17:12 07.11.2006 | Все новости раздела "Соцiал-демократична партiя України"
Нестір Шуфрич: "НУ" виконала роль прального порошку...
Після парламентських виборів нинішнього року багато лідерів партій, що не потрапили до ВР, пішли у своєрідне підпілля й уже практично забуті. Але цього не можна сказати про одного із найбільш яскравих представників СДПУ(О) - Нестора Шуфрича.
- Після створення антикризової коаліції багато партій, що не перебороли трипроцентного бар'єра, заявили про свою опозиційність до уряду, або, навпаки, про те, що вони підтримують нинішній уряд. Чому не пролунало ніякої заяви від СДПУ(О)?
- Коли партії з помаранчевого сектора, що не пройшли в парламент, заявляють про свою опозиційність, це зрозуміло. Мені не зрозуміло, коли про свою опозиційність заявляють партії, які до виборів говорили, що якщо вони пройдуть у парламент, то будуть об’єднуватися з Партією регіонів. Опозиція до чого? Яким діям уряду? Уряд працює приблизно дев'яносто днів, а за сто днів навіть у Наполеона нічого не вийшло. Потрібно бути послідовним.
Якщо ти заявляв, що це твої майбутні партнери по коаліції, друзі, то дай можливість цій політичній силі, мова йде про Партію регіонів, виявити себе у владі. Чому моє відношення до них повинно змінитися? Тому що вони пройшли в парламент і створили уряд, а я, Нестір Шуфрич, ні? Нехай вони працюють. Я їм щиро бажаю удачі, тримаю за них кулаки. Нехай проявлять себе, але для цього потрібно час.
Я вважаю, що необхідно, як мінімум, прийняти бюджет, подивитися, що буде із законом про бюджет, як він відобразиться на житті країни, а це ми зможемо зробити тільки за підсумками першого кварталу. Тому давати оцінку діям уряду Віктора Януковича й заявляти про свою опозицію або виразити підтримку можна буде приблизно в березні - квітні.
- Як ви вважаєте, такі колись потужні партії як, Трудова Україна, Українська партія, СДПУ(О), зможуть реабілітуватися й повернутися у Верховну Раду наступного скликання?
- У мене немає необхідності реабілітуватися ні як члену СДПУ(О), ні як Нестору Шуфричу. Перемогла наша ідея. Об'єднані соціал-демократи - зокрема , Леонід Макарович Кравчук - були одними з перших, хто висунув Віктора Януковича на посаду президента. Згадаєте 2005 рік, Шуфрич був, напевно, єдиним політиком, хто говорив, що Янукович буде прем'єр-міністром. На мене тоді дивилися як на якогось романтика або божевільного, а може бути, і те й інше. В результаті, я виявився правий. А те що СДПУ(О) не пройшла в парламент, так це є наслідок президентської кампанії, тому що в березні 2006 року тривало протистояння Янукович - помаранчеві.
І всі, хто був проти помаранчевих, голосували за Віктора Януковича. Якщо хочете, я сам цьому мимоволі сприяв, тому що не міг говорити про нашу ідею в січні - березні 2006-го відмінно від того, що говорив улітку 2005 року. Я сам був мимовільним агітатором за Януковича. Після виступів за СДПУ(О) до мене підходили люди й говорили: "Велике спасибі, ми проголосуємо за Віктора Федоровича". І в мене язик не повертався навіть після цього сказати їм: "Робіть по-іншому". Тому що для мене перемога принципів, перемога ідеї домінували над особистими амбіціями. Сьогодні ми перемогли, і я це констатую. В результаті коаліція вийшла такою, як я прогнозував у ніч із 26 на 27 березня.
Правда, тоді разом із комуністами я бачив Наталю Вітренко, але додав, що якщо Вітренко не пройде в парламент, її місце обов'язково повинен зайняти Олександр Мороз. Так і відбулося. І я залишаю за собою право, несучи моральну відповідальність за дії уряду Віктора Януковича, давати йому чесну й об'єктивну оцінку.
- Як ви оцінюєте нинішню ситуацію в країні? Чи можна сказати, що, нарешті, наступив період стабільності?
- Я б сказав, що ситуація, яку ми спостерігаємо, більше стабільна й більше зрозуміла, ніж була рік або півроку назад. Особливо зараз після відставки міністров-нашоукраїнців. Ситуація стає більше прозорою, більше зрозумілою, а для мене це означає й більше стабільною. Хоча й відповідальність на урядовій коаліції лежить більша, але при цьому необхідно зазначити, що можливостей для проведення власної політики, тієї, котра декларувалася під час виборчої кампанії з боку Партії регіонів, також тепер буде набагато більше.
- Тобто ви згодні з відставкою двох міністров-нашоукраїнців?
- Мені, в принципі, було важко бачити представників "Нашої України" в уряді Віктора Януковича, але я розумів, чому вони були притягнуті в Кабмін 4 серпня. Нашоукраїнці повинні були виконати роль своєрідного прального порошку, щоб відчистити політикум від того бруду, яким вони облили всіх, хто не входив у помаранчевий сектор. Інакше як обманом все, що було на Майдані й біля Майдану, назвати не можна. Ідеї були гарними, але, напевно, не цим людям треба було про їх говорити. Я вважаю, що тепер у нас буде прозора зрозуміла ситуація в структурах влади й ми будемо чітко розуміти, у якому напрямку рухається уряд.
- Серед депутатів усе ще обговорюється ідея широкої коаліції. Чи можливо її створення?
