20:12 27.10.2006 | Все новости раздела "Соцiал-демократична партiя України"
Іван Різак: Ми з Віктором Балогою були заступниками секретаря Закарпатського обкому СДПУ(О). Пізніше Балога-губернатор звільнив мене
25 жовтня після більш як п’ятимісячної перерви в Івано-Франківському апеляційному суді відбулося чергове судове засідання у справі екс-губернатора Закарпаття Івана Різака. Зокрема, підсудному інкримінується доведення до самогубства ректора Ужгородського національного університету Володимира Сливки.
Загалом Івану Різаку пред’явлено обвинувачення за шістьма статтями Кримінального Кодексу України, а саме за: ч.3 ст.365; ч.3 ст.368, ч.1 ст.366; ч.3 ст.365; ч.2 ст.294; ч.2 ст.157; ч.2 ст.120. Однак поновлення судового слухання у цій справі виявилося короткочасним: її продовження перенесено судом на 2 листопада. Тим часом Іван Різак погодився відповісти на запитання ЗІКу:
– Іване Михайловичу, Ви, безперечно, детально ознайомились із томами своєї кримінальної справи та обвинувальним висновком. Що вас найбільше непокоїть?
– Самі слідчі стали заручниками сфабрикованої проти мене справи. Під час перших двох місяців мого затримання слідчі приходили в СІЗО і прямо казали: "Невже не можна було домовитись в Києві? Ми не знаємо, що маємо з вами робити".
В матеріалах справи чимало безпідставного. Зокрема, насправді немає ні одного свідка, який би сказав, що я ніби то ініціював перевірки на хлібокомбінаті. Це були планові перевірки. Слідство чомусь не пред’явило мені і "лівих" посвідчень трьох радників голови облдержадміністрації. Тих людей я сам не проти побачити. Водночас я би хотів, аби прокуратура дуже добре дослідила версію смерті Володимира Сливки. Я думаю, що це було вбивство. На жаль, цю версію прокуратура не розглянула. Самогубства не було, кажу вам. Думаю, що у майбутньому Наталія Василівна Сливка виступатиме у суді не лише, як потерпіла…
– Що Ви маєте на увазі?
– Згодом Ви про все довідаєтесь…
– Чи правда, що з родиною покійного ректора Ви дружили сім’ями?
– Це правда. У нас були прекрасні сімейні стосунки з Володимиром Сливкою і його сім’єю. Між нами ніколи не було конфліктів. Ще в університеті з подачі ректора я став ленінським стипендіатом. Пізніше Володимир Сливка був моїм науковим керівником. Під його керівництвом я захистив кандидатську, став кандидатом фізико-математичних наук. До речі, саме ректор університету свого часу давав мені рекомендацію на вступ у партію. У 1994 році він підтримав мене як кандидата в народні депутати. Я також мав нагоду як губернатор підтримати обрання його на посаду ректора. Я завжди вітав наукові здобутки доктора наук Володимира Сливки. В облдержадміністрацію я теж прийшов за рекомендацією ректора університету. Володимир Сливка чотири рази обирався депутатом обласної ради, а тому говорити про те, що він хотів ізолювати себе від громадського життя – не є правдою. Як і не є правдою те, що за моїми вказівками в Ужгородському університеті здійснювалися масові перевірки. Там, по суті, велася міжкланова боротьба на окремих факультетах, що, можливо, і стало причиною якихось перевірок. І не давав я ніяких усних вказівок редактору газети "Правозахист". (Слідство обвинувачує І. Різака в причетності до дискредитації покійного ректора в ЗМІ, –ЗІК.). Це була опозиційна газета, яка мене дуже часто критикувала, як губернатора.
– Іване Михайловичу, а що слідство каже про мотив: навіщо Вам було, припустімо, доводити до самогубства ректора університету?
– Одна із версій, що нібито я хотів "поставити" брата на посаду ректора, інша – що я хотів для себе це крісло. Це суцільна неправда. І скільки б здоров’я мені це не коштувало, я буду аргументовано доводити, що ця справа не лише замовна, а й грубо сфабрикована. Я вивчив її сторінки від "а" до "я", там стільки неправди…
– Ви неодноразово стверджували, що кримінальна справа проти Вас сфабрикована на замовлення закарпатського штабу "Нашої України", який очолював Віктор Балога. А за що так ревно загнівався на Вас ваш колишній однопартієць?
– За те, що у 2002 році під час так званої "департизації" я відмовився вийти з СДПУ(О). До 1999 року ми з Віктором Балогою були заступниками секретаря Закарпатського обкому СДПУ(О). Пізніше Балога-губернатор звільнив мене з посади свого першого заступника. Звільнив незаконно, за скороченням, хоча ця посада не підлягає скороченню. Так склалося, що тепер Віктор Балога і Геннадій Москаль – нова влада, а стару можна і під суд... Ці всі обвинувачення проти мене, які звучать, придумали політтехнологи штабу "Нашої України", а тепер шукають підтверджень надуманих версій. Я вважаю, що цю справу відкривали з однією метою, за тогочасною гучною формулою: "бандитська влада". Хотіли на окремо взятому непомаранчевому губернатору продемонструвати гасло "бандитам тюрми", а потім виявилось, що "слабо".
А тому я переконаний, що це розправа з боку правоохоронних органів Закарпаття за президентські вибори, за агітацію за кандидата Віктора Януковича. Це політична справа. Хоча теперішній мер Мукачевого, двоюрідний брат Віктора Балоги Василь Петьовка якось сказав, що тепер політична справа вже нікого не цікавить.
–Іване Михайловичу, тривалий час Ви перебуваєте на лікуванні. Клініка "Борис" – це висококласна медицина і космічні ціни ...
– Справді, 13 місяців я безвиїзно у "Борисі". Але не перебуваю, а лікуюся там. На ногах я переніс інфаркт, заробив цукровий діабет, загострення хвороби шлунку, дає про себе знати травма спини (раніше займався штангою). Під час першого судового слухання в Івано-Франківську, у травні, трапився повторний інфаркт. Швидка відвезла мене у місцевий кардіологічний центр. Моє лікування у "Борисі" оплачують колеги із політичної сили, яку я представляю.
– А як почувається ваша родина?
– На жаль, мама зараз в онкодиспансері, а батько вже помер. Брат, який, до слова, є доктором наук, і сестра – кандидат медичних наук і моя сім’я – дружина та син – першокурсник Інституту землеустрою всіляко підтримують мене.
Я не втрачаю віри, я вірю в об’єктивність Івано-Франківського апеляційного суду. Я просто вірю, що в демократичній державі, яка має намір стати правовою, суд справедливий. І я буду добиватися правди.
– Чи повернетесь у політику?
– Я маю іншу мету – завершити докторську дисертацію, яку розпочав, знову ж таки, під керівництвом покійного Володимира Сливки. Для мене важливо завершити цю працю.
Обсудить новость на Форуме