00:00 23.05.2007 | Все новости раздела "Соцiал-демократична партiя України"
Чи не час збирати каміння?
"Наша Газета+" - це наше дзеркало. Добре, що вона є - колективний агітатор і організатор. Інакше ми, напевно, позабували б, як кого звати. Однак незважаючи на кількість публікацій, ми залишаємося фактично в такому ж стані й на тих самих позиціях, що й рік тому. А в політиці "що зупинилося - те вмерло".
Поступово відступає скутість після "шокової терапії" минулих виборів. Може, настав час підвестися? Тепер усе, про що думали, говорили й писали після виборів, треба узагальнити, зробити висновки і, якщо буде потрібно, внести зміни до Статуту і Програми партії. Роботу на цьому етапі повинні взяти на себе фахівці, досвідчені політики, лідери партії і виконати її так, щоб не було жодної прогалини й жодного зайвого слова. До речі, думками чи сумнівами з цього приводу вони могли б також ділитися на сторінках "НГ+".
VІР-особою у газеті повинен стати і рядовий партієць. Адже не хлібом єдиним живе людина, але й інформацією для роздумів. І щоб був він впевнений у своїй особливій місії, у тому, що представляє в суспільстві не вузькопартійні інтереси (як у партіях, які втратили або й не мали ідеології), а відіграє особливу роль. Про це повинна подбати "НГ+". Є тема (проблема), а далі, однією пропозицією, - думка партійців, резюме оглядача. Віра в те, що людина робить важливу для суспільства справу, додає їй сил, стимулює ініціативу, робить її життя змістовнішим і цікавішим.
Тому, на мій погляд, "НГ+" повинна залишатися каталізатором партійного життя, продовжувати виконувати цю важливу функцію. Це означає, що треба продовжувати "публікації звідусіль" - і "правильні", і "неправильні". Із цього приводу пригадується випадок з мого життя. Якось на екзамені з філософії мій однокурсник на запитання про "заперечення заперечення" дав таку відповідь, що викладач не витримав і засміявся так, як ніхто ніколи від нього не чув. А схаменувшись, вибачився і сказав: "Беру це на свою совість. Ви, звичайно, розберетеся... але я... ставлю вам... "відмінно". Сподіваюся, не забудете". Тобто головне - не заформалізуватися. Публікувати різні "шедеври". З'являться дотепні відгуки, буде тема для полеміки.
Потрібні, безумовно, й узагальнювальні коментарі керівників партії. Таку думку я неодноразово чув на партійних зборах і в розмовах з членами партії.
Формально у нас для нормальної роботи є все. Виконком. Від нього залежить не тільки протокольна частина, але й робота всього механізму. Але це не тільки "офіцер для доручень", а насамперед "механік", що регулює систему й стежить за нею, забезпечує найважливіші функції - прямий і зворотний зв'язок. Відсутність, неналежна робота прямого зв'язку (від центру) заважає периферії вчасно "забрати хвіст", а за відсутності зворотного зв'язку центр не відчуває болю, хоч ріж цю периферію ножем, а це - втрата ресурсів. А виконком забезпечує коефіцієнт корисної дії системи, співвідношення ресурсів і результатів. Це центр ідеології партії.
Ідеологія. Ми не можемо бути партією російськомовних, україномовних, двомовних... Не можемо бути партією НАТО чи антиНАТО, хоча свою позицію з цих питань маємо. Ініціювали референдум, зібрали 4,5 млн. підписів (а це величезні ресурси!). Сподівалися, що люди, які за референдум, підтримають нашу партію й на виборах. Але вийшло інакше.
Нами, згідно з законом, зроблено все, щоб кожний громадянин, а не політичні партії, міг зробити свій вибір між НАТО і ЄЕП. Але влада, незважаючи на закони, гальмує цю ініціативу, і це є свідченням недосконалості та низького авторитету як законодавства, так і закону. На жаль, за роки "незалежності й розвитку" багато хто так і не прийшов до того, що "закон є закон".
"Ми працюємо з людьми і для людей!". За таких умов необхідно визначитися, яких людей і якої кількості? Адже ми не менше, ніж інші, поляризувалися і мимоволі можемо зійти на інтереси тільки членів своєї партії, та й то не всіх. Напевно, існує якась критична маса, яка дозволяє політичному угрупованню називати себе партією України. На це варто звертати увагу, оскільки ми, як і всі, вживаємо такі слова, як "народ", "Україна" і т.д., але нас не чує принаймні половина населення країни.
З іншого боку, ми не можемо заперечувати інтереси російськомовних, україномовних чи двомовних. Серед членів партії чимало таких. Наша позиція - соціальна справедливість, баланс інтересів капіталу й суспільства, їх ефективна взаємодія. Капітал, за класиками, має одну мету - прибуток! Йому потрібні накопичення для розвитку і частково для райського життя. Все інше для нього - другорядне. Але там, де все робиться тільки за гроші, не може бути ні свободи, ні демократії.
Тому наша функція полягає в тому, щоб допомогти "вітчизняному товаровиробникові" (інша назва капіталу), але не шляхом лобіювання його інтересів проти "національного товароспоживача" (коли ми були і коли будемо у владі), а в інший спосіб. Ми визнаємо продуктивну силу капіталу, законного бізнесу і дбаємо про них, захищаючи інтереси тих, хто працює, хто вже або ще не може працювати (пенсіонери або молодь).