- Скажу одне, широка коаліція була пасткою для Януковича. Слава Богу, що він із цієї пастки вийшов. Тому що нашоукраїнці ніколи б не дали Вікторові Януковичу проводити ту політику, що була підтримана його виборцями, а виходить, він змушений був би від неї відходити. І, як наслідок, заплутався б у власних прагненнях і поглядах. А, як правило, така плутаність у діях приводить до падіння правлячої сили.
- Але вам не здається, що широка коаліція згладила б протистояння Янукович - Ющенко по багатьом ключовим питанням?
- Я б порекомендував Вікторові Ющенку визначитися, хто він. Лідер НСНУ, про що він заявив на останньому з'їзді, або глава держави, що повинен бути поза політичними процесами. Ставши главою держави, він повинен дати можливість партіям, які пройшли в парламент, розібратися між собою й не встрявати у цей діалог, він повинен діяти винятково в рамках, передбачених Конституцією. А в нього сьогодні вже є цілий рюкзак дій, які, як мінімум, свідчать про зловживання владою, про грубі порушення Конституції - а все це може мати наслідки у вигляді процедури імпічменту.
Принаймні , її початку з наступним вивченням дуже багатьох фактів діяльності Президента як спеціальною комісією, так і Генеральною прокуратурою. Отож , якщо говорити про протистояння між Януковичем і Ющенко, то його не буде, якщо Президент стане діяти в рамках, які йому відведені Основним Законом.
- А закон про Кабінет міністрів поставить крапку в цій боротьбі за повноваження між двома гілками влади?
- Безумовно, закон про Кабінет міністрів України дуже багато чого розставив би на свої місця. Але сьогодні в Конституції багато питань виписані досить чітко й навіть при відсутності закону про Кабінет міністрів в уряді Віктора Януковича є всі можливості для проведення своєї політики, якщо він вважає за необхідне її проводити.
- Як ви оцінюєте різні варіанти закону про опозицію? І чи є необхідність у цьому законі?
- Скажу чесно, коли Шуфрич був в опозиції, йому ніякий закон не потрібний був. Ніхто не сумнівався в тім, що опозиція багато чого робила й дійсно багато чого домагалася - змушувала приймати цілий ряд законів, уряд відмовлятися від рішень, які суперечили інтересам держави й народу України. Звичайно, ми не всьому змогли запобігти але, принаймні , люди знали про все. І сьогодні основна функція опозиції - в першу чергу, змушувати владу діяти в інтересах держави й громадян України.
Способів для цього багато: пропозиції альтернативної програми розвитку, викриття діючої провластной команди в її антинародних, з погляду опозиції, діях, доведення до суспільної думки всього того, що вони вважають негативним для країни. Це і є опозиція. А для того, щоб це робити, ніяких законів не треба.
- Як людина, що має досвід роботи в опозиції, скажіть, які повинні бути умови, щоб вона могла нормально працювати?
- В опозиції потрібно мати силу духу. А все інше - уже пошук комфортності. Так, бути в опозиції десь принизливо, повірте мені, але це й дуже відповідально й, якщо хочете, дуже почесно. Тому що ти захищаєш інтереси людей і маєш можливість, якщо не боїшся, звичайно, говорити людям правду про дії влади. Але при цьому треба бути об'єктивним. Якщо влада щось робить добре, потрібно мати сміливість і повагу до себе, щоб визнати, що влада робить правильно.
В опозиції є для цього всі можливості. Знову ж, якщо опозиції потрібні комфортні умови, щоб вирішити якісь свої індивідуально-амбіційні питання, то це для мене вже не опозиція. Опозиція не повинна просити, опозиція повинна вимагати. Я скажу відверто, при відсутності закону, опозиція має набагато більше можливостей, ніж у випадку, якщо вона буде загнана в рамки закону про опозицію. Думаю, що закон, звичайно ж, допоможе, але й принижуватися заради його прийняття необхідності ніякої не бачу. Якщо ти опозиціонер за духом, то тобі закон не потрібний. Тобі потрібна свідомість того, що ти захищаєш праву справу.
- Чи пройшов парламент випробування политреформой? Наскільки погоджена його діяльність і наскільки він здатний приймати рішення?
- Сто відсотків - здатний. Головна причина, чому ми проводили політичну реформу - це ясність, хто й за що відповідає. Раніше, згадаєте, поганими були прем'єр-міністри, парламенти й гарним - президент. Або, навпаки, був гарний парламент і поганий - президент, при цьому незрозуміло, де був прем'єр-міністр. Зараз ситуація до простого зрозуміла. Є парламент, що формує більшість, більшість формує уряд. Потім парламентська більшість приймає рішення, запропоноване Кабміном, і вони разом відповідають за свої рішення.
- Як ви себе почуваєте в ролі депутата кримського парламенту? Не нудьгуєте за кріслом у ВР?
- У Криму я виконав своє головне завдання - був одним із засновників створення більшості в кримському парламенті. Так вийшло, що ми там не представлені ні в керівництві Верховної Ради, ні в уряді. Проте саме наші голоси створили більшість і сьогодні ми несемо моральну відповідальність за дії кримської влади, не маючи реальної можливості впливати на її рішення. Але ми залишаємо за собою право давати оцінку діям влади як у регіоні, так і в Україні в цілому. І ця оцінка буде максимально відвертою й чесною. Сподіваюся, що вона буде позитивною.
Я не боявся говорити правду помаранчевим, не боявся говорити правду політичним опонентам, не хочу вживати слово "ворогам", і в мене вистачить сміливості говорити правду друзям. Спочатку тихо, а якщо ця правда буде гіркою й не почута моїми друзями, то, повірте, я буду говорити це так, щоб мене неможливо було не почути. Але, ще раз підкреслюю, сподіваюся, що буду констатувати тільки ті факти, які позитивно вплинуть на розвиток нашої держави.
Обсудить новость на Форуме