16:00 30.06.2006 | Все новости раздела "Соцiал-демократична партiя України"
Петро Порошенко - пастка для "Нашої України"
Спостерігаючи сьогодні за подіями в парламенті, я - вперше з 26 березня - пошкодував, що не є більше народним депутатом України і у нинішньому скликанні. Пошкодував тому, що через це не маю можливість брати безпосередню участь у тому, що відбувається "під куполом".
Партії регіонів давно слід було брати ініціативу до своїх рук і вона, думаю, навіть трохи запізнилася зі стартом серйозної активності. До цього "помаранчеві" вели свою гру, повністю ігноруючи присутність у залі більш ніж 200 нардепів.
Нинішні ж дії ПР поставили коаліціантів у досить скрутний стан. З одного боку, "Наша Україна" панічно боїться перевиборів.
Висловлення Романа Безсмертного в дусі: "шапкою об землю - і на вибори" - не більш, ніж блеф. Якщо хто й готовий шапку кидати, то один тільки Роман Петрович, інші ж "нашоукраїнці" намагатимуться піймати її ще в повітрі, щоб вона, не дай Боже, не торкнулася землі.
Якщо ПР вдасться утримувати зайняті позиції, якщо вона примусить "помаранчевих" відступитися (як мінімум у тім, що стосується процедур), то, надалі, коаліціанти (якщо вони, звичайно, такими залишаться), змушені будуть ставиться до "регіоналів" не зневажливо, а шанобливо.
Це стало б великим успіхом Партії регіонів. Імовірно, навіть передумовою для наступного обрання Віктора Федоровича Януковича, реального опозиційного лідера, Президентом країни.
Бажаючи розставити пастку для Юлії Тимошенко, "Наша Україна" сама вляпалася до власної пастки. Ім'я "капкана" - Петро Порошенко. Я абсолютно впевнений: споконвічно висуваючи кандидатуру Порошенка на посаду спікера, ніхто не думав, що Тимошенко на це погодиться.
Але Юлія Володимирівна почала дуже елегантний маневр: адже перше віце-спікерство БЮТівця Томенка, а можливо навіть і Турчинова - істотний обмежник можливостей Порошенка - глави ВР.
Разом з тим Тимошенко продемонструвала здатність відмежовуватися від особистих емоцій і ворожості, якщо йдеться про успіх і єдність команди. І це при тому, що Порошенко один раз "помаранчеву команду" вже розвалив.
Цікаво те, що цього разу його кандидатуру фактично ветує лідер СПУ. Нагадаю: саме Олександр Мороз по праву вважається моральним авторитетом Майдану, та й усього парламенту. Сам Сан Санич у владі вже ні на що не претендує. Фракція соціалістів фактично відмовилася від усього заради збереження майданної єдності. Останній їхній актив - право на мораль, і тому позиція Мороза в цьому випадку не може залишатися без уваги.
Якщо ж "Наша Україна" стане наполягати на спікерстві Порошенкі і навіть піде заради цього на розвал коаліції - її це, безсумнівно, не прикрасить.
Тим більше - не зіграє на руку самому Порошенку. Тому що його керівництво Радою при формалізації "широкої коаліції" - кепський фарс.
Не виключено, що в нинішньому своєму коаліційному форматі НУ (попередньо заручившись гарантіями Ющенка про нерозпуск Ради) може спробувати створити ситуацію, коли міністри з Кабінету Єханурова, що мають вже депутатські мандати, все-таки продовжать роботу доти, поки не виконають всі установки фінансистів Майдану.
Складається враження, що Ющенко або ті, хто ним управляє, хочуть зберегти двічі відставлений Кабінет Єханурова як можна довше. При цьому вони (або він) не зважають не тільки на опозицію, але й на Тимошенко і Мороза, яких, до речі, називають союзниками.
Не відмовлю собі в задоволенні нагадати БЮТівцям і соціалістам відому приказку: "Врятуй нас, Боже, від такого союзника, а з опонентами ми самі розберемося".
Але і Ющенку не варто забувати: якщо Тимошенко точно не може коаліціонувати в іншому форматі, крім так званого демократичного, то лякати соціалістів (вже втретє ) можливим виходом з союзу своєї НУ я б йому не радив.
Обсудить новость на Форуме