15:31 06.06.2011 | Все новости раздела "Наша Украина"
Єхануров: Вимога корекції політики реформ повинна стати спільною платформою для політичних сил, що опонують владі
«Критика Уряду Президентом на останньому розширеному засіданні КМУ є свідченням того, що влада наблизилась до розуміння критичного стану, в якому перебувають задекларовані рік тому реформи», - вважає екс-прем‘єр-міністр, керівник Центру соціально-економічних ініціатив Юрій Єхануров.
Така форма критики Уряду дозволяє зробити висновок, що ця корекція уявляється у дещо примітивному вигляді – як необхідність зміни конкретних персоналій. Одних звільнити, інших – призначити, третіх – залишити при посадах, але щоб знали, що їх також можуть зняти в будь-який момент. Тоді як, на думку Єханурова, корекція політики реформ повинна передбачати як переоцінку нинішнього стилю управління, так і впровадження низки інституційних змін.
При цьому завдання опозиції полягає не просто у критичній оцінці провалів влади, а, передусім, у формуванні консолідованих альтернативних пропозицій. Саме тому вимога корекції політики реформ повинна стати спільною платформою тих політичних сил, які опонують владі. Єхануров вважає за доцільне винести на публічне обговорення такі напрямки корекції курсу реформ:
1. Визначення пріоритетів. Сьогодні декларується 21 напрямок реформ, хоча очевидно, що ані кадрових, ані фінансових ресурсів для їх проведення не вистачає. Необхідно визначити кілька пріоритетів,максимум шість, реалізація яких дозволить накопичити «критичну масу перетворень» та вивести процес модернізації з глухого кута.
2. Дотримання прийнятих для суспільства моральних і правових принципів. Суспільство повинно бачити, що реформи відбуваються в інтересах розвитку держави, а не вузького прошарку людей, які «надзвичайно далекі від народу». Ситуація, коли під гаслами реформ зростає бідність населення і збагачуються бізнесові групи, що наближені до влади, призводить до того, що в суспільстві формується контрреформаторські настрої. Гірше того, готується новий грунт для повернення у владу популістів, через бездіяльність яких країна вже втратила кілька важливих років.
3. Розширення кола союзників політики реформ. Сьогодні союзниками влади виступає олігархія і великий капітал, які мають економічні преференції від неї. А також вищий бюрократичний істеблішмент, який комфортно почувається в умовах суперцентралізації управління, чинної системи державних закупівель і має можливості брати участь у перерозподілі бюджетних ресурсів. Необхідно змінити бенефіціаріїв реформ. Реформи матимуть успіх, якщо вони будуть націлені на розвиток середнього класу – самозайнятого економічно активного прошарку, який створює товари, послуги, інтелектуальний продукт.
4. Необхідні інституційні зміни в управлінні реформами. Після повернення до Конституції 1996 року, інституційні конфлікти у владній конструкції не ліквідовано. Вони набули дещо інших рис, проте так само відіграють нищівну дестабілізуючу роль в процесах управління та модернізації економіки. Сьогодні Адміністрація Президента надає вказівки та доручення без жодної відповідальності, а уряд, фактично, працює на «замовлення» і відповідає за усі негаразди. Країні обіцяна конституційна реформа, в її рамках доцільно ліквідувати всі наявні інституційні конфлікти. Суть таких змін: або президент очолює виконавчу владу і бере відповідальність за державну політику, або скасовуються нещодавні зміни в рамках так званої «адміністративної реформи» і Кабінет Міністрів стає повноважним вищим органом виконавчої влади із визначеною сферою відповідальності.
Центр соціально-економічних ініціатив
Обсудить новость на Форуме