21:00 27.12.2006 | Все новости раздела "Соцiал-демократична партiя України"
Іван Різак: Бути сильними в житті вчили нас батьки
Іване Михайловичу, з яким настроєм повернулися із засідання суду?
Хоча з’явилися не всі свідки по доведенню Сливки до самогубства, а з потерпілих в м. Свалява уже вдруге не з’явилося жодного, зважаючи на те, що і свідки з УжНУ заперечили будь-яку мою причетність до цієї трагедії, а допитані експерти, що проводили психолого-психіатричну експертизу на мою адресу не висунули жодного звинувачення, то все нормально. Залишаються питання до слідчого, за що арештовував мене два рази по цій справі, а вдруге я сидів 4 місяці в СІЗО саме на основі цієї експертизи. Це вже потім прокуратура шукала якісь інші епізоди на "додачу". Так появився "хабар", оплата мобільних телефонів, "незаконна" видача посвідчень і на кінець – "організація масових заворушень".
Тим не менше відчувається у Вашому голосі невеличка роздратованість?
Та ні, це певна розгубленість перед деякими процедурними питаннями в судді. Свої два клопотання я так і не зміг заявити в суді. Раз п’ять суддя переносила це питання, а потім і взагалі попросила мене покинути зал суду за неправильну поведінку.
І Ви з цим погодилися?
Навіть коли грав у футбол не обговорював рішень судді. А тим паче у ролі підсуд-ного ... Прошу Вас надрукуйте їх , бо дуже багато журналістів цікавилося, а я не встиг всіх познайомити з ними, тобто з клопотаннями (текст клопотання на прохання Івана Михайловича друкуємо в кінці інтерв’ю).
На яку Вашу репліку негативно прореагував прокурор?
Коли в черговий раз зачитали покази Наталії Сливки про те, що я силою залучав в партію СДПУ(О) (а вона в цьому ні бум-бум), то я сказав, що вона не бере участь в суді, бо робить пластичну операцію і давно живе з якимось молодим чоловіком. Мені дійсно це передали з Ужгорода. Але я б це ніколи не озвучив, якби більшість звинувачень прокурора не базувалося на тому, що хтось комусь щось сказав, тобто на плітках.
Добре, а що ще цікавого було на суді?
Та нічого, ми з моїми адвокатами боремося за кожен абзац, за кожне речення . Вони дуже високопрофесійні –і Ірина Піх, і Василь Мокану. Я їм дуже вдячний за підтримку.
Трошки розширимо тему. Кажуть, що Вам запропонували високу посаду в уряді.
Дійсно? Не чув. З уряду я спілкувався тільки з Віктором Федоровичем, за що я йому дуже вдячний. Періодично спілкуюся з Михайлом Папієвим, як зі старим товаришем з часів "департизації". Ні до кого з віце-прем’єрів додзвонитися не міг навіть тоді, коли дійсно потребував допомоги, хоча б порадою. В принципі, я все розумію. Сьогодні я підсудний, безробітний ...
Але земля чутками повниться, що Вам все-таки пропонували роботу на рівні заступника міністра.
З уряду мені ніхто нічого не пропонував. Була одна бесіда в перерві між засіданнями суду, але продовження вона не отримала. Значить, не актуально. У тому числі і для мене.
Чому так?
Після того , що я пережив і такої "високої оцінки" моєї роботи з боку держави я хотів би попробувати себе не на держслужбі , а в приватній структурі. Я навіть надіслав своє резюме в кілька газет.
А партія у цьому питанні зарадити не може?
Як я зрозумів партія працевлаштуванням не займається. На жаль, антикризова коаліція цьому питанню теж не приділяє уваги. Тому сотні висококваліфікованих працівників залишаються сьогодні безробітними в Закарпатті. Вірю , що ситуація зміниться на краще. А про себе я не переживаю. Закінчаться суди. Поправлю здоров"я, знайдеться робота.
А як же ці два роки? Напевно нелегкими були не тільки в психологічному плані, але і в матеріальному.
Якби не родичі, а також реальна допомога в лікуванні Віктора Медведчука і Григорія Суркіса було б дуже сутужно і для мене, і для сім"ї. Хоча і тепер не просто.
Багато друзів відвернулося від Вас?
Не буду це коментувати. Справжні друзі зі мною.
Що найважче дається в останній час?
Усвідомлення того, що майже не бачив більше двох років рідної мами і не дуже можу їй допомогти. Вона проходить лікування в онкодиспансері. Дай їй бог здоров"я. Ми в неї вчимося любити життя, яким воно не було.
А як же сім’я?
О, це самий надійний тил. Важко переїзджати, кілька тижнів шукати тут двокімнатну квартиру, яку зняли в Святошинському районі. Син став студентом – і радує мене відмінними оцінками, а жінка, як і я, – безробітна. Знаю як їй важко, але вона і мене підбадьорює . Без них все давалося б набагато важче. Для цього , щоб це зрозуміти, треба було прочитати їх записку в СІЗО до мене. Хіба після цього можна зрадити справі якій віддав півжиття
Коли ж ці проблеми закінчаться?
Не знаю. Хтось із сильних цього світу є режисером цього дійства. І мені вже здається , що він почав впливати навіть на суд. Не хочеться вірити, але ... А й взагалі, що може закінчитися, коли під час суду моєму брату дзвонить перелякана дочка і повідомляє , що спецназів ці вибивають у нього двері у квартирі. І все для того, щоб вручити повістку в прокуратуру. 2005 рік, як рік репресій, для нас продовжується. Просто вже не тільки зі мною , але і моїми рідними. Але ми сильні, таким нас навчили бути батьки
Щоб Ви побажали нашим читачам перед Новорічним святами?
Виходячи із сьогоднішнього стану (сміється) бажаю нікому не зарікатися від тюрми і суми. Але хай ці біди ніколи не приходять до Вас і у Ваші родини. Щиро вітаю всіх з Новим роком і різдвяними святами. Щастя Вам, добробуту і удачі. Вірте в себе і тоді обов"язково прийде до Вас успіх.
Обсудить новость на Форуме