00:45 16.01.2007 | Все новости раздела "Соцiал-демократична партiя України"

На підтримку Івана Різака піднімається громадськість Закарпаття

Про Івана Михайловича написано вже немало. Його ім’я знають не тільки в нашій державі. Сьогодні він – один із найвідоміших політв’язнів України. У 2005 році журналісти і політичні діячі називали його політв’язнем №2. Тоді сумна першість належала Борису Колесникову, в якого після обрання парламентарієм всі проблеми закінчилися само собою, як і в його колег Євгена Кушнарьова і Віктора Тихонова.

А Івана Різак залишається символом стійкості і мужності в боротьбі з державною репресивною машиною помаранчевої влади. Подумати тільки, за політичну позицію його тричі заарештовували. Перший раз – в лютому 2005 року. Через проблеми з серцем його випускають через добу. Пройшовши курс лікування і реабілітації повертається додому. Дає кілька резонансних інтерв’ю в місцевій пресі, а також газеті "День", де різко засуджує політичні репресії в краї, критично оцінює роботу влади і правоохоронців. Реакція останніх не забарилася. В середині травня під час прогулянки десять автоматників заарештовують його за доведення до самогубства ректора місцевого університету. Чотири місяці проводить Іван Різак в СІЗО. На початку вересня суд відмовляє прокуратурі в продовженні перебування Івана Михайловича під вартою і приймає рішення про його звільнення. Але прокуратура не відпускає його навіть до порогу слідчого ізолятора, де на нього чекають рідні, знайомі і багаточисельні однодумці. Йому пред’являють ще одне звинувачення – перешкоджання виборчій діяльності на користь кандидата в Президенти Віктора Януковича і організації масових заворушень проти прихильників Віктора Ющенка. Із СІЗО його переводять в ізолятор тимчасового утримання. Тільки жорстка позиція керівництва і фракції СДПУ(О) разом з фракцією Регіонів, які блокують трибуну у Верховній Раді, змушують прокуратуру змінити запобіжний захід. Таким чином Іван Різак виривається на волю. Та кримінальне переслідування триває. В СІЗО його переконували дати свідчення проти Леоніда Кучми, Віктора Януковича, Віктора Медведчука. Гарантували волю і добре заможне життя. Іван Михайлович категорично відкинув "пропозиції". На волі йому почали знову погрожувати і вимагати 10000000 $ (десять мільйонів доларів США) за "вирішення питання". В’язень совісті звертається до Генпрокуратури, бо знає що він невинуватий.

Паралельно з процесом над Різаком І.М. в області отримують розвиток політичні репресії такого рівня, яких Закарпаття не знало у своїй історії … коли було складовою Австро-Угорщини, Угорщини, Чехословаччини і Радянського Союзу.. Люди в області почали називати це "кримінальним нашоукраїнським фашизмом". І були недалекі від істини. Десятки людей кинуті в тюрми, сотні почали залишати свої домівки, а дехто просто закінчує життя самогубством. Нечуваному пресингу піддаються члени сім’ї екс-губернатора. Обласна та міська влада пробують закрити футбольний ліцей і розформувати клас, в якому навчається його син. Звільняється з роботи у вузі його дружина. Сім’я змушена переїхати з Ужгорода до Києва. Здається чорна смуга відомого політика надовго. Люди обговорюють ці процеси тільки пошепки … Ситуація нагадує давно вже забуті сторінки історії.

Мужня позиція екс-губернатора краю, його віра в справедливість роблять маленьке чудо в найменшій області України : все більше і більше людей визнають нинішню регіональну владу некомпетентною і непрофесійною. Все більше згадують реальні справи колишнього губернатора Івана Різака. Центр журналістських досліджень називає його найуспішнішим губернатором за роки незалежності України. Буквально на днях авторитетний тижневик "НЕДІЛЯ" вносить його до списку найвизначніших громадсько-політичних діячів краю. Нагадаємо і підкреслимо, що ці визнання він одержує в той час, коли сам живе неперервними проблемами судового процесу, а вся інформаційно-пропагандиська державна машина пробує максимально скомпрометувати його в очах громадськості. Як показав час, робота його опонентів була холостою, бо базувалася на брехні і наклепах. Сьогодні на його захист стають відомі громадські діячі і колеги. Заявили жорстко про його підтримку колишні керівники правоохоронних структур. Ось тільки деякі витримки з їх коментарів.

Генерал-майор СБУ Олександр БУКОВСЬКИЙ: "Кримінальні справи проти Івана Різака – фальсифікація". Я з приємністю згадую період співпраці з екс-губернатором Іваном Різаком. Він сформував потужну команду, яка добилася таких успіхів, за які можемо гордитися і сьогодні. На мою думку, такого керівника як Іван Різак Закарпаття матиме не скоро. З Іваном Михайловичем працювати було і легко, і важко. Постійно треба було "тримати руку на пульсі" і орієнтуватися в багатьох питаннях. Адже голова адміністрації був вимогливий як до себе, так і до своїх колег по роботі. Але це не переходило в площину якогось тиску на людей. Була серйозна і цілеспрямована робота.

