01:15 08.05.2011 | Все новости раздела "Наша Украина"
Лілія Григорович: «Червоні сталінські прапори – це ляпас для України»
Народний депутат України Лілія Григорович прокоментувала ініціативу щодо підняття червоних прапорів у День Перемоги:
«Скільки разів доводилося бачити картину: підіймають національний прапор, а в очах співвітчизників зворушення і сльози. І це стосується не тільки великих державних діячів, але й звичайних громадян, спортсменів, військовиків, молоді. Саме такий стереотип суспільної поведінки спостерігається в країнах Великої двадцятки, куди, здається, ми намагаємося потрапити. І на них рівняються інші, бо там сильні нації і сильні держави.
Економічне благополуччя країни без сильної нації неможливе, а сила нації – в її любові до рідної землі та національних символів, пошані до минулого та віри в майбутнє. І якщо цього немає, то в країни Великої двадцятки нам не пробитися! Якщо замість любові та зворушливого щему при піднятті державного прапора – в душі безодня, пустка, торрічеллієва пустота, то в хід ідуть замінники, ерзаци.
Червоний сталінський прапор часів II-ї світової війни і став замінником для тих, хто хоче жити в Україні, користати з України, не визнаючи і не шануючи її. Однак, тим, хто замість справжніх цінностей використовує замінники, слід пам’ятати – вони недовговічні! Такою ж скороминущою буде і влада, що підсіла на сурогат!
Найкращим тестом на те, що сталінський прапор і є тим історичним і моральним ерзацом, став той факт, що на будинках українських посольств по всьому світові це знамено неіснуючої держави і украденої перемоги вивішувати не будуть.
Чому? Бо соромно! А ще небезпечно! Адже ОБСЄ, а за нею і Рада Європи визнала сталінізм злом, тотожним фашизму.
А тим часом 9 травня на 20-му році незалежності на всій території України поруч із національними знаменами вивісять червоні сталінські, що немов сигнальні прапорці на полюванні, гнатимуть Україну назад, у минуле, аж до смертельної безодні бездержавності. І чи повірить світ, що Україна справді прямує до Європи, коли у нас слово розходиться з ділом?!
Червоні сталінські прапори у cвятий день перемоги – це ляпас українським ветеранам Великої вітчизняної війни, українським родинам від Галичини до Донбасу, що втратили рідних, зрештою, ляпас Україні!
Ми, українці, ніколи не переписували чужої історії, і мабуть тому не любимо, та й не хочемо ділити перемоги. Але це роблять без нас і супроти нас. А тому варто згадати, що в ході II-ї світової війни вся територія України була окупована і по всій території чинився запеклий спротив і коричневій, і червоній чумі! А тому варто згадати, що серед усіх народів колишнього СРСР, що виборювали Велику перемогу, полягло найбільше українців! А ще варто згадати, що був I, II, III, IV Українські фронти, а тому наш синьо-жовтий стяг – це воістину прапор перемоги над фашизмом і сталінізмом, і над імперіями, що впали як світове зло. І тому марні зусилля і ілюзії, що з допомогою переписаної історії, украденої церкви і спаплюженої Великої перемоги вдасться збудувати щось нове і велике.
Нічого не вийде, бо доведено історією. І розуміння цієї істини і є тим найголовнішим уроком Великої вітчизняної війни, за який заплачено найвищу ціну».
Обсудить новость на Форуме