21:48 04.09.2006 | Все новости раздела "Соцiал-демократична партiя України"
Екс-президент України Леонід Кравчук: "Помаранчевих" розвалила жадібність, а не Москва"
Завтра відкривається чергова сесія Верховної ради України, що знаменує собою початок нового політичного сезону. Минулим літом Україна пережила чимало драматичних подій, у результаті яких у прем'єрське крісло повернувся Віктор Янукович, що раніше виступав головним опонентом "помаранчевої" влади. Своєю оцінкою недавніх подій і прогнозами на найближче майбутнє з "Новыми Известиями" поділився перший український президент Леонід КРАВЧУК.
- Деякі політики, зокрема глава українського МЗС Борис Тарасюк, заявляли про те, що політична криза в Україні була спланована у Москві. Ви згодні з такою точкою зору?
- У нас завжди шукають винуватих. Хто винуватий? Для одних - Москва, для інших - Брюссель, для третіх - Вашингтон. Тільки не ми самі. А у всьому винуваті ми самі! А саме - політичний бомонд, який народ привів до влади. Він відповідає за все: відсутність професіоналізму, відсутність дипломатичного досвіду, нездатність займати принципову позицію там, де її потрібно займати. За вискакування із ситуації в найчастіше непристойному стані. Так у міжнародній політиці не діють. Посадові особи не мають права робити заяви, якщо вони не опираються на документи й факти. Я не можу сказати, чи є у пана Тарасюка в сейфі такий документ. Але якби він був, російські журналісти вже давно б його опублікували.
- Що саме? Сценарій політичної кризи в Україні за підписом Путіна?
- Ви дарма іронізуєте. Коли я був президентом, Єльцин підписав спеціальний документ закритого характеру "Стратегія Росії у внутрішній і зовнішній політиці". Там прямо говорилося, що Україна входить у зону інтересів Росії, і Росія буде робити все, щоб Україна залишилася в рамках цих інтересів. Документ такий був. Але я, чесно говорячи, не думаю, що такий сценарій міг тепер розроблятися в Росії. Після парламентських виборів сумарна більшість у парламенті була на боці "помаранчевих". На їхній стороні була влада в регіонах. Був свій уряд. На їхній стороні - президент. Але вони думали не про Україну. Вони думали про крісло. Вони несуть повністю відповідальність за проблему, яку можна було вирішити дуже просто. Хотіли більше, ніж могли, і... розвалилися. Хто їм допомагав розвалитися? Москва? Ні. Власна жадібність.
- Днями з'явилася інформація про те, що на засіданні кабінету міністрів було вирішено відняти в президента право давати свої доручення уряду. Це перший крок до того, щоб повноваження глави держави урізати до презентаційних?
- По конституції президент залишається сильною фігурою. Тому що його вплив на кадри досить потужний. Він призначає всіх глав областей, вносить пропозиції у Верховну раду, що стосуються силових міністрів, міністра закордонних справ. Він впливає на призначення генпрокурора, глави Служби безпеки. Друге. Укази президента обов'язкові для виконання на всій території України, у тому числі й для кабінету міністрів. Тобто указ президента є документом загальнонаціонального характеру. Третє. Президент - головна фігура в проведенні зовнішньої політики. Таким чином, говорити, що посада президента в Україні є формальною, не доводиться.
- Якщо рішення кабміну - не урізування повноважень, то що?
- Очевидно, мова йде про те, щоб від імені президента не давали доручень кабінету міністрів, як це було раніше. Дає, наприклад , доручення помічник президента, посилаючись на президента. Мені особисто говорила Юлія Володимирівна Тимошенко, під час перебування її прем'єром, що вона зовсім не володіла ситуацією. Вона не знала скільки, хто й кому з адміністрації президента дає доручень. Я згодний, таких доручень ніхто давати не повинен. Але якщо президент у письмовому виді дає доручення, його потрібно виконувати відповідно до Конституції.
