократичних принципів у внутрішньопартійних стосунках. Гарантією цього повинно стати обов’язкове виконання вимог Статуту СДПУ(О), який надає всі права кожному осередку та кожному члену партії, починаючи від Голови партії і закінчуючи рядовим партійцем.
Новим принципом внутрішньопартійного життя має стати:
Статут СДПУ(О) – закон для кожного члена партії та гарантія внутрішньопартійної демократії!
2. Розробити модель міжпартійних відносин з потенційними союзниками та опонентами.
Враховуючи те, що сьогодні в Україні відбувається активний процес політичного переформатування, в результаті якого ліві сили суттєво втрачають свої позиції, одним з найголовніших завдань партії вважати об’єднання всіх політичних сил лівого та лівоцентристського спрямування, створення потужного політичного союзу з метою спільного протистояння правому реваншу.
3. Активна співпраця з громадськими об’єднаннями, особливо з профспілковим рухом. Всебічно сприяти відродженню профспілкового руху для забезпечення захисту прав трудящих, розуміючи, що саме профспілки мають стати одним з провідників впровадження ідей соціал-демократії в країні.
4. Безпосередня участь кандидата від СДПУ(О) у президентських виборах 2009 року.
5. Обов’язкова участь у наступних чергових або позачергових виборчих кампаніях до Верховної Ради та місцевих рад з метою досягнення позитивного результату на них: створення фракції у парламенті та забезпечення представництва в органах місцевого самоврядування.
6. Забезпечення міжнародного авторитету СДПУ(О)через всебічний розвиток зв’язків з соціал-демократичними партіями та організаціями інших країн. Вступ до Соціалістичного Інтернаціоналу.
5. Практичне втілення концепції модернізації СДПУ(О).
Існування соціал-демократії та реалізація її основних засад відповідає внутрішнім потребам України. Поразка на останніх виборах – це виклик СДПУ(О) як ідеологічному носію.
Стратегічною відповіддю на "виклик-2006" може стати лише новий етап становлення соціал-демократизму в україні, новий не за назвою, а передусім за сутністю.
Саме тому новий етап має базуватися не на кумівстві, знайомстві чи інших зв'язках такого кшталту, не на формальному членстві і вже точно не на коштах у вигляді зарплат функціонерам, а саме на людях, які матимуть потребу, необхідність в реалізації, сповідуванні цінностей та стандартів європейської соціал-демократії. Тільки прихід саме таких людей на провідні позиції в партії, які будуть здатні відстоювати свої принципи, зможе змінити партію, а згодом і стан справ у державі.
Сповідування європейських принципів та ідей має бути визначальним як у формуванні планів на майбутнє, так і в оцінці нинішніх політико-економічних перетворень. Саме на базі соціал-демократичних цінностей може і має бути побудована демократична, соціальна, правова держава. Сила соціал-демократів європейських країн полягає в тому, що вони, на відміну від багатьох інших сил, змогли запропонувати та втілити в життя реалії моральної політики.
Високий рівень моральності політики дає можливість ухвалювати рішення на засадах консенсусу та соціального партнерства, на основі пошуку компромісів між економічно сильними та економічно слабкими групами, на ґрунті демократизму та солідарності.
Цей етап буде реалізовано позитивно, якщо демократизуємо внутрішньопартійне життя.
Загалом, як свідчить досвід вже згаданих європейських колег, відновити довіру до соціал-демократів вдається саме тоді, коли боротьба за справедливіше і демократичне суспільство починається з себе – зі створення сучасної та ефективної соціал-демократичної партії.
Цей процес і буде «Модернізацією!».
Партія повинна постійно шукати нові сучасні методи роботи, що відповідають вимогам часу. Ми повинні постійно відчувати настрій та потреби своїх виборців і не маємо права іти на компроміси з сумлінням або відступати від своїх принципів, навіть заради тактичних успіхів.
Прикладними аспектами Модернізації є:
1. Створення мережі ідеологічних «платформ».
Враховуючи те, що СДПУ(О) має певний адміністративно-організаційний досвід і потенціал, необхідно зазначити, що «найслабшою ланкою» в партії завжди була ідеологічна робота. Це була поверхнева діяльність, що не формувала серйозних основ соціал-демократичної ідеології.
