04:15 06.03.2007 | Все новости раздела "Соцiал-демократична партiя України"
Правовий нігілізм перетворив судовий процес проти екс-губернатора Закарпаття Івана Різака у ганебний фарс
Чергового судового засідання по справі екс-губернатора Закарпаття Івана Різака, яке відбулося у четвер в Івано-Франківську, представники мас-медіа чекали з нетерпінням. Багато хто сподівався побачити у судовій залі екс-міністра внутрішніх справ Ю. Луценка. Але, навіть незважаючи на те, що Луценко тепер у відпустці, у суді він так і не з’явився. Тому залишилося відкритим питанням, чи екс-міністр був просто неправильно інформований, коли роздавав гучні кримінальні епітети на адресу Івана Різака, чи це могло бути одним із методів вибивання коштів від названих Луценком "злочинцями" людей, як це, до речі, припускає і нинішній міністр МВС Цушко.
Не з’явився, на жаль, на суд і екс-генпрокурор України С. Піскун, який би міг "пролити світло" на багато цікавих моментів політичного підґрунтя справи Івана Різака.
На засідання суду Іван Різак прийшов, як звично, у супроводі лікарів і брата Василя. Ми не випадково звертаємо увагу на цю деталь. Хоча деякі Інтернет-видання повідомили, що у четвер І. Різак прийшов на засідання суду у супроводі свідків.
Політичне переслідування Івана Різака розпочалося ще у 2000 році, коли тодішній губернатор Закарпаття В. Балога звільнив його з посади першого заступника губернатора нібито "за скороченням штатів". Зауважимо, що лист погодження на його звільнення підписав особисто тодішній Прем"єр-міністр України В.Ющенко. Хоча скорочення цієї посади не могло бути, оскільки ця посада була виписана в законі "Про обласні державні адміністрації". Основна причина звільнення Різака добре відома всім закарпатцям – його відмова вийти з рядів СДПУ(О) взамін на матеріальні блага: особняк і "Мерседес". Вже тоді Балога пообіцяв Різаку, якщо він не виконає його рекомендації і не вийде з партії, буде мати "серйозні проблеми" і буде "сидіти". Політичні опоненти Різака, серед яких і "нашоукраїнець", кум Балоги прокурор Закарпатської області Бенца, як відомо, діють не словом, а ділом. Отак в коридорах закарпатської прокуратури і з’явилися відверто сфальсифіковані справи в тому числі і про нібито службове підроблення документів тощо. Зважаючи на те, що більшість посвідчень радників губернатора загубились , а наявні лише посвідчення Пауля і Рущака, одне з них має номер, інше – ні, а в обвинувальному висновку вказано номери всіх нібито посвідчень, підсудний звернувся до суду із клопотанням про необхідність витребувати з відділу кадрів Закарпатської облдержадміністрації книги реєстрації посвідчень радників на громадських засадах, а також взірці посвідчень, які видавалися у 2002– 2004 роках.
Що ж взагалі розглядає апеляційний суд Івано-Франківської області? Адже на основі якихось дешевих папірців хіба можна когось у чомусь звинувачувати чи виправдовувати? Нема предмету розмови взагалі. Де потерпілі? Де свідки? Як суд дозволив себе втягнути у цей фарс, придуманий політтехнологами, – зрозуміти неможливо. При цьому справа фальсифікувалася з таким очевидним поспіхом, що слідчі не зважали навіть на елементарні, дитячі казуси навіть при фальсифікації простих копій протоколів допитів. Нині навіть слідчим і прокурорам треба бути дуже зазомбованими чи заляканими кимось ( зрозуміло, ким), щоб продовжувати цей ганебний фарс і виставляти себе посміховиськом на всю державу, намагаючись довести те, чого у природі не існує. Як не дивно, суд також втягується в цю клоунаду.
Іван Різак подав клопотання про проведення судово-бухгалтерської експертизи розмов по мобільному телефону керівника "Закарпаттяобленерго" В. Ковача. Різак навів суду список абонентів службової корпоративної мережі телефонів, яка була створена на виконання рішення комісії з надзвичайних ситуацій. Звертаємо увагу, що керівнику обленерго В. Ковачу також належав телефон цієї корпоративної мережі.
Суд відмовив йому у всіх клопотаннях.
Але унікально-знущальне рішення суд прийняв по останньому клопотанню Івана Різака. Підсудний просив суд про проведення судово-імунологічної експертизи згустків крові з ножів, які були в тілі загиблого ректора УжНУ В. Сливки і взятті взірців крові потерпілої дружини ректора Наталії Сливки для дослідження і встановлення групи крові.
Із результатів проведених по цій справі імунологічних досліджень випливає, що сам експерт кров трупа не досліджував, недослідженими залишились змиви з трьох ножів, а безперечно цікавими є змиви з двох ножів, вилучених на місці події. І ще: експерт-імунолог при дослідженні речових доказів – двох зіскрибів з дзеркала ванної кімнати та одягу, вилученого з місця події, встановив в слідах крові наявність антигену Н. Такий висновок зобов’язує слідчого по-перше отримати від експерта роз’яснення його заключення щодо можливого походження крові на речових доказах від Сливки В. Ю. і по-друге – призначити дослідження крові інших осіб, та, щонайменше, потерпілої Сливки Н. В.
