18:30 14.08.2007 | Все новости раздела "Соцiал-демократична партiя України"
Об'єднання лівих сил неминуче
Єдиним винятком у Верховній Раді залишаться комуністи. Вони останнім часом тяжіють до демократичніших форм роботи й уже не заперечують необхідності існування, наприклад, приватної власності. Однак усе-таки залишаються представниками іншої базової ідеології – комуністичної.
Інші парламентські фракції, появи яких можна чекати в Раді зразка 2007 року, зорієнтовані на виконання завдань, що ставить перед ними великий промисловий капітал. І вони, по суті, ліберальні.
Отже, видно, що представлення класичної соціал-демократичної ідеології через парламент цього скликання досить проблематичне. Не краще йдуть справи й у місцевих радах, де є представники таких традиційно соціал-демократичних партій, як СДПУ(О) і СПУ, а також кількох інших політичних об'єднань, що обстоюють схожі ідейні позиції.
Криза існує й на регіональному рівні. І її справді можна назвати "системною", бо прояви торкнулися відразу декількох сфер роботи партій лівоцентристського напряму.
Криза ідеології
СДПУ(О) традиційно була партією з класичною соціал-демократичною ідеологією європейського зразка. Проте європейські рішення не дуже влаштовували Україну. Як мінімум, вони потребували доопрацювання, але доопрацювання "на місці" не було.
Свобода, Справедливість і Солідарність для працьовитих людей у Європі, що описує їх принципи відстоювання своїх прав, в Україні так і залишилися несуперечливою й правильною, але такою, що не надто зачіпає серця і розуми трійцею.
Однією з головних причин такого розвитку подій стало зростання популярності партії наприкінці 90-х – на початку 2000-х. СДПУ(О) повторила шлях СДПН, яка 1912 року прийшла до влади в Німеччині, отримавши величезну підтримку населення й 110 мандатів у парламенті.
Це викликало різке зростання кількості членів партії, а оскільки вони були вихідцями з різних соціальних груп, згодом це вилилося в ідеологічну аморфність СДПН.
Із СДПУ(О) відбувалося щось схоже. Збільшення числа членів партії до 400 000 осіб, формування могутньої регіональної мережі стало безумовним успіхом партії. Але тоді ж набрала силу й ідеологічна аморфність.
Навіть нині, коли перереєстрацію пройшла лише частина есдеків, зрозуміло, що вони належать до різних соціальних і професійних груп, по-різному бачать майбутнє СДПУ(О) й України. Єдиний спосіб уникнути подальших проблем – щоденна робота над ідеологією партії.
Не можна раз і назавжди сформувати принципи життя в постійно змінному суспільстві. І саме дискусії про цілі й методи роботи СДПУ(О) повинні дати можливість "пожвавити" ідеологію партії.
Криза ідентичності
Наступним тараном, що завдав нищівного удару по позиціях українських лівих, стали правила політичного життя в нашій країні. Політики ігнорують розподіл на правих і лівих, а стандартна виборча програма в Україні уже років десять виглядає таким чином: "зменшимо податки — підвищимо пенсії".
Це грає на руку тим політичним силам, які, не заявляючи, державу якого типу вони намагаються будувати, видають за свої успіхи в соціальній і економічній сфері окремі факти. Наприклад, збільшення ВВП або запровадження пільг для окремих категорій населення.
Один із результатів такої політичної аморфності – відсутність передбаченої довгострокової стратегії розвитку держави, падіння довіри до України як зарубіжних партнерів, так і власне населення країни.
Відсутність виразної стратегії провокує постійне керування Україною в "ручному режимі". Розмови про необхідність формулювання "національної ідеї", які тривають із моменту проголошення Незалежності (15 років!), демонструють глибину кризи.
Політична аморфність стимулює появу соціал-популістів. Ці політичні гравці, зазвичай, є представниками великого капіталу. І захищаючи свій капітал, зручні умови для ведення бізнесу, такий політик використовує соціал-демократичну риторику, дезорієнтуючи виборця.
Саме з цим пов'язана головна небезпека для лівого руху: адже гасла соціал-популістів від гасел лівих нічим не відрізняються, а цілі й методи роботи в них принципово різні. І це може закінчитися падінням довіри до самої соціал-демократичної ідеології.
Криза цілей
Одним із наслідків зосередженості на рішенні тактичних, ситуативних задач і недооцінки важливості розвитку ідеології стала криза цілей соціал-демократичного руху. Партія сприймалася багатьма як засіб для приходу до влади. І це справді одна з найголовніших цілей для будь-якої політичної сили, але за цією метою мають іти й інші, не менш важливі.
Створення об'єднання партій лівоцентристського напряму, побудова в Україні соціальної держави можуть сприйматися як цілі, гідні об'єднаного лівого руху.
Однак це відбудеться лише в тоді, коли СДПУ(О) зможе запропонувати українцям хоча б приблизний план реалізації своїх ініціатив.