- І все-таки, у чиїх руках зараз реальна влада?
- Виконавча влада реально в руках уряду. Більшість у Верховній раді створює уряд, і він разом з коаліцією відповідає за стан економічного, соціального й духовного розвитку країни. Так має бути. Не має бути два центри керівництва. У нас до нинішніх змін у Конституції уряд не грав провідної ролі. Він був на других ролях, виконуючи директиви президента. І я хочу сказати, що часто президент, не розібравшись у деталях, міг давати не зовсім продумані доручення, тому що адміністрація президента була другим центром керування. Подивитеся, коли прийшов Ющенко, якими повноваженнями він наділив Раду національної безпеки! А ще створив якусь нову структуру, що назвав кабінетом президента й посадив там керувати Третьякова (Олександр Третьяков - депутат парламенту від "Нашої України". - "НИ"). Що це за посада така? Де в Конституції значаться такі посади? Країна про це не знає. Тому в старому парламенті дуже бурхливо обговорювалося питання: на якій підставі президент і його адміністрація забирають собі функції виконавчої влади, які по конституції й тоді належали кабінету міністрів. Я хочу сказати, що виконавча влада повинна перебувати в одних руках.
- Тобто зараз вона в руках Януковича?
- Вона в руках уряду. Давайте будемо так говорити.
- Чи є погроза того, що по тих або інших причинах президентський строк Віктора Ющенко завершиться достроково?
- Я так не думаю. Якщо президент Ющенко буде дотримуватися конституції й не виходити за рамки своїх повноважень, не буде причини для конфлікту. Але, наприклад , коли президент говорить, що зовнішньополітичний курс буде незмінним, отут відразу виникає питання: на що він опирається? По конституції, нова Верховна рада повинна затвердити основи внутрішньої й зовнішньої політики в країні. От які основи парламент затвердить - це й буде наша внутрішня й зовнішня політика. Але до їхнього підтвердження говорити, що нічого не зміниться,- я б осьде був більше обережним.
- А як же Універсал національної єдності, під яким поставили підписи лідери всіх політичних сил, що входять у парламент, за винятком Тимошенко? Самі гострі суперечки саме й викликали питання зовнішньої політики.
- Універсал - це не документ. Це побажання. Він не має ніякої юридичної чинності. На Україні мають правову силу закони, укази президента, кодекси й розпорядження уряду. Вони обов'язкові для виконання. А універсали, декларації - це наміри й заклики до того, щоб діяти саме так. Колись я вивчав міжнародну історію. Особливо її економічну частину. У свій час були так звані джентльменські угоди. От збираються бізнесмени, домовляються, тиснуть один одному руки, і це називалося джентльменською угодою. Якщо людина порушить договір, то його виключають із джентльменського клубу.
- Ви вважаєте, що Янукович, Мороз, Симоненко, Безсмертний - це клуб джентльменів?
- Я так не хочу сказати. До речі, Ющенко сюди теж належить. (Сміється.) Я не хочу сказати, що вони джентльмени, тому що за цей час було стільки всяких відступів від домовленостей, що, назвавши їх джентльменами, я б погрішив перед власною позицією. Я тільки хочу підкреслити, що серед законодавчих документів України ніякі універсали не значаться. В історії України були універсали. При президентстві Грушевського (в 1918 році. - "НИ"). Але тоді універсали підписували як закони, і вони мали правову силу.
- Чому ж навколо цього паперу велися такі баталії й нічні пильнування?
- Універсал допоміг вирішити політичну кризу в Україні. Не було б цієї угоди, була б дуже складна ситуація. Він зорієнтував політиків на якісь цінності. Але його невиконання не тягне ніякої відповідальності.
- А як би ви зробили на місці Ющенка?