… область переживала не прості моменти, але постійно забезпечувалось перевиконання бюджету. Поверталися борги по зарплаті попередніх років … А хіба злочинні угрупування почували себе так вільно як тепер?!

Серед людських якостей Івана Михайловича мені імпонувала така риса як твердість позиції. Вона полягала в тому, що він ніколи ні під кого не підлаштовувався . Від себе і від усіх він вимагав діяти тільки в рамках чинного законодавства.

Різака ніхто не може звинуватити в меркантильності. Хто хотів працювати - тому було з ним легко. Хоча дійсно робота вимагала і надзусиль. Бо працювати за графіком губернатора з 700 до 2300 було не просто. Але ми працювали на результат як цього вимагав час.

Хотів би підкреслити, що губернатор ніколи не втручався в роботу правоохоронних органів. В тому числі і кадрову. Він покладався на керівників і завжди казав "Ви є керівниками – Вам і працювати з тими людьми". Незважаючи на молодий вік, як на керівника такого рангу, він мислив глобально і приймав мудрі рішення. В житті був і залишається дуже толерантною людиною.

Сьогодні ще легше оцінювати зроблене Іваном Різаком для області . Ніхто з попередніх керівників не зробив стільки як було зроблено в той період. Тим більше зараз. Це факт. І його визнають всі.

Я ще раз кажу, що такого керівника скоро в області не буде. Якщо Івана Різака хтось сьогодні звинувачує у якихось гріхах, тим більше ті, хто сфабрикував проти нього кримінальні справи, я без тіні сумніву кажу, що це – фальсифікація, це – злочин проти людини. Це просто надумані епізоди, де людину намагаються звинуватити за будь-яку ціну.

Я особисто вірю, що справедливість таки восторжествує й Іван Михайлович вже незабаром повернеться до активної роботи. Байдуже, де це буде – на державній службі, в політиці чи науці. Його розум і енергія знадобляться всюди … "

Володимир ЛЕМАК,колишній прокурор Закарпатської області, Державний радник юстиції третього класу: " Наші відносини з губернатором Іваном Різаком базувалися виключно на чинному законодавстві". Щодо конкретних взаємовідносин між головою облдержадміністрації , на той час Іваном Михайловичем Різаком та прокуратурою, то вони базувалися виключно на чинному законодавстві. Якихось вказівок, директив, як діяти, які перевірки проводити , де уникати проведення таких перевірок – ми жодного разу не отримували. Завжди у всьому в нас було взаєморозуміння.

Згідно із "Законом про прокуратуру" прокуратура області в особі прокурора області періодично інформувала голову облдержадміністрації та голову обласної ради про стан законності на території області, а також по окремих узагальнюючих питаннях, які виникали і були проблематичні для області. Реагування на це було адекватним. Тому за той період, який ми працювали разом з облдержадміністрацією та обласною радою, у нас було повне взаєморозуміння і підтримка.

І все це йшло лише на користь загальній справі і, головне, сприяло зміцненню законності і правопорядку на території області.

Президент ФК "Закарпаття" Євген ДОРОШЕНКО: Я Івана Михайловича знаю чудово і не один рік. Завжди цінував його діловитість , цілеспрямованість, настирливість у досягненні поставлених завдань. Вихід команди у вищу лігу – це і його заслуга. Його фантастичною працездатністю захоплюється кожен, хто його знає…А те , що відбувається? Це, на мою думку, наслідок надмірної заполітизованості української нації, коли зміна влади призводить до вишукування ворогів серед тих, хто мислить по- іншому, має іншу думку. Те, що відбувається з Іваном Михайловичем – ще й наслідок зведення якихось незрозумілих рахунків. Не більше! Дуже сподіваюсь, що влада, і всі ми, нарешті, зрозуміємо, що ми єдина нація і повинні жити в єдності і в повазі один до одного, незалежно від національної, мовної чи політичної приналежності, зі сходу ми чи із заходу. Якщо ми дійсно налаштовані на розбудову європейської демократії , то повинні розуміти, що шлях політичної розправи над опонентами – неприйнятний.

В області розпочинається справжній громадсько-політичний рух на захист політв’язня №1 в Україні Івана Різака. Вже створено навіть ініціативну групу, яка займатиметься організаційними й інформаційними питаннями.

Цікаво, чи знайдуть в собі сили представники влади, щоб визнати свою помилку. Закарпатці чекають і публічної підтримки свого екс-керівника політичними силами на державному рівні. Іван Михайлович завжди був командним гравцем і заслуговує на більш серйозну підтримку в непростий для нього час.

І "Прийшов час істини. За неї треба боротися", - сказав він в інтерв'ю останнього номера "Київські відомості" і він це робить. Нікому ні разу не показав, що це вимагає надлюдських зусиль.

Тримайтеся Іване Михайловичу! Закарпатці з Вами!