Адже від становища цих категорій населення, умов їхнього життя залежить культура суспільства, якість нових поколінь і наше майбутнє. Фахівці з-за кордону не потечуть до нас ріками. А капіталу і бізнесу потрібні перспективи і "трудові резерви". До речі, вони усвідомлюють це, але ділитися самі по собі, без сторонньої, у тому числі нашої, допомоги їм важко. Це означає не якісь там побори із шапкою по колу, а законодавче прогресивне оподаткування. Більший прибуток - більше відсотків відрахувань у бюджет, на соціальні потреби.
Таким чином, ми не можемо бути ні партією капіталу, ні партією пролетаріату. Всі ці питання зняті на шляху розвитку соціал-демократії. Коли люди зрозуміють, а ми підтвердимо ці позиції, за нас не проголосують хіба що мільйонери, яких не так уже й багато. Але це не сьогодні і не завтра. Досить простежити історію соціал-демократії - і ми переконаємося, що маємо все необхідне для цього. Адже ми маємо що сказати людям. За підтримки виконкому нам вдалося організувати присутність у радіоефірі Полтавської області. Було б непогано соціал-демократичне пояснення дійсності "акредитувати" і в центральних ЗМІ.
Надворі травень 2007 року. Настав час готуватися до виборів. Не хотілося б наступати на ті самі граблі - "хотіли як краще, а вийшло як завжди". Тому слід списки своїх кандидатів в усі рівні влади, членів виборчих комісій готувати не в останній день. Вони повинні бути завжди і працювати над цим треба постійно. Нехай кандидатами будуть навіть рядові члени партії. Кому потрібна партійність, коли про тебе ніколи не згадують, а приймаючи рішення, не питають?
Сподіваюся, всі погодяться з необхідністю позбутися ілюзій, що нас полюблять і підтримають тільки за те, що ми - "партія успішних людей". Суспільство готове прийняти і підтримати виразників і захисників його інтересів. Тому, як кажуть, "бути чи не бути?" - вибір за нами.
Стан. Найбільше непокоїть периферія, віддалені села і райцентри, де життя істотно відрізняється від міського. Його треба розуміти і знати, починаючи з демографії і закінчуючи соціальною психологією. Найкраще її знають секретарі первинних організацій. Але частина з них зневірилися, оскільки ми не змогли забезпечити належного зв'язку з ними, надати необхідну підтримку.
Минули ті часи, коли легко було знайти людину з організаторськими здібностями, щоб вона очолила партійну організацію і належним чином вела справи. Тому ми намагаємося не розгубити те, що мали, порозумітися і переконати взятися за роботу, перш за все за переконаннями.
Ставимо питання про те, щоб кожен передплачував "НГ+", сплачував членські внески. Але є райони в стані такого занепаду, що й ці невеликі гроші важко знайти. Загалом, принаймні у нас, стан незадовільний. І, напевно, не тільки у нас...
Позиція. Її можна визначати, не покидаючи салону свого авто, але коли це в межах перехрестя. Однак будь-яка, особливо військова, людина знає: позиція - це половина перспективи. Тому для її визначення виходять далеко за межі особистих позицій і вже як аналітики вимірюють усі відстані й напрямки. Обов'язково досліджують позиції всіх учасників кампанії, їхні сильні і слабкі сторони. Тобто об'єктивно оцінити ситуацію, не виходячи з центру партії на периферію, неможливо.
Таким чином, обрана позиція дозволяє потім використати загальні додаткові ресурси й зосередитися на ворожому. Бити не по гектарах, а по найшкідливіших для суспільства ідеях. Бити переконливо і показово. Тільки так можна ідентифікувати себе з тим, чого хоче суспільство, принаймні його більшість.
У цьому процесі ми не можемо уникнути термінів "Україна", "національні інтереси", "капітал", "капіталізм", "експлуатація", "умови життя" і т.п., але не так, як це робили комуністи, коли були справжніми комуністами. На відміну від них, ми визнаємо продуктивну силу капіталу й поставили за мету запрягти його до загальнонаціонального воза через закони.
Ми не можемо іти в блоки і партії, ідеологія яких - "своя сорочка ближче до тіла". Інакше станемо такими, як вони, і як би потім не гукали, нас перестануть чути й впізнавати. Адже наша суто національна позиція - бути на водорозділі між капіталом і суспільством. Доводити "об'єктивну необхідність" балансу їхніх інтересів (на тому чи іншому рівні) і співпраці на благо суспільства. Підтримувати насамперед тих, хто занепадає. Але найважливіше для нас - соціальна політика!
У нас була нова Концепція розвитку партії. Однак вона не була і не могла бути досконалою. Над нею треба постійно працювати, можливо, спеціально створеній групі. Мають же комуністи в сучасних умовах Вищу партійну школа при ЦК КПУ. І нам би не завадило. Нехай не школу, а бодай аналітичну групу. Не заради нової комбінації загальних фраз, а заради чіткого, як математичні формули, визначення позицій.
Обсудить новость на Форуме