Тому, аби усунути зазначені недоліки, захист попросив суд призначити судово-імунологічну експертизу, на вирішення якої поставити питання:
Яка групова належність крові потерпілої Сливки Н. В?
Чи містять змиви з двох ножів, вилучених з будинку 51 по вул. Солов’їній в м. Ужгороді кров людини? Якщо так, то яка групова належність цієї крові?
Чи може кров, визначена у питаннях 2-3 походити від потерпілої Сливки Наталії Василівни?
Чи може кров, визначена експертом-імунологом у висновку №12 та у висновку №13 походити від потерпілої Сливки Н. В?
І яке рішення по цьому клопотанню приймає суд?
Суд доручив Івано-Франківському обласному бюро судово-медичної експертизи провести судово-імунологічну експертизу згустків крові з ножів, які були у тілі покійного ректора Сливки і приєднати до матеріалів справи. У той же час суд… відмовив брати взірці крові потерпілої Н. Сливки для дослідження і встановлення групи крові. Тобто, суд фактично відмовив цілком і цьому клопотанню підсудного, тому що обидві частини цього клопотання взаємопов’язані і поодинці, окремо, ці експертизи нічого практично не варті.
Після тривалої перерви, викликаної розглядом судом клопотань, почалося читання протоколів допитів. Власне, розпочався судовий фарс на основі згадуваних уже сфальсифікованих папірців, які ніякого юридичного навантаження не несуть. Приміром, перед читанням копії протоколу допиту так званого потерпілого Онищук, Іван Різак попросив документ, з якого буде робитися читання. Суддя зауважила, що підсудний не має права давати запитання суду. Виявилося, що в розпорядженні суду немає жодного документа, який би підтверджував неможливість приїзду на суд цього громадянина. Жодного. Важко зрозуміти, чим викликаний інтерес судді розглядати подібні фальшивки.
Після зачитання суддею свідчень Миколи Горона підсудний звернув увагу судді на те, що на підставі цього свідчення слідчий повинен бути притягнутий до кримінальної відповідальності за розголошення таємниці судового слідства. Справа в тому, що М. Горон, до речі, підприємець, а не студент, відмовився давати свідчення слідчому у зв’язку зі станом здоровя, а лише підтверджує покази свого брата Володимира, теж, до речі, не студента, а інструктора по туризму м. Кременець. Яким чином один свідок дізнався про свідчення іншого свідка , допит якого проводився на кілька годин раніше? До речі, саме брати Горони були реальними ватажками молодих людей, які проживали у готелі
Протоколи майже всіх допитів свідків чи потерпілих датовані лютим місяцем 2005 року. Події у Сваляві, відбувалися 13 листопада 2004 року. Чому саме у лютому прокуратура почала збирати показання свідків? Відповідь дуже проста.
На початку лютого 2005 року було вперше затримано Івана Різака. Але оскільки законних підстав для тримання під вартою у прокурорів не було, Івана Різака було звільнено.
Версія про причетність Різака до доведення до самогубства ректора Сливки, яка йому тоді інкримінувалась, була безперспективною. Замовники і прокурори це добре розуміли. Тому, аби накопати якусь нову кримінальну базу під політичну розправу над екс-губернатором Закарпаття, прокуратура починає відпрацьовувати свалявський варіант. Слідчими гарячково збираються або фальсифікуються покази свідків і потерпілих "свалявських подій". Настільки гарячково, що ляпсуси такої поспішності дають про себе знати сьогодні, у так званих копіях протоколів допитів. Хіба це не говорить, що кримінальна справа по Сваляві це чистої води політичне замовлення?
Загалом, покази викликаних свідків, які так конкретно нічого і не сказали по свалявському епізоду, оскільки нічого не бачили, навряд чи допоможе суду у встановленні об’єктивної істини. Виникає величезний сумнів у доцільності їх виклику на суд взагалі .
Але, з іншого боку зрозуміло, представники обвинувачення, яким нині явно бракує свідчень живих людей, вдаються вже до усього і готові чіплятися навіть за соломинку.
Після цього, навіть не обговорюючи запрошення наступних свідків і потерпілих, суддя різко оголосила про перерву до 13 березня, бо вже не вперше потерпілі не зявляються в суд.
P.S. Хід судових слухань, який остаточно продемонстрував політичне підґрунтя, надуманість і неприховану фальсифікацію порушених проти екс-губернатора Закарпаття кримінальних справ, грубе ігнорування процесуального закону, спонукав захист Івана Різака написати заяву на ім’я Генерального прокурора України О. Медведька про необхідність притягнення до кримінальної відповідальності за службові злочини, злочини проти правосуддя, завідомо неправдиві свідчення та завідомо неправдиве повідомлення злочину.
Обсудить новость на Форуме