22:15 23.03.2007 | Все новости раздела "Соцiал-демократична партiя України"
ІГОР ШУРМА: Соціал-демократ – це перш за все відповідальність
Так вважає заступник Голови СДПУ(О) Ігор Шурма, який нині працює на посаді директора департаменту охорони здоров’я та соціальних питань Харківського міськвиконкому і водночас є заступником міського голови Харкова.
В ексклюзивному інтерв’ю кореспондентові "НГ+" Ігор Михайлович поділився своїми думками з приводу політичних процесів в Україні, розповів про впровадження соціал-демократичних принципів у соціальній та медичній сферах Харкова, за які він відповідає. Ігор Шурма не пориває зв’язків з партією, як і раніше, керує Львівською обласною організацією СДПУ(О) і виступає за переосмислення діяльності партії.
- Чи комфортно вам працювати у Харкові, чи вдалося реалізувати свої професійні здібності?
- Харків став тим містом, у якому я можу реалізувати на практиці соціал-демократичні цінності. Річ у тім, що, працюючи у Верховній Раді, я пройшов період “великого протистояння" 2004-2006 років. Сьогодні, коли я працюю на рівні місцевого самоврядування, я повинен адаптувати і втілити в життя свій досвід, застосовувати свої зусилля відповідно до можливостей. Мені як чиновнику доручено відповідальну ділянку роботи з вирішення проблем медичного та соціального захисту. Водночас треба враховувати, що якщо я дозволю втягнути себе у якісь політичні протистояння або дам волю якимось політичним пристрастям та емоціям, то не реалізую наміченого. Вважаю, що на посаді заступника харківського міського голови, директора департаменту охорони здоров’я і соціальних питань я маю реальну можливість консолідувати людей з різними політичними уподобаннями для вирішення тих чи інших проблем. На мою думку, власне у медицині накопичився згусток проблем, які треба вирішувати всім разом, незалежно від ідеологічних переконань. Здається, сьогодні рівень політичної нетерпимості дійшов до того, що якби на операційному столі опинився "рухівець", хірургом був комуніст, а медикаменти постачав представник Партії регіонів, то родичі пацієнта збожеволіли б, не дочекавшись результату операції. Медицина повинна стояти вище за політичні протистояння. Таку вищість над процесом має забезпечити чиновник. Це і є моїм головним завданням: згуртувати всіх для вирішення проблемам у медицині – проблем пацієнтів, лікарів і медичного персоналу, проблем, які виникають у форматі спілкування “пацієнт – лікар".
- Ви займаєтеся також проблемами безпеки медичних працівників. На жаль, останнім часом у Харкові почастішали випадки нападів на медичних працівників…
- Це наслідок того часто необґрунтованого підходу, що полягає виключно у захисті пацієнтів. А виявляється, самі лікарі потребують захисту. На превеликий жаль, збіг об’єктивних чи суб’єктивних обставин призвів до того, що медичні працівники, особливо ті, які працюють на передовій, тобто лікарі швидкої медичної допомоги, лікарі приймальних пунктів, зазнали нападів із застосуванням сили. І в умовах, коли мовчать громадські організації, політичні сили, профспілки, зрештою, й самі медики, у влади залишається один-єдиний спосіб покласти край такому насильству — публічно заявити про свою позицію щодо таких дій і встати на бік медиків. Тому ми взяли на себе не зовсім властиві функції і хочемо показати медичній спільноті, територіальній громаді, на чиєму боці міська влада і чого вона не допустить.
- Яких конкретних заходів буде вжито для захисту медиків під час виконання ними своїх професійних обов’язків?
- Ми вже вжили елементарних заходів охорони і гарантування безпеки медичних працівників. Ми порушили цю проблему і запропонували до обговорення, бо раніше її замовчували. Сьогодні про те, що на лікарів, особливо швидкої допомоги, нападають, знають і в міліції, і в прокуратурі. Їхні працівники дуже ретельно та прискіпливо розслідують усі випадки застосування сили проти медичних працівників. Згідно з рішенням сесії Харківської міської ради, виділено кошти на страхування медичних працівників. Тож сьогодні медичному працівникові, який їде на виклик, гарантовано елементарний матеріальний захист за будь-яких обставин, що призвели до застосування сили проти нього під час його перебування в автомобілі та під час надання допомоги пацієнтові.
Що стосується захисту людей, які працюють у приймальних відділеннях, то ми в лікарнях швидкої невідкладної допомоги застосували технологію так званої сигнальної кнопки. Тепер у разі виникнення конфліктної ситуації медичний працівник натискає кнопку, і за 3-4 хвилини приїжджають працівники районного відділення міліції. Ну і, без сумніву, слід дотримуватися режиму роботи лікувальної установи, як це було заведено ще в часи Радянського Союзу. Відвідувач не має права порушувати режим роботи лікувального закладу, адже є спеціально передбачені години для сну пацієнтів, для проведення процедур, для споживання їжі і, нарешті, для відвідування хворих.