На нинішньому етапі в ідеологічній роботі СДПУ(О) потрібно запровадити принцип «платформ», тобто під кожну ідеологічну тему («гуманітарна економіка», «цивільний захист», «соціальна безпека», «захист прав людини», ЄЕП тощо) має бути створена окрема «мозкова команда», яка зовсім не займатиметься ідеологією, а глибоко опрацьовуватиме конкретну тематику (проблематику). Водночас партійне керівництво треба регулярно забезпечувати інформаційними приводами та аргументами (проводити дослідження, складати проблемні доповіді, пропозиції, законопроекти тощо).
Крім того, кожна ідеологічна тема (і відповідно, її «ідеологічна платформа») повинна закріплюватися за конкретним «публічним обличчям» партії, яке має її озвучувати і з нею асоціюватися.
Принципи функціонування таких команд – проектно-мережевий. Для цього передбачається залучення регіональних фахівців і експертів із конкретних галузей.
2. Співпраця із структурами громадянської активності СДПУ(О) повинна активно співпрацювати з громадськими об’єднаннями, що мають суттєвий потенціал роботи у своїй сфері. Це перш за все незалежні профспілки, комітети із захисту прав громадян, правозахисні та «активістські» громадські організації (екологічні, молодіжні, жіночі, підприємницькі тощо). Актив таких організацій, за умови подібності ідеологічних позицій, спокійно може стати новим «кадровим резервом» для партії. Безумовно, ми повинні співпрацювати з реальним профспілковим рухом, як основою механізму захисту прав трудящих. Знову ж таки, вибірково, на грантовій і комунікативній основі (через систему профільних інтернет-сайтів), підтримуючи такі організації можна сформувати додатковий, а подекуди і паралельний, (мається на увазі до існуючої партійної мережі) організаційний і мобілізаційний ресурс, якому притаманні суттєва ініціативність і самоорганізація.
3. Робота партії в локальних інформаційних просторах. В умовах політичної конкуренції, що зростає, використання традиційних комунікативних каналів вже не дає колишньої ефективності. Найближчим часом, політичні актори будуть змушені «спускатися з центральних комунікаційних каналів (не тільки у плані ЗМІ, але й адаптації своїх ключових повідомлень (меседжів) на локальні (регіональні) рівні. На сьогодні, в межах кожного регіону існує декілька інформаційних просторів, подекуди автономних та таких, що мають власні інформаційні ритми. Від вміння працювати в таких просторах буде залежати загальний комунікативний ресурс партії. Тим більше сучасне позапарламентське положення партії і в подальшому значно буде знижувати можливості використання центральних комунікацій. В цьому плані доцільно створення власних або підтримка «дружніх» інформаційних проектів саме на регіональних рівнях (не обов’язково створення партійних газет, це можуть бути й інформаційні агенції, Інтернет - видання, медіа спілки тощо).
4. Створення союзу партій лівого спрямування. Окрім внутрішньої «Модернізації», кардинальним чином мають бути перебудовані відносини з іншими партіями. «Війна проти соціал-демократів» має бути припинена. Ми маємо бути ініціаторами об’єднання лівих сил у складі “демократичнОГО лівОГО ЦЕНТРУ” – включно з усіма, хто не на словах, а на ділі відстоює цінності демократичного соціалізму. Модернізація власної партії дозволить нам активніше ініціювати аналогічні процеси і в інших організаціях, не соромлячись пропонувати оновлення і соціалістам, і комуністам. Наприклад, платформою об’єднання може стати спільна участь в агітаційній компанії стосовно референдуму щодо вступу України до НАТО, спільна розробка Соціального Кодексу України, тощо.
СДПУ(О) повинна консолідувати навколо себе вагому частку лівого, лівоцентристського та центристського електорату. Важливо не зрадити довіри людей, які залишаються нашими прихильниками, і дати зрозуміти суспільству загалом, що об’єднані соціал-демократи є надійною політичною силою, яка матиме вагомий вплив на розвиток політичних процесів, незалежно від наслідків президентських виборів 2009 року.
СДПУ(О) має закріпитись як головна лівоцентристська політична сила України, що дасть змогу на чергових парламентських виборах здобути достойну підтримку виборців. У стратегічній перспективі СДПУ(О) повинна претендувати на роль своєрідного “містка” між лівими виборцями, що дистанціюються від ортодоксального й догматичного комунізму, та виборцями-центристами, зорієнтованими на індивідуалістичні цінності “середнього класу”, але при цьому негативно налаштованими щодо правої, націоналістичної ідеології.
Впровадження модернізації партії забезпечить закріплення СДПУ(О) у «лівій» ніші, створить підстави, щоб партія гідно вийшла з внутрішньопартійної кризи, і знову стала успішною та затребуваною українським суспільством.
Обсудить новость на Форуме