18:15 10.04.2007 | Все новости раздела "Соцiал-демократична партiя України"
Судова реформа: Хіба не це є конституційним обов’язком Президента?
Проблеми нинішнього правосуддя тісно пов’язані з єдиною проблемою – "проблемою незалежності судової влади". Забезпечити її – одне з найголовніших завдань Президента.
Якщо пригадати теоретика Монтеск’є і принцип поділу влади на законодавчу, судову і виконавчу, про який так багато говорять в Україні можновладці, можна дійти висновку, що чимало ініціатив, викладених у президентському законопроекті "Про судочинство" і "Судовій реформі", слід підтримати, оскільки вони ще й відповідають принципам парламентської республіки.
Виходячи з головної думки статті, надрукованої у попередньому номері "НГ+" з приводу судової реформи (Олена Велицька "Суд мінус Президент"), пропозиції Ющенка мають декілька "але".
Нинішній порядок такий, що Президент України, відповідно до ст. 106, пункти 23, 128, 148 Конституції України, має безпосередній стосунок до призначення на посаду судді вперше, до призначення суддів на адміністративні посади, суддів Конституційного Суду України. Навіть більше, згідно з Конституцією, Президент України "створює суди у встановленому законом порядку".
Такі ж положення містяться у статтях 20, 48, 61 Закону України "Про судочинство в Україні" від 07.02.2002 р. № 3018.111, ст. 9 Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992 р. № 2862-12.
Справді, має рацію автор статті. Конституція України та інші законодавчі акти не містять жодної детальної регламентації призначення суддів, голів судів і побудови відносин між головами судів, органами судійського самоврядування і Президентом України, тим паче, його Секретаріатом.
Такі роз’яснення може дати тільки Конституційний Суд України.
Водночас варто зазначити:
а) питання призначення суддів чи голів судів зараховано до виняткової компетенції Президента України, а не його Секретаріату, хто б його не очолював;
б) призначення суддів уперше, призначення суддів Конституційного Суду, голів судів, подання на яких оформлені з додержанням встановленого порядку, є конституційним обов’язком Президента, оскільки іншого положення Конституція України, Закони України "Про судочинство в Україні", "Про статус суддів" не містять;
в) повернення подань з інших причин, наприклад, "в результаті доопрацювання подання виявлені обставини, що унеможливлюють таке призначення", не Президентом України, а, скажімо, керівником його Секретаріату чи його заступниками, не відповідають, на мій погляд, конституційним принципам, як і призначення Указом Президента України виконувача обов’язків голови суду.
Президент України як суб’єкт законодавчої ініціативи вніс у Верховну Раду України законопроекти № 2834 від 27.12.2006 р. "Про внесення змін до Закону України "Про судочинство" № 2835 від 27.12.2006 р., "Про внесення змін до Закону України "Про статус суддів". В.Ющенко, будучи демократом, поступився у Законі "Про судочинство" своїм правом призначати суддів на адміністративні посади Раді суддів України.
Здавалося б, Президент України таким чином поборов корупцію. Але де там!
У проектах Закону "Про статус суддів" його повноваження підлягають розширенню – відповідно до статей 32, 34 Закону України, Президент України призначає всіх суддів "строком на п’ять років".
Ось така "боротьба" з хабарництвом, корупцією, самоуправством, тяганиною, "рейдерством", новим "синдромом Монича".
Я не беруся коментувати позицію С. Ківалова, очевидно, у нього є аргументація для підтримання цих законопроектів.
А судді як?
Судді виступили проти руйнівних судових реформ, які не відповідають основам парламентської республіки, в тому числі й тому, що Президент України не взяв до уваги рекомендації і положення, які були напрацьовані Радою суддів. На думку голови Ради суддів України П.Пилипчука, причини нинішніх кризових явищ у правосудді "тільки в останню чергу зумовлені особливостями побудови судової системи". В першу чергу це проблеми процесуального законодавства, кадрового забезпечення і фінансування судової діяльності.
Проблеми нинішнього правосуддя тісно пов’язані з єдиною проблемою - "проблемою незалежності судової влади".
Законопроекти № 2834, 2835 не містять відповідей на ці запитання. Деякі положення законопроектів, які стосуються визначення термінів (тепер не судова система, а "судівництво", щось подібне вже читали у документах такої собі "грантоїдівської" асоціації), нового порядку добору кадрів, нового порядку притягнення суддів до відповідальності, зміни в компетенції щодо розгляду касаційних скарг, ліквідації військових судів і багато іншого, мають суттєві вади і входять у суперечність з Конституцією Україні, а також суперечать здоровому глузду.
Не випадково Голова Верховного Суду України В.Онопенко закликав Президента України відкликати з ВР законопроект № 2834 "Про внесення змін до Закону України "Про судочинство".
На його думку, законопроект "ускладнює" доступ до судової системи і в разі його прийняття "ніхто не зможе домогтися правди у судах".
Головне науково-експертне управління апарату ВР України за результатами розгляду у першому читанні законопроектів № 2834, 2835 рекомендувало повернути їх суб'єктові законодавчої ініціативи на доопрацювання.
А ось профільний комітет ВР України президентські законопроекти підтримав!!!
Обсудить новость на Форуме