- На вашу думку, який шлях долає законопроект із Верховної Ради до його виконання на місцях?
- Можу сказати, що це величезна відстань, якщо не прірва. Прийняти закон сьогодні – це одне, а домогтися його реалізації на місцях – зовсім інше. Тут потрібні прискіпливість, відповідальність і послідовність дій тих, від кого залежить реалізація законів на місцях. Багато залежить від принциповості чиновників міського рівня у всьому, що стосується реалізації закону, прийнятого у Верховній Раді.
- Як ви оцінюєте результати реалізації принципів політичної реформи, запровадженої значною мірою завдяки лідерові СДПУ(О) Віктору Медведчуку?
- Все, що нас оточує, я маю на увазі будь-які дії, будь-які вчинки, якими ми змінюємо реальність, як правило, мають один формат. Наведу кілька прикладів, вдаючись до відповідних аналогій. Візьмімо навчання дитини у школі. Якщо дитина не хоче вчитися і росте розбишакою - це погана школа. Як ставляться до цього батьки дитини? Вони висловлюють претензії педагогам, керівництву школи. Ось вам ще один приклад. Привозять на лікування у стаціонарний лікувальний заклад пацієнта. Він виходить з лікарні не зовсім здоровий. Як сприймають це родичі? Вони висловлюють свої претензії лікарям, вимагають, щоб вони несли відповідальність за якість лікування.
Така сама схема взаємовідносин діє у сфері державного управління. Чого ми хочемо? Щоб влада була відповідальною. Влада може бути відповідальною тільки в одному випадку: якщо суспільство політично структуроване. Якщо відбудеться політична структуризація влади, то виборці знатимуть наступне. От сьогодні у Харкові працює команда управлінців, які представляють певні політичні сили. Якщо ми досягнемо у своїй діяльності хороших результатів, скажімо, у сфері ЖКГ, у сфері охорони здоров’я, тобто наведемо тут порядок, то згодом будь-хто запитає: хто очолював цей напрям роботи, хто це зробив? Департамент охорони здоров’я. Вдалося закупити томограф для лікарні швидкої допомоги, хто цього домігся? Департамент охорони здоров’я. Хто там працює? Соціал-демократ Ігор Шурма. Тільки так, через особисту відповідальність, слід ставитися до своєї партійності. Соціал-демократ – це перш за все відповідальність.
Це логічний підхід до справи політично відповідальних політиків, управлінців, професіоналів своєї справи, а не говорунів. Як наслідок – ми отримуємо політично відповідальну владу. А вона можлива лише за умови якнайповнішої реалізації принципів політичної реформи шляхом внесення змін до Конституції, на чому свого часу наполягав лідер нашої партії Віктор Медведчук. Якщо ми не створимо політично структурованого суспільства, не забезпечимо перебування на високих посадах політично відповідальних людей, то нічого й говорити про якісні зміни в управлінських системах будь-якого рівня.
Сьогодні тип "поганого керівника" треба сканувати по партійній і політичній належності, адже не може бути такого, що маємо "гарних політиків, але поганий народ". Виборець зазвичай має рацію. Тому політична реформа – це величезний крок уперед. Вона повинна відбутись. Іншого не може бути.
- Яке майбутнє чекає СДПУ(О)?
- Я вважаю себе людиною, яка еволюціонувала до соціал-демократичних поглядів. Я ніколи не був членом іншої політичної партії, я ніколи не зраджував, не переходив з однієї структури в іншу. Я у соціал-демократію, в СДПУ(О) прийшов сам. Мене ніхто не тягнув, я не мав жодних преференцій. У 1999 році я навіть не думав, що стану народним депутатом. Мені були близькі ті люди, які займалися втіленням принципів соціальної справедливості, свободи та солідарності в Україні. Мені було зрозуміло, чому в більшості країн Європейського Союзу при владі перебувають соціал-демократи.
Для мене завжди було дуже важливо і принципово те, що я належу до політичної сили, яка є не проектом, а в першу чергу носієм певної ідеології. І зовсім не треба розчаровуватись через поразку на виборах 2006 року. Те, що відбулося із Соціал-демократичною партією, являє собою нашарування цілого згустку проблем і наслідків тих помилок, яких припустилися в партії.
Але нинішні події свідчать про те, що ті, хто намагалися перевернути світ, в Україні не зробили нічого. Самими ідеологічними гаслами сьогодні нічого не зміниш. Усі, хто залишилися відданими ідеології і мають якісь важелі реалізації свого потенціалу, повинні просто працювати. Працювати і все. Я впевнений: ті, хто залишилися, хто не зрадили, хто не піддалися кон’юнктурі, пройшовши дуже важливий і складний шлях переосмислення всього, що відбулося, стали зовсім іншими людьми.
Обсудить новость на Форуме