- Я б сказав: хоче Мороз бути головою парламенту? Нехай буде. Тимошенко - прем'єр. Будь ласка. Я б навіть не думав про це. Я б не сумнівався. Він же розумів, що іншого варіанта немає. А збирати всіх і говорити: "Друзі, потисніть один одному руки" - це можна. Але в ресторані, якщо чоловіки жінок не поділили. А це велика політика! Якщо тебе використають, то хто винуватий? Не дозволяй цього робити. Будь розумніше! Янукович взяв владу силою? Ні. Створилася інша більшість, прийняли рішення, і президента загнали в глухий кут.
- Одним з аргументів Ющенка на користь кандидатури Януковича було бажання об'єднати схід і захід країни. Чи зберігається небезпека розколу?
- Розкол є. Не було в історії незалежної України, коли б його не було. У період мого президентства ми більш-менш почали розуміти ситуацію. У мене була політика, що враховувала інтереси всієї країни, а не одного або двох регіонів. Коли мене називали "хитрим лисом" або говорили, що я дію "між крапельками", - це саме через ту політику, що я проводив, щоб не роздирати Україну, а поєднувати. Така в нас країна. Вона Богом нам дана така. І ми повинні з неї зробити розумну, багату Україну. Повинні. А це можна зробити, тільки об’єднавши народ.
- Прихід Януковича у владу - це повернення режиму Кучми?
- Ні. Уже в другому турі президентських виборів він заявив, що є опозицією стосовно Кучмі. Його програма на президентських й на парламентських виборах повністю відрізняється від того курсу, що проводив Янукович, будучи прем'єром при президенті Леонідові Кучмі. Це означає, що Янукович по-новому подивився на життя. Він мислить категоріями європейського політика. Він дотримується поки того, що говорить. А як буде далі, залежить від трьох чоловік - Ющенка, Мороза й самого Януковича. Поки вони тримаються. І я вірю в те, що вони врахували всі попередні помилки. От зрівняєте виступ Ющенка на нинішньому 15-річчі незалежності (24 серпня 2006 року. - "НИ") і його промову рік назад. Тоді він звів усе до Майдану. А зараз про Майдан згадав тільки один раз. Тобто він зрозумів, що 15 років - це 15 років, а не один або два роки. І до нього були люди, які щось робили для країни. Інший Ющенко вже виступав.
- Леонід Макарович, а яким ви бачите своє політичне майбутнє?
- Мене поки все влаштовує. От зараз я не депутат і одержую від цього щире задоволення. Я депутатом був 26 років! Коли я комусь про це говорю, то мені відповідають, що стільки не живуть. (Сміється.) Я всі посади, які були на Україні, займав. Що я зараз ще хочу? Щоб розвивалася Україна. Щоб до влади прийшли розумні й цікаві люди, здатні, багаті духовно, з високою культурою. Щоб мені особисто не було соромно за Україну.
- Що ви для цього робите?
- У мене є фонд. Є громадська організація "Об'єднаємо Україну". Я через неї як можу впливаю на ситуацію, на регіони. Я привселюдно виступаю. Я особисто спілкуюся із прем'єром, спікером, президентом.
- Новий політичний сезон на носі. А де ви відпочивали цього року ?
- Останні роки я відпочиваю тільки в Україні. Хоча відпочивав кілька разів на Кіпрі. Три роки тому відпочивав у Словенії. Там дуже корисна для мене вода. А так їжджу в Крим, у Карпати. Цього року був у Трускавцеві. Знайшов цікаве місце. Там є здравниця заводу "Южмаш". Я подзвонив, довідався, де мені там приткнутися. Просто, щоб не було проблем. Мене ж усі знають. Приміром , у Трускавцеві кілометр двісті метрів іти від корпуса до води. Туди й назад, три рази в день. Я коли проходив цю дорогу, то давав не менше 5-6 інтерв'ю. Всі мене обступали, просили автографи, просили сфотографуватися. Мене дуже радувало, що люди щиро хочуть поспілкуватися.
Обсудить новость на Форуме