Криза відносин "центр - регіони"
Не вперше і не востаннє порушується на зустрічах соціал-демократів проблема відношення центральних органів партії та регіональних організацій. Навколо цього питання зламано вже чимало списів, і тому ще раз переказувати аргументи сторін немає сенсу. Важливо розуміти, що до певного моменту СДПУ(О), як і інші вертикально інтегровані партії, повністю керувалася й фінансувалася зверху.
Однак така ситуація характерна не тільки для СДПУ(О), а і для інших партій лівого напряму! І СПУ, і КПУ, і ПСПУ і безліч інших політичних сил організовані за цим принципом. І коли ми говоримо про неможливість об'єднання двох ідеологічно близьких політичних сил, ми, перш за все, говоримо про несумісність амбіцій їхнього керівництва.
Об'єднання лівих сил не може відбутися без зміни "архітектури" цих партій. Проте СДПУ(О) заявила про перехід на нову систему "Демократії знизу". А це означає не тільки реформування СДПУ(О), але і зміну правил гри для всіх політичних партій у регіонах.
І якщо об'єднання лівих для багатьох наших потенційних партнерів не стане вирішальним аргументом на користь спільної роботи з СДПУ(О), то реалізація соціально важливих регіональних проектів якраз і може стати першим "містком" такого майбутнього об'єднання. Тобто для того, аби ліві об'єдналися – не потрібно сідати "за столи переговорів".
Досить буде разом вирішувати якусь важливу соціальну проблему. А спільна праця, як казав герой радянського мультфільму, об'єднує. І таке об'єднання — куди міцніший фундамент для побудови єдиного лівоцентристського руху.
СДПУ(О) має необхідні ресурси та знання для того, щоб продемонструвати свою затребуваність, професіоналізм і актуальність своєї позиції як усім українцям, так і ідеологічно близьким партіям.
А відмова від участі у виборчій кампанії дає нам можливість виступити в ролі незалежного арбітра в майбутніх політичних баталіях.
Ідеологічні партнери
Кажучи про можливе об'єднання лівих сил, ми маємо розуміти, про які партії йдеться. Теоретично це можуть бути майже всі партії, в гаслах яких звучать слова "соціальна справедливість" і "свобода". Та практично нині Комуністична партія, що має всі шанси пройти до Верховної Ради, бачить себе на чолі об'єднання лівих сил.
Комуністи мають підстави для того, щоб виголошувати такі заяви. А ось чи готові есдеки прийняти комуністичну ідеологію, і чи готова КПУ погодитися з ідеями соціал-демократів – питання відкрите.
Монополізація банківської діяльності, запровадження мораторію на спекуляцію (читай – торгівлю), а при потребі й "карткового" розподілу товарів – усі ці норми програми Компартії України (вона опублікована на сайті КПУ) добре описують різницю в комуністичній і соціал-демократичній ідеології. Навряд чи будуть соціал-демократи будуть у захваті від неї.
Проте останнім часом комуністи все більше пом'якшують і роблять більш "ринковими" свої ідеї, а тому в майбутньому співпрацю соціал-демократів з ними не можна виключати. Тим паче що сам формат "об'єднання лівих" ширший, ніж ідеологічний, і в його рамках теоретично можуть ужитися декілька ідеологій.
Якщо розглядати потенційних партнерів зі створення об'єднаного соціал-демократичного руху, особливе місце в ньому посідає Соціалістична партія України. Потенційною перевагою можливої співпраці є те, що базові регіони в есдеків і соціалістів - різні. Есдеки мають хороші позиції в Запоріжжі, Дніпропетровську, Криму, Одесі, Херсоні й Миколаєві (тобто на сході й півдні), а соціалісти популярні в Центральній Україні.
Наступники Наталії Вітренко традиційно вирізняються високою лояльністю до свого лідера.
І хоча передвиборна програма "вітренківців" має безліч економічних проектів, за допомогою яких ПСПУ збирається покращувати життя в Україні, й особливих ідеологічних різночитань між ПСПУ і СДПУ(О) немає, проте співпраця цих двох партій може не скластися саме через неспівпадіння життєвих цінностей членів двох партій. До того ж, Вітренко виступає проти євроінтеграційних процесів. А для СДПУ(О) "європейський похід України" не заборонена тема, як, наприклад, інтеграція України в НАТО.
Крім того, існує безліч політичних сил, які позиціонують себе як представники лівого політичного табору. У ході виборчої вони активізуються, і можна буде дійти висновку про те, хто з них чого вартий. А ідею створення соціал-демократичного об'єднання багато хто з цих партій підтримає - не тепер, так після виборів. І головним завданням СДПУ(О), на мою особисту думку, на найближчі два місяці стане ініціація багатобічного діалогу з усіма представниками лівих партій.
Обсудить новость на Форуме